Особистість керівника як предмет наукового дослідження. Здавалося б, що однакові результати досліджень Стогділла і Менна поставили нарешті крапку в розвитку теорії особистісних рис керівника

Здавалося б, що однакові результати досліджень Стогділла і Менна поставили нарешті крапку в розвитку теорії особистісних рис керівника. Однак увага дослідників до цієї проблематики не послаблюється.

Так, наприкінці 1980-х рр. у Великобританії було опубліко­вано результати порівняння особистісних рис двох, безсумнівно, успішних і впевнених у собі керівників — Маргарет Тетчер та Едді Шаха — на основі моделі Стогділла. Маргарет Тетчер — колишній прем'єр-міністр уряду Великобританії і лідер Консервативної пар­тії. Едді Шах — засновник газети «Тосіау», помітна фігура в бри­танській газетній індустрії.

Автори дійшли висновку: незважаючи на деяку схожість, вищезгадані керівники значною мірою відрізняються один від одного, якщо розглядати весь спектр їхніх особистісних якостей. Це ще раз підтверджує відносну усталеність традиційної теорії особистісних рис керівника.

Однак приблизно в цей же час інші вчені вирішили перевірити свою гіпотезу про некоректність аналізу даних, проведеного попе­редніми дослідниками. Вони вирішили використати сучасні методи обробки статистичних даних, працюючи зі старими базами даних. Результати продемонстрували, що в більшості випадків модель пове­дінки керівника залежить від основних властивостей його характеру [Кеппу & 2ассаго, 1983; 2ассаго, Роіі & Кеппу, 1991]. Проте методо­логія, яку застосували вчені, не дала їм змоги визначити ці риси.

Р. Лорд і його колеги незабаром спромоглися усунути цей не­долік. Вони також засумнівалися в правильності інтерпретації да­них Стогділла і Менна. Так, дослідники встановили, що кореляція між особистісними рисами й сприйняттям здібностей до керуван­ня була неправильно витлумачена як зв'язок між особливостями характеру керівника та ефективністю його діяльності. Повторний аналіз бази даних дозволив зробити висновок, що індивіди най­частіше сприймаються як керівники, якщо володіють однією чи кількома особливостями характеру, зокрема такими, як інтелект, домінування і сміливість. Автори зробили висновок: «Особистісні

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ОСОБИСТІСТЬ КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

риси значно сильніше пов'язані зі сприйняттям лідерства, ніж це визнано в сучасній літературі».

Пізніше такий висновок у своїх роботах підтвердили й інші дослідники. Наприклад, було проведено порівняльний аналіз осо­бистісних рис російських керівників, що уособлюють три історич­ні епохи — з XV ст. до наших днів.