Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 2. ѕредмет ф≥лософ≥њ та структура




‘≥лософського знанн€

ѕредметом ф≥лософ≥њ Ї св≥т у ц≥лому (природа, сусп≥ль≠ство, мисленн€) у своњх найзагальн≥ших законом≥рност€х, €к≥ розгл€даютьс€ кр≥зь призму суб'Їктивно-об'Їктивних в≥дносин. ѕредметом ф≥лософ≥њ Ї не св≥т сам по соб≥, не людина сама по соб≥, а зв'€зок: людина-св≥т.

—труктуру предмета ф≥лософ≥њ складають р≥зн≥ типи в≥д≠носин м≥ж людиною ≥ св≥том. Ѕ≥льш≥сть вчених-ф≥лософ≥в ви≠д≥л€ють так≥ типи в≥дносин.

ќнтолог≥чний (онтолог≥€ - вченн€ про бутт€) - розгл€≠даЇ загальну картину походженн€ св≥ту ≥ людини, розкриваЇ њхн≥ структурн≥ особливост≥, характер взаЇмозв'€зк≥в, основн≥ законом≥рност≥.

√носеолог≥чний (гносеолог≥€ - вченн€ про п≥знанн€) - роз≠криваЇ п≥знавальне ставленн€ людини до св≥ту ≥ до самоњ себе, визначаЇ можливост≥ п≥знанн€, його меж≥, найб≥льш оптимальн≥ форми та методи п≥знавальноњ д≥€льност≥.

ѕракс≥олог≥чний (або практичний) ф≥ксуЇ ставленн€ людини до св≥ту ≥ самоњ себе з точки зору можливостей, меж ≥ способ≥в њњ д≥€льност≥.

јкс≥олог≥чний (акс≥олог≥€ - вченн€ про ц≥нност≥) - роз≠в'€зуЇ проблеми сенсу житт€, осмисленн€ ц≥нностей людини ≥ сусп≥льства (соц≥альних, моральних, естетичних тощо).

ƒо ф≥лософських дисципл≥н належать етика, естетика, лог≥ка, соц≥олог≥€, пол≥толог≥€, ф≥лософська антрополог≥€, феноменолог≥€ та ≥н. „астина з них в≥докремилас€ п≥д ф≥лософ≥њ й перетворилас€ на самост≥йну галузь знань.

Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. почали виникати "прикладн≥ ф≥лософ≥њ", €к≥ ≥снують ≥ сьогодн≥: ф≥лософ≥€ ≥стор≥њ, ф≥лософ≥€ права, ф≥ло≠соф≥€ рел≥г≥њ, ф≥лософ≥€ пол≥тики, ф≥лософ≥€ економ≥ки, ко≠мун≥кативна ф≥лософ≥€ та ≥н. ¬они досл≥джують онтолог≥чн≥ засади р≥зних природних, соц≥альних ≥ духовних €вищ, розв'€зу≠ють методолог≥чн≥ питанн€ наукового п≥знанн€.

« погл€ду структури важливо вид≥лити ≥сторичн≥ типи ф≥лософ≥њ, пов'€зуючи њх ≥з виникненн€м ≥ розвитком людських сп≥льнот. «агальноприйн€то вид≥л€ти: ф≥лософ≥ю —тародав≠нього —ходу, ф≥лософ≥ю античност≥, ф≥лософ≥ю —ередньов≥ч≠ч€, ф≥лософ≥ю ¬≥дродженн€, ф≥лософ≥ю Ќового часу, Ќов≥тню ф≥лософ≥ю. ” ’1’-’’ ст. вид≥л€ють пер≥од рац≥онал≥стичноњ кла≠сики та некласичну (≥ррац≥онал≥стичну) ф≥лософ≥ю, ф≥лософ≥ю ћодерну та ѕостмодерну.

≤снуЇ типолог≥€ ф≥лософ≥њ за специф≥кою форми, €коњ на≠бувають традиц≥йн≥ ф≥лософськ≥ теми ≥ проблеми у зв'€зку з≥ зм≥ною загальнокультурних норм та зв'€зк≥в: космоцентризм, теоцентризм, антропоцентризм, ф≥лософська герменевтика, сц≥Їнтичн≥ напр€ми, рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ напр€ми, антропо≠лог≥чн≥ напр€ми.

‘ункц≥њ ф≥лософ≥њ класиф≥кують за к≥лькома критер≥€ми. ”с≥ критер≥њ по-р≥зному в≥дображають значенн€ ф≥лософ≥њ в житт≥ людини ≥ сусп≥льства. «агалом њх можна згрупувати за найб≥льш важливими ознаками, що дозвол€Ї вид≥лити так≥ функц≥њ:

- св≥тогл€дну;

- лог≥ко-методолог≥чну;

- гносеолог≥чну;

- практично-д≥€льн≥сну;

- ц≥нн≥сно-ор≥Їнтац≥йну та ≥нш≥.

 

ѕ»“јЌЌя 3. —п≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ та ≥нших

Ќаук

≤стор≥€ визначенн€ предмета ф≥лософ≥њ даЇ можлив≥сть ви≠д≥лити дек≥лька вар≥ант≥в сп≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ з ≥ншими науками. ¬ античност≥ ф≥лософ≥€ претендувала на статус науки вс≥х наук. ѕерш≥ ф≥лософи були першими вченими. Ќаприк≥нц≥ XVI ст. виникаЇ експериментальне природознавство ≥ ф≥лософ≥€ пос≥даЇ окреме м≥сце серед точних наук - математики, астро≠ном≥њ, ф≥зики та ≥н.

ѕостають дв≥ тенденц≥њ. ѕерша пов'€зана з в≥дмовою ф≥ло≠соф≥њ мати св≥й предмет досл≥дженн€. ƒруга визнаЇ предмет ф≥лософ≥њ таким, що включаЇ чи то умогл€дне спекул€тивне окресленн€ предмет≥в точних наук, чи то натурф≥лософ≥ю (вчен≠н€ про природу). —пециф≥ка ф≥лософ≥њ викристал≥зовуЇтьс€ ≥ поглибленн€м диференц≥ац≥њ форм теоретичного освоЇнн€ д≥йсност≥, вдосконаленн€м метод≥в наукового досл≥дженн€.

Ќауки про людину ≥ сусп≥льство в≥др≥зн€ютьс€ в≥д природ≠ничих: вони не ви€вл€ють однозначних зв'€зк≥в, займаютьс€ швидше ≥нтерпретац≥Їю, н≥ж описом факт≥в, ≥ њх знанн€ нев≥д≠д≥льне в≥д ц≥нн≥сного св≥ту. ѕсихолог≥€ та ф≥лософ≥€ генетично пов'€зан≥. ўе у XVI ст. першу вважали розд≥лом другоњ. —л≥д пам'€тати, що ≥ зародковий стан обох наук, ≥ сучасний презенту≠ютьс€ тими самими персонал≥€ми. ” ф≥лософ≥њ XX ст. серед ≥нших ф≥лософських напр€м≥в ≥снуЇ також ≥ психолог≥чний. јле ф≥лософ≥€ базуЇтьс€ на ун≥версально-св≥тогл€дному, а пси≠холог≥€ - на ≥ндив≥дуально-повед≥нковому п≥дход≥, що св≥дчить про ≥снуванн€ широкого пол€ м≥ждисципл≥нарного досл≥джен≠н€.  р≥м того, психолог≥€ використовуЇ експериментальн≥ й математичн≥ методи, непридатн≥ в умогл€дн≥й ф≥лософськ≥й рефлекс≥њ.

—п≥льне у ф≥лософ≥њ та ≥нших наук Ц це теоретичн≥сть, мистецтво оперувати лог≥чними категор≥€ми. «агальна мета Ц знанн€ (але р≥зного роду). ”вага до основних питань бутт€. «начущ≥сть дл€ культури. ¬заЇмовплив.

¬≥дм≥нне м≥ж ф≥лософ≥Їю та ≥ншими науками. ‘≥лософ≥€ може бути €к рац≥онал≥стичною, так й ≥ррац≥онал≥стичною. ‘≥ло≠софське знанн€, на в≥дм≥ну в≥д конкретно-наукового, Ї ун≥≠версальним, тобто знанн€м всезагальних п≥дстав бутт€, гранич≠ним узагальненн€м. Ќаука волод≥Ї знанн€м конкретного досв≥ду, а в≥н завжди обмежений. “≥льки ф≥лософ≥€ осмислюЇ св≥т у ц≥ло≠му, беручи до уваги його прот€жн≥сть у простор≥ та час≥. ‘≥лософське знанн€ не Ї точним, придатним до експериментальноњ перев≥рки, воно особист≥сне (авторське). ‘≥лософ≥€ виконуЇ методолог≥чну функц≥ю щодо точних наук ≥, отримуючи њх результати, стверджуЇ нову картину св≥ту, знову-таки спр€мовуючи конкретн≥ науки.

Ќаукова, ф≥лософська та рел≥г≥йна картини св≥ту сп≥в≥снують, взаЇмодоповнюючи одна одну. јнгл≥йський ф≥лософ Ѕертран –ассел (1872-1970)ставив нижче в≥д науки (позитив≥зм); н≥мець √еорг ¬≥льгельм ‘р≥др≥х √егель (1770-1831) вважав науку в≥дносно ф≥лософ≥њ; його сп≥вв≥тчиз≠ник ‘р≥др≥х Ќ≥цше(1844-1900) скептично оц≥нював обидв≥ фор≠ми. ¬загал≥ ж сл≥д мати на уваз≥, що проблема сп≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ та ≥нших наук Ї дискус≥йною.

 

 

ѕ»“јЌЌя 4. ќсновн≥ ф≥лософськ≥ системи

 

” ф≥лософ≥њ ≥снують вироблен≥ системи погл€д≥в на св≥т, на бутт€ речей, предмет≥в, т≥л та природу всього сущого. «алежно в≥д погл€д≥в на св≥тобутт€, прийн€то вид≥л€ти так≥ ф≥лософськ≥ системи €к матер≥ал≥зм, ≥деал≥зм та дуал≥зм.

ћатер≥ал≥стична система обФЇднуЇ ф≥лософ≥в, €к≥ стверджують, що матер≥€ первинна, а св≥дом≥сть вторинна. ѕершою формою матер≥ал≥зму був нањвний матер≥ал≥зм —тародавнього —в≥ту, пот≥м Ц механ≥стичний, метаф≥зичний матер≥ал≥зм Ќового часу, п≥зн≥ше Ц д≥алектичний матер≥ал≥зм, €кий виник у середин≥ XIX ст.

ћатер≥ал≥зм Ц це ф≥лософське св≥торозум≥нн€, сукупн≥сть ≥деал≥в, норм, ц≥нностей людського п≥знанн€, самоп≥знанн€ ≥ практики, €ке вбачаЇ в €кост≥ вс≥х форм бутт€ матер≥альне начало, матер≥ю.

≤деал≥зм виходить з первинност≥ духовного, нематер≥ального ≥ вторинност≥ матер≥ального. ≤деал≥зм ≥снуЇ у двох формах Ц обФЇктивний ≥ субФЇктивний. «а думкою обФЇктивних ≥деал≥ст≥в, основою всього Ї Ђсв≥товий розумї, Ђсв≥това вол€ї, Ђсв≥товий духї, котрий визначаЇ вс≥ матер≥альн≥ процеси ≥ д≥€льн≥сть людей.  ласичною формою обФЇктивного ≥деал≥зму була ф≥лософ≥€ ѕлатона.

—убФЇктивн≥ ≥деал≥сти виход€ть з того, що весь предметний св≥т ≥ його €вища Ц це комб≥нац≥њ наших в≥дчутт≥в, а суще навколо нас, нав≥ть ≥нш≥ люди, - т≥льки наш≥ у€вленн€. ќднак, абсолютизац≥€ такоњ позиц≥њ призводить до сол≥псизму Ц позиц≥њ, зг≥дно з €кою ≥снуЇ т≥льки людина ≥ њњ св≥дом≥сть.

ƒуал≥зм (в≥д лат. Ђдваї) вважаЇ матер≥ю ≥ дух, мисленн€ ≥ бутт€ двома самост≥йними, р≥вноправними началами всього сущого. ÷ей терм≥н запроваджуЇ у XVIII ст.. н≥мецький ф≥лософ ’ристи€н ¬ольф (1679-1754). як ф≥лософське вченн€ дуал≥зм ≥снував ще у стародавн≥ часи. ÷е п≥дтверджують, наприклад, рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ погл€ди —тародавнього —ходу (зороастризм Ц дуал≥стична давньо≥ранська рел≥г≥€, €ка в основ≥ бутт€ бачила добро ≥ зло, св≥т ≥ темр€ву, житт€ ≥ смерть). —ьогодн≥ дуал≥зм притаманний багатьом вченн€м. Ќа його основ≥ побудована теор≥€ психоф≥зичного паралел≥зму «игмунда ‘рейда. —уперечност≥ матер≥ал≥зму та ≥деал≥зму зн≥маютьс€ в неопозитив≥зм≥, екзистенц≥ал≥зм≥ та ≥нших нов≥тн≥х ф≥лософських напр€мах.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 352 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќадо любить жизнь больше, чем смысл жизни. © ‘едор ƒостоевский
==> читать все изречени€...

2104 - | 1833 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.