Судоми тетанічні – див. Тетанічні судоми

Судоми тонічні – див. Тонічні судоми

 

Суфузія – крововилив у підшкіряну клітковину та тканини, які лежать глибше. Частіше внаслідок механічного пошкодження капілярів та дрібних судин.

 

Сфігмографія – запис коливань стінок артерій (пульс) за допомогою спеціального пристрою – сфігмографу. За сфігмографією судять про зміни кров`яного тиску в артеріях та ритмі серцевх скорочень.

 

Тактильний; тактильне відчуття – відчуття дотику.

 

Тампонада серця –гостра серцева недостатність внаслідок скупчення у білясерцевій бурсі рідини, яке перешкоджає достатньому наповненню камер серця під час систоли.

 

Тахікардія, часте серцебиття – внаслідок позасерцевих розладів. Див. Аритмія серця.

 

Тахікардія пароксизмальна – див. Пароксизмальна тахікардія.

 

Тахіпное – часте поверхневе дихання. Т. буває при некрозах, хворобах серця та ін.

 

Телеметрична діагностика – за допомогою радіотелеметрії, тобто вимірювання на відстані. Вимірювальний пристрій та об`ект вимірювання можуть бути з`єднанні провідною, пневматичною або гідравличною лінією. Телеметрія проводиться при дослідженні функцій організму спортивних коней під час тренувань.

 

Температура тіла – показник стану організму людини та тварин; залежить від рівноваги між утворюванням тепла внаслідок життєдіяльності організму та віддачею його в зовнішнє середовище. Т.т. у тварин різного віку різна. Норми температури тіла у різних тварин (в °С):

Кінь – 37,5 – 38,5

ВРХ – 37,5 – 39,5

Північний олень – 37,6 – 38,6

Верблюд – 36,0 – 38,6

ДРХ – 38,5 – 40,5

Свиня – 38,0 – 40,0

Собака – 37,5 – 39,0

Кішка – 38,0 – 39,5

Кролик – 38,5 – 39,5

Птахи – 40,0 – 42,0

Норка – 39,5 – 40,5

 

Тенезми – часті позиви до дефекації або сечовипускання, яке зумовлене спазмом м`язів прямої кишки або сечового міхура при різних хворобах.

 

Термінальний стан, кінцеві стадії життя – преагонія, агонія та клінична смерть; граничний стан між життям та смертю. Т.с. виникає при крововиливах, травмах, асфіксії, серцевій слабкості, колапсі.

 

Термінологія – вчення про спец. терміни, словах тієї ч іншої дисципліни.

 

Термінологія клінічна – сукупність термінів клінічних дисциплін.

 

Термографія – метод автоматичної регістрації змін температури тіла тваринного організму за допомогою спеціального пристрою – термографу.

 

Термометрія, вимірювання температури тіла – метод клін.дослідження. При амбулаторному дослідженні Т. проводять один раз, при стаціонарному лікуванні – 2-3 рази на день.

 

Термоплегія – гостре захворювання внаслідок перегрівання організму, яке супроводжується порушенням функції ЦНС та серця.

 

Тетанія – невимушені тонико-клонічні судоми, симетрично розташованних м`язових груп, супроводжується підвищенним збудженням нервової системи.

 

Тетраплегія – параліч чотирьох кінцівок при пошкодженні шийного відділу спинного мозку.

 

Тимпанія рубця – надмірне розширення рубця швидко утворюючмися газами від соковитого корму у великій кількості. Розпізнають гостру, хронічну, первинну та вторинну.

 

Тік – швидке одноманітне невимушене скорочення однієї чи декількох м`язів. Частіше у собак та коней.

 

Тільця Жоллі (за ім. франц. вченого Ж. Жоллі) – утворювання в дегенеративних формах еритроцитів. Вон знаходяться в протоплазмі еритроциту по одному, два чи три тільця. Спостерігаються під час анемій.

 

Токсемія – патол.стан, яке викликане вмістом у крові токсичних речовин різного походження, а також продуктів розпаду тканин організму, які потрапляють в кров при патол.процесах.

 

Токсична анемія – анемія, викликана гемолітичними факторами.

 

Тони серця – звуки, які виникають при роботі серця. Звичайно чуються два останні тони – перший та другий. Перший виникає під час систоли та наз. систолічним. Другий – під час діастоли, наз. діастолічний. При пат.станах у тварин виникають додаткові Т. – діастолічний третій, четвертий, п`ятий.

 

Тонічні судоми – тривалі невимушені скорочення м`язів – м`язи «завмирають у стисненому стані».

 

Тонометрія – вимірювання артеріального тиску за допомогою сфигмоманометру.

 

Тонус – життєдіяльність організму або певних органів, тканин, без втоми.

 

Топічний – місцевий (процес).

 

Торакоцентез – проколювання грудної стінки. Проводять з ціллю отримання вмісту грудної порожнини для досліджень або для видалення з неї ексудату або трансудату.

 

Тортиколіс – скривлення шиї, яке викликане розривом м`язів на одній стороні, ревматичним запаленням м`язів.

 

Травма – пошкодження тканин організму людини або тварини з порушенням їх цілісності та функції, яке викликане зовнішнім впливом.

 

Травматичний перикардит – запалення білясерцевої бурси, яке викликане гострим предметом. Частіше у ВРХ.

 

Травматичний перитонит – запалення очеревини. Зустрічається в усіх видів тварин, частіше – у ВРХ.

 

Травматичний ретикуліт – травматичне запалення стінки сітки без пошкодження ії серозної оболонки. Викликане проникненнням з кормом предметів, які можуть проникати в черевну порожнии та зумовлювати перитонит або крізь діафрагму в серце та викликати перикардит. Перебіг гострий та хронічний.

 

Трансудат – незапальний випот в тканинних щілинах та в порожнинах тіла при порушенні крово- та лімфообігу, який містить до 3% білку. На відміну від ексудату, у Т. немає ферментів та плазми крові. Виникає в порожнинах при серцевій недостатністі.

 

Трахеальне дихання – див. Бронхіальне дихання.

 

Тремор – короткі,, равномірні, швидко слідуючи один за одним невимушені рухи м`язів. При сильному збудженні, перевтомі, отруєннях, інф. хворобах.

 

Тривалість життя тварини, diuturnitas vitae animalium (лат. diuturnitas тривалість, vita життя, animal тварина), роки: ВРХ – 20-36 (до 40), коні – 35-67, свині – 15-20, вівці – 10-20, кози – 10-17, собаки – 10-35, кішки –15, кролі – 6-12, гуси – 10-30 (до 100), кури – 10-20.

 

Тривалість використання тварини, diuturnitas usus animalium (лат. diuturnitas тривалість, usus використання, animal тварина), роки: коні – 18-20, ВРХ – 15-16, вівці – 7-8, свині – 6-7, кролі – 5-6, гуси – 5-7, кури – 3-4.

 

Тризм – тонічна напруга жувальних м`язів, частіше обох сторін голови. При однобічному ураженні м`язів щелепа зміщується у протилежну сторону.

 

Тромбаза – див. Тромбін.

 

Тромбін – протеолітичний фермент, який виконує згортання крові. Утворюється з неактивного протромбіну, який міститься у плазмі крові.

 

Тромбоемболічні коліки – кровозупиняюща непрохідніст кишечнику, яку зумовлена закупоркою брижових артерій тромбами або емболами, які виникають на місці ураження внутрішньої та середньої оболонки артерії лічинками паразиту Delafondia vulgaris. Хворіють коні.

 

Тромбоемболія – закупорка артерій внаслідок відриву частини тромбу, який утворився у венах, порожнинах серця.

 

Тромбоцитемія –див. Тромбоцитоз.

 

Тромбоцити – формені елемент крові, які утворюються в кістковому мозку. При розпаді Т. виділяється тромбокіназа, яка потрібна при згортанні крові.

 

Тромбоцитоз – збільшення кількості тромбоцитів крові. Зустрічається при саркомах, гемоглобінемії, пвеврите, при опіках, травмах, в стадіях видуживання при інф.хворобах, після операцій, при гострих анеміях.

 

Тромбоцитопенія – зменшення кількості тромбоцитів в периферичній крові. Т. проявляється зниженням згортання крові та появою крововиливів у шкіру та слизові оболонки ШКТ.

 

Тромбоцитопоез – утворювання тромбоцитів, або кров`янх пластинок.

 

Тумор – 1) пухлина (син. новоутворення, бластома); 2) припухання (при запаленні).

 

Тургор ­ – 1) стан наповненності; 2) стан нормальної напруги тканин, яке зумовлене станом кровообігу, обміну речовин та ін.

 

Тусис – див. Кашель.

 

Ундуліруючий – хвилевидний, той, що рухається хвилевидно.

 

Ундуляція – хвилевидне переміщення рідинипри пальпації заповненних їю порожнин. У. – різновид флюктуації.

 

Ускладнення, complicatio‚ onis‚ f (від лат. complicatus складувати) – загальна назва хвороб, що приєднанні до загальної хвороби патологічних процесів, не типових для даної хвороби, але ймовірних в зв’язку з ним.

 

Уремія – гостре або хронічне самоотруєння організму, яке зумовлене ниркової недостатністю.

 

Уретроскопія – дослідження сечовипускного каналу за допомогою введенного у нього уретроскопу.

 

Уринозний – схожий на сечу.

 

Уролітіаз – див. Нирково-кам`яна хвороба.

 

Уроліти – сечові камені, які утворюються в органах сечовиділення.

 

Уроседимента – утворювання у ниркових канальцях, сечовому міхурі пісчинок внаслідок порушення солевого обміну, перенасичення сечі солями, внаслідок А-вітамінозу.

 

Уроцистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. Розрізняють катаральний, гнійний, дифтеричний, флегмонозний.

 

Уртикарія – шкіряна алергічна хвороба. Іноді з`являється сип на слизових оболонках носу, очей та ін. Перебіг гострий – до 1-2 діб, рідко – 6-7 діб. У. спостерігається у коней, ВРХ, свиней, рідше – у собак.

 

Умовні рефлекси – рефлекси, які вироблюються під дією певних умов, формуються на базі безумовних рефлексів.

 

Фагоцитоз ­ – захистне пристосовування тваринного організму, яке висловлюється у захваті та перетравленні фагоцитами бактерій, інородних тіл. Ф. – захисна реакція організму.

 

Фарингоскопія –метод дослідження слзової оболонки глотки оком, за допомогою рефлектора або ларингоскопу.

 

Фатигація – тимчасове зниження функції органу або послаблення усього організму після виконання роботи.

 

Фебрикула – легка лихоманка, легкий лихоманковий стан: тимчасове підвищення температури без характерних змін в організмі.

 

Фебрильний – лихоманковий.

 

Фебріс, лихоманка – загальна реакція організму на хворобливий вплив:підвищення температури, зміна обміну речовин, кровообігу та ін. В перебізі Л. Розпізнають три стадії: під`єм температури, максимального стояння температури, падіння температури. За максимальним підвищенням температури тіла розпізнають Л.субфебрильну (до 1° вище норми), фебрильну (до 2°), гіперпіретичну (до 3° і вище). Падіння температури кризою, повільне зниження – лізісом. Л. тривалістю до 1-1,5 міс. наз.гострою, тривалістю декілька міс або років – хронічною. За характером температурних кривих розпізнають сім типів Л.:

– постійна;

– ремітуюча;

– інтеремітуюча;

– зворотня;

– гектична;

– атипічна;

– тимчасова.

 

Ферменти – біологічні каталзатори, які присутні в усіх живих клітинах. Виконують перетворення речовин в організмі, регулюючи тим самим обмін речовин. По хім.природі – білки. Діляться на прості та складні.

 

Фецес – фекалії, калові маси, екскременти

 

Фібриляція – коротке часте посмикування м`язових пучків, тріпотіння м`язів.

 

Фібрин – нерозчинний білок, який утворюється з фібриногену в процесі згортання крові. Нитки Ф.утворюють основу тромбу.

 

Фібриноген – розчинний білок плазми крові, який приймає участь в ії згортанні. Під дією ферменту тромбіну перетворюється у фібрин.

 

Фібринозне запалення – різновид ексудативного запалення, який характеризується вмістом в ексудаті великої кількості фібрину та гострим перебігом. Розпізнають крупозне та дифтеричне.

 

Фіксація тварин – укріплення тварин в певному положенні з ціллю захист від укусів та ударів людей, які надають вет.допомогу.

 

Фітобезоар – див. Безоар.

 

Фітоконкремент – камень, який утворюється з рослинних залишків, соломи, рідше – з домішком землі. Зустрічається у коней в сліпій та обідкових кишках, у ВРХ – в передшлунках.

 

Флатуленція – 1) скупчення великої кількості газів в шлунку або в кишечнику; 2) рясне відходження газів.

 

Флебографія – графічне зображення кривої венного пульсу за допомогою флебографу, яке дозволяє записати коливання стінок яремної вени. Крива запису наз. флебограмою.

 

Флеботонометрія – вимірювання венозного тиску за допомогою флеботонометру Шарабріна.

 

Флюктуанція – відчутття коливання рідини, яке виникає при пальпації порожнини з м`якими або еластичними стінками, яка містть рідину.

 

Флюктуруючий – коливаючий.

 

Флюрографія – метод рентгенодіагностики, який полягає у фотографуванні тіньового зображення з екрану на фотоплівку.

 

Фокус – джерело, вогнище хвороби.

 

Фонендоскоп – складається з воронки з посилювальною мембраною та двох гумових трубок.

 

Фонокардиграфія­ – графічний запис серцевих звукових коливань. Він доповнює та утонює аускультацію.

 

Фонометрія – метод уточнення меж повітрямістячих органів та визначення іх фізиол.стану за допомогою камертону, який встановлюють в різних точках.

 

Форменні елементи крові – клітини та кров`яні пластинки, які знаходяться в плазмі.

 

Фосфатурія – великий вміст фосфоро-кислих солей у свіжій сечі.

 

Функціональна діагностика – метод діагностики, який дозволяє перевірити окремі функції організму до та після фізичного навантаження.

 

Функціональна індигокармінова проба – діагностичний метод визначення функції нирок, який полягає у тому, що введенний внутрішньовенно або втутрішньом`язово індигокармін виділяється нирками, забарвлюючи сечу в зелений колір.

 

Функціональна недостатність печінки – клінічно проявляється кровоточивістю, тяжкою формою паренхиматозного запалення печінки. При тяжкій печінковій недостатності наступає розлад ЦНС.

 

Функція –специфічна діяльність тваринного або рослинного організму, його органів, тканин, клітин.

 

Хілурія – виділення з сечою лімфи з розширенних лимф.судин нирки внаслідок закупорки грудної лімфатич. протоки вище впадіння у нього лімфатич.судин нирок.

 

Хімостаз – застій вмісту у дванадцятипалій, клубовий кишці. Х. належить до паралітичної форми кольок. Спостерігається у коней та собак.

 

Холелітіаз – утворювання каменів в жовчному міхурі, рідше – в жовчних протоках. Камені перешкоджають відтоку жовчі.

 

Холемія – самоотруєння організму жовчними кислотами, яке зумовлене застоєм жовчи в жовчних шляхах, особливо в жовчних капиллярах, при порушенні іх цілісності жовч потрапляє у міжклітинний простір.

 

Холецистит – гостре або хронічне запалення жовчного міхура. Частіше протікає разом з холангітом.

 

Хрипи – патол. дихальні шуми, які визначають при вислуховуванні легень, за звичай при запальних змінах в органах дихання та скупченні мокротіння в бронхах; діагностична ознака бронхіту та інших хвороб.

 

Хромопротеїди – складні білки, які містять забарвленні небілкові компоненти. Дихал. пігменти, ряд ферментів.

 

Хронічний – тривалий, той, що триває довгий час, постійний.

 

Цианоз – забарвлення шкіри та слизових оболонок у синій колір внаслідок недостатнього насичення крові киснем, уповільнення кровопотоку.

 

Циліндрурія – виділення з сечею так званних сечових циліндрів – білкових або клітинних утворювань, які потрапляють в сечу з ниркових канальців. Ц. виникає при глибоких дистрофічних змінах епітелію ниркових канальців.

 

Цироз – деформація органу внаслідок розростання у ньому сполучної тканини та поступового зникнення паренхими.

 

Цистит – запалення сечового міхура. Розрізняють Ц. гострий та хронічний: катаральний, гнійний та дифтеричний. Ускладнення: перитонит, утворювання сечових каменів, нефрит, пієліт.

 

Цистолітіаз – наявність або утворювання каменів в сечовому міхурі.

 

Цисто парез та цистоплегія – тимчасова або постійна нездатність м'язової стінки сечового міхура до скорочення.

 

Цистоскопія – огляд сечового міхура за допомогою цистоскопу.

 

Цитодіагноз – діагноз, який грунтується на мікроскопічному дослідженні клітин в рідинах організму, секретах, екскретах та ін.

 

Чейна-Стокса дихання (за ім. Лікарів Чейна та Стокса) – одна з форм періодичного дихання, при якому після деякої паузи диханя поступово стає глибоким та, досягнувши свого максимуму, слабшає, зупиняється у новому апное, потім повторюється цикл. Ч-С д. Буває при крововиливах, уремії, отруєннях.

 

Чихання – складний захисний рефлекс. Ч. виникає при механ. та хіміч. подразнені слизової оболонки носу.

 

Чутт`євість – властивість тварин та людини сприймати подразнення зі зовнішнього середовища та від власних тканин та органів. Основні види: тактильна, больова, температурна, м`язово-суглобна, вібраційна, тиску.

 

 

Шок – різьке ослаблення усіх функцій організму, яке зумовлене швидким та сильним зовнішнім подразненням нервової системи, розладом гемодинаміки, обміну речовин та дихання. Розрізняють Ш. травматичний, операційний, опіковий, анафілактичний, гемолітичний.

 

Шум серця – звуки, які виникають при патології серця. Розрізняють Ш.с. ендокардіальні, перикардіальні, кардіпульмональні. Ендокардіальні Ш.с. бувают стійкі та нестійкі.

 

Ядуга – пат.стан організму при недостатньому надходженні повітря у дихальні шляхи. Те ж саме,що і асфіксія.