Вступ до предмету „Основи психологічної практики”.

Лекція 1.

1. Визначення практичної психології, історія становлення психологічної служби на Україні та закордоном.

2. Специфіка і взаємозв’язок наукової, практичної та побутової психології: порівняльний аналіз.

3. Структура та завдання практичної психології.

1. Предмет, що пропонується до вивчення, названий практичною психологією. Разом із тим цього поняття ще не так давно не існувало для широких кіл наукової гро­мадськості. Та й донині точаться суперечки про його зміст і специфіку. Багато проблем існує із визначенням понять "практична", "прикладна" й "академічна" психологія. Врешті-решт як називати психолога, що працює психотерапевтом чи консультантом: "практикуючим" чи "практичним"?

Звертання до історії психології показує, що вона стає експериментальною через висунення й розв'язання конкрет­них практичних проблем. XX століття можна вважати століт­тям бурхливого розвитку психології, передусім її практичних галузей. Його початок ознаменувався виникненням експе­риментальних ділянок соціальної, інженерної, педагогічної, диференціальної психології. Кінець століття позначений бурхливим розвитком практичної (прикладної) психології, таких її напрямів, як етнопсихологія, психологія реклами, психологія управління, психологічна служба системи освіти, юридична психологія та багато інших. Хоча наша країна на деякий час і випала із загальносвітового поступу практичної психології, все ж можна констатувати, що пси­хологічна теорія та психологічний експеримент багато в чо­му завдячують своїм розвитком психологічній практиці.

Відносно психологічної теорії психологічна практика виконує подвійну функцію. З одного боку, вона активно спо­живає наукові знання у вигляді психологічних законів, за­кономірностей, теорій та гіпотез, у вигляді результатів кон­кретних експериментів та методик. З іншого боку — практичні проблеми та досвід висувають перед наукою необхідність роз­в'язання експериментальних і теоретичних питань. Взаємозба­гачення та взаємопроникнення наукової та практичної психо­логії — необхідна умова прогресу психології взагалі.

У багатьох розвинутих країнах розрізнюють наукову, академічну психологію і психологію практичну, прикладну. У нашій психологічній літературі іноді розводять практичну й прикладну психологію (наприклад, Ю. Гільбух). Практична розглядається як психологічна практика, як професійна діяльність із консультування, діаг­ностики, терапії тощо. Прикладна — як науково-методичне забезпечення діяльності практикуючих спеціалістів, як вид науково-методичної праці з трансляції досягнень науки у практичні технології роботи з людьми.

Наукова психологія — це галузь науки, що досліджує процеси виникнення, функціонування й розвитку психіки як форми ак­тивного відображення навколишньої дійсності. Наголосимо, що у даному визначенні психологія тлумачиться як галузь науки в цілому. Тобто вона застосовує — поряд із деякими специфіч­ними методами пізнання — загальнонаукові прийоми пошуку, тлумачення і верифікації психологічних фактів та явищ. Ре­зультатом у науці є встановлений науковий факт, закон, мо­дель того чи іншого процесу.

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення пози­тивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику неба­жаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини. Практична психологія є однією з форм ду­ховної практики, спрямованою на оптимізацію індивідуально­го розвитку людини та збереження її індивідуальності.

Отже, якщо у випадку наукової психології мова йде про дослідження явищ психічного життя людини, то у випадку практичної психології — про дігностично-кореюцйну та профілактичну роботу з окремим індивідом або групою для збереження їхнього психічного здоров'я та запобігання неба­жаних явищ у поведінці й розвиткові. Досягнення цього відбувається за допомогою специфічних психологічних ме­тодів, методик і технологій.

Прикладна психологія формувалася на основі запитів різних сфер професійної діяльності людини, в ході роз-20 в'язання конкретних практичних проблем. Та й нині її розви­ток тісно пов'язаний з розвитком техніки, виробництва, суспільних відносин тощо. Найбільш розвиненими зараз на­прямами практичної психології є психологія менеджменту, психологія навчання (освіти), політична психологія, психоло­гія соціальних служб та общини, психологія спорту, військо­ва, клінічна, консультативна психологія та ін.

Практична психологія на відміну від наукової ще не має сталої структури, тим більше це стосується української прак­тичної психології. Разом із тим уже сьогодні активно форму­ються кілька основних напрямів, що, на нашу думку, заслуго­вують на увагу. Серед них — психологічна служба системи освіти, військова психологія, соціально-психологічна служба для молоді, психологія сім'ї та соціально-психологічної допо­моги общині, юридична психологія, психологія бізнесу, політична психологія, психологія управління.

Отже, підсумком дискусії про визначення практичної пси­хології може бути констатація того факту, що практична пси­хологія є специфічною галуззю людської активності в цілому та психології зокрема. Практикуючий психолог здійснює свої професійні функції за допомогою специфічних прийомів, ме­тодів і технологій, які побудовані на знанні законів людської поведінки й розвитку. Основними видами діяльності практи­куючого психолога є діагностика, терапія, корекція, консуль­тування та профілактика індивідуальних рис, поведінки й роз­витку людини. Практикувати у галузі психології можуть тільки спеціально підготовлені професіонали.

2. Вже перші роки діяльності психологічних служб і практикуючих психологів привели до висновку, що наукова і практична психологія мають помітні розбіжності не лише за зовнішніми ознаками, а і з огляду завдань, методології, прин­ципів, змісту і форм розвитку. Виникла нагальна необхідність дослідити ті теоретично-методологічні засади, спираючись на які може розвиватися практична психологія сьогодні.

Якщо здійснювати розрізнення психології на наукову і практичну, виходячи при цьому з протиставлення науки і практики, то виникає необхідність характеристики предмету і методології практичної психології у порівнянні з предметом і методологією психології наукової, а також так званої побу­тової психології.

Стосовно змісту самих понять "наукова" і "практична'' психологія важливо наголосити на тому, що сучасна філософ­ська і теоретично-психологічна література визначає психоло­гію як науку, що вивчає певні закономірності та закони ви­никнення, розвитку та функціонування психіки. Поділ психо­логії на наукову і практичну кладе край розумінню психологи лише як науки, обґрунтовує появу таких галузей людської ак­тивності, як психореабілітація, психокорекція, психотерапія, психогігієна та ін., які у старому розумінні не були видами (напрямами) науки.

Практична психологія є специфічним видом людської ду­ховної практики, основним змістом якої виступає застосуван­ня психологічних механізмів впливу для корекції активності та розвитку людей у контексті їхніх життєвих обставин та життєвого шляху, котрі інтерпретуються як неповторні обста­вини та неповторна суб'єктність, індивідуальність.

Побутова психологія — це історично закріплений у тра­диціях та інших сталих формах поведінки досвід управління індивідуальним розвитком і активністю людини, досвід, що функціонує як елемент фольклору, традицій, релігійної прак­тики тощо. Отже, практична психологія має спиратися, з од­ного боку, на надбання психології наукової, а з іншого — на багатство психології побутової. Наукова і побутова психоло­гія—це різні галузі зі своїми методами діагностики, узагаль­нення і передання знань про психіку людини, з принципово різними підходами до предмета своєї діяльності — людини.

Психологія наукова (або наука психологія) вже за своїм визначенням аналітична. Її предметна галузь — це психічні явища, закони функціонування й розвитку психіки, риси осо­бистості, психічні якості суб'єкта та ін., тобто окремі елемен­ти певної цілісної системи, у даному випадку психіки. Цей вид психології, як і будь-яка інша наука, розкладає свій об'єкт на складові, вивчає зв'язки між ними, а затим нама­гається відтворити цілісну структуру об'єкта, при тому струк­туру, що функціонує.

Для прикладу можна взяти класичну схему психологічного дослідження. У загальних рисах вона така: теоретичний аналіз, вирішення і постановка проблеми дослідження, операціоналізація понять; визначення дослідницької методики (або ме­тодів здобуття необхідної інформації); проведення констатую­чих експериментів, обробка і «наліз даних; встановлення зако­номірності (науковий факт); проведення формуючого експери­менту, тобто моделювання у реальному просторі й часі виявле­них закономірностей; аналіз результатів та опис досліджуваного явища.

Якщо порівнювати предметну царину практичної та побу­тової психології з науковою, то відразу ж можна помітити розбіжність. По-перше, виявляється синтетичний характер психології побутової, а по-друге, структурно-синтетичний ха­рактер практичної психології. Для першої людина (не деклара­тивно, а фактично) є унікальна цілісність, неповторна й не­подільна по своїй суті. Побутова психологія розглядає свій об'єкт в його індивідуальній цілісності, причому не статис­тично, а як конкретного індивіда, реальну живу людину. Та­кий підхід до об'єкта можна назвати синтетичним. Структурно-синтетичний характер психології практичної виявляється у тому, що вона, здійснюючи в цілому синтетич­ний підхід до особистості, спирається на певні уявлення про структуру і природу свого об'єкта, які напрацьовані у науко­вій психології. У даному випадку вже правомірно визначати предмет практичної психології. Він може визначатись як зміст і напрями розвитку і сфери активності суб'єкта, його системні якості та властивості На цьому рівні вже може ста­витись завдання вивчення або корекції окремих рис, власти­востей, у тому числі психічних, тощо.

З усього сказаного можна зробити важливий, на наш погляд, висновок: практична психологія має широко й актив­но залучати знання з етнографії, релігії, біоенергетики, пара­психології, астрології, соціоніки та інших сфер духовної прак­тики. Але це має здійснюватися не шляхом запозичення прийомів практичної діяльності, а передусім на рівні теоре­тично-методичних розробок. Адже до рук практикуючого спеціаліста мають потрапляти тільки верифіковані, нешкід­ливі, всебічно перевірені психологічні технології.

В українській науковій психології (О. Ткаченко) розробле­на й обгрунтована система принципів, яка в цілому може бу­ти використана за умови її доопрацювання з урахуванням специфіки практичної психології. Названу систему складають принципи детермінізму, відображення, розвитку.

3. Вже йшла мова про специфіку практичної психології у порівнянні з науковою та побутовою. До того ж практична психологія має відмінності й за своєю структурою. Якщо наукова психологія структурується за принципами роз­витку (вікова, диференціальна, психологія особистості) або за основними якісними виявами психічного (соціальна психо­логія, психологія праці, медична психологія), то практична психологія має єдиний принцип, за яким розрізняються її окремі галузі — сфери соціальної практики, що є специфіч­ними для діяльності практикуючих психологів.

Як правило, організаційною формою практичної психології у тій чи іншій сфері суспільного життя є психологічна, соціальна або соціально-психологічна служба (скажімо, психологічна служба системи освіти, соціально-психологічна служба Збройних Сил тощо).

У різних країнах існують різні структури та ступені роз­витку практичної психології. У Сполучених Штатах шкільна соціально-психологічна служба, що зветься гайденс, має бага­тий досвід роботи та більш як 80-річну історію. У багатьох розвинутих країнах функціонують соціальні служби різного профілю — для молоді, для безробітних, для пенсіонерів, для емігрантів зі східних країн і т. ін. Перед ведуть Франція, СІІІА, Голландія, Канада, Ізраїль. Основною фігурою у цих службах є соціальний працівник.

Вищезгадана служба гайденс пересічної американської школи може включати від трьох до п'ятнадцяти консуль­тантів. Це, зокрема, консультант із проблем працевлаштуван­ня й профорієнтації, консультант по роботі з сім'ями учнів, вчитель "домашньої кімнати", спеціаліст із проблем насиль­ства, консультант із проблем здорового способу життя — і тільки один психолог. У наших школах усі перелічені функції виконує практикуючий психолог.

У Великій Британії в системі освіти працюють два різно­види практикуючих психологів: психолог, що займається про­блемами навчального процесу, та клінічний психолог. Функ­ція першого — забезпечення навчального процесу, другого — діагностика й корекція відхилень в індивідуальному розвит­кові дітей.

Отже, з наведених прикладів стає зрозумілою різниця між нашими практикуючими психологами й практикуючими пси­хологами та соціальними працівниками зарубіжних держав. Причина такого явища — не сформованість системи соціаль­них і психологічних служб в Україні. Поступово наші служби мають стати більш комплексними, а розрізнення функцій соціального працівника та практикуючого психолога — чіткішим.

Як ми вже говорили, структура практичної психології визначається основними сферами її застосування у сус­пільстві. Зупинимося на кількох основних видах практичної психології та їхніх завданнях.

Політична психологія виконує функції психологічного забезпечення політичних процесів, агітації та реклами, уп­равління процесами, що відбуваються у великих соціальних групах. Основним завданням політичної психології вважа­ють формування громадської думки засобами практичної психології. Але відбувається це, як правило, із застосуван­ням засобів масової комунікації — телебачення, радіо, газет, іншої друкованої продукції.

Прямим завданням політичної психології є створення позитивного іміджу політичного лідера. Консультування в цьому напрямі не обмежується порадами щодо зовнішнього вигляду, манери одягатись або поводити себе. Важливими складовими спеціалісти вважають також особливості мови й мовлення, побудову промов та виступів, знання запитів ауди­торії, відповідні реакції промовця (посмішки, жести, мовні звороти та ін.). Психолог має передбачати громадський резо­нанс на виступи й дії політичного лідера та його оточення, планувати й брати участь у реалізації заходів, спрямованих на підвищення рейтингу консультованого.

Практична психологія економіки та бізнесу пов'язана в основному з виконанням робіт з підбору та управління кадрами, забезпечення рекламної діяльності, вивчення ринку товарів та послуг, ведення переговорів, соціально-психологічного тренінгу персоналу фірм.

Реклама багато в чому забезпечує ефективну діяльність фірм, тому практично кожна з них користується послугами психологів. У цьому виді діяльності психологи займаються оцінкою потреб споживачів і створюють попит на від­повідний продукт. Тут застосовуються психологічні механізми актуалізації потреб людей.

Практична психологія освіти розв'язує у даний час різно­манітні завдання. За традицією, що склалась у педагогіці в минулі роки, ці завдання розділяють на освітні та виховні.

Підвищення ефективності процесу навчання постало нині з особливою гостротою у зв'язку з урізноманітненням нав­чальних програм та навчальних закладів (ліцеї, гімназії, спе­ціалізовані школи). Ці процеси породили необхідність розробки методів оцінки педагогічних інновацій з огляду суб'єктивної цінності навчання. Крім того, індивідуалізація та диференціація навчання втрачають свій сенс без психо­логічного відбору учнів та адаптації їх на початкових стадіях навчання. Найважливіше для психолога — визначити інтелек­туальну, особистісну та мотиваційну готовність учня до нав­чання у тому чи іншому класі.

Окремий напрям роботи практикуючого психолога систе­ми освіти — профорієнтація та рекомендації щодо вибору професії. Основні завдання: вивчення здібностей та нахилів учнів з метою правильного вибору ними професії, рекомен­дації у пошуку психологічно виправданих програм індивіду­ального навчання, визначення шляхів саморозвитку та само­виховання для учнів.

Велике значення для психологічної служби системи освіти має робота з контактними групами (академічні групи, класи). Тут психолог має справу з великим комплексом соціально-психологічних проблем: визначення неформальної структури класу, діагностика та корекція становища особистості у не­формальних взаєминах, керівництво розвитком контактної групи, регуляція стосунків між учителем та учнівським колек­тивом, профілактика та розв'язання конфліктів.

Індивідуально-психологічна робота з усіма учасниками навчально-виховного процесу пов'язана з охороною їхнього психічного здоров'я. Здійснюється вона в основному шляхом консультацій і націлена на розв'язання проблем особистого життя, корекцію та проектування життєвого шляху індивіду­альності.

Психологія сім'ї та соціально-психологічного захисту насе­лення. Численні консультативні служби — як правило, недер­жавні — забезпечують регуляцію подружніх стосунків та на­дають допомогу щодо виховання дітей у сім'ї. Головними тут ступають проблеми терапії між особових взаємин, іноді доводиться вирішувати питання сексуального характеру. Стосовно соціально-психологічного захисту населення варто зауважити, що останнім часом відбулося кілька со­ціальних і технологічних катастроф, до того ж на тлі великих соціальних проблем та економічної кризи. Такі явища пе­редусім відбиваються на психічному житті людей. Численні дослідники зазначають зростаючу кількість самогубств, підвищене емоційне напруження та тривожність серед насе­лення. Тому особливої ваги набувають служби, що працюють з населенням району чи населеного пункту, що розташований у зоні підвищеного екологічного контролю, або у місцевостях, де живуть відселені з місця аварії на ЧАЕС.

Клінічна психологія основним завданням має реабілітацію людей, що перенесли захворювання, зазнали психічної трав­ми або слабують на хронічні захворювання. Основна сфера докладання зусиль клінічного психолога — клініки, реа­білітаційні центри, санаторії, центри психічного здоров'я, консультативні служби. Можна назвати два головних завдан­ня, що їх вирішує клінічна психологія: формування здорового способу життя (прищеплення навичок саногенної поведінки) та психологічна корекція особистості у зв'язку із перенесеним захворюванням або іншими життєвими ускладненнями.

Одначе неправильно думати, що клінічний психолог зай­мається допомогою лише психічно хворим людям. Такий вид роботи становить лише невелику частку у клінічній психо­логії. Основна робота клінічного психолога — це психокорекція та психореабілітація, розв'язання психологічних про­блем клієнтів.

Військова та спортивна психологія — дуже схожі між собою галузі. Центральною проблемою тут є проблема протиборства, змагальності. В обох цих видах діяльності психолог має за­безпечити досягнення мети, поставленої перед індивідом або групою, чітке виконання розподілених функцій, підготовку до активної діяльності військових або спортсменів, терапію психічних травм, одержаних унаслідок виконання професій­них функцій. Важливим напрямом є й підготовка людей до дій в екстремальних умовах.

Юридична психологія передбачає дуже великий спектр функцій. Передусім це робота з психодіагностики та здійснення психологічної експертизи. Причому цей вид діяльності значно відрізняється від психодіагностики в інших галузях. Якщо в останньому випадку добровільна участь клієнта є неодмінною умовою його участі у професійних діях психолога, то тут досить часто принцип добровільності не зберігається. Тому психологи юридичних служб застосовують прийоми, що забезпечують вірогідність психологічної інфор­мації поза волею клієнта або всупереч його волі Відтак най­важливіше для психолога — розрізнити, коли клієнт подає правдиву інформацію, а коли ні.

Під час здійснення психологічної експертизи іноді дово­диться за мінімальної інформації (сліди, речі, листи або інші докази, якими володіє слідство) побудувати психологічний портрет людини, котра їх залишила, розробити опис поведінки та звичок, що можуть бути притаманними для підозрюваного. Робота проводиться в юридичній психології щодо перевиховання, виправлення особистості засудженого.Головне завдання тут — корекція структури особистості або окремих її рис у людей, що перебу­вають в ув'язненні.

Крім названого вище, практикуючі психолога юридичних служб займаються психологічною реабілітацією співробіт­ників правоохоронних органів та потерпілих, здійснюють професійний відбір та контролюють процес професійної адаптації, беруть участь в аналізі криміногенного стану, про­водять спеціальну підготовку з особовим складом.

Екологічна психологія — відносно новий напрям у прак­тичній психології. Головне її завдання — віднайдення психо­логічних можливостей зміни способу життя людей у нових умовах проживання. Проблеми довкілля нині є чи не найваж­ливішими. Маємо констатувати, що умови життя людини — як соціальні, так і природні — змінюються дуже швидко. То­му досвід та звички, притаманні минулим поколінням, уже "не працюють". Практикуючі психологи здійснюють терапію ускладнень та травм, що виникають в цьому процесі, сприя­ють формуванню відповідальної та свідомої поведінки людей. Прикладом такої діяльності є робота з населенням, що по­страждало від Чорнобильської катастрофи.

зароджуються й розвиваються нові галузі — консультативна психологія, психологія здоро­вого способу життя, онтопсихологія та ін.