Трудові ресурси як соціально-економічна категорія

Трудові ресурси – сукупність населення, що здатне виготовляти блага.

Звідси виходить, що трудові ресурси – це ті, що виготовляють блага і ті, що їх можуть виготовляти, але з різних причин цього не роблять. Або, трудові ресурси, це реальні та потенційні працівники.

Щоб працювати в обраній сфері, треба мати певний рівень фізичного розвитку та певні духовні якості.

Рівень фізичного розвиткувизначається потребами економіки з одного боку та соціальними обмеженнями з іншого, які продиктовані зацікавленістю суспільства в збереженні та пудтримці здоров'я своїх громадян, що в свою чергу є найвищою цінністю в суспільстві.

Духовні якості – це загальноосвітні та професійні знання і вміння, особисті характеристики як передумова успішної праці людини в обранім полі діяльності.

Значення цих двох якісних характеристик людини із закономірним ускладненням економіки постійно зростає. Як показує світовий досвід – роль фізичних і духовних якостей людей росте в періоди швидких та глибоких змін у суспільстві.

В умовах централізованого планування людям практично диктувалася лінія поведінки у трудовій сфері і майже не залишалося місця ініціативі та самостійності. Ринкова ж економіка передбачає цілковиту ініціативу з метою вибороти індивіду нішу в конкурентному середовищі.

Необхідні фізичні та духовні можливості залежать від віку. В ранньому та зрілому періодах життя вони формуються та примножуються, зі старістю – втрачаються. Таким чином віковий ценз є критерієм, що власне виділяє з усього населення трудові ресурси. Хоча цей критерій є доволі відносним – все ж це має значення у вирішенні питання кого відносити до категорії трудових ресурсів.

За усталеною практикою трудові ресурси складаються з працездатних громадян працездатного віку та громадян, які не досягли цього віку, або старші за нього. Громадян, що працюють у віці молодшому за працездатний, називають працюючими підлітками; тих, хто працює у віці старшому за працездатний, називають працюючими пенсіонерами.

Історично межі працездатного віку змінювалися як із соціальних так і економічних мотивів. В даний час у країні нижня межа працездатноговіку становить 16 років, верхня – 59 років для мужчин та 54 роки для жінок.

Нижня межа склалася у зв'язку з необхідністю отримання загальної середньої освіти, верхня – можливістю отримувати пенсію з досягненням мужчинами 60-літнього віку, жінками - 55 років. Хоча, для деяких видів професійної діяльності пенсійна планка на 5-10 років нижчою. В цьому випадку діє система “пенсіїза старістю” на пільгових засадах. Пільговою пенсією за старістю користуються, наприклад, шахтарі, ливарі, балерини та ін.

В реальному житті багато пенсіонерів продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів.

Слід зауважити, що певна кількість людей працездатного віку не може працювати за станом здоров'я і яким держававиплачує пенсію за інвалідністю. Говоримо про інвалідів 1-ї та 2-ї групи. Вони не включаються до трудових ресурсів, але можуть працювати на тих підприємствах, де для цього створені необхідні умови. Частка інвалідів цих груп сягає 2-х відсотків від працездатного населення.

Ми розібралися з термінами працездатне населення в працездатному віці. Розглянемо більш детально інші категорії громадян, що входять до трудових ресурсів: працюючих підлітків та працюючих пенсіонерів.

Правове поле трудової діяльності регулює Кодекс законів про працю в Україні. За цим кодексом підліткова праця дозволяється виключно та за згодою професійних спілок підприємства з досягненням 15-ти річного віку за скороченим робочим днем.

Працюючі пенсіонеризавжди становили значну частку трудових кадрівв Україні. За даними СУ у Львівській області частка працюючих пенсіонерів становила в 1998 р. – 7,4%.

Розрахунок чисельності трудових ресурсів виглядає наступним:

Трудові ресурси= населення працездатного віку – непрацюючі інваліди 1-ї та 2-ї груп працездатного віку – непрацюючі пільгові пенсіонери + працюючі підлітки + працюючі пенсіонери.

Приклад: Нехай в країні 30 млн. чол. працездатного віку, з них непрацюючі інваліди 1-ї та 2-ї груп – 600 тис. чол. Працюючі підлітки– 50 тис. чол., працюючі пенсіонери – 2 млн. чол.

Чисельність трудових ресурсів становить: 30 – 0,6 + 0,05 + 2 = 31,45 млн. чол.

“Трудові ресурси” лише одне з понять, які виражають людські ресурси. В країнах із розвинутою економікою укорінилося поняття “економічно активне населення”. За міжнародними стандартами, сюди відносять задіяне населення і безробітних, які шукають роботи. В країнах з армією на контрактній основі побутує термін “цивільне економічно активне населення Ошибка! Закладка не определена. ” в яке не включають військовослужбовців.

Отже, “трудові ресурси” за своїм змістом ширше поняття за “економічно активне населення”, бо включає крім економічно активного населення ще й учнів працездатного віку та інших громадян, які з різних причин не задіяні в народному господарстві.