Анемії місцеві – див. Місцеві анемії. 4 страница

 

Лізис, lysis, is, f (від гр. lysis розпад, послаблення) –1) Одна з форм завершення деяких хвороб, що характеризується, на відміну від кризи, повільним згасанням ознак хвороби (зниження температури тощо); 2) Руйнування, розчинення клітин крові, бактерій та ін. під впливом специфічного лізину.

 

Лікування – загальна назва різних заходів, які спрямовані на швидке відновлення здоров'я та продуктивності хворих тварин. Л. може бути індивідуальним та груповим.

 

Лімфабластоз, lympoblastosis, is, f (лімфобласт + гр.-osis пат.стан) – наявність лімфобластів в периферичній крові.

 

Лімфаденіт, lymphadenitis, tidis, f (від лат. lympha волога, прозора вода + гр. aden залоза + -itis запалення) – запалення лімфатичного вузла. Л. ділять на лімфогенні та гематогенні.

Лімфобласт, lymphoblastus, i, m (від лат. lympho- який належить до лімфи + гр. blastos зародок) – перший морфологічно диференційний попередник лімфоциту. Це клітина величиною 13-18 мкм, з круглим ядром та базофільною цитоплазмою.

Лімфолейкоз, lympoleucosis, is, f (від лат. lympa волога + гр. genos рід, народження) – хвороба системи крові, характеризується надлишком утворення структурних елементів тканини лімфатичних вузлів, розвитком лімфоутворень в кістковому мозку, печінці, нирках та інших органах, і надходженням до периферичної крові переважно лімфоцитів і їх молодих форм. Спостерігаються у великої рогатої худоби (частіше у корів 4-7го віку), собак, різко – у коней, свиней, овець.

 

Лімфопенія, lympopenia, ae, f (lympocytus лімфоцит + від гр. penia бідність), лімфоцитопенія – зменшення кількості лімфоцитів у крові. Л. буває при септичних і запальних процесах, інтоксикаціях, гострих інфекційних хворобах.

 

Лімфопоез, lympopoiesis, is‚ f (від лат. lympa волога + гр. poiesis утворення) – утворення лімфоцитів, моноцитів, плазматичних клітин в лімфоїдній тканині лімфатичних вузлів, селезінці та інших органах.

 

Лімфоцит, lympocytus, i, m (від лат. lympa волога +гр. kytos клітина), (лімфоїдні клітини, лімфатичні тільця) – негранульовані лейкоцити з великим круглим ядром, утворюються в лімфоїдній тканині (лімфовузли, селезінка). В крові сільськогосподарських тварин кількості Л. досягає 40-60 % усіх лейкоцитів.

 

Лімфоцитом, lympocytоsis, is‚ f (від лат. lympocytus лімфоцит + гр. -osis ненормальне збільшення) – збільшення кількості лімфоцитів в крові. Розрізняють Л. відносний – збільшення лімфоцитів в крові за рахунок зменшення інших видів клітин і абсолютний –

збільшення їх кількості в 1 мм³. Часто Л. спостерігається в період одужання після інфекційної хвороби – постінфекційний.

 

Лімфоцитопенія – див. Лімфопения.

 

Лінгвіт – див. Глосит.

 

Ліпемія, lipaemia, ae, f (від гр. lipos жир + haima кров) – збільшення кількості жиру в крові. Л. буває фізіологічною – після прийому кормів, у вагітних тварин, і патологічна – при діабеті, голодуванні, виснаженні. Л. спостерігається при хронічному і дифузному захворюванні печінки, гепатогенних жовтяницях, нефрозах, анеміях, отруєннях (фосфором, хлороформом). Син. Гіперліпемія.

 

Ліпурія, lyipuria, ae, f (від гр. lipos жир + uron сеча) – виділення жирів із сечею. Спостерігається після прийому корму, що містить велику кількість жиру, при діабеті, отруєнні фосфором та ін.

 

Локалізація, localisatio, onis, f (від лат. localis локальний) – місце розвитку (хворобливих процесів).

 

Локальний, localis, е (від лат. locus місце) – відокремлений певною ділянкою.

 

Лордоз, lordosis, is, f (від гр. lordos вигнутий) – викривлення хребта, виражене провисанням спини.

 

Манежні рухи (від франц. manege)– періодичні довільні рухи тварини по колу (манежу) внаслідок однобічного ураження головного мозку (запалення, абсцесу, пухлини, крововиливи та ін.)

 

Маніпуляція, manipulatio, onis, f (лат.) – ручний прийом, дія.

 

Мануальний, manualis, e (від лат. manusрука) – виконується за допомогою рук (про дослідження).

 

Мегалоцит, megalocitus, i, m (від гр. megas, megale великий + kytos клітина) – ненормально великий еритроцит, фарбується інтенсивно та рівномірно. М. з'являється при деяких анеміях і свідчить про порушення кровотворення.

 

Меланізм, melanismus, i, m (від гр. melas, melanos темний + -ismos пат.стан) – надмірна наявність у покровах тварин пігменту меланіну.

 

Меланоз, melanоsis, is, f (від гр. melas, melanos темний + гр.-osis пат.стан) – порушення обміну меланіну, проявляється надмірною пігментацією шкіри або відкладенням пігменту в тканинах і органах, де зазвичай його не буває. Спостерігається при різкому виснаженні, авітамінозах, патологіях залоз внутрішньої секреції.

 

Меланома, melanоmа, atis,n (від гр. melas, melanos темний + -oma пухлина) – пухлина, що розвивається з клітини епідермісу, які продукують меланін. Має форму вузлів чорного кольору. Частіше зустрічається у коней сірої масті. М. можуть перетворюватися у злоякісні пухлини (меланосаркома).

 

Меланоурія, melanuria, ae, f (від гр. melas, melanos темний + uron сеча) – виділення з сечею пігментів (меланогенів), які легко фарбуються на повітрі та придають сечі темно-коричневий колір. М. – ознака наявності в організмі меланосаркоми.

 

Мерехтлива аритмія, arrhythmia fibrillaris (від гр. arrhythmia відсутність ритму, лат. fibrillaris фибрилярний) – тріпотіння і мерехтіння передсердь. Клінічно виражається безладним пульсом і різноманітною звучністю тонів серця.

 

Метаболізм, metabolismus, i, m (від гр. metabole зміна, перетворення)– обмін речовин. В більш вузькому значенні М. – проміжний обмін, перетворення речовин в середині клітини з моменту їх надходження до утворення кінцевих продуктів.

Метамієлоцит, metamyelocytus, i, m (від гр. meta- після + myelocytus мієлоцит) – клітина гранулоцитарного ряду лейкопоезу, що утворюється з мієлоциту і являється попередником паличкоядерного гранулоциту.

 

Метгемоглобін – похідне гемоглобіну, що містить трьохвалентне окислене залізо. М. утворюється в крові при деяких отруєннях. Він не здатен переносити кисень, внаслідок чого велика кількість його в крові веде до смерті.

 

Метеоризм шлунку, meteorismus ventriculi (від гр. meteorismus підняття, здуття, ventriculus шлунок) – здуття шлунку газами і порушення його моторно-секреторної функції. М.ш. частіше зустрічається у коней.

 

Метеоризм кишечнику, meteorismus intestini (від гр. meteorismus підняття, здуття, intestinum кишечник), тимпанія кишечнику, вітряні коліки – надмірне накопичення газів в кишечнику, викликане посиленням процесів бродіння та порушенням його моторно-секреторної функції. М.к. частіше буває у коней, рідше – у свиней, собак, кроликів. У ВРХ метеоризм розвивається у рубці.

 

Механічна жовтяниця, icterus mechanicus (від гр. icterоs жовтяниця + mechaniкоs механічна) – обтураційна, застійна. Причинами можуть бути закупорка жовчних шляхів чужорідними тілами, гельмінтами, рубцевим зрощенням, пухлинами та ін. В залежності від закриття загального жовчного протоку або одного з печінкових протоків настає повна або неповна непрохідність жовчі. При М.ж. часто виникає міліарний цироз печінки.

 

Міграція, migratio, ae, f (лат. переміщення) – 1) переміщення в тканинах рухливих клітинних елементів; 2) пасивне або активне переміщення тварин-паразитів з одних частин організму в інші; 3) переміщення чужорідних тіл в організмі током крові і (або) лімфи і під дією сили тяжіння; 4) розповсюдження патологічного процесу до близьких або віддалених від первинного фокусу частини органу або тканини.

 

Мієлогенний, myelogenes, is (від гр. myelos кістковий мозок + -genes виникаючий) – зароджується або виникає в кістковому мозку.

 

Мієлограма, myelogramma, atis, n (від гр. myelos кістковий мозок + gramma запис) – оформлений у вигляді діаграми або таблиці результат мікроскопії мазку пункт ату кісткового мозку, що показує якісний і кількісний склад ядровмісних клітин мієлоїдної тканини.

 

Мієлопоез, myelopoesis, is, f (від гр. myelos кістковий мозок + poіesis утворення) – мієлоїдне кровотворення в червоному кістковому мозку: еритроцитів (еритропоез), зернистих лейкоцитів (гранулоцитопоез) і тромбоцитів (тромбоцитопоез).

 

Мієлоцити, myelocytus, i, m (від гр. myelos кістковий мозок + kytos клітина) – клітини, що утримуються в червоному кістковому мозку і приймають участь в утворенні гранулоцитів (зернистих лейкоцитів).

 

Мікотоксикози, mycotoxicoses‚ f‚ pl (від гр. mykes гриб + toxicon отрута + -osis хвороба) – хвороби тварин, що виникають внаслідок поїдання кормів, уражених токсичними грибами. М. характеризуються раптовим захворюванням, великою кількістю захворілих, коротким періодом після поїдання кормів і виявленням ознак інтоксикації, затиханням і повним припиненням захворювань при зміні корму.

Мікроелементи, microelementa‚ orum‚ n/pl (від гр. micros малий + elementum первинна речовина)– хімічні елементи (Al, Fe, Cu, I, Co, Mo, Zn та ін.), що містяться в організмі в низьких концентраціях і необхідні для його нормального життя. В організм рослин надходять з ґрунту, в організм людини та тварин – з їжею. Впливають на ріст (Mn, Zn, I у тварин), розмноження, кровотворення (Fe, Cu, Co) та ін. Нестача або надлишок М. приводить до порушення обміну речовин. М. використовують для збільшення продуктивності сільськогосподарських тварин.

 

Мікроскопія клініко-діагностична – метод вивчення об'єктів шляхом розгляду їх під мікроскопом. В клініці для уточнення або постановки діагнозу нерідко проводять гематологічні і протозоологічні (мазки крові), мікологічні, урологічні, гельмінтоовоскопічні дослідження, а також вивчають ранові відбитки, мазки гною та інше.

 

Мікроцит, microcytus‚ i‚ m (від гр. micros малий + kytos клітина) – ненормально маленький еритроцит, що спостерігається при різних формах анемій.

 

Міоглобінурія коней, myoglobinuria equovum(міоглобін + гр. uron сеча + лат. equus кінь) – виражається дегенеративними змінами поперечно посмугованих м’язів, виведенням міоглобіну з сечею, порушенням нервової трофіки, розладом рухів і обміну речовин. Розрізняють паралітичну та ентозоотичну М.к. Паралітична з’являється раптово в перші години роботи, ентозоотична – розвивається повільно з довгим періодом прихованого розвитку. Можливі ускладнення: сепсис, дегенеративні зміни серця та інших органів.

 

Міоз, miosis‚ is‚ f (від гр. mеiosis) – звуження кришталика ока.

 

Міокарді дистрофія, myocardidystrophia‚ ae‚ f (від гр. mys м’яз + kardia серце + dys порушення + trrophe харчування) – порушення живлення серцевих м’язів. М. – початкова стадія однієї з форм міокардозу без зміни серцевого м’язу.

 

Місцеві анемії – внаслідок звуження або закриття артеріальних судин.

Мокрота‚ sputum‚ i‚ n (лат.)– патологічний секрет бронхів або легень, що виділяється з кашлем з дихальних шляхів. М. розрізняють за кольором: прозора, безкольорна, мутна, білувата, сірувато-жовта, червона та ін.; за складом: слизова, слизово-гнійна, гнійна, серозна та ін. В М. можуть бути епітеліальні клітини, лейкоцити, еритроцити, еластичні волокна, фібрин, бактерії, гриби, яйця гельмінтів.

 

Монобласт, monoblastus‚i‚ m (від гр. monos один + blastos зародок)– крупна клітина крові з сітчастою структурою ядра, 2-3 ядришками, з вузьким поясом базофільної цитоплазми, наймолодша форма моноцитів.

 

Моногамія, monogamia‚ ae‚ f (від гр. monos один + gamos шлюб)– у тварин – самець протягом одного або декількох сезонів спостерігається з однією самкою. М. характерна для багатьох ссавців і птахів.

 

Моноцит, monocitus‚ i‚ m (від гр. monos один + kytos клітина) – одна з форм незернистих лейкоцитів. У М. ядро кругле, богоподібне або підковоподібне, цитоплазма базофільна і на фарбованих препаратах – сірого кольору.

 

Моноцитоз, monocytosis‚ is‚ f (від гр. monos один + kytos клітина + -osis пат. стан) – збільшення кількості моноцитів в крові. Спостерігається при септичних процесах, інфекційних та інвазійних хворобах.

 

Моноцитопенія, monocytopenia‚ ae‚ fвід гр. monos один + kytos клітина + гр. penia бідність) – зменшення кількості моноцитів в крові або зникнення їх. М. виникає при гострих септичних процесах, зазвичай з одночасним зменшенням кількості лімфоцитів, еозинофілів.

 

Моноцитопоез, monocytopoesis‚ is‚ f (від гр. monos один + kytos клітина + poіesis утворення) – процес виникнення і диференціації клітин моноцитарного ряду від монобластів до зернистих моноцитів.

Надмірне спітніння – див. Гіпергідроз.

 

Набряк, oedema‚ atis‚ n (від гр. oіdema набряк) – наслідок запального або місцевого порушення мінерально-сольового обміну, що проявляється надлишковим накопиченням рідини в тканинах організму, який викликає збільшення об’єму і порушення форми ураженої частини тіла. Набряки розрізняють в залежності від причини:

Н.запальний – виникає в місці запалення в зв’язку з підвищенням проникності судин.

Н. застійний – обумовлений ускладненням відтоку венозної крові або лімфи.

Н. кахектичний – розвивається при крайньому виснаженні організму, яке викликане голодуванням, авітамінозом, злоякісними пухлинами та ін.

Н. механічний – викликаний дією на тканину механічних факторів, наприклад, при наявності перешкоди для відтоку венозної крові або лімфи.

Н. лімфатичний – викликаний внаслідок здавлення лімфатичних судин, заростання, закупорки або різко посиленого утворення лімфи.

Н. неврогенний – обумовлений порушенням функції нервової системи, наслідком чого є проникність стінок судин.

Н. нирковий – спостерігається при хворобах нирок, при порушенні водно-солевого обміну.

Н. серцевий – застійний Н. низько розташованих частин тіла при серцевій недостатності.

Н. токсичний – обумовлений дією на організм токсичних речовин, що підвищують проникність судин, напр.. зміїна отрута.

Н. травматичний – з’являється в місцях механічного ушкодження тканин, обумовлений застоєм крові і лімфи, збільшеною проникністю судин та ін.

 

Напівпараліч та параліч сечового міхура – див. Цистопарез і Цистоплегія.

 

Невиліковність – теж саме, що і Інкурабельність.

 

Неврози, neuroses‚ um‚ f/pl (від гр. neuron нерв + -osis хвороба) – хвороби, викликані порушенням ЦНС. Серед тварин спостерігаються рідко. Частіше зустрічаються у собак, рідше – у поросят, телят на пром. комплексах. У корів Н. викликає зниження надоїв, у коней – втрату працездатності та ін.

 

Недостатність двостулкового клапану, insufficientia valvulae bicuspidalis (від лат. insufficientia недостатність, valvula клапан, bicuspidalis двостулковий) – кров під час систоли лівого шлуночка частково повертається в ліве передсердя. Спостерігається у коней, собак, свиней.

 

Недостатність клапанів аорти, insufficientia valvularum aortae (від лат. insufficientia недостатність, valvula клапан, aorta аорта) – під час діастоли частина крові повертається в порожнину шлуночка, в наслідок застою у ньому крові настає акомодаційне пристосувальне розширення, а потім гіпертрофія його. Порок добре компенсується.

 

Недостатність клапанів легеневої артерії,, insufficientia valvularum arteria pulmonalis (від лат. insufficientia недостатність, valvula клапан, arteria артерія, pulmonalis легеневий) – частина крові під час діастоли повертається в порожнину правого шлуночка серця. В наслідок застою крові в правому шлуночку настає розширення, а потім його гіпертрофія. Зустрічається рідко.

 

Недостатність коронарна – див. Коронарна недостатність.

 

Недостатність серцево-судинна – див. Серцево-судинна недостатність.

 

Недостатність тристулкового клапану, insufficientia valvulae tricuspidalis (від лат. insufficientia недостатність, valvula клапан, tricuspidalis тристулковий) – під час систоли правого шлуночка кров частково повертається в праве передсердя через недостатнє закриття атріовентрикулярного отвору. Н.т.к. характеризується позитивним венним пульсом. Спостерігається у корів, кіз, собак.

 

Нейрогенний, neurogenes‚ is(від гр. neuron нерв + -genes виникаючий)– 1) виникає в наслідок або у зв’язку нервової хвороби; 2) надходить знервів або нервових утворювань.

Нейрогуморальна регуляція – сумісна регулююча дія нервової системи і гуморальних факторів (біологічно активних речовин крові, лімфи, тканинної рідини) на органи, тканини і фізіологічні процеси. Забезпечує нормальне функціонування організму при змінах умов середовища.

 

Нейтро- (лат. neutrum не те, не інше)– складова частина складних сів, означає нейтральний, нейтральність.

 

Нейтропенія, neutropenia‚ ae‚ f ( нейтрон-(філ) + гр. penia бідність ) – різке зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів в периферичній крові.

 

Нейтрофіл – див. Гранулоцит нейтрофільний.

 

Нейтрофільоз, neutrophilosis‚ osis‚ f (нейтрофіл + гр. – osis збільшення) – збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів в периферичній крові. Син. Лейкоцитоз нейтрофільний, нейтрофілія.

 

Нейтрофільний (нейтро- + гр. phileo любити) – добре фарбується нейтральними барвниками.

 

Некроз, necrosis‚ is‚ f (від гр. nekrosis відмирання)– місцева смерть. Н. поділяється на сухий, вологий і гангрену.

 

Непрохідність кишечнику – див. Ілеус.

 

Нетримання сечі – див. Інконтиненція урини.

 

Нецукрове сечовиснаження – див. Діабет нецукровий.

 

Нефрит, nefritis‚ tidis‚ f (від гр. nephros нирка + -itis запалення) – запалення нирок з великим ураженням клуб очкового апарату, з розладом виділення продуктів азотистого обміну. Гломерулонефріт – запалення клубочків і капсули Шумлянського-Боумена. Інтерстіціальний Н. – запалення судин сполучної тканини нирок. Частіше хворіють свині та собаки.

 

Нефроз, nephrosis‚ is‚ f (від гр. nephros нирка + -osis хвороба) – хвороба, що проявляється дегенеративними змінами у капілярах клубочків нирок, часто з залученням до процесу канальців нирок. Перебіг гострий і хронічний, нерідко закінчується нефросклерозом.

 

Нефролітіаз – див. Хвороба нирковокам’яна.

 

Ніктурія, nycturia‚ ae‚ f (від гр. nyktos ніч + uron сеча) – найбільш рясне і часте сечовиділення вночі. Н. – наслідок порушення функції серцево-судинної, ниркової та центральної нервової системи.

 

Ністагм, nystagmus‚ i‚ m (від гр. nystagmоs дрімота) – швидкі і часті довільні тремтячі рухи очей. Розрізняють Н. вертикальний, горизонтальний і ротаторний (обертальний). Н. спостерігається при отруєннях, хворобах ЦНС, вушного лабіринту, інфекційних хворобах.

 

Нодальний‚ nodalis‚ e (від лат. nodus вузол) – той, що відноситься до вузла, наприклад, до лімфатичного.

 

Нодозний‚ nodosus‚ a‚ um (від лат. nodus вузол) – складається з вузлів, протікає з утворенням вузлів.

 

Нодулярний, nodularis‚ e (від лат. nodus вузол) – має вузлики, протікає з утворенням вузлів.

 

Нозологія, nosologia‚ ae‚ f (від гр. nosos хвороба + logos вчення) – вчення про хвороби і їх класифікацію.

 

Номенклатура, nomenclatura‚ ae‚ f (лат. nomenназва + calareназивати)– сукупність термінів, які вживаються в тій чи іншій науці або дисципліні, напр.. номенклатура неінфекційних хвороб. Назву хвороб прийнято писати на двох мовах – українською та латинською.

 

Норма‚ norma‚ ae, f (лат.) – в біології, медицині, ветеринарії – оптимум функціонування і розвитку організму.

 

Нормобласт – див. Еритробласт.

 

Нормоволемія, normovolaemia, ae‚ f (лат. norma норма + volume об’єм + haima кров) – нормальний об’єм крові в організмі.

 

Нормохромна анемія – загальна назва анемій, які перебігають з нормальним кольоровим показником крові.

Нормоцит, normocitus‚ i‚ m (лат. norma норма + kytos клітина) – зрілий еритроцит, який має форму двояковвігнутого диску з рівними контурами, діаметром 7-8 мкм, з оксифільною цитоплазмою, без ядра, включень, будь-якої зернистості.

 

Облисіння – див. Алопеція.

Обмороження – патологічний стан тканин, викликаний місцевою дією холоду. У корів обморожуються соски, у биків – верхівка мошонки, крайня плоть; у коней – статевий член, мошонка, проміжність, основа шкіри кайми, нижня губа; у свиней – носове дзеркало, хвіст, вушні раковини; у собак – нижні частини кінцівок, статевий член, мошонка; у курей – гребні, сережки; у качок – плавальні перетинки.

 

Обморок – див. Синкопе.

 

Обструкція, obstructio‚ onis‚ f (від лат. obstructus перешкоджати) – перешкода, ускладнення, закриття, закупорка, непрохідність.

 

Обтураційна анемія – внаслідок закупорки артеріі тромбом або емболом.

 

Обтюрація, obturatio‚ onis‚ f (від лат. obturatus затикати) – перешкода, закриття (порожнини, кишки, судин).

 

Оглум – див. Гідроцефалія.

 

Огляд ветеринарний, inspectio veterinaria (від лат inspectio огляд, veterinarius той, що лікує тварин) – метод досліду тварин, продуктів тваринництва і місць зберігання і їх переробки, тваринницьких приміщень, пасовищ, водопою, кормів та ін. О.в. може бути загальним і спеціальним, індивідуальним та груповим.

 

Оксалатурія, oxaluria‚ae, f (від гр. oxalis щавель + uron сеча) – виведення з сечею щавелево-кислого кальцію, викликане порушенням мінерального обміну.

 

Оксигемоглобін, oxyhaemoglobinum‚ i‚ n (від гр. oxis кислий + гр. haima кров + лат. globulus кулька) – форма гемоглобіну, в якій він з’єднаний з киснем і забезпечує перенос останнього кров’ю від легень до тканин.

 

Олігакіурія, oligakiuria‚ ae‚ f (від гр. oligakis рідко + uron сеча) – ненормально рідке сечовиділення, наприклад при сильній діареї, блювоті, потовиділенні, зменшенні прийому води, сеча при цьому інтенсивно забарвлена, нерідко з великою кількістю осаду.

 

Олігемія, oligaemia‚ ae‚ f (від гр. oligos малий + haima кров) – різке зменшення загальної кількості крові в організмі після раптових втрат крові. Розрізняють просту О. – нормальне співвідношення між форменими елементами і плазмою; олігоцитемічну О. – зменшення кількості крові за рахунок зниження еритроцитів; поліцитонемічну О. – перевага формених елементів над об’ємом плазми. Швидке зменшення маси крові в організмі може привести до загибелі тварини внаслідок падіння кров’яного тиску, анемії мозку та інших порушень. Син. Гіповолемія.

 

Олігопноє, oligopnoë‚ es‚ f (від гр.oligos малий + pnoë дихання) – рідке і неглибоке дихання, викликане пригніченням дихального центру.

 

Олігоцитемія, oligocythaemia‚ ae‚ f (від гр.oligos малий + kytos клітина + haima кров) – зниження кількості формених елементів крові при нормальному об’ємі маси крові.

О. гіперволемічна – зменшення кількості формених елементів при збільшенні об’єму загальної маси крові, викликане затримкою води в організмі при хворобах серця, нирок.

О. гіповолемічна – зменшення загальної маси крові.

О. – одна з форм олігемії, виникає при кровотечах, інтоксикаціях, хворобах кровотворних органів та ін.

 

Олігурія, oligouria‚ ae‚ f (від гр.oligos малий + uron сеча) – довготривале зменшення кількості сечі, що виділяється нирками. Розрізняють О. реальну – при хворобах нирок і екстраренальну – не пов’язану з патологічними змінами нирок.

 

Омазит, omasitis‚ tidis‚ f (від лат omasum книжка (відділ шлунку жуйних) + гр. -itis запалення) – запалення книжки, зазвичай протікає водночас з запаленням рубця, сітки, сичуга, а також в якості ускладнення при інших хворобах.

 

Опистотонус, opisthotonus‚ i‚ m (від гр. opisthen назад, за спиною + tonos напруга) – судомна поза, викликана тонічними скороченнями розгиначів спини, шиї, голови, а іноді і кінцівок, наприклад, при аліментарній енцефаломаляції.

 

Ординатор, ordinator‚ oris‚ m (лат. ordinarе приказувати) – лікуючий лікар.

 

Оссіфікація, ossificatio‚ onis‚ f (від лат. os, ossis кістка + facere робити, створювати) – 1)утворення кісткової тканини; 2) перетворення в кісткову тканину.

 

Остеодистрофія, ostedystrophia‚ ae‚ f (від гр. osteon кістка + dys погано + trophe харчування) – хронічна хвороба дорослих тварин, викликана порушенням обміну кальцію, фосфору, кальциферолу. О. характеризується дистрофічними змінами кісткової тканини у вигляді остеомаляції, остеопорозу або фіброзної остеодистрофії. Найчастіше хворіють високо молочні корови, рідше –свині, вівці, собаки.

 

Остеомаляція, ostemalacia‚ ae‚ f (від гр. osteon кістка + malakia м’якість) – розм’якшення кісток –хронічна хвороба, пов’язана з порушенням фосфорно- кальцієвого і вітамінного обміну (D-авітаміноз). Уражаються хвостові хребці, ребра, остисті відростки, щелепні кістки. Частіше хворіють вагітні і лактуючі самиці.

 

Остеопороз, osteporosis‚ is‚ f (від гр. osteon кістка + poros отвір) – розрідження кісткової тканини, часто виникають при порушенні балансу фосфорно-кальцієвого обміну. Спостерігаються у високопродуктивних корів.

Осцилографія, oscillographia‚ ae‚ f (від лат. oscillo качаюся + гр. graphо пишу) – графічний запис величини артеріального тиску за допомогою осцилографу.

 

Осязання, tactus‚ us‚ m (лат.) – тактильна чутливість – здатність тварин до сприйняття факторів навколишнього середовища контактними рецепторами шкіри і слизових оболонок, а також рецепторами м’язів і суглобів.

 

Отруєння, intoxicationes‚ f/pl (від лат. in у, всередині + гр. toxikos отруйний) – патологічний стан тварин, викликаний надходженням в організм отруйної речовини з кормом, з повітрям, при укусах отруйних тварин, через шкіру. Можливі самоотруєння внаслідок порушення обміну речовин (ендогенні отрути).

 

Офтальмоскопія, ophthalmoscopia‚ ae‚ f (від гр. ophthalmos око + scopeo розглядаю) –дослідження ока за допомогою офтальмоскопу.

 

Охолодження – теж саме, що і гіпотермія.

 

Оціпеніння – теж саме, що і каталепсія.

 

Пальпабильний, palpabilis‚ e (від лат. palpare гладити рукою) – доступний до пальпації.

 

Пальпація, palpatio‚ onis‚ f (лат.) – метод дослідження тіла, органів, пульсу, пухлин прощупуванням кінчиками пальців, долонею або за допомогою інструментів. Розрізняють посередню та безпосередню, поверхневу та глибоку П.

 

Папула, papula‚ ae‚ f (від лат. прищ)– невелике тверде, рідше м’яке, різне за розміром та кольором утворення, злегка підвищене над рівнем шкіри. Зустрічається при оспі та інших ураженнях шкіри. З П. часто виникають везикули і пустули.

 

Папульозний, papulosus‚ a‚ um (від лат. papula)– той, що характеризується наявністю папул.