Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Об’єкт та предмет правознавства




Об'єкт пізнання – усе те, на що спрямована діяльність дослідника, що протистоїть йому в якості об'єктивної реальності. Будь-яке явище, процес або відношення об'єктивної реальності можуть бути об'єктом дослідження різноманітних наук (фізики, хімії, біології, соціології і т.д.). При визначенні предмета конкретної науки в об'єкті пізнання виділяється та або інша його частина (економіка, політика, країна, держава, пізнання, культура і т.д.), причому вона входить у предмет конкретної науки не цілком, а лише тією її стороною, що визначається особливостями даної науки, тоді як всі інші сторони розглядаються як другорядні. Так, підприємництво досліджується економічною, соціологічною, психологічними, юридичною й іншими науками. Кожна з них досліджує в підприємництві як соціальному явищі тільки ті його властивості, що входять у предмет даної науки, наприклад, економічна наука – мікроекономічні питання підприємництва, психологічна – психологію підприємця тощо.

Для обґрунтування наукового статусу тієї чи іншої науки необхідно розрізняти об'єкт і предмет науки. За предметом і розрізняються окремі науки, кожна з яких вивчає:

– свою особливу сторону або частину об'єктивної реальності;

– специфічні тільки для даної науки закони і закономірності цієї реальності

– особливі форми прояву і механізми дії цих законів і закономірностей.

Предмет будь-якої науки – це не просто якесь явище або процес об'єктивного світу, а результат теоретичного абстрагування, що дозволяє виявити ті закономірності виникнення, розвитку і функціонування досліджуваного в об'єкті, що є специфічним саме для цієї науки.

Специфіка правознавства як науки складається у тому, що її об'єктом як й інших гуманітарних наук є суспільство, а предметом – правові форми державної організації суспільства і взаємодій соціальних суб'єктів. Причому ці правові форми розглядаються в соціальному контексті, тобто у взаємозв'язку з суспільством у цілому.

Кожна наука має один або єдиний предмет досліджень, проте складається враження, що правознавство має два предмети – право і державу, тобто два досить різні за своїми властивостями соціальні явища. Така неоднозначність предмета юриспруденції знімається, якщо уточнити, що держава входить у предмет юридичної науки не як цілісне явище, а тільки тими своїми сторонами які пов'язані з правом і є по суті правовими формами організації і функціонування держави. Крім того, держава є однією з організацій суспільства, соціальним явищем, компонентом суспільства й у цьому плані може розглядатися як особлива форма організації суспільством самого себе, тобто як особлива форма самоорганізації суспільства.

Виходячи з цього, предмет юриспруденції складають правові форми самоорганізації суспільства або правової системи суспільства, або, якщо вийти за межі окремого суспільства – світового правопорядку, правові форми самоорганізації людства (цивілізації) або право (правова система) як особлива форма їх самоорганізації.

Предмет правознавства складають:

· закономірності виникнення і розвитку правових форм самоорганізації суспільства, цивілізації, людства – об'єктивні, необхідні, стійкі, істотні і загальні зв'язки (співвідношення, залежності), що встановлюються як між головними правовими явищами й інститутами, так і в їх взаємодії з іншими соціальними явищами і процесами;

· зміст правових форм або права (правової системи) як особливої форми самоорганізації – правові норми, правові акти, правовідносини, правопорядок, правова свідомість, юридична наука, правові процеси, правова практика тощо;

· юридична техніка – правила, засоби і прийоми, використовувані при виробітку і систематизації законів і інших нормативні акти, для ведення юридичних справ, упорядкування юридичних документів, техніка розслідування злочинів тощо.

· юридична практика – специфічна сфера практичної діяльності юристів: судова, слідча, прокурорська, арбітражна, нотаріальна, оперативно-пошукова тощо.

Кожна юридична наукова дисципліна вивчає предмет юриспруденції не взагалі, а лише його окремі сторони або сфери, зокрема певні види суспільних відносин та правові форми її регуляції. Наприклад, суспільні відносини в сфері здійснення державного управління, адміністративне право та адміністративне законодавство, адміністративно-правову практику досліджує наука адміністративного права, суспільні відносини в сфері праці, трудове право та законодавство, практику їх реалізації – наука трудового права тощо. Предметом окремих юридичних наукових дисциплін, наприклад, можуть бути тенденції, закономірності виникнення та функціонування правових форм самоорганізації суспільства (теорія держави і права), а також власне історія розвитку теоретичних знань про державу та право (історія вчень про державу та право тощо.

Логічним вираженням знання про предмет правознавства є його категорії та поняття. Наукові правові поняття – це змістовні, предметні уявлення, що відтворюють у мисленні (ідеально) об'єктивну суть реальних процесів правової дійсності і відношень та виражають специфічну правову якісну визначеність цих процесів і явищ. Правові категоріїграничні (вищі) за рівнем узагальнення, фундаментальні абстрактні поняття теорії правознавства.

Понятійний апарат правознавства є засобом організації наявних знань про право. Він виконує не тільки логічну, пізнавальну, але і світоглядну функцію, тому що дає можливість мислити правильно при вирішенні правових проблем. Проте ці категорії і поняття, взяті окремо, самі по собі не складають ні теорії, ні науки, тому що в цьому випадку вони не володіють достатньою доказовою силою і не можуть відбивати конкретну істину. Об'єктивна конкретна істина досягається тоді, коли ці категорії і поняття правознавства представлені у системі, тобто є взаємозалежними і складають наукову систему знань (теорію, концепцію тощо).

У науці предмет дослідження виступає як сукупність наукових фактів, тобто наукових описів фрагментів, складових об’єкту. Під юридичним науковим фактом розуміється логічно оброблений факт – сторона або частина дійсності, що перетворилася в об'єкт дослідження і уточнена суб'єктом пізнання за допомогою засобів виміру, опису тощо. Юридичний науковий фактце зафіксований певним чином сегмент правової реальності. Тобто, будь-що стає науковим фактом лише тоді, коли воно зафіксоване тим або іншим прийнятим у даній науці способом (протокольний запис у вигляді висловлювань або формул, фотографія, магнітофонний або відеозапис запис тощо). Будь-який факт науки, зокрема й правознавства, має багатомірну (у гносеологічному значенні) структуру, у якій можна виділити чотири складові:

1) об'єктивну складову (реальні процеси, події, структури, які є похідною основою для фіксації пізнавального результату, що називається фактом);

2) інформаційну складову (інформаційні посередники, які забезпечують передачу інформації від джерела до приймача – засобу фіксації факту);

3) практичну детермінацію факту (зумовленість факту наявними якісними і кількісними можливостями спостереження, вимірювання й експерименту);

4) когнітивну (пізнавальну) детермінацію факту (залежність способів фіксації та інтерпретації фактів від системи похідних абстракцій теорії, теоретичних схем, психологічних настанов тощо).





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-06; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 552 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Начинать всегда стоит с того, что сеет сомнения. © Борис Стругацкий
==> читать все изречения...

2348 - | 2104 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.