Компоненти хорової звучності.
а/ Вокально-хорова техніка як міра володіння співацьким голосом.
Вокально-хорова техніка – міра володіння співацьким голосом, в основі якої:
- способи та прийоми вокально-хорового дихання;
- м’яка (момент початку звука збігається з переходом зв¢язок до голосового положення, при чому останні змикаються не щільно), тверда (перед атакою голосові зв’язки щільно зімкнуті і натиск повітря, що проходить між ними, призводить до коливання), придихова (проходження видихаючого повітря випереджає коливання голосових зв’язок) атака звука;
- звукоутворення – виконавський засіб вокально-хорового мистецтва та його фактори:
- сукупність дихального (трифазність вокального дихання) та голосового (коливання голосових зв¢язок) апаратів, що керуються центральною нервовою системою;
- вібратори (пружні м¢язи-зв¢язки, які вібрують із звуковою частотністю і наповнюють його обертонами);
- резонатори (лобова та гайморова пазухи, ротова порожнина (верхнє піднебіння, зуби), кістки обличчя, щелепи, гортань, грудна клітина, ключиці), що визначають необхідність використання в процесі співу потрібних регістрів (грудний, головний, мішаний (мікст)) як частин діапазону голосу, позначених єдністю тембру на основі звуковидобування;
- звукоформування – культура та естетика хорового вокалу, що визначається такими факторами:
- міра володіння вокально-хоровим диханням;
- виразність тембру (забарвлення звука) хорових партій та хору в цілому; манера хорового співу (округлення та прикриття звука);
- виразність дикції та артикуляції, засоби звуковедення; наявність тембрового вокального слуху у виконавців;
- стилістична ерудованість, культура та художня естетика хористів;
- звуковедення– інтонаційне сполучення співацьких звуків, злиття їх у мотиви, фрази, речення, періоди, що розрізняється за формами:
- legato – плавний, рівний перехід від звука до звука, виразне, пластичне відтворення музичних структур, позначене єдністю нюансу, тембру для даного фрагменту мелодії незалежно від темпу, характеру твору;
- staccato (іт.- уривчасто, відокремлено) – чітке, гранично гостре відокремлення звуків при активній артикуляції де приголосні вимовляються коротко і відносяться до наступного складу слова;
- non legato(іт.- не зв¢язно, не злито) характеризується розмежуванням звуків мелодії при збереженні їх безперервності.
Б/ Хоровий стрій.
Хоровий стрій – система звуковисотних співвідношень у мелодичному (горизонтальному) та гармонічному (вертикальному) видах.
Принципи інтонування хроматичних та діатонічних півтонів, великих, малих, збільшених та зменшених інтервалів у висхідному та низхідному положеннях у горизонтально-мелодичному строї.
Принципи інтонування в одночасному звучанні інтервалів, окремо взятих акордів (мажорних та мінорних, збільшених та зменшених тризвуків, септакордів та нонакордів у всіх різновидах), акордових сполук (в ладових та поліладових системах) у вертикально-гармонічному строї.
Особливості інтонування мелодичних та гармонічних інтервалів у натуральному (зонному) татемперованому строях.
Унісонний стрій та його особливості.
В/ Хоровий ансамбль
Хоровий ансамбль – спільне злагоджене виконання музично-хорових творів, художня єдність, повна узгодженість усіх компонентів хорового звучання.
Різновиди хорового ансамблю:
- природний, що утворюється при однакових теситурних умовах, рівномірному використанні регістрів кожної з хорових партій;
- штучний – при наявності різних теситурних умов, що призводить до використання водночас різних регістрів;
- вокальний, ритмічний, динамічний, унісонний, гармонічний, поліфонічний ансамблі хору та солістів, хору та інструментального супроводу;
- частковий, щостосується кожної хорової партії, окремо взятої, і передбачає повну злагодженість унісонного звучання;
- загальний якузгодженість між собою всіх хорових партій.
Вплив теситури, поліритмії та різноманітності фактур на ансамблеву злагодженість.
Засоби музичної виразності.
