Тема 16. Компоненти хорової звучності та засоби музичної виразності

Компоненти хорової звучності.

а/ Вокально-хорова техніка як міра володіння співацьким голосом.

Вокально-хорова техніка – міра володіння співацьким голосом, в основі якої:

- способи та прийоми вокально-хорового дихання;

- м’яка (момент початку звука збігається з переходом зв¢язок до голосового положення, при чому останні змикаються не щільно), тверда (перед атакою голосові зв’язки щільно зімкнуті і натиск повітря, що проходить між ними, призводить до коливання), придихова (проходження видихаючого повітря випереджає коливання голосових зв’язок) атака звука;

- звукоутворення – виконавський засіб вокально-хорового мистецтва та його фактори:

- сукупність дихального (трифазність вокального дихання) та голосового (коливання голосових зв¢язок) апаратів, що керуються центральною нервовою системою;

- вібратори (пружні м¢язи-зв¢язки, які вібрують із звуковою частотністю і наповнюють його обертонами);

- резонатори (лобова та гайморова пазухи, ротова порожнина (верхнє піднебіння, зуби), кістки обличчя, щелепи, гортань, грудна клітина, ключиці), що визначають необхідність використання в процесі співу потрібних регістрів (грудний, головний, мішаний (мікст)) як частин діапазону голосу, позначених єдністю тембру на основі звуковидобування;

- звукоформування – культура та естетика хорового вокалу, що визначається такими факторами:

- міра володіння вокально-хоровим диханням;

- виразність тембру (забарвлення звука) хорових партій та хору в цілому; манера хорового співу (округлення та прикриття звука);

- виразність дикції та артикуляції, засоби звуковедення; наявність тембрового вокального слуху у виконавців;

- стилістична ерудованість, культура та художня естетика хористів;

- звуковедення– інтонаційне сполучення співацьких звуків, злиття їх у мотиви, фрази, речення, періоди, що розрізняється за формами:

- legato – плавний, рівний перехід від звука до звука, виразне, пластичне відтворення музичних структур, позначене єдністю нюансу, тембру для даного фрагменту мелодії незалежно від темпу, характеру твору;

- staccato (іт.- уривчасто, відокремлено) – чітке, гранично гостре відокремлення звуків при активній артикуляції де приголосні вимовляються коротко і відносяться до наступного складу слова;

- non legato(іт.- не зв¢язно, не злито) характеризується розмежуванням звуків мелодії при збереженні їх безперервності.

Б/ Хоровий стрій.

Хоровий стрій – система звуковисотних співвідношень у мелодичному (горизонтальному) та гармонічному (вертикальному) видах.

Принципи інтонування хроматичних та діатонічних півтонів, великих, малих, збільшених та зменшених інтервалів у висхідному та низхідному положеннях у горизонтально-мелодичному строї.

Принципи інтонування в одночасному звучанні інтервалів, окремо взятих акордів (мажорних та мінорних, збільшених та зменшених тризвуків, септакордів та нонакордів у всіх різновидах), акордових сполук (в ладових та поліладових системах) у вертикально-гармонічному строї.

Особливості інтонування мелодичних та гармонічних інтервалів у натуральному (зонному) татемперованому строях.

Унісонний стрій та його особливості.

В/ Хоровий ансамбль

Хоровий ансамбль – спільне злагоджене виконання музично-хорових творів, художня єдність, повна узгодженість усіх компонентів хорового звучання.

Різновиди хорового ансамблю:

- природний, що утворюється при однакових теситурних умовах, рівномірному використанні регістрів кожної з хорових партій;

- штучний – при наявності різних теситурних умов, що призводить до використання водночас різних регістрів;

- вокальний, ритмічний, динамічний, унісонний, гармонічний, поліфонічний ансамблі хору та солістів, хору та інструментального супроводу;

- частковий, щостосується кожної хорової партії, окремо взятої, і передбачає повну злагодженість унісонного звучання;

- загальний якузгодженість між собою всіх хорових партій.

Вплив теситури, поліритмії та різноманітності фактур на ансамблеву злагодженість.

 

 

Засоби музичної виразності.