Анемії місцеві – див. Місцеві анемії. 5 страница

 

Паракератоз, parakeratosis‚ is‚ f ( від гр. para- відхилення від норми + keras ріг, рогове утворення) – аномалія ороговіння, при якій клітини епідермісу не здатні виробляти кератин. Роговий шар потовщений, рихлий, на поверхні шкіри лусочки. П. спостерігається при дерматитах.

 

Паракінез, parakinesis‚ is‚ f (від гр. para- відхилення від норми + kinesis рух) – надлишкові невимушені складні рухи. П. – різновид гіперкінезів. Можливий перебіг П. у геміплегію.

 

Паралітична анемія – при паралічи, коли орган без дії, судини звужені.

Параліч, paralysis‚ is‚ f (від гр. paralysis послаблення) – втрата органом будь-якої функції або припинення його діяльності внаслідок порушення іннервації. Див. Парез.

 

Паранестезія, paranaesthesia‚ ae‚ f (від гр. para- с двох сторін + аn- не + aisthesisвідчуття)– двобічна втрата чуттєвості.

 

Параплегія, paraplegia‚ ae‚ f (від гр. para- біля + plegе ураження)– параліч двох грудних або двох тазових кінцівок.

 

Парасистолія, parasystolia‚ is‚ f (від гр. para- біля + systolе скорочення) – порушення серцевого ритму, при якому виникає поєднання імпульсів патологічних з імпульсами, що надходять з постійно діючого центру другого порядку. У тварин частіше зустрічаються шлуночкові екстрасистоли.

 

Парез, paresis‚ is‚ f (від гр. послаблення) – неповний параліч, послаблення або неповна втрата рухових функцій будь-якого органу внаслідок порушення іннервації.

 

Парестезія, paraesthesia‚ ae‚ f(відж гр. para- біля + аіsthesis відчуття) – розлади шкіряної чуттєвості, виникають уразі, коли походу провідних шляхів існують сильні подразнення, що проявляються почуттям жару або холоду в якійсь частині тіла.

 

Пароксизм, paroxysmus‚ i‚ s(від гр. paroxysmоs гострий приступ хвороби) –сильний припадок якісь ознак хвороби, який раптово повторюється, напр.. тахікардія, міоглобінурія та ін.

 

Пароксизмальна тахікардія, tachycardia paroxysmalis (від гр. tachys + швидкий + cardia серце, лат. paroxysmalis той, що наступає припадками) – раптові припадки тахікардії, які тривають від декількох хвилин до одного і більше днів. Розрізняють предсердну, атріовентрикулярну, шлуночкові П.т.

 

Пастозність, pastositas‚ atis‚ f (від лат. pastosus пастозний, від pastа тісто) – набряклість.

 

Патогенез, pathogenesis‚ is‚ f(від гр. pathos хвороба + -genes народжуючий) –1) вчення про загальні закономірності розвитку, протікання, кінця хвороби; 2) механізм розвитку конкретної хвороби, патологічного процесу або стану.

 

Патогномонічний, pathognomonicus‚ a‚ um (від гр. pathos хвороба + gnomoniкоs здатний до судження) – характерний для даної хвороби (про ознаку).

 

Патологічний, pathologicus‚a‚um (від гр. pathos хвороба + logоs вчення) – хворобливий, обумовлений хворобою, відноситься до хвороби.

 

Патологічний процес, processus pathologicus (від лат. processus рух вперед, від гр. pathos хвороба + logоs вчення) – хворобливе явище у його розвитку, часто включає в себе різноманітні поєднання патологічних (гіпертрофія, атрофія, некроз та ін.) і загально-адаптивних (запалення, лихоманка) реакцій організму; прогресивний розвиток хвороби.

 

Патологічний стан, status pathologicus (від лат. status стан, від гр. pathos хвороба + logоs вчення) – відносно стійке відхилення від норми, має біологічно негативне значення для організму.

 

Патологія, pathologia‚ ae‚ f (від гр. pathos хвороба + logоs вчення) – 1) наука, що вивчає закономірності виникнення і розвитку хвороб, окремих пат. процесів і станів; 2) будь-яке відхилення від норми.

П. загальна – розділ П., що вивчає загальні закономірності виникнення перебігу та закінчення хвороби, пат. процесів і станів.

П. спеціальна – розділ П., що вивчає закономірності виникнення і розвитку окремих хвороб, пат. процесів і станів.

П. експериментальна – напрямок в П., головним методом якого є моделювання пат. процесів і хвороб на лабораторних тваринах.

 

Пацієнт (від лат. patientis страждаючий)– хворий, якому надається лікування допомога.

 

Пемфігус – див. Пузирчатка.

Перебіг хвороби – течія, хід хвороби.

Перебіг хвороби абортивний – хвороба протікає не довго, в легкій формі без появу деяких симптомів.

Перебіг хвороби гострий – хвороба триває декілька дн., з проявом типових симптомів.

Перебіг хвороби підгострий – хвороба триває 1-2 тижня з характерними патологоанатомічними змінами.

Перебіг хвороби хронічний – хвороба триває місяці та роки з непомітним проявом ознак або без них.

 

Перегрівання організму – теж саме, що і гіпертермія.

 

Переповнення та закупорка книжки, repletio et obstructio omasi (від лат. repletio перенаповнення, et і, obstructio закупорка, omasum книжка) – виражається переповненням ніш книжки сухим твердим кормом або піском і зупинкою жвачки. Спостерігається у ВРХ, рідше – у овець і кіз.

 

Переповнення рубця, repletio ruminis (від лат. repletio перенаповнення, rumen рубець) – гостре переповнення рубця від проковтнутого корму, парез мускулатури рубця – зниження або припинення моторної функції рубця, викликане ушкодженням нервових закінчень в стінці рубця в зв’язку з прийнятою великою кількістю корму або внаслідок тривалого і одноманітного годування сухими і грубоволокнистими кормами.

Перикардит, pericarditis‚ tidis‚ f (від гр. peri- біля + cardia серце + -itis запалення) – запалення білясерцевої сумки. П. може бути первинним і вторинним, гострим і хронічним, локальним і дифузним, сухим і випітним, серозним, фіброзним, геморагічним, гнійним, гнилісним.

 

Перистальтика, peristaltica‚ ae‚ f (від гр. peristaltikos сдавлювати ) – хвилеподібне ритмічні скорочення трубчастих органів (стравохід, шлунок, кишечник, сечоводи та ін.), що сприяють переміщенню їх вмісту.

 

Перкусія, percussio‚ onis‚ f (від лат.percussio- нанесення ударів) – метод дослідження внутрішніх органів по звуку, що утворюється при вистукуванні поверхні тіла пальцями або перкусійним молоточком. Розрізняють ясним легеневий звук (стосовно легень), притуплений, тупий, тимпанічний, коробочковий, металевий, звук тріснутого горщика.

 

Перкусія аускультаторна, percussio auscultatoria – П. з вислуховуванням утворених звуків через фонендоскоп.

 

Перкусія порівняльна – П., при якій порівнюють звук, що утворився над поряд розміщеними або симетричними ділянками тіла з ціллю виявлення ділянок зі зміненим перкуторним звуком.

 

Перкусія топографічна ( лат. percussio, гр. topos місце + grapho пишу) – визначення за допомогою перкусії меж серця, легень, печінки, селезінки. Використовують метод legato (плавно) з деякою затримкою перкусійного молоточка на плесиметр.

 

Перкусія трахеальна, percussio trachealis (лат. percussio, trachealis той, що належить до трахеї) – метод вислуховування на грудній клітині звуків, що утворюються при перкусії трахеї. П.т. має значення при диференціальному діагнозі окремих хвороб легень і плеври.

 

Перніціозний, perniciosus‚ a‚ um (лат. шкодливий) – злоякісний, пагубний, важко перебігаючій (про хворобу з важким перебігом).

 

Петехія, petechia‚ ae‚ f (від італ. рetecсhiе пляма) –дрібні крововиливи на шкірі або слизових оболонках при геморагічних діатезах, сепсисі та інших хворобах.

 

Петрифіація – відкладення вапна у тканинах, солі кальцію відкладаються у тканинах зі зниженною життездатністю або в некротичні ділянки.

 

Пігментація, pigmentatio‚ onis‚ f (від лат. pigmentum фарбуюча речовина) – забарвлення (нормальне або патологічне) тканин внаслідок відкладення в них пігменту, напр.. відкладення темно-коричневого і чорного пігменту – меланіну в шкірі, волоссі, пір’ях і райдужній оболонці ока.

 

Підшкіряна емфізема, emphysema subcutaneum (від лат. emphysema, від гр. emphysао надувати, лат. subcutaneus підшкіряний) – накопичення пузирів повітря у підшкіряній клітковині.

 

Пієліт, pyelitis‚ tidis‚ f (від гр. pyelos коханка + -itis запалення) – запалення ниркової лоханки, часто – разом із запаленням нирок. Частіше у корів, собак.

 

Пієлонефрит, pyelonephritis‚ tidis‚ f(від гр. pyelos коханка +nephrоs нирка + -itis запалення) – запалення нирки і Ії лоханки, частіше гнійного характеру. П. зустрічається у корів при затримці посліду, пірометрі, ендометритах.

 

Пілороспазм, pylorospasmus‚ i‚ m (від гр. pyloros + spasmus судома) – спазм мускулатури пілорусу шлунку, обумовлений відсутністю або ускладненням випорожнення шлунку, що сприяє набуханню і бродінню кормових мас, збільшення об’єму шлунку. Частіше зустрічається у коней, хутрових тварин.

 

Пірамідні гіперкінези, hyperkinesis pyramidales (від гр. hyper- над + kinesis рух, pyramidalіs пірамідний) – невимушені, надлишкові рухи, обумовлені ураженням еферентних нервових волокон рухового аналізатору (пірамідних шляхів). П. г. характеризуються викиданням однієї грудної або тазової кінцівки при ходьбі, відверненням кінцівки під тулуб, синхронними скороченнями кінцівок і м’язів з оскалом зубів.

 

Пірогенність (від гр. pyr вогонь + -genes народжувати)– здатність речовини викликати підвищення температури тіла.

 

Пірогенний, pyrogenes‚is (від гр. pyr вогонь + -genes народжувати)– той, що викликає підвищення температури тіла.

 

Післяпологовий парез, paresis puerperalis (від гр. paresis послаблення, puerperalis післяпологовий), післяпологова кома + короткочасне, без підвищення температури, тяжкий стан лактуючих тварин, що проявляється загальним паралічеподібним станом. Спостерігається у корів, кіз рідко – у свиней. Без надання лікування смертність близько 100%.

 

Плазма крові, plasma sanguinis (від гр. plasma сформоване, утворене, лат. sanguis кров) – рідка частина крові, що залишається після видалення її формених елементів (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити та ін.). За змінами у складі П.к. діагностують, напр.., цукровий діабет. З. П.к. готують лікарські препарати: альбумін, фібриноген та інші.

 

Планоцит, planocytus‚ i‚ m (від лат. planusплаский +cіtus клітина) – еритроцит ущільненої форми, спостерігається, напр.., при залізодефіцитних анеміях.

 

Плеврит, pleuritis‚ tidis‚ f (від гр. pleurа бік, ребро + -itis запалення) – запалення плеври. Розрізняють П. сухий, ексудативний, первинний, вторинний, хронічний, дифузний, серозний, гнійний, геморагічний, іхорозний, гнійно-геморагічний.

 

Плевроперикардит, pleuropericarditis, tidis‚ f (від гр. pleurа бік, ребро + peri- біля + kardiа серце + -itis запалення) – поєднання запалення плеври та поверхневого листка перикарду; первинною хворобою є плевра.

 

Плевропневмонія, pleuropneumonia‚ ae‚ f (від гр. pleurа бік, ребро + pneumonia запалення легень) – запалення плеври та легень. Частіше запалення переходить з легеневої тканини на плевру. Хворіють коні і свині. Див. Крупозна пневмонія.

Плевроцентез, pleurocentesis‚ is‚ f (від гр. pleurа бік, ребро + kentesis прокол) – прокол грудної стінки з введенням голки або троакара в плевральну порожнину, виконується з діагностичною або лікувальною метою.

 

Плетора, plethora‚ ae‚ f (від гр. plethorе наповнення) – збільшення загальної кількості крові в організмі – може супроводжуватися збільшенням кількості еритроцитів – істинна П., або поліцитемія, що спостерігається при кисневому голодуванні, хворобах серця і органів дихання. Гідремічна П. обумовлена збільшенням плазми крові за рахунок накопичення і затримки води у кров’яному руслі; зустрічається при хворобах серця і нирок.

 

Плюмоконкремент, plumoconcrementum‚ i‚ n (від лат. plumа пір’я + concrementum щільне утворення)– камінь, що сформувався з пуху та пір’я у шлунку або кишечнику м’ясоїдних і птиці.

 

Пневмографія, pneumographia‚ ae‚ f (від гр. pneumа дихання + graphо пишу)– запис пневмограм дихальних рухів.

 

Пневмонія, pneumonia‚ ae‚ f(від гр. pneumon легеня) – запалення легень. П. поділяють на лобарні (дольові, осередкові) і глобулярні (осередкові, дольові). Лобарні П. характеризуються відносно швидким розповсюдженням процесу на всю легеню або на її окремі долі. Для глобулярної П. характерно першочергове ураження окремих дольок легені, які потім можуть зливатися у великі осередки ураження. Глобулярні П. підрозділяють на катаральні, ателектичні, гіпостатичні, аспірацій ні, іметастатичні.

 

Пневмоперикард, pneumopericardium, ii‚ n (від гр. pneumа дихання + peri- біля + kardiа серце) – наявність повітря або газів в білясерцевій бурсі, що проникли при поражені грудної стінки і перикарду.

 

Пневмоперитонеум, pneumoperitoneum, i‚ n(від гр. pneumа дихання + peritoneum очеревина)– накопичення або наявність повітря в очеревині внаслідок розриву органів, що в своєму складі мають повітря або гази, перфорації виразок та ін.

 

Пневмоторакс, pneumothorax, acis‚ m (від гр. pneumа дихання + torax грудна клітина) – накопичення повітря або газів в плевральній порожнині, виникає внаслідок травми або патологічного процесу. Розрізняють П. повний і частковий, одно- і двобічний, замкнений і відкритий, клапанний, рецидивний.

 

Подагра, podagra‚ ae‚ f (від гр. podos стопа + agra приступ) – відкладення сечокислих солей на суглобовій поверхні пальців кінцівок.

 

Пойкілоцит, poikilocytus‚ i‚ m (від гр. poikilos багатокольоровий + kytos клітина) – еритроцит неправильної форми.

 

Пойкілоцитоз, poikilocytоsis‚ is‚ f (від гр. poikilos багатокольоровий + kytos клітина + -оsis пат.стан) – поява в крові еритроцитів різноманітної форми та величини. П. – ознака функціональної недостатності або виснаження органів, напр.., при анеміях, тяжких гнилісних процесах.

 

Полідіпсія, polydipsia‚ ae‚ f (від гр. polydipsios той, що відчуває спрагу) – надмірна спрага, що супроводжується поліурією. П. – одна з ознак ураження ЦНС, діабету, ниркової недостатності.

 

Полінуклеоз, polynucleosis‚ is‚ f (від гр. polys багато + лат. nucleus ядро + гр.-osis пат.стан) – переважна кількість або наявність великої кількості сегментоядерних лейкоцитів в периферичній крові, в ексудатах та ін.

 

Поліпноє –див. Тахіпноє.

 

Поліурія, polyuria‚ ae‚ f (від гр. polys багато + uron сеча) – значне збільшення кількості виділяємої за день сечі, спостерігаються при діабеті, зморщеної нирки, деяких отруєннях та інших хворобах. Короткочасна П. буває при епілепсії, хвилюванні.

 

Поліхромазія, поліхроматофілія, polychromasia‚ polychromatophilia‚ ae‚ f (від гр. poly- багато + chroma колір + philos люблячий) – здатність незрілих форм еритроцитів, що виявляються у кістковому мозку, сприймати не тільки кислі, а і лужні фарби – поліхроматофільні еритроцити. П. – ознака регенерації крові.

 

Поліцитемія, polycythaemia‚ ae‚ f (від гр. poly- багато + kytos клітина + haіma кров) – збільшення кількості еритроцитів в крові. Розрізняють істину П., або еритремію, що настає при підвищеному еритропоезі, і симптоматичну, або еритроцитоз, що вказує на згущення крові як наслідок втрати великої кількості води (пронос, блювота, набряк, рясне потовиділення, початкові стадії деяких лихоманок і інфекційних процесів). Компенсаторний еритроцитоз виникає при порушенні окислювальних процесів в організмі внаслідок недостатнього надходження кисню (хвороби органів дихання і кровообігу, отруєння та ін.).

 

Поллакіурія, pollakiuria ‚ae‚ f (від гр. pollakis часто + uron сеча) – почастішання сечовиділення малими порціями, часті позиви до сечовиділення. Спостерігається при хронічному нефриті, циститі, діабетах, каменях та ін.

 

Пронос – теж саме, що і діарея.

 

Пороки серця, vitia cordis (від лат. vitium порок, cordis серце) – порушення діяльності серця в наслідок ураження його клапанів і отворів. П. бувають вродженні і набуті. Останні частіше спостерігаються у собак, коней, свиней, птахів, рідше – у ВРХ, овець, кіз, кроликів. Розрізняють 8 типів П.с.:1) звуження лівого атріовентрикулярного отвору; 2) звуження правого атріовентрикулярного отвору; 3) недостатність двостулкового клапану; 4) недостатність тристулкового клапану; 5) звуження отвору аорти; 6) звуження отвору легеневої артерії; 7) недостатність клапанів аорти; 8) недостатність клапанів легеневої артерії.

 

Постгеморагічна анемія – малокров'я внаслідок великої втрати крові або частих невеликих крововиливів.

 

Потертість, dermatitis traumatica (від гр. derma шкіра + -itis запалення, traumaticus пошкоджений) – П., викликана довготривалим механічним подразненням шкіри.

 

Пресистола, praesystole‚ es‚ f (від лат. prae- перед + systole скорочення) –частина діастоли, яка безпосередньо попереджує систолі.

 

Прикуска – теж саме, що і аерофагія.

 

Припадок, accessus‚ us‚ m (лат.)– не очікувано виникаючий короткочасний стан, що повторюється у вигляді втрати свідомості, судом та ін.

 

Провокація, provocatio‚ onis‚ f (від лат. provocatus визивати)– штучно викликане хворобливе явище з діагностичною метою або для пояснення результатів лікування.

 

Прогенія, progenia‚ ae‚ f (від гр. pro-перед + genys нижня щелепа), щучий прикус – верхня щелепа вкорочена, різці нижньої виступають вперед.

 

Прогнатія, prognathia‚ ae‚ f (від гр. pro-перед + gnathos щелепа), карповий прикус, – різці верхньої щелепи виступають уперед.

 

Прогноз хвороби, prognosis morbi (від гр. prognosis передбачення, лат. morbusхвороба) – передбачення вірогідності розвитку і закінчення хвороби. П. може бути добрим, поганим, дуже поганим, несприятливим, сумнівним, невизначеним, смертельним.

 

Продромальний, prodromalis‚ e (від гр. prodromos передвісник) – попередник, передвісник.

 

Продромальний період, periodus prodromalis (від гр. periodus певне коло часу, обхід, prodromos передвісник) – стадія хвороби, при якій починають проявлятися її передвісники: в’ялість, погіршення апетиту, підвищення температури та ін., але ще немає характерних ознак якоїсь хвороби.

 

Пролежень, decubitus‚ us‚ m (від лат. decumbo лежу хворим), декубитус – некроз шкіри і підлягаючих тканин, внаслідок тривалого тиску на них твердих предметів. П. бувають в ділянці маклоку, кульшового суглобу та інших випуклих місць тіла тварини.

 

Пропедевтика, propaedeutica‚ ae‚ f (від гр. propaedeuо навчати) – підготовчий, ввідний курс в клінічну дисципліну, розповідаючий про методи клінічного огляду тварин, семіотику хвороб, що відносяться до даної дисципліни, та виховання професійних якостей особистості ветеринарного лікаря на основі ветеринарної деонтології.

 

Прострація, prostratio‚ onis‚ f (пізно лат. prostratio пригнічення)– повне знесилення.

 

Протеаза, proteasa‚ ae‚ f (від лат. proteinum протеїн) – фермент, що викликає розщеплення білкових речовин.

 

Протеїди (протеїни + гр. eidos вид)– білки, в молекулах яких, крім власне білкового компоненту, мається низькомолекулярний компонент небілкової природи.

 

Протеїни, proteina‚ n/pl (від гр. protos перший, син. Білки прості) – білки, які містять тільки білкові компоненти та при повному гідролізі розпадаються тільки на амінокислоти. Часто термін П. використовується як синонім білків.

 

Протеїнемія, proteinoemia‚ ae‚ f (протеїни + гр. haіma кров) – вміст білків в крові протеїнів (альбумінів та глобулінів).

 

Протеїнурія, proteinuria‚ ae‚ f (протеїни + гр. uron сеча) – підвищений вміст білків в сечі. П. буває при хворобах нирок, після прийому багатого на білок корму, охолодження організму та ін.

 

Протипоказання, contraindicationes‚ f/pl (лат.contraпроти + indicare показувати) – наявність особливостей перебігу патологічного процесу і викликаних ним розладів; виключають використання певного методу лікування або обстеження хворого.

 

Профузний, profusus‚ a‚ um (лат. надмірний) – надмірний, промивний (пронос, кровотеча).

 

Птоз, ptosis‚ is‚ f (від гр. ptosis падіння)– 1) опущення верхньої повіки внаслідок паралічу м’язу, що підіймає її; 2) термін П. з при бавленням назви органу означає опущення даного органу.

 

Пузирчатка, pemphigus‚ i‚ m ( від гр.pemphigоs крапля) – хронічний дерматоз, який характеризується утворенням пузирів на зовнішньо не зміненій шкірі і (або) слизових оболонках.

 

Пульс, pulsus‚ us‚ m (лат. поштовх) – удар хвилі крові в артеріальну стінку. Поштовх пульсу відповідає одному скороченню лівого шлуночка серця. В залежності від наповнення, частоти і ритму розрізняють П.:

р. aequalis – однаковий, рівномірний;

р. alternans – перемінний;

р. arhythmicus – неправильний, нерегулярний, аритмічний;

р. celer – стрибкоподібний;

р. durus – твердий, напружений;

р. parvus – пульс малої хвилі;

р. filiformis – ниткоподібний;

р. inanis – пустий;

р. magnus – пульс великої хвилі;

р. mollis – м’який;

р. plenus – повний (за наповненням);

р. regularis – правильний за ритмом;

р. tardus – повільний;

р. venosus – венний п. на яремній вені.

 

Пульсація, pulsatio‚ onis‚ f (лат.)– ритмічне розширення та скорочення стінки артерії, яке викликане рухом крові внаслідок скорочення серця.

 

Пунктат, punctatum‚ i‚ n (від лат. pungo колоти)– невелика кількість тканини або рідини, вилучена шляхом пункції.

 

Пункція, punctio‚ onis‚ f (лат. прокол)– проколювання стінки органу або порожнини організму полою голкою або троакаром з діагностичною або лікувальною метою.

 

Пустула, pustula‚ ae‚ f (лат. гнійник) – гнійний пузирчик розміром від просяного зернятка до горошини і більше. П. бувають поверхневі, ті, що розвиваються в епідермісі; ті, що розвиваються навколо волосу; ті, що знаходяться навколо сальної залози; глибокі, з темною скоринкою.

 

Путридний‚ putridus‚ a‚ um (лат.)– гниючий, гнилісний.

 

рН – буквений символ концентрації іонів гідрогену в розчині, що виражається в вигляді від’ємного десятинного логарифму цієї концентрації: рН= 1-7 – кисле середовище; рН=7 – нейтральне; рН=7-14 – лужне середовище.

 

Радіодіагностика‚ radiodiagnostica‚ ae‚ f (від лат. radio випускаю промені + diagnostikos той, що розпізнає)– радіоізотопна діагностика – розпізнавання хвороб з використанням радіоактивних ізотопів і мічених ними сполук.

Рана, – порушення цілісності тканини, викликане механічним впливом якого-небудь предмету. Рани бувають асептисними, інфекційними та забрудненні. Комбіновані рани ̶ в них поеднуються колоті пошкодження з розривом тканин.

 

Рахіт – D-авітаміноз, хронічна хвороба молодняку, викликана порушенням фосфоро-кальцієвого обміну в наслідок дефіциту в організмі вітаміну D,характеризується неправильним розвитком кісткової тканини, деформацією кісток та скривленням хребта. Частіше хворіють телята, поросята.

 

Раціон – добова кількість та необхідний набір корму для скотини, який складають за нормами годування та данними о поживності кормів.