ІІІ.Аналіз результатів контролю

1.Співставлення результатів перевірки із визначеними стандартами.

2.Оцінка результатів за визначеними критеріями.

3.Встановлення масштабу відхилення від стандартів.

4.Встановлення причин відхилення від стандартів.

5.Повідомлення результатів перевірки об’єкту контролю, узгодження позицій.

ІУ.Корекція результатів контролю

1.Перевірка стандартів на реальність та надійність.

2.Перевірка техніки контролю, її ефективності.

3.Перевірка ступеня компетентності та об’єктивності перевіряючого.

4.Якісна оцінка діяльності об’єкта контролю.

5.Розробка рекомендацій за наслідками контролю. Складання доповідних записок, поектів наказів, рішень, розпоряджень тощо.

6.Узгодження рекомендацій із об’єктом контролю.

7.Самоаналіз контролюючої діяльності керівника.

8.Перевірка виконання рекомендацій за наслідками контролю.

Контроль – це важлива, складна та об’єктивно необхідна функція управління. Ефективність здійснення контролю зумовлює якість реальних і подальше прогнозування бажаних показників розвитку закладу освіти, його навчально-виховного процесу та діяльності всього шкільного колективу. Функція контролю дозволяє тримати на пульті управління найважливіші питання школи, своєчасно реагувати на відхилення від норми та на негативні явища, знаходити невикористані резерви, підтримувати оптимальну трудову напругу в колективі. А відтак необхідно розвивати і оновлювати підходи, методи, форми контролюючої діяльності відповідно до вимог демократизації та гуманізації управління сучасною школою.

Критерії оптимальності контролюючої діяльності:

1 – об’єктивність

2 – вимогливість

3 – багатоаспектність

4 – точність

5 – глибина

6 – витрати

7 – результативність

Методична спрямованість контролю.

Кожній перевірці повинна передувати відповідна теоретична і методична підготовка з даної проблеми.

Саме тут криється важлива особливість функції контролю, яка відрізняє її від аналізу: аналізують з метою подальшого навчання, а контролюють по завершенні теоретичного та методичного опрацювання певного питання.

Для порівняння:

а)реалізація функції аналізу: адміністрація школи відвідує уроки малодосвідчених вчителів з метою організації індивідуальних та групових консультацій в системі методичної роботи;

б)реалізація функції контролю: адміністрація відвідує уроки малодосвідчених вчителів з метою вивчення ефективності системи індивідуальних та групових консультацій для них.

Гласність контролю.

Про контроль, його зміст, форми та методи необхідно інформувати вчителів заздалегідь з метою:

а)зняття психологічної напруги під час контролю, встановлення позитивного спілкування;

б) ввімкнення механізму самоконтролю, що значно скорочує корекційний етап контролюючої діяльності.

Для підтвердження важливості інформаційної достатності в процесі контролю можна порівняти два підходи до нього, які представлені схематично (Рис. 10-11):

І підхід

 

 

Діяльність керівника Діяльність вчителя

 

Контроль

Коригування

Самокоригування

Результат

 

 

Рис. 10. Авторитарний підхід до контролю.

 

ІІ підхід

 

Діяльність керівника Діяльність вчителя

 

Інформація про Контроль

 

Підготовка до контролю

Самоконтроль

 

 

Самокоригування

Контроль

Коригування

Самокоригування

Результат

 

Рис. 11. Демократичний підхід до контролю.

амоконтроль

Демократичний підхід до контролю (за Є.М.Муравйовим та Є.М.Богоявленською) [62] передбачає:

1. Вивчення діяльності педагогів, накопичення інформації про роботу на основі аналітично обґрунтованих цілей і продуманих програм, рекомендацій сучасної педагогіки та науки управління.

2. Підпорядкування контролю задачам надання вчителеві своєчасної і конкретної методичної допомоги, сприянню його професійному зростанню.

3. Встановлення стосунків співробітництва між керівником та педагогами на підставі глибокої зацікавленості у розвитку потенційних можливостей вчителя.

4. Планування об’єктів, цілей та задач контролю з урахуванням думок педагогічного колективу, виконавців, методичних об’єднань, атестаційних комісій.

5. Превентивне узгодження змісту та форм контролю з вчителем, з урахуванням його труднощів в роботі та невирішених проблем.

6. Розвиток відкритості, гласності контролю через систему оперативного інформування та створення доступу до матеріалів, які відображають результати, стан справ в закладі освіти.

7. Визнання за вчителем права на власну думку, на обґрунтування своїх педагогічних позицій, поглядів, причин успіхів та невдач.

Взаємоконтроль. Останнім часом вчені та практики зосередили увагу на можливостях організації контролю через методичні об’єднання вчителів та предметні кафедри. Переваги такого контролю обумовлюють взаєморозуміння в колективі, інтеграцію систем контролю та методичної роботи, розвиток самоврядування, формування потреби у контролі як у певній послузі з встановлення якості роботи вчителя та отриманні змістовних рекомендацій щодо підвищення майстерності.

Г.Шпак пропонує розподіл змісту контролю між адміністрацією та предметною кафедрою (Таблиця 11).

 

Таблиця 11. Розподіл контролю між адміністрацією та кафедрою

 

Блок	Предметна кафедра	Адміністрація
Інспектування	Виконання програми самоосвіти Атестація Вивчення роботи вчителів у режимі індивідуального контролю Підготовка до вступу в аспірантуру Контроль за виконанням спільних програм з базовими навчальними закладами Експертна оцінка педагогічних новацій	Фронтальний контроль Тематичний контроль Виконання рішень педрад Доцільність та ефективність педагогічних новацій Контроль профільних занять в предметних групах
Методична робота	Організація методичної роботи Організація виставок Організація творчих звітів учителів, що атестуються Проведення творчих звітів кафедр Підготовка і проведення педвіталень Добір форм та методів профільних занять	Контроль за діяльністю кафедр Відвідування уроків Метод консультації динамічних і творчих груп Контроль за роботою інституту кураторів Організація навчальних семінарів та інших форм методичного навчання
Керівництво науково-дослідною, творчою роботою учнів	Підготовка і проведення олімпіад Вибір і розробка тем для науково-дослідної роботи Проведення науково-практичних конференцій Робота у предметних групах	Робота на кафедрах вузів Участь учнів в інтелектуальних іграх, конференціях районного і міського рівнів Організація творчих відряджень учнів до інших шкіл району, міста Робота МАН
Керівництво науково-дослідною, творчою роботою вчителів	Методдопомога науковим керівникам школярів Сприяння вчителям, що працюють в режимі дослідження Добір учнів для науково-дослідної роботи Розробка програм і змісту нових навчальних курсів	Контроль за роботою наукових консультантів Організація творчих відряджень, участь у семінарах, конференціях Організація консультування вчителів з працівниками вузів

Самоконтроль дозволяє педагогам самоорганізуватись, він сприяє розвитку самосвідомості. При переведенні вчителя на самоконтроль педагогічною радою школи враховуються такі чинники, як:

- здатність вчителя критично оцінювати свою професійну діяльність;

- потреба вчителя у самоосвіті;

- участь у методичній роботі;

- демократизм стосунків вчителя з учнями;

- наявність у школярів, яких навчає вчитель, стійких знань та навичок самоконтролю;

- стійкий інтерес учнів до навчального предмета.

Визначити ставлення і готовність вчителів до самоконтролю можна за допомогою методики Г.Паринова (див.додаток).

Проте навіть такого вивчення буде недостатньо, щоб визначитись із ступенем готовності вчителів до самоконтролю. Для цього необхідно вивчити діяльність та ціннісні орієнтації вчителя з чотирьох позицій: мета, мотив, спосіб, результат (Таблиця 12):

 

Таблиця 12. Рівні готовності вчителів до самоконтролю.

 

Ступінь готовності	Елементи діяльності	Характеристика діяльності
Неприпустимий	Мета:	Вчитель не знає і не цікавиться цілями сучасної системи освіти. В процесі власного ціле визначення припускається помилок. Цілі для педагога мають формальний характер, обираються без аналізу або відсутні взагалі.
Мотив:	Критичний рівень здатності до роботи на самоконтролі.
Спосіб:	Форми, методи самоконтролю обираються несвідомо, припускаються помилки під час їх використання. Питання самоконтролю вчителя не цікавить. Рефлексія та самооцінка неадекватні або відсутні.
Результат:	Самоконтроль має нецілеспрямований, епізодичний характер.
Критичний	Мета:	Вчитель не уявляє у повній мірі цілей та задач освіти. Цілепокладання здійснюється на підставі безсистемного аналізу результатів попередньої діяльності. Можливі наслідки діяльності майже не обдумуються.
Мотив:	Основною рушійною силою є лише позитивні зовнішні мотиви: спокійна робота, відсутність психічної напруги, впевненість у завтрашньому дні. Внутрішні мотиви суттєвої ролі не відіграють.
Спосіб:	Вчитель слабко орієнтується у засобах самоконтролю, використовує лише деякі з них. В цілому не розуміє значення самоконтролю. Погано розвинена здатність до рефлексії. Самооцінка неадекватна.
Результат:	Неефективність, нераціональність практичної діяльності. Невміння її коригувати.
Допустимий	Мета:	Вчитель не зовсім чітко уявляє ієрархічний порядок цілей педагогічної діяльності. Самоконтроль має місце, проте часто ціле покладання здійснюється установкою “зверху”. Планування цілей відбувається за умов неповного аналізу результатів попередньої діяльності, нечіткого уявлення кінцевих результатів.
Мотив:	Основними є мотиви, орієнтовані на формування позитивної “Я-концепції”: визнання та одобрення своєї діяльності, довіра, відчуття успіху та досягнення.
Спосіб:	Не завжди ефективно відбирає та використовує різнобічні прийоми самоперевірки, не завжди може коригувати свою діяльність. Вчитель здатен домагатись позитивних змін на основі самоаналізу та рефлексивної оцінки, які є епізодичними та стосуються окремих ланок роботи.
Результат:	Усвідомлює необхідність систематичної роботи над собою та активно включається у діяльність, яка сприяє формуванню самоконтролю.
Оптимальний	Мета:	Викладач здійснює самоконтроль вже на етапі ціле покладання у відповідності з ієрархією цілей. На підставі чіткого уявлення кінцевих результатів, за критеріями їх реальності визначає свої конкретні цілі та задачі, встановлює можливості досягнення.
Мотив:	Мотиваційна позиція вчителя характеризується прагненням до самореалізації та забезпечення розвитку учнів.
Спосіб:	Ефективно відбирає та використовує різні форми самоперевірки власної діяльності. Здійснює глибокий аналіз власної діяльності, дає рефлексивну самооцінку результатів та потенційних можливостей.
Результат:	Свідомо розробляє програму самовдосконалення, її мету, задачі та шляхи реалізації.

 

Умови ефективного контролю:

- Чітка постановка цілей, завдань та вибір об’єктів контролю.

- Компетентність перевіряючого, високий рівень професіоналізму.

- Методична, виховна, діагностична спрямованість контролю.

- Встановлення двостороннього обговорення, позитивного спілкування.

- Інформаційне взаємозбагачення керівника і педагогів.

- Реальність стандартів та критеріїв оцінки діяльності.

- Демократичне спрямування контролю, тактовність та етичність поведінки перевіряючого.

- Персонологічність у роботі з кадрами, мотиваційно-стимулююча основа контролю.

- Неформальний підхід до контролю, високий ступінь зацікавленості керівника в його результатах.

- Економічність та раціональність.

- Системність, технологічність конролю.

- Прогностичність, стратегічна спрямованість контролю.

- Поєднання контролю із самоконтролем.

- Гнучкість процедури, форм, методів контролю.

- Глибоке аналітичне підґрунтя контролю.

- Змістовність рекомендацій за наслідками контролю.