Анемії місцеві – див. Місцеві анемії. 2 страница

 

Гіпервітаміноз, hypervitaminosis, is, f (від гр.hyper- над, зверху, через, занадто + лат. vitaminum вітамін + гр. –osis патол.стан) – інтоксикація організму, викликана надлишковим споживанням вітамінів A та D.

Гіпергідроз, hyperhidrosis, is, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + hidros піт) – буває при розладі функції потових залоз або при надлишку в крові вуглекислого газу, а також при колапсі, швидкому спаді температури, при уремії.

 

Гіперглікемія, hyperglycaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + haima кров) –підвищений вміст глюкози в крові.

 

Гіперемія, hyperaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + haima кров) – збільшення кровонаповнення органа за рахунок посилення припливу крові по артеріях (артеріальна, або активна) або внаслідок послаблення відтоку з тканин (венозна, пасивна, або застійна).

 

Гіперергія, hyperergia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + ergon дія) – різке підвищення реактивності організму, посилення та прискорення загальних та місцевих реакцій на алерген.

 

Гіперіноз, hyperinosis, is, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + in, inos волокно) – збільшення у крові фібриногену.

 

Гіперкальциемія, hypercalciaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + calcium кальцій + haima кров) – підвищений вміст солей кальцію в крові.

 

Гіперкальциурія, hypercalciuria, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + calcium кальцій + uron сеча) –підвищений вміст кальцію в сечі.

Гіперкапнія, hypercapnia, ae, f (від гр. hyper над, зверху, через, занадто + kapnos дим) – підвищений вміст вуглекислого газу в крові.

 

Гіперкератоз, hyperkeratosis, is, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + keras, keratos ріг) – надмірне зроговіння епідермісу.

 

Гіперкетонемія, hyperketonaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + кетон + haima кров) – підвищений вміст кетонових тіл в крові.

 

Гіперкінез, hyperkinesis, is, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + kinesis рух) – невимушені перебільшені рухи при органічних та функціональних ураженнях нервової системи.

 

Гіперлейкоцитоз, hyperleucocytosis,is, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + лат. leucocytosis лейкоцитоз + гр. –osis патол.стан) – різко виражений лейкоцитоз.

 

Гіперліпемія, hyperlipaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + lipos жир + haima кров) – підвищений вміст ліпідів в крові.

Гіперметропія, hypermetropia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + metron міра + opos око, погляд) – аномалія рефракції: падаючи в око промені сходяться за сітківкою.

 

Гіперплазія, hyperplasia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + plasis утворення) – збільшення числа структурних елементів тканин внаслідок надлишкового їх утворення.

 

Гіперпное, hyperpnoë, es, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + pnoë дихання) – посилене дихання.

 

Гіперпротеїнемія, hyperproteinaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + proteinum від гр. protos перший + haima кров) – підвищений вміст білків в крові.

 

Гіперрефлексія, hyperreflexia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + лат. reflexus рефлекс) – стан, при якому рефлекси різко посилені.

 

Гіперсалівація, hypersalivatio, onis, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + лат. salivatio слинотеча) – збільшення слиновиділення.

Гіперсекреція, hypersecretio, onis, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + лат. secretion виділення) – надлишкове виділення залозою секрету, викликане підвищенням ії функції.

Гіперстезія, hyperaesthesia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + aesthesis відчування) –підвищення тактильної чутливості.

Гіперстенурія, hypersthenuria, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + sthenos сила + uron сеча) – збільшення вмісту в сечі щільних речовин.

Гіпертензія, hypertension, onis, f (від гр.hyper- над, зверху, через, занадто + tension напруження) –підвищення гідростатич. тиску в судинах, порожнистих органах та порожнинах тіла.

Гіпертермія, hyperthermia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + therme жар) – перегрівання організму внаслідок накопичення теплоти в організмі (послаблення тепловіддачі, посилення теплоутворення).

 

Гіпертіреоз, гіпертереоідизм, hyperthereosis, is, f; hyperthyreoidismus, f, m (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + лат. thereoidea щитовидна залоза +-osis патол.стан) –захворіння, що виникає як наслідок надлишкової продукції гормону щитоподібної залози.

Гіпертонічна хвороба, morbus hypertonicus(від лат. morbus хвороба + hypertonicus той, що належить до гіпертонії) –хвороба, що характеризується стійким підвищенням артеріального тиску.

 

Гіпертрихоз, hypertrichosis congenita (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + trichos волосся + -osis патол.стан + congenitus природжений) – аномалія, зумовлена розладом гормональних функцій організму.

Гіпертрофія, hyperthrophia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + throphe харчування) – збільшення маси тканини або органа, його частини, зумовлене збільшенням в об'ємі клітинних елементів. В її основі, як правило, лежить гіперплазія.

 

Гіперфункція, hyperfunctio, onis, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + лат. function дія) – посилена діяльність (органу).

Гіперхромазія, hyperchromasia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + chroma колір) – інтенсивне забарвлення червоних кров’яних тілець.

Гіперхромна анемія – характеризується різким зниженням кількості еритроцитів та збільшенням в них гемоглобину. Еритроцити більш інтенсивно забарвлюються кислими барвниками.

 

Гіпiноз, gypinosis, is, f (від гр. hypo- під, з-під, знизу + is, inos волокно) – зменшення вмісту в крові фібриногену.

Гіпо …(від гр. hypo- під, з-під, знизу) – префікс, який означає зменшення, послаблення основного поняття, зменшення нижче норми.

Гіпобіоз, hypobiosis, is, f(від гр. hypo- під, з-під, знизу + bios) – послаблення функції органу та змінення структури тканин.

Гіповітаміноз – див. Авітаміноз.

Гіпокальциемія, hypocalciaemia, ae, f(від гр. hypo- під, з-під, знизу + кальцій + haima кров) – знижений вміст кальцію в сироватці крові.

 

Гіпоксемія, hypoxaemia, ae, f (від гр. hypo- під, з-під, знизу + oxys кислий від лат.oxygenium, кисень + haima кров) – знижений вміст (напруження) кисню в крові.

Гіпоксія, hypoxia, ae, f (від гр. hypo- під, з-під, знизу + oxys кислий від лат. oxygenium, кисень) – зниження рівня постачання тканин киснем або порушення його використання в процесах біологічного окислення.

 

Гіпоплазія, hypoplasia, ae, f(від гр. hypo- під, з-під, знизу + plasis утворення) – недорозвинення тканини, органа, частини тіла.

Гіпопластична анемія – хвороба системи крові, яка проявляється порушенням кровообігу та пригніченням кістковомозкового кровотворення.

 

Гіпопротеїнемія, hypoproteinaemia, ae, f (від гр. hypo- під, з-під, знизу + proteinum від гр. protos перший + haima кров) – знижений вміст білків у плазмі крові.

 

Гіпостаз, hypostasis, is, f(від гр. hypo- під, з-під, знизу + stasis застій) – застій крові в кровоносних судинах низько лежачих частин тіла або у нижніх частинах окремих органів.

Гіпостенурія, hyposthenuria, ae,f (від гр. hypo- під, з-під, знизу + sthenos сила + uron сеча) – показник порушення концентраційної здатності нирок, виявляється у виділенні великої кількості сечі з низькою густиною.

 

Гіпотермія, hypothermia, ae, f (від гр. hypo- під, з-під, знизу + therme жар) – охолодження тіла. Може бути природною та штучною.

 

Гіпотонія, hypotonia, ae, f(від гр. hypo- під, з-під, знизу + tonos напруження) – патологічно знижене напруження м'язів, що виявляється в зменшенні їх опору розтягненню.

Гіпотонія гостра та атонія передшлунків, hypotonia acuta et atonia proventriculorum(гіпотонія, лат. acutus гострий, et та, лат. proventriculus передшлунок) – характеризується розладом моторної діяльності передшлунків. Супроводжується зменшенням кількості та сили скорочень передшлунків, атонія – припинення їх моторної діяльності.

Гіпотонія та атонія передшлунків хронічнi, hypotonia et atonia proventriculorum chronicae (гіпотонія, et та, proventriculus передшлунок,chronicus хронічний) – проявляється тривалим та стійким розладом моторної діяльності передшлунків.

Гіпотрофія, hypotrophia, ae, f(від гр. hypo- під, з-під, знизу + trophe харчування) – зменшення об’єму органу або тканини внаслідок розладу харчування.

Гіпотрофія молодняку, hypotrophia subolis (від гр. hypo- під, з-під, знизу + trophe харчування + suboles, is молодняк) – порушення росту та розвитку новонароджених внаслідок неповноцінного харчування до народження і після нього.

 

Гіпофункція, hypofunctio, onis, f (від гр.hypo- під, знизу + лат. function дія) – знижена функція, зменшена функція органу, системи органів або тканин.

Гіпохромна анемія – характеризується появою у крові бідних на гемоглобін еритроцитів. Кольоровий показник нижче одиниці.

 

Гірська хвороба, morbus montanus (від лат. morbus хвороба + montanus гірський) – хворобливий стан при підйомі на висоту 3000-5000м внаслідок нестачі кисню в повітрі.

Глікемія, glykaemia, ae, f ( від гр.glykys солодкий + haima кров ) – вміст глюкози в крові.

 

Гломерулонефрит, glomerulonephritis, tidis, f (від лат. glomerulus нирковий клубочок + гр. nephros нирка + -itis запалення) – запалення нирок з локалізацією процесу у клубочках та капсулі Шумлянського – Боумена.

Глосит, glossitis, tidis, f (від гр. glossa язик + -it is запалення) – запалення язику.

Глюкозурія, glycosuria, ae, f (від гр. glykys солодкий + uron сеча) – виділення підвищеної кількості глюкози з сечею.

 

Гнійне запалення, inflammatio purulеnta (від лат. inflammatio запалення + purulеntus гнійний) – викликають стрепто-, стафілококи, синьогнійна паличка, а також хімічні подразники. Г.з. характеризується наявністю гнійного ексудату, що містить білок з лейкоцитами.

Голодування, inedia, ae, f (лат.) –стан організму, що виникає внаслідок повної відсутності, недостатнього надходження або порушення засвоєння поживних речовин.

 

Гостра гіпотонія та атонія передшлунків, hypotonia et atonia proventriculorum acuta (від гр. hypotonia зниження напруги, лат. et і, гр. atonia послаблення тонусу, лат. proventriculus передшлунок, acutus гострий) – при Г. зменшується кількість і сила скорочень рубця і інших передшлунків, при А. їх моторна діяльність припиняється.

 

Гостре розширення шлунку, dilatatio ventriculi acuta (від лат. dilatatio розширення, ventriculus шлунок, acutus гострий) – гостре шлункове не зварення, перенавантаження шлунку, пілороспазм – раптовий розлад секреторної і моторної функції шлунку з затримкою в ньому кормових мас і значним збільшенням його об’єму. Хворіють хутрові тварини і коні. Див. Метеоризм шлунку.

 

Гранулобласт, granuloblastus, i, m (від лат. granulum зерно + гр. blastos зародок) – клітина, з якою при подальшій диференціації розвивається гранулоцит.

Гранулопоез, granulopoesis, is, f (від лат. granulum зерно + гр. poesis утворення) – процес утворення гранул в клітинах.

Гранулофілоцитоз, ретикулоцитоз, granulofilocytosis, retculocytosis, is, f (від лат. granulum зерно + filum нитка + гр. kytos клітина + -osis патол.збільшення, лат. retculocytus молодий еритроцит) – збільшений вміст в периферичній крові еритроцитів зі зернистою субстанцією наз. гранулофілоцитозом. Ця назва більше відповідає характеру субстанції, ніж ретикулоцитоз. Про нитки говорять умовно, тому що вони самі з дрібних гранул.

Гранулоцит, granulocytus, i, m (від лат. granulum зерно + гр. kytos клітина) – лейкоцит, в цитоплазмі якого при фарбуванні виявляється зернистість. Залежно від фарбника поділяються на еозинофілів, базофілів та нейтрофілів.

Гранулоцитоз, granulocytosis, is, f (від лат. granulocytusгранулоцит + -osis пат. збільшення) – збільшений вміст в периферичній крові усіх видів гранулоцитів. Буває абсолютний та відносний.

Гранулоцитопенія, granulocytopenia, ae, f (від лат. granulocytus гранулоцит +penia нестача) – зменшення вмісту гранулоцитів в периферичній крові.

Гранулоцитопоез, granulocytopoesis, is, f (від лат. granulocytus гранулоцит + poesis утворення) – процес утворення гранулоцитів в організмі.

Гуморальний, humoralis, e (від лат. humor рідина) – зв'язаний з рідинами організму.

Гуморальні фактори, factores humorales – фізіологічно активні речовини, які утворюються в організмі та чинять свою фізіологічну дію через кров, лімфу, тканину рідину.

Декальцифікація, decalcificatio, onis, f (від лат. de- зменшення + calcium кальцій) – втрата кальцію в організмі (зуби, кістки) внаслідок патол. процесу.

Декомпенсація, decompensatio, onis, f (від лат. de- зменшення + compensation вирівнювання) – недостатність або зрив механізмів відновлення порушеної структури і функції організму.

 

Декремент, decrementum, i, n (лат.) – зменшення, послаблення.

 

Декубітус, decubitus, us, m (від лат.decumbo лежу хворим) – некроз шкіри та тканин, що лежать поряд, внаслідок тривалого тиску на них твердих предметів

 

Декурсус морбі, decurcus morbi (від лат. decurcus проходження + morbus хвороба) – перебіг хвороби.

 

Деонтологія ветеринарна, deontologia veterinaria (від гр. deon, ontos потрібне + logos вчення + лат. veterinarius ветеринарний) – 1) принципи діяльності ветеринарних працівників, які спрямовані на максимальне підвищення ефективності лікування та усунення шкідливих наслідків неповноцінної ветеринарної роботи; 2) ветеринарна етика – комплекс правил та норм співвідношень ветеринарних працівників, відношення до своєї роботи, до власника тварини та до пацієнта.

Депо крові (від франц. dépôt склад) – органи – резервуари (селезінка, печінка, шкіра), в яких у тварин та у людини може зберігатися ізольовано від загального кровотоку біля 50% усієї крові.

Депресія, depression, onis, f (від лат. deprimo пригнічувати) – пригнічений стан.

 

Десквамація, desquamation, onis, f (від лат. desquamare знімати луску) – злущування

рогового шару шкіри.

Дефатигація – втома нервів та м'язів, особливо серця. Розвивається поступово, з стійкими ознаками.

Дефекація, defaecatio, onis, f (лат. очищення) – рефлекторне виділення вмісту з прямої кишки.

 

Дефервесценція, defervescentia, ae, f (від лат. defervescere припиняти кипіти) – спад підвищеної температури до норми, припинення лихоманки.

 

Діабет, diabetes, ae, m (від гр. diabaino проходжу наскрізь) –патологічний стан, за якого з організму виділяється велика кількість сечі та деяких хімічних речовин, що утворюються в організмі в процесі життєдіяльності.

 

Діабет нецукровий, diabetesinsipidus (діабет + лат. insipidus не маючий смаку) – виділення великої кількості сечі з низкою вагою, без цукру.

Діабет цукровий, diabetes mellitus (діабет + гр.meli, melitos мед) – хроніч. порушення обміну речовин, переважно обміну вуглеводів, протікає зі збільшенням цукру в крові, виділення великої кількості сечі з великою вагою, виснаженням, слабкістю.

Діагноз, diagnosis, is, f (від гр. diagnosis розпізнавати) – розпізнавання хвороби, Ії назва.

Діагноз диференційний, diagnosis differentialis (від лат. differentia відмінність) – відмінність хвороб за характерними ознаками та результатами досліджень.

 

Діагноз за результатами лікування, diagnosis ex juvantibus (від лат. ex від, juvo бути корисним) – діагноз, поставлений на основі ефективної дії спеціального препарату.

Діагноз ймовірний, diagnosis probabilis (від лат. probabilis ймовірний).

Діагноз кінцевий, diagnosis terminalis (від лат. terminalis кінцевий) – діагноз, що не викликає сумнівів в його точності.

Діагноз клінічний, diagnosis clinicalis – діагноз, постановлений на основі клінічних обстежень.

Діагноз комплексний (від лат. complexus сукупність) – діагноз, постановлений на основі сукупності даних, які притаманні тій чи іншій хворобі.

Діагноз мікотоксичний, diagnosis mycotoxica (від гр. mykes гриб + лат. toxicus отруйний) – діагноз, заснований на визначенні токсичності кормів, уражених отруйними грибами.

Діагноз пізній, diagnosis tarda (від лат.tardus пізній) – діагноз, постановлений при вже розозвиненому або закінченому захворюванні.

Діагноз попередній – діагноз, який вимагає додаткових підтверджень.

Діагноз ранній, diagnosis praecox (від лат. praecox ранній) – діагноз, постановлений в самому початку захворювання.

Діагноз ретроспективний, diagnosis retrospective (від лат. retro назад + spectare дивитися) – діагноз, постановлений на основі вивчення даних про хворобу, що закінчується та виявлені специфічних антитіл в крові.

Діагноз секційний (від лат. sectio, onis секція, розтин трупу) – в окремих випадках характер захворювання установлюють тільки при розтині трупу.

Діагноз спостереження, diagnosis ex observatione (від лат. ex від, observation спостереження) – діагноз, постоновлений на основі спостережень за розвитком хвороби.

Діагностика, diagnostica, ae, f (від гр. diagnostikos здатний розпізнавати) – 1) наука про методи розпізнавання хвороб; 2) процес дослідження хворого, спостережень, аналітичних оцінок лікаря для визначення хвороби та стану хворого.

Діагностика телеметрична – див. Телеметрична діагностика.

Діагностика функціональна – див. Функціональна діагностика.

 

Діагностичний кабінет – приміщення для лабораторно - клінічних досліджень: гематологічних, копрологічних, урологічних, мікроскопічних.

Діамінурія, diaminuria, ae, f (діаміни + гр. uron сеча) – поява в сечі діамінів, виникає при гнилісних процесах у кишечнику.

Діапедез, diapedesis, is, f (від гр..dia через + pedao стрибати) – проникнення лейкоцитів та еритроцитів через стінку капілярів та невеликих вен без порушення їх цілісності.

Діарея, diarrhоea, ae, f (від гр. diarrheо стікаю) –розлад діяльності кишок, зумовлений інфекційними захворюваннями, отруєннями тощо.

 

Діастола, diastole, es, f (від гр. diastole розширення) – ритмічне розслаблення відділів серця, яке настає після їх скорочення.

Діатез, diathesis, is, f (від гр. diathesis схильність, прихильність) –стан організму, схильний до деяких патол. процесів.

Діатез геморагічний – див. Геморагічний діатез.

Діатез сечокислий – див. Сечокислий діатез.

 

Діафорез, diaphoresis, is, f (від гр. dia через + phoreo виносити) – потовиділення.

Дизурія, dysuria, ae, f (від гр. dys- розлад + uron сеча) – утруднене сечовипускання внаслідок захворювань сечостатевої системи.

Дилатація, dilatation, onis, f (розширення) – дифузне розширення порожнини органу.

Диплегія, diplegia, ae, f (від гр. di- двічі + plēgē удар) – двобічний параліч.

Дисбазія, dysbasia, ae, f (від гр. dys- розлад + baino ходити) – розлад ходи, утруднення ходи.

Дискінезія, dyskinesia, ae, f (від гр. dys- розлад + kinesis рух) – розлад координації, порушення рухів.

Диспансеризація, dispansarisatio, onis, f (від лат. dispansare розподіляти) – систематичне спостереження за станом тварин з метою передчасного виявлення захворювання та проведення лікувальних та профілактичних заходів.

Диспепсія, dyspepsia, ae, f (від гр. dys- розлад + pepsis травлення) –функціональні розлади травного каналу, що виникають внаслідок невідповідності між потребами організму (об'єм, якість і склад корму) та перетравлювальною здатністю різних відділів системи травлення.

 

Диспепсія новонароджених, dyspepsia neonatorum (лат. neonatus новонароджений) – гострий розлад травлення та обміну речовин у новонароджених.

Диспное, dyspnoë, es, f (від гр. dys- розлад + pnoë дихання) –утруднення дихання із зміною його глибини, частоти й ритму, а також хвилинного об'єму.

 

Диспротеїнемія, dysproteinaemia, ae, f (від гр. dys- розлад + лат. proteinum від гр. protos перший + haima кров) – змінення співвідношення основних фракції білків крові.

Дистонія передшлунків, dystonia proventriculorum (від гр. dys- розлад + tonos напруження + лат. proventriculus передшлунок) – різні порушення моторної діяльності передшлунків.

Дистрофія, dystrophia, ae, f (від гр.dys- розлад + trophe харчування) – патологічний процес, що виникає у зв'язку з порушенням обміну речовин і характеризується накопиченням у клітинах надлишку речовин певного виду.

 

Дисфагія, dysphagia, ae, f (від гр. dys- розлад + phagia поїдання) –утруднення акту ковтання.

 

Дисфункція, dysfunctio, onis, f (від гр. dys- розлад + лат. function діяльність) – порушення функції систем, органів і тканин, що виявляється в неадекватності їх реакції на вплив подразників.

 

Дихання, respiration, onis, f (від лат. respirare, pp. respiratus дихати) – 1) обмін кисню та вуглекислого газу в легеневих альвеолах (зовнішнє дихання); 2) обмін кисню та вуглекислого газу в тканинах між капілярною кров’ю та клітинами організму (внутрішнє дихання).

 

Дихання біотівське – див. Біотівське дихання.

Дихання грудне, respiratio thoracalis, seu costalis (від гр. thoracalis грудний + лат. seu або, сostalis реберний) – спостерігається при ураженні діафрагми, органів черевної порожнини.

Дихання куссмаулівське – див. Куссмаулівське дихання.

Дихання трахеальне – див. Трахеальне дихання.

Дихання черевне, respiratio abdominalis (від лат. respiratio дихання + abdominalis черевний) – виникає в тих випадках, коли утруднюється скорочення міжреберних м'язів внаслідок їх хворобливості при плевритах, переломах ребер, запаленнях спинного мозку.

Дихання штучне, respiratio artificialis (від лат. respiration дихання + artificialis штучний) – вентиляція легень, яка здійснюється за допомогою механ. заходів для відновлення природного дихання.

Дихальні шуми, murmura respiratoria (від лат. murmur, uris шум + respiratorius дихальний) – звуки, які виникають під час акту дихання, виявляються при аускультації.

 

Діурез, diuresis, is, f (від гр. dia над, більше + uresis сечовипускання) – процес утворення та виділення сечі з організму. Значне зменшення Д. – олігоурія, повне припинення – анурія, різке збільшення – поліурія.

Довговолосатість – див. Гіпертрихоз.

Долор, dolor, oris, m(pl dolores). Від лат. боліти, викликати біль. (біль – один з класичних ознак запалення).

Дрижання – див. Тремор.

Евритмія, eurhythmia,ae,f (від гр. еu добре + rhythmos ритм,такт) – правильний ритм, правильна послідовність серцевих скорочень; нормальний, ритмічний пульс.

 

Езофагоскопія, esophagoscopia,ae,f (від гр., оіsophagos стравохід +scopео дивлюсь) – дослідження слзової оболонки стравоходу за допомогою освітлювального пристрою. Е. застосовується у дрібних тварин.

 

Екзантема, exanthema,atis,n (від гр. еxanthema висип)– загальна назва для різних шкіряних висипів. Е., яка складається з одноманітних уражень, наз. мономорфною:

Е.makulosum – е. плямиста;

Е. papulosum – е. папульозна;

Е. pustulosum – е.пустульозна;

Е. vesiculosum – е.везикульозна.

Е., яка складається з різних висипів наз. поліморфною.

 

Екзема – хронічна рецидивующа хвороба шкіри, яка виникає при порушеннях обміну речовин, функцій нервової системи та залоз внутрішньої секреції, при підвщенній чутливості організму до зовнішній подразників.

 

Екзитус – кінець.

 

Екзогенний – викликаний зовні, зовнішнього походження, той, що виникає під впливом зовнішніх факторів.

 

Екскоріація –поверхневе або більш глубоке механічне пошкодження епідермісу або поверхневих частин сполучнотканинного шару шкіри з невеликим крововиливом.

 

Експирація – видих.

 

Ексудат – запальний випіт, який проникає з дрібних судин у тканини або серозні порожнини тіла, який відрізняється від трансудату великим вмістом білку, лейкоцитів, продуктів розпаду тканин.

 

Екстерорецептори – спеціалізовані чуттєві утворювання, які сприймають світлові, звукові, теплові та інші подразнення з зовнішнього серодовища, розташовані в органах зору, слуху, в шкірі та ін.

 

Екстероцепція ­– сприйняття подразнень, які діють на організм зовні.

 

Екстросистолія – вид аритмії серця: передчасне скорочення всього серця або окремих його частин, зумовлене порушенням його збудливості патол.подразниками.

 

Ексцитація – буйство.

 

Ектазія – розтягнення на обмежинній частині якогось порожнистого органу або вивідних протоків залоз.

 

Ектима – пустуло-везикулярний висип, зазвичай з твердою основою та подальшим утворюванням виразки.

 

Екхімоз – невеликий крововилив у м`які тканини, викликане ударом.

 

Електрокардиграма – крива запису електрокардиграфом електричних потенциалів серця.

 

Електрокардиграфія – метод дослідження потенциалів працюючого серця.

 

Електротермометрія – визначення місцевої температури шкіри, слизових оболонок та м`язівчутливим електротермометром.

 

Електроенцефалографія – метод регістрації біоелектричних потенциалів головного мозку.

 

Елефантизм – хвороба, яка висловлюється значним збільшенням окремих частин тіла, частіше – кінцівок, через потовщення шкіри та підшкіряної клітковини у зв`язку з хронічним запаленням лімф.шляхів та застою лімфи.

 

Емфізема легень – збільшення обміну легень, яке викликане значним розширенням альвеол або скупченням повітря у міжчастковій сполуч. тканини.

 

Емфізема підшкіряна – див. Підшкіряна емфізема.

 

Енантема – висип на слизових оболонках, яка відповідає екзантемі на шкірі.

 

Ендемічні хвороби – хвороби, які спостерігаються у певних біохімічних провінціях, які характеризуються надлишком або недоліком в грунті, воді чи кормі хім.елементів, які потрібні тваринам.