Художньо-ціннісний критерій музичного твору.
Творчий портрет авторів музики та літературного твору.
Характерні ознаки творчості.
Роль та місце їх особистостей в культурно-історичному контексті та контексті національних і світових традицій.
Жанр музичного твору та його ідейно-образний зміст.
ІІ. Аналіз-інтерпретація літературного твору та його художнього образу.
Літературний рід та його різновиди:
– виражальний;
– тематичний;
– емоційно-тональний.
Жанр / ода, пісня, романс, гімн, мадригал, дифірамб, молитва, пародія, гумореска, сатира, епіграма, ідилія, елегія, пастораль, памфлет, епітафія, етюд, спогад, монолог, портрет /;
Філологічний аналіз:
– метрика;
– строфіка;
– фоніка.
Стилістика:
– лексика;
– тропи;
– стилістичні фігури;
– іконіка;
– ейдологія.
Лінгвістичний аналіз:
– поетична фонетика (алітерації, асонанс, анафора);
– фонетика голосних та приголосних звуків;
– орфоепія (вимова голосних та приголосних).
Аналіз єдності форми та змісту:
– композиція, сюжет, художня мова;
– ідея, проблематика, тональність (пафос), фабула;
– прийоми створення системи образів;
– смислова роль строфіки і ритму;
– єдність, взаємозумовленість, взаємопроникнення змістових характеристик.
– твір як цілісність.
ІІІ. Музично-теоретичний аналіз.
Форма як структур твору:
– період як одночастинна форма твору;
– куплетна як характерний різновид строфічної форми;
– проста двочастинна, її різновиди;
– проста три частинна;
– складна двочастинна;
– складна тричастинна;
– рондо;
– сонатна форма;
– рондо-соната;
– поліфонічні;
– циклічні;
– контрастно-співставлені;
– мішані;
– великі вокально-інструментальні (кантати, ораторії, опера);
Функціональна характеристика форми:
– логічні функції (вступ, виклад теми, серединно-розвиваюча, зв’язуюча, заключна);
Композиційні особливості форми як носія художнього змісту:
– фактура як сукупність засобів музичного викладу:
види (гомофонна, гармонічна, гомофонно-гармонічна, поліфонічна (підголоскова,імітаційна, контрастна, мішана),
параметри (висотно-регістрові, часові, глибинні),
елементи (мелодія, бас, окремі голоси, супровід);
– тематизм:
мелодія, як вираження головної музичної думки;
мелодика, як сукупність мелодій;
музичний синтаксис (субмотив, мотив, лейтмотив, фраза, речення, період, каденція);
– ладотональний план та гармонія;
– компоненти музичної тканини: метр, поліметрія, ритм, поліритмія, темп, темпоритм, динаміка, тембр, артикуляція, фразування;
– композиційне відхилення як засіб розвитку музичної форми;
– єдність форми і змісту твору;
– традиції і новаторство.
ІУ. Хорознавчий аналіз.
Тип хору (колектив із встановленим складом голосів – дитячі, жіночі, чоловічі, мішані).
Вид хору (колектив з визначеною кількістю самостійних партій – одно-, дво-, три-,
чотириголосний).
Діапазон хорових партій та хору в цілому.
Теситурні умови.
Міра вокальної завантаженості хору та окремих партій;
Хоровий стрій як система звуковисотних співвідношень у горизонтально-мелодичному та у вертикально-гармонічному положенні. Принципи інтонування.
Хоровий ансамбль:
– теситурні та динамічні співвідношення;
– художня єдність та узгодженість компонентів хорового звучання з врахованням різновидів ансамблю: природний, штучний, вокальний, декламаційний, мелодекламаційний, ритмічний, динамічний, унісонний, гармонічний, поліфонічний ансамблі хору та солістів, хору та інструментального супроводу, частковий, загальний.
Функцій хорових партій в контексті загальнохорового звучання.
Специфіка та особливості тембрової драматургії.
Хорознавчий аспект вокальної риторики.
Вокальність літературного тексту (фонетика).
Специфіка, характер та техніка вимови (орфоепія).
Особливості підтекстовки нот.
Аналіз прийомів хорового письма:
– використання неповного складу хору;
– співставлення;
– відокремлення;
– поступове введення;
– перехрещування;
– дублювання хорових груп або партій;
– колористичні засоби.
Вокально-хорові особливості компонентів хорової звучності, зокрема виконавської техніки як міри володіння співацьким голосом:
– темброво-інтонаційне співацьке дихання (типи, способи та прийоми);
– характер атаки звуку;
– способи та прийоми звукоутворення;
– єдиноманерність звукоформування;
– прийоми звуковедення, штрихи, артикуляція, хорова дикція.
Кількісний склад та кваліфікаційний рівень виконавського колективу.
У. Виконавський аналіз.
Художній зміст та методи втілення творчого задуму:
– архітектоніка і мелос;
– специфіка та особливості драматургічного розвитку;
– хорознавчий аспект вокальної риторики;
– технічна та художньозмістовна сторона виконавської майстерності;
– відчуття цілісності форми і змісту у просторі і часі;
– відповідність виконавського стилю художньому стилю епохи та композиторському задуму;
– побудова цілісної системи виконавської взаємодії з хоровим колективом;
– керування та регулювання виконавських дій при відповідному контролі за творчо-виконавським процесом;
– мова диригентського жесту та сугестивні фактори впливу диригента на виконавців;
– інтерпретаційна активність диригента та творчого колективу.
УІ. Заключення.
