І. Короткі відомості про авторів музики та літературного першоджерела.

Художньо-ціннісний критерій музичного твору.

Творчий портрет авторів музики та літературного твору.

Характерні ознаки творчості.

Роль та місце їх особистостей в культурно-історичному контексті та контексті національних і світових традицій.

Жанр музичного твору та його ідейно-образний зміст.

 

ІІ. Аналіз-інтерпретація літературного твору та його художнього образу.

Літературний рід та його різновиди:

– виражальний;

– тематичний;

– емоційно-тональний.

Жанр / ода, пісня, романс, гімн, мадригал, дифірамб, молитва, пародія, гумореска, сатира, епіграма, ідилія, елегія, пастораль, памфлет, епітафія, етюд, спогад, монолог, портрет /;

Філологічний аналіз:

– метрика;

– строфіка;

– фоніка.

Стилістика:

– лексика;

– тропи;

– стилістичні фігури;

– іконіка;

– ейдологія.

Лінгвістичний аналіз:

– поетична фонетика (алітерації, асонанс, анафора);

– фонетика голосних та приголосних звуків;

– орфоепія (вимова голосних та приголосних).

Аналіз єдності форми та змісту:

– композиція, сюжет, художня мова;

– ідея, проблематика, тональність (пафос), фабула;

– прийоми створення системи образів;

– смислова роль строфіки і ритму;

– єдність, взаємозумовленість, взаємопроникнення змістових характеристик.

– твір як цілісність.

 

ІІІ. Музично-теоретичний аналіз.

Форма як структур твору:

– період як одночастинна форма твору;

– куплетна як характерний різновид строфічної форми;

– проста двочастинна, її різновиди;

– проста три частинна;

– складна двочастинна;

– складна тричастинна;

– рондо;

– сонатна форма;

– рондо-соната;

– поліфонічні;

– циклічні;

– контрастно-співставлені;

– мішані;

– великі вокально-інструментальні (кантати, ораторії, опера);

Функціональна характеристика форми:

– логічні функції (вступ, виклад теми, серединно-розвиваюча, зв’язуюча, заключна);

Композиційні особливості форми як носія художнього змісту:

– фактура як сукупність засобів музичного викладу:

види (гомофонна, гармонічна, гомофонно-гармонічна, поліфонічна (підголоскова,імітаційна, контрастна, мішана),

параметри (висотно-регістрові, часові, глибинні),

елементи (мелодія, бас, окремі голоси, супровід);

– тематизм:

мелодія, як вираження головної музичної думки;

мелодика, як сукупність мелодій;

музичний синтаксис (субмотив, мотив, лейтмотив, фраза, речення, період, каденція);

– ладотональний план та гармонія;

– компоненти музичної тканини: метр, поліметрія, ритм, поліритмія, темп, темпоритм, динаміка, тембр, артикуляція, фразування;

– композиційне відхилення як засіб розвитку музичної форми;

– єдність форми і змісту твору;

– традиції і новаторство.

 

ІУ. Хорознавчий аналіз.

Тип хору (колектив із встановленим складом голосів – дитячі, жіночі, чоловічі, мішані).

Вид хору (колектив з визначеною кількістю самостійних партій – одно-, дво-, три-,

чотириголосний).

Діапазон хорових партій та хору в цілому.

Теситурні умови.

Міра вокальної завантаженості хору та окремих партій;

Хоровий стрій як система звуковисотних співвідношень у горизонтально-мелодичному та у вертикально-гармонічному положенні. Принципи інтонування.

Хоровий ансамбль:

– теситурні та динамічні співвідношення;

– художня єдність та узгодженість компонентів хорового звучання з врахованням різновидів ансамблю: природний, штучний, вокальний, декламаційний, мелодекламаційний, ритмічний, динамічний, унісонний, гармонічний, поліфонічний ансамблі хору та солістів, хору та інструментального супроводу, частковий, загальний.

Функцій хорових партій в контексті загальнохорового звучання.

Специфіка та особливості тембрової драматургії.

Хорознавчий аспект вокальної риторики.

Вокальність літературного тексту (фонетика).

Специфіка, характер та техніка вимови (орфоепія).

Особливості підтекстовки нот.

Аналіз прийомів хорового письма:

– використання неповного складу хору;

– співставлення;

– відокремлення;

– поступове введення;

– перехрещування;

– дублювання хорових груп або партій;

– колористичні засоби.

Вокально-хорові особливості компонентів хорової звучності, зокрема виконавської техніки як міри володіння співацьким голосом:

– темброво-інтонаційне співацьке дихання (типи, способи та прийоми);

– характер атаки звуку;

– способи та прийоми звукоутворення;

– єдиноманерність звукоформування;

– прийоми звуковедення, штрихи, артикуляція, хорова дикція.

Кількісний склад та кваліфікаційний рівень виконавського колективу.

У. Виконавський аналіз.

Художній зміст та методи втілення творчого задуму:

– архітектоніка і мелос;

– специфіка та особливості драматургічного розвитку;

– хорознавчий аспект вокальної риторики;

– технічна та художньозмістовна сторона виконавської майстерності;

– відчуття цілісності форми і змісту у просторі і часі;

– відповідність виконавського стилю художньому стилю епохи та композиторському задуму;

– побудова цілісної системи виконавської взаємодії з хоровим колективом;

– керування та регулювання виконавських дій при відповідному контролі за творчо-виконавським процесом;

– мова диригентського жесту та сугестивні фактори впливу диригента на виконавців;

– інтерпретаційна активність диригента та творчого колективу.

УІ. Заключення.