Ретикулоцитоз – див. Гранулофілоцитоз.

Ретракція крові – невимушене відділення сироватки крові від ії сгустку при відстоюванні. Зменшення Р. – при багатьох лихоманках, повна відсутність при стахіботритоксикозі, плевриті, інфекційній анемії коней.

 

Рефлекси – реакція організма на подразнення рецепторів. Збудження передається до ЦНС, яка відповідає на нього також збудженням.

 

Рефлекторна анемія – сильний біль може викликати Р.а.

Рецидив – повернення клінічних проявлень хвороби після ремісії.

 

Ригидність – стан скелетних м`язів, яке висловлюється у надмірному іх напруженні. Виникає при деяких порушеннях діяльності центральної та периферічної нервової системи.

 

Риніт – запалення слизової оболонки носа. Розрізняють гострий та хронічний; катаральний, фіброзний, дифтеричний, фолікулярний, гнійний; первинний та вторинний.

 

Ринограма – крива запису руху струменю повітря при вдосі та видосі, за допомогою спеціального пристрою – ринографу.

 

Ринографія – метод графічного запису дихання за рухом струменя повітря.

 

Риноскопія – дослідження носової порожнини за допомогою спеціального дзеркала або риноларінгоскопу. Р. застосовують у ВРХ.

РОЕ – реакція осідання еритроцитів, а також ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів. РОЕ – показник співвідношення білкових фракцій та інших компонентів крові, яке змінюється при запаленні, пухлинах, анеміях, некрозах та ін. Виявляється швидкістю осідання еритроцитів в стабілізованій крові.

 

Розеола – червона на шкірі плямка розміром з чечевицю, яке зникає при натисканні та з`являється при припиненні тиску.

 

Рубець – щільна сполучна тканина, яка розвивається на місці колишніх ран, виразок та ін. З формуванням Р. закінчується процес відродження порушеної цілісності тканин.

 

Рубець – перший та самий великий відділ чотирьохкамерного шлунку жуйних, який займає ліву половину черевної порожнини.

 

Рубор – почервоніння, запальне почервоніння – одна з класичних ознак запалення.

 

Румінація – вторинне пережовування.

 

Румінит – запалення слизової оболонки та стінки рубця.

 

Румінографія – запис моторної функції рубця за допомогою руминографу. По руменографіїї можно слідкувати за станом моторної функціїї рубця у нормі та при різних хворобах.

 

Румінотомія – розтин рубця з ціллю видалення інородних тіл з сітки або корму при атоніях передшлунків, отруєннях.

 

Руміноцентез – прокол рубця через м`яку черевну стінку з ціллю видалення газів при тимпаніях.

 

Рупія – див. Пустула.

 

Руптура – розрив, прорив.

 

Салівація – слинотеча.

 

Сальтаторний – скачущий, стрибаючий.

 

Семіологія – вчення про ознаки. Теж саме, що і семіотика.

 

Семіотика – вчення про ознаки хвороби та характерних їх поєднаннях.

 

Серцево-судинна недостатність – порушення співвідношення між притоком крові до серця та відтоком від нього, яке викликає застій крові в малому або великому колі кровообігу, що призводить до розладу функцій різних органів і систем.

 

Сероза – скорочення терміну серозна оболонка.

 

Серозана оболонка – вистіляє внутрішні порожнини тіла тварин та людини. В залежності від місцянаходження наз. очеревиной, плеврою, перикардом, епікардом.

 

Сечовий, urinarius‚ a‚ um (лат.) – той, що відноситься до сечі.

 

Сечокам’яна хвороба, nephrolithiasis‚ is‚ f (від гр. nephros нирка + lithos каміння + -іasis хвороба) – нефролітіаз, уролітіаз – характеризується утворенням в нирках і сечових шляхах конкрементів, що формуються з складових частин сечі. Частіше хронічний перебіг. Зустрічається у овець, ВРХ, хутрових тварин, рідше – у інших сільськогосподарських тварин. С.х. може приймати масове розповсюдження серед бичків 3-6 місячного віку в спец. комплексах з відгодівлі ВРХ.

 

Сечокислий діатез, diathesis urica (від гр. diathesis схильність, лат. uricus сечокислий) – відкладення сечокислих солей в тканинах та органах, внаслідок порушення обміну складних білків.

 

Сиалолитіаз – утворення каменів у протоках слюнних залоз, частіше – у коней, рідше – у ВРХ.

 

Сиалорея – надмірне виділення слини, непреривне та довгий час.

 

Симптом – ознака проявлення хвороби. Головна ознака наз. кардиальний. Абсолютно характерний для данної хвороби наз. патогномоничний.

 

Симптоматика – сукупність ознак хвороби або групи хвороб.

 

Симптоматологія – вчення про ознаки хвороб, про іх походження.

 

Симптомокомплекс – сукупність ознак хвороби, сукупність симптомів.

 

Синдром – закономірне поєднання симптомів, яке обумовлене одним патогенезом. Розглядають як стадію хвороб.

 

Синкопе – короткочасна утрата реакції на зовнішні подразники в наслідок порушення забезпечення клітин кори головного мозку артеріальною кров`ю.

 

Синюха – див. Цианоз.

 

Сироватка крові – рідка частина крові без формених елементів та фібріну, яка залишається після їх розділення, в процесі згортання крові за межами організму. С.к. має діагностичне значення.

 

Систола – ритмічне скорочення м`язів серця, яке настає після діастоли. Під час систоли шлуночків серце виштовкує кров з лівого шлуночка в аорту, а з правого – в легеневу артерію.

 

Сичуг – четвертий відділ шлунку жуйніх.

 

Сітка – другий, найменший відділ шлунку жуйних, знаходиться між рубцем і книжкою.

 

Січення волосс – ознака трихофітії.

 

Сквама – луска, лусочка.

 

Склероз – патол. процес ущільнення і затвердіння тканин або органів внаслідок розрастання та гіалинозу сполучної тканини, іноді з відкладенням у неї вапна.

 

Сколіоз – бокове викрівлення хребта в ліву ч праву сторону. Буває набутий та природженний.

 

Слоновість – див. Елефантизм.

 

Сопор – розлад функції ЦНС, який проявляється у вигляді глибокого безперервного сну. Зберігаються рефлекс ковтання, чихання, анальний та больовий рефлекс.

 

Спазм –судомне скорочення певних м`язів або м`язової стінки кровоносних судин, стравохода, кишечника та інших порожнистих органів.

 

Спірометрія – вимірювання кількості вдихаємого, видихаємого та залишкового повітря.

 

Стадія – ступень розвитку, період.

Стадія акме – С. найбільшого розвитку хвороби.

– стадія послаблення хвороби.

– стадія посилення хвороби.

 

Статус – стан (хворого).

– теперишній стан хворого.

 

Стеноз – природженне або набуте стійке звуження просвіту якого-небудь порожнистого органу або отвору між порожнинами.

 

Стеноз органу – зменшення діаметру порожнистого органу.

– звуження бронхів

– звуження гортані.

– звуження аортального отвору.

– вуження правого атріовентрикулярного отвору.

– звуження лівого атріовентрикулярного отвору.

 

Стетоскоп – спеціальна трубка для вислуховування хворих.

 

Стрес – стан підвищенної напруги організму, яке викликане яким-небудь подразником.

 

Стридор – свист, різький шум.В діагностиці С. – доміщуючиєся до основного дихання побічні шуми.

 

Струп – луска, яка вкриває поверхню опіку, рану. С. утворюється з висохшого фібрину, ексудату, форменних елементів крові.

 

Ступор – синдром розладу функції ЦНС, який проявляється пригніченням. Буває при інтоксикаціях, пухлинах,кетозі, парезі, інф. та інваз. хворобах.

 

Субфебрільний – підлихоманковий, злегка підвищена температура.

 

Судоми – невимушені скорочення м`язів, характерна їх напруга. Проявляється швидкою зміною скорочення та розслаблення (клонічні С.) або тривалою їх напругою (тонічні С.). Виникають при уремії, пухлинах головного мозку, отруєннях стрихнином та ін.