Можна по-різному оцінювати запропоновані вище порівняльні характеристики управління, але не можна не погодитися з тим, що не варто ігнорувати значення особистісних якостей керівника.
Властивості характеру керівника впливають на стиль керівництва та на те, як керівник сприймає себе сам. Однак ці риси не є раз і назавжди заданими, їх можна та потрібно розвивати, удосконалювати відповідно до цілей та умов управління.
Отже, особистісні якості виділяють керівників із загальної маси людей. Проте для теоретиків і практиків важливо знати, які саме особистісні якості визначають ефективність особистості. Мак-кенна провела порівняльний аналіз кількох моделей особливостей характеру ефективного лідера-управлінця [МсКеппа, 1995].
Деякі особистісні якості впливають на ефективність керівництва більшою мірою, ніж інші. Потреба в тих чи інших якостях обумовлюється специфікою ситуації й особливостями завдань, що постають перед керівником. Здатність керівника-управлінця використовувати властиві йому якості (чи компенсувати їх відсутність за рахунок інших можливостей з урахуванням конкретної ситуації — характеристики групи й завдання, особливостей зовнішнього впливу) стає вирішальною, якщо потрібно відрізнити ефективного керівника від неефективного.
У зв'язку із цим набуває актуальності проблема поєднання особистісних рис управлінського керівника з його професійною компетентністю.
Критичне осмислення традиційної теорії якостей керівника привернуло увагу фахівців до проблеми компетентності керівника-управлінця та ефективності його діяльності. Здібності та навички (так само як і особливості характеру) нині вважають невід'ємними якостями особистості керівника.
Від компетентності керівника безпосередньо залежить якість виконання ним ролей і функцій, обумовлених конкретними цілями й завданнями організації у певній ситуації.
Автори пропонують різні моделі компетентності лідера. Так, Хоскінг і Морлей пропонують як критерій оцінки компетентності керівника наявність таких якостей: аналітичних здібностей (глибина обробки інформації, увага до середовища управління); професійних знань (рівень знань, що виявляється у процесі спілкування з оточенням); уміння керувати (створювати й підтримувати суспільний порядок за допомогою системи влади й суспільних цінностей); здатності приймати рішення та створювати довгострокові й взаємозалежні ланцюжки в системі (спрямовані на розвиток співробітництва, досягнення успіху, а також економічної доцільності).
Компетентність керівника-управлінця поділяють на професійну та ділову [Веснін, 1998]. Професійні якості керівника обов'язково охоплюють:
• високий рівень освіти, досвід і компетентність у конкретній
сфері діяльності організації;
• широту поглядів та ерудицію, глибокі знання в суміжних сфе
рах діяльності;
• прагнення до постійного самовдосконалення й критичного
сприйняття дійсності;
• пошук нових форм і методів роботи;
• готовність надати допомогу, підтримку в навчанні;
• уміння планувати.
Керівник повинен мати такі ділові якості:
• уміти створити організацію та забезпечити її діяльність;
• бути енергійним, честолюбним, прагнучи до домінування й не
залежності;
10*
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
