Анемії місцеві – див. Місцеві анемії. 1 страница

Анамнез, anamnesis, is, f (гр. anamnesis спогади) –відомості про початок та розвиток хвороби у тварини, зібрані шляхом опитування доглядаючих за нею робітників, вивчення диспансерної картки та інших документів.

Ангідремія, anhydraemia, ae, f (від гр. an- заперечення + hydor вода + haima кров) – згущення крові, зменшення водних та соляних складових ії частин, обумовлених крововтратами.

 

Ангікардіграфія, angicardigraphia, ae, f (від гр. angeion кровоносна судина + kardia серце + grapho пишу) – контрастне рентгенологічне дослідження серця та судин.

Ангіспастична анемія – внаслідок подразнення м'язів або судиннорухоміх центрів адреналіном, ерготином.

Анемія, anemia, ae, f (від гр. an- заперечення + haima кров) – зменшення кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові.

Анемія аліментарна – див. Аліментарна анемія

Анемія ангіспастична – див. Ангіспастична анемія

Анемія апластична – див. Апластична анемія

Анемія гемолітична – див. Гемолітична анемія

Анемія гіперхромна – див. Гіперхромна анемія

Анемія гіпопластична – див. Гіпопластична анемія

Анемія гіпсохромна – див. Гіпохромна анемія

Анемія головного мозку, anemia сerebri (лат. cerebrum головний мозок) – патол. процес, який проявляється розладом ЦНС в наслідок недостатнього кровопостачання та кисневого голодування мозкової тканини.

Анемія ендогенна – див. Ендогенна анемія.

Анемія інфекційна, anemia infectiosa, (від гр. an- заперечення + haima кров + infectiosus заражений) – загальна назва А., які розвиваються при інфек. захворюваннях та які зумовлені порушенням засвоєння заліза, гемолізом, кровотечами тощо.

Анемія колатеральна – див. Колатеральна анемія.

Анемія компресійна – див. Компресійна анемія.

Анемія ложна – див. Ложна анемія.

Анемії місцеві – див. Місцеві анемії.

Анемія нормохромна – див. Нормохромна анемія.

Анемія обтураційна – див. Обтураційна анемія.

Анемія паралітична – див. Паралітична анемія.

Анемія постгеморагічна – див. Постгеморагічна анемія.

Анемія регенеративна – див. Регенеративна анемія.

Анемія рефлекторна – див. Рефлекторна анемія.

Анемія токсична – див. Токсична анемія.

Анеозинофілія, aneosisnophlia, ae, f (гр. an- заперечення + еозинофілія) – відсутність в крові еозинофілів.

Анергія, anergia, ae, f (від гр. an- заперечення + ergon дія) – нечутливість організму до подразників, повна втрата реактивності.

 

Анестезія, anaesthesia, ae, f (від гр. an- заперечення + aesthesis відчуття) – втрата чутливості частиною тіла або усім тілом. А. може бути викликана анестезуючими речовинами, або різними патол. процесами.

Анорексія, anorexia, ae, f (від гр. an- заперечення + orexis апетит) – повна відсутність апетиту за об’єктивної потреби в живленні.

 

Анофтальмія, anophtalmia, ae, f (від гр. an- заперечення + ophtalmos око) – відсутність одного або обох очей.

Антидіурез, antidiuresis, is f (від гр.anti- проти + diuresis (гр. dia над, більше + uresis) сечовипускання) – зниження виділення сечі нирками в наслідок підвищеної активності антидіуретичного гормону.

 

Антикоагулянти, anticoagulantia, n/pl (гр. anti- проти + коагулянти) – лікарські засоби, які гальмують згортання крові.

 

Антиперистальтика, antiperistaltica, ae, f (гр. anti- проти + peri біля + stalsis скорочення) – хвилеподібний рух стравоходу та кишок у зворотному напрямку.

Антракоз, anthracosis, is,f (від гр. anthrax, anthrakos вугіль) – відкладення вугільного пилу у тканинах та органах тварин, частіше - у собак.

 

Анурія, anuria, ae, f (гр. an- заперечення + uron сеча) – повна відсутність сечовиділення.

Апетит, appetites, us, m (велике бажання їсти) – складна реакція тварин, яка виникає у періоди між прийомами їжі.

 

Апластична анемія, aneamia aplastica (від гр. an- заперечення + haima кров + plasticus формуючий) – анемія, зумовлена різким зниженням регенеративної функції кісткового мозку.

Апное, apnoë, es, f (від гр. a- відсутність + pnoë дихання) – тимчасове припинення дихання.

Аптеріоз, apteriosis, is, f (від гр. a- відсутність + pteron перо + osis хвороба) – захворювання вутят та гусенят, яка супроводжується затримкою або припиненням росту пір'я.

Арегенеративна анемія (від гр. a- відсутність + regeneratio відновлення) – див. Анемія арегенеративна.

Арефлексія, areflexia, ae, f (від гр. a- відсутність + reflexus відбиття) – відсутність одного або декількох рефлексів.

 

Аритмія серця, arrhythmia cordis (від гр. a- відсутність + rhythmos ритм) – порушення ритму серцевих скорочень, зумовлені змінами автоматизму, збудливості і провідності.

 

Аритмія мерехтлива – див. Мерехтлива аритмія.

Аспіраційна пневмонія, pneumonia ex aspiratione (гр. pneumon легені ex в наслідок aspiration вдування) – запалення бронхів та легень долькового характеру, яке виникає в наслідок проникнення до дихальних шляхів стороннього тіла.

Аспірація, aspiration, onis, f (лат. вдування) – 1) проникнення в дихальні шляхи сторонніх речовин; 2) відсасування рідини з порожнин тіла.

 

Асфігмія, asphygmia, ae, f (від гр.a- відсутність + sphygmos пульс) – відсутність пульсу.

Асфіксія, asphyxia, ae, f (від гр. a- відсутність + sphyxis пульс) – припинення або ускладнення дихання в наслідок припинення або малого надходження у легені кисню.

Асцит, ascitis, at, m (від гр. askites подібний надутому хутру, від askos шкіряне хутро) –водянкачеревної порожнини, накопичення набрякової рідини в черевній порожнині.

Атаксія, ataxia, ae, f (від гр. ataksia безлад) – порушення координації рухів.

Атаксія вестибулярна – А. при поражені вестибулярного аналізатору, яке проявляється ністагмом, відхиленням тулуба тварини при русі та стоянні у сторону пораження.

Атаксія динамічна – порушення координації рухів кінцівок.

Атаксія мозочкова – при поражені мозочка та його частин. Проявляється у формі динамічної або статичної А.

Атаксія сенситивна – статична та динамічна А.

Атаксія статична – порушення рівноваги в положенні стоячи.

Ателектаз, atelectasis, is, f (від гр. ateles неповний + ektasis розтягнення) – злипання легеневих альвеол, може виникнути при порушенні біосинтезу сурфактанту і при проникненні атмосферного повітря в плевральну порожнину внаслідок розриву або проколу грудної стінки.

Атипічний, atipicus, a, um (від гр. a- відсутність + tonos напруження) – неправильний, не відповідаючий типу.

Атонія, atonia, ae, f (від гр. a- відсутність + tonos напруження) – різке зниження напруження, еластичності, збудливості м'язів скелету та внутрішніх органів.

 

Атонія кишечнику, atonia enteri (від гр. enteron кишка)– послаблення тонусу мускулатури кишечнику.

 

Атонія передшлунків, atoniaproventriculorum (лат. proventriculus передшлунок ) – припинення моторної функції рубця, сітки та книжки в наслідок розладу їх нервово-м'язового апарату.

Атонія шлунку, atonia gastris (від гр. gaster шлунок) – послаблення тонусу мускулатури шлунку, яке проявляється в'ялістю перистальтики, затримкою вмісту у шлунку.

 

Атрофія, atrophia, ae, f (від гр. a-відсутність + trophë харчування) –зменшення об’єму і розмірів клітини, тканин, органів, що супроводжується їх якісними змінами.

 

Аускультація, auscultation, onis, f (вислуховування) – прослуховування звуків, які виникають у функціонуючих органах, для вияснення їх стану.

Аутоінтоксикація, autointoxicatio, onis, f (від гр. autos сам + in всередині toxikon отрута) –самоутворення організму токсичними продуктами, що накопичується в ньому.

Афагія, aphagia, ae, f (від гр. a- відсутність + phagein їсти) – неможливість ковтання.

Афебрильний, afebrilis, e (від гр. a- відсутність + febrilis лихоманковий) –безлихоманковий, той, що не супроводжується лихоманкою.

 

Афонія, aphonia, at, f (від гр. a- відсутність + phone звук, голос) – повна втрата голосу.

Афти, aphthae, arum, f/pl (лат. aphthai виразки) – поверхневі болючі виразки слизових оболонок та шкіри.

Ахілія, achylia, ae, f (від гр. a- відсутність + chylos сік) –повна відсутність хлоридної кислоти і ферментів у шлунковому соку (шлункова А.) або відсутність ферментів у панкреатичному соку. (панкреатична А.)

 

Ахромацит, achronolactia, ae, f (від гр. a- відсутність + chroma колір) – еритроцит, який не здатний забарвлюватися барвниками.

 

Ацетонові тіла – див. Кетонові тіла.

Ацетонолактія, acetonolactia, ae, f (лат. acetonum ацетон + lac, lactis молоко) – підвищений вміст кетонових тіл в молоці.

 

Ацетононемія, acetonaemia, ae, f (acetonum ацетон + haima кров) –наявність у крові кетонових тіл.

 

Ацетононурія, acetonuria, ae, f (acetonum ацетон + uron сеча) –виділення з сечею ацетону в підвищених кількостях.

 

Ацидоз, acidosis, is, f (від лат. acidus кислий + -osis патол. збільшення) –порушення кислотно- основної рівноваги в організмі з одночасним збільшенням вмісту кислот. А. буває компенсованим і декомпенсованим, дихальним (респіраторним) і метаболічним (обмінним).

 

Базофіли – лейкоцити з великої базофільною зернистістю.

 

Базофілія, basophilia, ae, f (від гр.basis основа + philia любов) –1)збільшення в крові базофільних лейкоцитів; 2) поява в еритроцитах базофільних зерен; 3)властивість клітин та тканин сильно забарвлюватися лужними барвниками.

Бактеріурія, бацилурія, bacteriauria, ae, f; bacilluria, ae, f(від гр. bacterio паличка + uron сеча, лат. bacillus паличка) – наявність мікробів у свіжій сечі.

Безоар, bezoar, is, n ( від перс. бадзар-протвоотрута) – чужорідне тіло, що утворюється в шлунку тварин з рослинного матеріалу (фітобезоар) або шерсті (пілобезоар).

 

Бікуспідальний, bicuspidalis, e (від лат. bi-двічі + cuspis, idis верхівка) – двустворковий.

 

Білірубін, bilirubinum, i, n (від лат. bilis жовч, лат. rubber червоний) – жовто-червоний пигмент жовчи.

 

Білірубінемія – див. Гіпербілірубінемія.

Білірубінурія, bilirubinuria, ae, f (білірубін + гр. uron сеча) – підвищений вміст білірубіна в сечі.

 

Біломязова хвороба, morbus leucomuscularis (від лат. morbus хвороба, гр. leocos білий, + muscularis м'язовий) – хвороба молодняку с.-г. Тварин, яке проявляється порушенням обміну речовин в організми, функціональними, морфологічними змінами серцевої та скелетної мускулатури.

Біогеохімічні провінції – місцевості, які характеризуються нестачею чи надлишок тих чи інших хімічних елементів у зовнішньому середовищі, в наслідок чого у тварин виникають ендемічні, властиві даній місцевості хвороби.

 

Біопсія, biopsia, ae, f (від гр. bios життя + opsis вид) – прижиттєвий мікроскопічний дослід пунктатів, шматочків тканин або органів, які взяті з живого організму с цілю діагнозу.

 

Біотовське дихання, Bioti respiratio – проявляється у тому, що після дихальний рухів вникає довга пауза, потім ряд дихальних рухів, знову пауза.

 

Біохімічні ендемії – див. Ендемічні хвороби.

Блокада, (англ. Blockade блокада) – виключення функції якогось органу.

 

Блювання – непримусове викидання вмісту шлунку через рот (іноді через носову порожнину) внаслідок спазматичного скорочення м`язів шлунка,діафрагми та ін., а також те, що вийшло таким чином. Розпізнають блювання рефлекторне та центральне. Рефлекторне б. Буває при подразненні очеревини (запалення,травми, новоутворення); слизової оболонки м`якого піднебіння, стравоходу (пухлини, запалення, інородні тіла); слизової оболонки шлунка (запалення, пухлини, перенаповнення, виразки). Центральне б. буває при безпосередньому подразненні центру блювоти отрутами, токсинами, які надходять в кров при інфекційних хворобах, отруєннях.Частіше у собак, свиней, рідше – у коней.

 

Болева іррадіація, irradiation dolorosa (від лат. in в + radius промінь + dolorosus больовий) – больові відчуття на поверхні тіла при захворюванні внутрішніх органів.

Болеві точки, puncta dolorosa (від лат. pubctum точка, dolorosus больовий) – дільниці на поверхні тіла, які мають підвищену чутливість при на давленні.

 

Брадикардія, bradycardia, ae, f (від гр. bradys повільний + cardia серце ) – зменшення частоти серцевих скорочень.

Брадикінезія, bradykinesia, ae, f.(від гр. bradys повільний + kinesis рух) – загальне уповільнення рухів, при цьому тонус м'язів може не змінюватися.

 

Брадипное, bradypnoea, ae, f (від гр. bradys повільний + pnoe дихання) –мимовільне зменшення частоти дихальних рухів.

 

Бронхіальне дихання, respiration bronhialis (від лат. respiration дихання + bronhialis бронхіальний) – шум, який уловлюється при вислуховуванні легень.

 

Бронхіальний, bronhialis, e (від гр. bronhos бронх) – відносний до бронхів.

Бронхіт, bronchitis, tidis (bronchos + -itis) – запалення слизової оболонки та підслизової тканини бронхів.

Бронхографія, bronchographia, ae, f (від гр. bronchos бронхіальний + grapho пишу) – рентгенознімок бронхів після уведення в них контрастів.

Бронхопневмонія bronchopneumonia, ae, f (від гр. bronchos бронхіальний + pneumonia запалення легень) – запалення бронхів та долей легень.

 

Бронхоскопія bronchoscopia, ae, f (від гр.bronchos бронхіальний + scopeo дивлюсь) – огляд внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою бронхоскопу.

Бронхоектазія bronchoectasis, ae, f (від гр. bronchos бронхіальний + ektasis розширення) – патол. розширення бронхів.

Бужирування (від франц. Bougie зонд) – метод досліджування та розширення каналів трубчатих органів.

 

Булезний, bullosus, a, um (від лат. bulla водяний пузир) – вкритий пузирями.

 

Булимія bulimia, ae, f (від гр. bus віл + limos голод) – великий апетит.

 

Вгодованність, crassitas,atis,f (від лат. сrassus товстий, вгодований) – ступінь розвитку м`язів та відкладень підшкіряного жиру. Стан вгодованності хворої тварини записують в історію хвороби.

 

Вегетативна нервова система, systema nervosum autonomicum – частина нервової системи, яка регулює обмін речовин, функцію органів кровообігу, дихання, травлення, виділення, розмноження.

 

Везикула, vesicular, ae, f (від лат. vesica пузир) – пухирець з рідким мутним вмістом.

 

Везикульозний, vesiculosus, a, um (від лат. vesicula пухирець) – який містить багато пухирців.

Везикулярне, булезне, запалення, inflammatio vesiculosa, seu bullosa (від лат. vesiculosus, seu або bullosus пузирний) – виникає на шкірі та слизових оболонках в порожнині рота у вигляді пухирців або афт.

 

Везикулярне дихання, (від лат. respiratio дихання + vesiculosus везикулярний) – дихальний шум, який нагадує звук «ф», чується при вислуховуванні легень.

 

Везикулярний, vesicularis, e(від лат. vesicula пухирець) – пузирний, який відноситься до пухирця.

 

Вектокардіографія, vectocardigraphia, ae, f (від лат. vector носій + гр. kardia серце + grapho пишу) –регистрація величини та напрямку електрорухаючої сили серця в протязі кожного серцевого циклу.

 

Венозний застій, stasis venosa (від гр.stasis застій + лат. venosus венозний) –пасивна гіперемія в наслідок ускладнення відтоку крові.

Взяття крові – взяття деякої кількості крові з кровоносної системи тварин для різних діагностичних досліджень.

 

Вибіцес, vibices, um, f/pl (від лат. vibex, vibicis синець від удару) – полосаті крововиливи на шкірі.

 

Видужання – активний процес, що виникає з моменту захворювання і являє собою комплекс складних реакцій організму, спрямованих на відновлення порушених тканин і нормалізацію функцій організму та його взаємозв’язків з навколишнім середовищем. Буває повний та неповних.

 

Викривлення хребта, incurvatio columnae vertebralis (від лат. incurvatio викривлення + columna vertebralis хребет) – природжені або набуті зміни хребта.

 

Випіт, effusion, onis, f (від лат. ізлиття) – скупчення рідини в серозній порожнині.

 

Виразка, ulcus,eris,n (лат.) – дефект шкіри або слизової оболонки зі слабою тенденцією до заживлення внаслідок повільного розвитку грануляційної тканини та порушення процесу епітелізації.

 

Висипи – див. Ефлоресценція.

 

Висип, eruptio,onis,f (лат.) – поява на шкірі плям, папул, пустул та ін. Див. Екзантема.

 

Вислуховування – див. Аускультація.

 

Виснаження, inanatio, onis, f (від лат inanis пустий) – див. Кахексія.

Витоки з носу, effluvium ab naso (від лат. effluvium виток + ab з + nasus ніс) – у здорових тварин в носовій порожнині виділяється незначна кількість слизу. Хвороби органів дихання супроводжуються носовими витоками. Консистенція носових виток залежить від характеру запалення.

 

Віддишка – див. Диспноє.

Відрижка – теж само, що і еруктація.

Вітряні коліки – див. Метеоризм кишечнику.

 

Внутрішнє середовище організму – сукупність рідин (кров, лімфа, тканинна рідина), які приймають участь у процесах обміну речовин та підтримці гомеостазу організму.

 

Водянка, hydrops, opis, m (від гр.hydor вода) – загальний набряк: скупчення водянистої рідини в тканинах та порожнинах тіла.

 

Водянка серцевої сумки – див. Гідроперикардит.

Вомітус, vomitus, us, m – блювота. V. cruentus (лат. cruentus кривавий)–кривава блювота.

 

Втома – див. Дефатигація.

 

В'язкість крові, tenacitas sangvinis (від лат. tenacitas, atis в'язкість, від tenax, acis в'язкий + sangvis, inis кров) – залежить від її складу: ступеня внутрішнього зціплення плазми, величини вмісту гемоглобіну.

 

Габітус, habitus, us, m (лат. зовнішній вигляд). Г. хворого дозволяє судити о багатьох хворобах за ознаками, які мають діагностичне значення.

 

Гайморит, highmoritis, tidis, f (гайморова пазуха, за ім’ям англ. анатома N. Highmore + гр. –it is запалення) – запалення слизової оболонки та підслизового шару верхньощелепної пазухи з утягненням кістки.

 

Гамма-глобуліни – фракція імуноглобулінів плазми крові, яка містить більшість антитіл, маюча найменшу електрофоретичну рухомість.

 

Гангрена, gangraena, ae, f (від гр. gangraina роз’їдаюча виразка) – вид некрозу. Мертві тканини стають сірими або чорними. Г. буває суха, волога, гнилісна, септична.

 

Гастрит, gastritis, tidis, f (від гр. gaster, gastros шлунок +-itis запалення) – запалення слизової оболонки шлунку з переходом процесу на інші тканини шлунку. Перебіг гострий та хронічний.

 

Гастроентерит, gastroenteritis, tidis, f (від гр. gaster, gastros шлунок + enteron кишка + -itis запалення) – одночасне запальне захворювання шлунку та кишок з ураженням слизового, підслизового, м’язового та серозного шарів.

 

Гастроррафія – зашивання шлунку, шлунковий шов.

 

Гастроскопія, gastroscopia, ae, f (від гр. gaster, gastros шлунок + scopeo дивлюсь) – огляд внутрішньої поверхні шлунку за допомогою введеного через стравохід гастроскопа. Г. проводять у дрібних тварин.

 

Гем, haemum, i, n – небілкова частина молекули гемоглобіну.

 

Гематологія, haematologia, ae, f (від гр. haima, haimatos кров + logos вчення) – наука про кров та органи кровотворення, про їх будову та функції при нормальних та патологічних умовах.

 

Гематологія клінічна, haematologia clinicalis (від гр. haіma, atos кров + logos вчення + лат. clinicalis клінічний) – Г.к. вивчає етіологію, патогенез та клінічні прояви хвороб системи крові, розроблює методи їх діагностики, лікування та профілактики.

 

Гематома, haematoma, atis, n (від гр. haima, atos кров + -oma пухлина) – пухлиноподібне скупчення крові у тканинах внаслідок крововиливу.

 

Гематомезис – кровава блювота.

 

Гематурія, haematuria, ae, f (від гр. haima, atos кров + uron сеча) – наявність крові в сечі.

Геміплегія, hamiplegia, ae, f (від гр. hemi напів- + plege удар) –параліч м'язів однієї половини тіла.

 

Геміплегія гортані, hamiplegia laringis (від гр. hemi напів- + plege удар + larynx гортань) – розлад дихання внаслідок паралічу поворотного нерву, супроводжується шумами під час руху.

 

Гемоглобін, haemoglobinum, i, n (від гр. haima кров + лат. globus куля) – пігмент крові, який міститься у розчиненому вигляді в еритроцитах.

 

Гемоглобінемія, haemoglobinaemia, ae, f (гемоглобін + гр. haima кров)–підвищений вміст гемоглобіну в плазмі крові.

Гемоглобінурія, haemoglobinuria, ae, f (гемоглобін + гр. uron сеча) –поява в сечі гемоглобіну.

 

Гемограма, haemogramma, atis, n (від гр. haima кров + gramma запис) – див. Лейкоцитарна формула.

Гемоліз, haemolisis, is, f (від гр. haima кров + lysis руйнування) –процес руйнування еритроцитів і виходу з них у плазму гемоглобіну.

 

Гемолітична анемія, anaemia haemolytica (від гр. anemia (від an- заперечення + haima кров) + haemolyticus той, що викликає гемоліз) – анемія, яка викликана посиленим розпадом еритроцитів та порушенням кровотворення внаслідок дії токсичних речовин.

Гемолітична жовтяниця, icterus haemolyticus (від гр. ikteros жовтяниця + лат. haemolyticus той, що викликає гемоліз) – виникає при хворобах, які характеризуються посиленим розпадом еритроцитів.

 

Гемоперикард, haemopericardium, ii, n (від гр. haima кров + pericardium білясерцева сумка) – скупчення крові в порожнині перикарду.

 

Гемоперитонеум, haemoperitonaeum, і, n (від гр. haima кров + peritoneum очеревина) – скупчення крові в черевній порожнині.

 

Гемопоез, haemopoiesis, is, f (від гр. haima кров + poiesis утворення) – утворення формених елементів крові.

 

Геморагічне запалення, inflammatio haemorrhagica (від лат. inflammation запалення + haemorrhagicus геморагічний) – різновид ексудативного запалення, який характеризується великою кількістю еритроцитів в ексудаті.

 

Геморагічний, haemorrhagicus, a, um (від лат. haemorrhagia кровотеча) – 1)зв’язаний з появою кровотеч та утворенням крововиливів; 2) той, що містить кров, кривавий.

 

Геморагічний діатез, diathesis haemorrhagica(від лат. haemorrhagicus геморагічний + гр. diathesis схильність) – схильність до множинних крововиливів на шкірі, слизових оболонках, внутрішніх органах.

 

Гемостаз, haemostasis, is, f (від гр. haima кров + stasis зупинка) – зупинка кровотечі.

Гемоторакс, haemothorax, acis, m (від гр. hima кров + thorax грудна клітка) –накопичення крові в плевральній порожнині.

 

Гемофілія, haemophilia, ae, f (від гр. haima кров + philia схильність) –спадкове захворювання, пов'язане з порушенням першої фази зсідання крові через дефіцит фактора VIII або фактора IX.

 

Гепатит, hepatitis, tidis, f (від гр. hepar, atos печінка + -itis запалення) – загальний термін для запальних захворювань печінки.

 

Гепато-ліенальний синдром, syndromum hepatolienalis (від гр. syndrome збіг, скупчення + hepar, atos печінка +лат. lien селезінка) – декілька ознак, які вказують на спільне утягнення у патологічний процес печінки та селезінки.

 

Гідремія, hydraemia, ae, f (від гр. hydor рідина + haima кров) –збільшення вмісту води в крові.

Гідронефроз, hydronephrosis, is, f (від гр. hydor рідина + nephros нирка + -osis хвороба) – розширення порожнин нирки з послідуючою атрофією ії паренхіми внаслідок порушення відтоку сечі.

 

Гідроперикард, hydropericardium, ii, n (hydor pericardium) –накопичення набрякової рідини (транссудату) в порожнині перикарда.

 

Гідропневмоторакс, hydropneumothorax, acis, m (від гр. hydor рідина + pneuma повітря + thorax грудна клітка) – одночасне скупчення повітря та серозної рідини в грудній порожнині.

 

Гідроторакс, hydrothorax, acis, m (від гр. hydor рідина + thorax грудна клітка) – накопичення транссудату в плевральній порожнині.

Гідроцефалія, hydrocephalia, ae, f (від гр. hydor рідина + kephale голова) – стан, що характеризується накопиченням церебральної рідини в шлунках мозку та в під оболонкових просторах.

 

Гіпалгезія, hypalgesia, ae, f (від гр. hyp- зменшення + algos біль) – зниження больової чутливості.

 

Гіпер… (від гр.hyper- над, зверху, через, занадто) – префікс, означає посилення основного поняття, надлишок, над, занадто.

 

Гіперазотемія, hyperazotaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + азот + haima кров) – збільшення в крові азотистих продуктів.

 

Гіперазотурія, hyperazotuia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + азот + uron сеча) – підвищене виділення з сечею продуктів обміну, які містять азот.

 

Гіпералгезія, hyperalgesia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + algesis відчуття болю) – підвищена больова чутливість.

 

Гіпербілірубінемія, hyperbilirubinaemia, ae, f (від гр.hyper- над, зверху, через, занадто + білірубін + -aemia той, що належить до крові) –підвищений вміст білірубіну в крові.