Лекція. Зародження журналістики в країнах Азії, Африки та Латинської Америки
Видання для колонізаторів
Світські видання для корінного населення
Релігійна (місіонерська) преса для корінного населення
Перші патріотичні видання
Національна преса в колоніях і напівколоніях
Після відкриття Нового Світу багато країн і територій земної кулі стали об'єктами колоніальних захоплень. У більшості країн Латинської Америки, Азії й Африки журналістика виникла в умовах колоніального панування європейських метрополій. На відміну від Європи, де зародження періодичного друку з'явилося закономірним наслідком визрівання комплексу внутрішніх соціальних, економічних, технологічних передумов і умов, у колоніях і напівколоніях перші періодичні видання з'явилися під впливом зовнішнього чинника – колоніальної експансії європейських держав. Це наклало специфічний відбиток на зовнішність журналістики в колоніях і залежних країнах (напівколоніях).
Зародження періодичного друку в колоніальних володіннях відбувалося в різні історичні терміни. В іспанських колоніях Нового Світу перші газети з'явилися у XVIII ст. У британській Індії, на Цейлоні, а також у Південній та частково Західній Африці – на межі XVIII-Х1Х ст. У Східній і Центральній Африці, де колоніальна експансія відбувалася в пізніший історичний період, поява перших періодичних видань (британських, німецьких, французьких) відноситься до останньої третини XIX ст. У португальських володіннях в Африці друк, що зародився в 1860-і рр., розвивався украй повільними темпами.
Виникнення і розвиток преси багато в чому визначалося характером і ступенем інтенсивності діяльності метрополій у заморських володіннях, особливостями їх колоніальної політики. На еволюцію друку впливали також відмінності в рівні соціального й економічного розвитку колоній, в ступені зрілості національної самосвідомості їх корінного населення. Проте схожість економічних, політичних і соціальних наслідків колоніальної політики європейських метрополій створювала об'єктивну основу для прояву схожих рис і в процесах розвитку періодики в колоніях і напівколоніях, в якій би географічній точці світу вони не знаходилися.
Експансія європейських держав супроводжувалася перенесенням у колонії та напівколонії більш передових на той час суспільних відносин та інститутів (до останніх відноситься і журналістика). Пізніше ця ж експансія побічно сприяла визріванню в колоніальному суспільстві сил, що мобілізували корінне населення на боротьбу за національну незалежність. Загальною специфічною рисою розвитку журналістики в країнах Азії, Африки та Латинської Америки до досягнення ними незалежності була наявність двох протилежних загонів преси: з одного боку – видання, що виступали на стороні метрополій та їх політики ( колоніальна преса ), з іншого – друк, що відображав у тій чи іншій формі інтереси та стремління корінного населення, його зріючу національну самосвідомість.
Створені колонізаторами періодичні видання диференціювалися залежно від аудиторії, тематичної належності та впливу на колоніальне суспільство, виокремлювались у три основні групи:
– видання для колонізаторів;
– світські видання для корінного населення;
– релігійна (місіонерська) преса для корінного населення.
Видання для колонізаторів
Перші періодичні видання, що з'явилися в колоніальних країнах і напівколоніях, були створені європейцями, а тому діяли в руслі колоніальної політики метрополії. Друкувалися вони мовами метрополій, а тому переважну більшість читачів цих видань складали верхівка колоніального чиновництва і комерційних верств, дещо пізніше – освічені представники місцевої еліти. Основне призначення преси для колонізаторів полягало в інформуванні європейців про події в метрополії, про дії колоніальної адміністрації. Подібні видання допомагали вихідцям з метрополій підтримувати контакти з рідною для них культурою, долати ностальгічні настрої. Публікації в пресі для колонізаторів були витримані в дусі європоцентризму, на їх сторінках пропагувалися ідеї расової переваги європейців.
Перші газети, що з'явилися в XVIII ст. в іспанських колоніальних володіннях у Новому Світі, повністю відповідали цим ознакам. Заснована в 1722 р. у Мехіко щомісячна «La Gaceta de Mexico у Noticias de Nueva Espana», гватемальська «La Gaceta de Goatemala» (1729-1731), що видавалася в Перу з 1743 р., «La Gaceta de Lima» та інші газети цього періоду були сумішшю опублікованих указів, розпоряджень колоніальних правителів і передруку з мадридських видань, завдяки чому іспанці отримували (правда, з великим запізненням) вісті з батьківщини. Частка новин про життя іспанських колоній була мінімальною. Безграмотне корінне населення – індіанці, що в більшості своїй не володіли мовою своїх колонізаторів, – було позбавлене можливості використовувати газети як джерела інформації.
До групи видань для колонізаторів належить і франкомовний «Le Courrier d'Egypte» («Кур'єр Єгипту»), який деякі арабські історики журналістики помилково іменують першою єгипетською газетою. Насправді ж це видання, яке виходило за вказівкою Наполеона з 1798 р. і призначалося винятково для французів – в основному солдатів та офіцерів наполеонівської армії, не зробило помітного впливу ні на населення Єгипту, ні на розвиток власне єгипетської преси, що виникла в XIX ст.
Історико-культурне значення видань, створених європейцями в колоніях, полягало переважно в тому, що завдяки їм корінне населення отримало первинне уявлення про інститут журналістики, про призначення і потенціал періодичного друку.
