ПИТАННЯ 1. Філософія і світогляд. Основні типи

Національна академія МВС

Навчально-науковий інститут права і психології

П.С.Прибутько

 

ФІЛОСОФІЯ

 

Короткий навчальний посібник

для студентів

 

 

К И Ї В - 2011

 

 

ВСТУП

Зростання актуальності філософського знання у сучасному світі обумовлено не

тільки тим, що філософія завжди осмислювала свою епоху, але і вказувала шляхи подальшого розвитку людства в цілому. Філософія стала сьогодні публічним феноменом, одним з найважливіших факторів суспільного життя.

Філософи не задовольняються тільки своїми вузько професійними інтересами, до їх аргументації прислуховуються широкі суспільні та політичні кола. Філософська література видається та розходиться величезними тиражами, виступи ведучих мислителів сьогодення викликають інтерес, який можна порівняти з ажіотажем навколо концертів зірок світової естради, хоча це не впливає на високий професійний рівень філософських концепцій.

Зростання впливу філософії сьогодні повязують з цілим рядом факторів. По-перше,це викликано процесами інтеграції, що відбуваються у світовому співтоваристві. Філософія покликана налагодити діалог різних культур та вказати шляхи вирішення конфліктів, що супроводжують процеси глобалізації. По-друге, стрімке зростання фундаментальної науки. Сьогодні прийшло розуміння того, що філософія необхідна для осмислення тих труднощів і проблем, з якими стикається квантова механіка, загальна теорія відносності, нейрофізіологія та інші дисципліни. По-третє, антропологічна катастрофа, яка пов’язана з біотехнологічною революцією. Вона викликала сьогодні появу біоправа та біоетики як різновидів філософського знання, що поєднують на рівні філософської рефлексії правові та етичні проблеми.

Початок ХХI ст. характеризується низкою значних досягнень у науці та культурі, вимагає від кожного з нас, особливо молоді, допитливості, широкого кругозору і мудрості. Молоді люди повинні осягнути таємниці природи, зрозуміти соціальну реальність, побачити самобутність людської особистості та її місце в світі.

Без філософської рефлексії неможливо усвідомити себе вільною особою, оскільки певний мінімум знань економічного,соціального та політичного характеру, навички самостійного та раціонального мислення виступають основою свободи та демократії в суспільстві.

У сучасних умовах розвитку української спільноти світоглядні уявлення й переконання молоді формуються в контексті переоцінки нашого історичного минулого, формування толерантності, розмаїття поглядів на основні питання суспільного життя. Щоб не блукати лабіринтами соціальних процесів юнакам і дівчатам потрібен духовний стрижень, яким є філософсько-світоглядна культура. Вивчення філософії- це одна з головних передумов входження молодої людини в загальнокультурний світовий процес.

Покликання філософії – руйнувати застарілі стереотипи мислення, допомагати кожному, хто прагне самостійно пройти тернистий шлях до істини та гармонії з навколишнім світом через наполегливу і вдумливу працю.

Сучасна філософія є узагальненою світоглядною думкою людства. Вона ґрунтується на теоретичних надбаннях, здобутих на ниві накопичених століттями знань. Ідейною основою сучасної філософії є загальнолюдські пріоритети й цінності. Філософія виступає способом духовного самовизначення людини у світі, засобом пізнання істини та правди. Це наука, яка прагне з”ясувати остаточні причини усіх речей.

Філософія повинна не ретранслювати знання, а пробуджувати людину, її душу. Кожна людина для того, щоб бути людиною повинна філософствувати. Це реальна філософія. Теоретична філософія допомагає кожній людині закріпити в собі свої найглибші переживання й думки за допомогою специфічної філософської мови, засвоюючи філософські тексти, осягаючи ідеї, що стали інтелектуальним та духовним надбанням людства. Вивчаючи філософію, ми закріплюємо в собі наш істинно людський вимір, оскільки жодне теоретичне знання не вчить найголовнішому: як бути людиною!

Саме тому студенти вищих навчальних закладів мають прагнути глибокого засвоєння філософської спадщини, високої світоглядної та методологічної культури, набути навичок самостійного осмислення сучасних проблем суспільства.

Випускники вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації після вивчення курсу філософії повинні:

- знати предмет і структуру цієї науки, основні етапи розвитку світової та вітчизняної філософії, сучасні тенденції розвитку філософської думки;

- уміти ідентифікувати філософські праці за викладеними в них поглядами, спроектувати філософські знання на проблеми своєї спеціальності та практичної діяльності;

- змогти самостійно осмислити проблеми українського суспільства, аналізувати філософську літературу, толерантно ставитися до ідей різних філософських систем і вести наукові дискусії з тих чи інших філософсько-світоглядних проблем.

ПИТАННЯ 1. Філософія і світогляд. Основні типи

Світогляду та їх риси

Філософія (грецьк. "любов" і "мудрість" - любов до мудрості) - це знання про світ. Філософське знання є постійним і пристрас­ним прагненням до мудрості, неосяжної за своїм багатством і змістом.

Філософське знання є світоглядним.

Світогляд - це систематизований комплекс уявлень, оці­нок, настанов, які забезпечують цілісне бачення й усвідом­лення світу, місця в ньому людини з її життєвими програмами, позиціями, активними діями. Світогляд - духовно-практичний спосіб освоєння людиною світу та самовизначення в ньому. Світогляд поєднує інтелектуально-розумові та чуттєво-емоційні компоненти (світовідчуття, світорозуміння, світопереживання).

Існують історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський.

Міфологія (з грецьк. "мітос" - слово, переказ, "логос" - учення) - це фантастичне відображення дійсності у свідомості людини, втілене в характерній для давнини усній народній творчості. Через міфічні образи наші пращури намагалися узагальнити й пояснити різноманітні явища природи та суспільства. Міфи тлумачаться як обожнення видатних діячів і як персоніфікація природних явищ чи абстрактних понять, і як історія, перетворе­на на казку, і навпаки.

У XVII ст. англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) заявив, що у міфах зібрана вся стародавня філософія, науко­ві знання та моральні норми, однак вони приховані за символа­ми й алегоріями.

У XVIII ст. відомий італійський філософ Джамбаттиста Віко (1668-1774) сприймав міф як "фантастичну метафізику" філософію) первісних людей. Він стверджував, що в поетичній мудрості міфів несвідомо закладено все те, що згодом свідо­мо розкриється у філософії.

У XIX ст. відомий швейцарський історик права І. Я. Бахофен відзначав, що тільки завдяки міфології ми дізнаємося про давні часи. Вони дають перше архаїчне знання про світ, хоча й у формі художнього іносказання.

На думку Зигмунда Фрейда (1856-1939), у міфах відображені не просто найдавніші, притаманні всім людям почуття і думки. У міфах закладено щось подібне до душі, для якої джерелом пізнання слугують неусвідомлені початки.

 

Отже, міф – це універсальний синкретичний світогляд, у якому поєднуються зародки наукових знань, релігійних віру­вань, моральних норм та художніх цінностей. Міф є поліфункціональним явищем: тут злилися емоції та емпіричне пізнан­ня, віра й логічне.

До характерних рис міфологічного світогляду відносять син­кретизм, антропоморфізм, анімізм, політеїзм, фаталізм.

Релігійний світогляд успадковує міфологічну форму світосприйняття, поглиблює та розширює її, дещо змінюючи відповідно до релігійних уявлень.

Специфікою релігійного типу світогляду, як і міфологічного, є фаталізм – світоглядна позиція, що абсолютизує незбагнен­ність причиново-наслідкових зв'язків природного світу та людсь­кої поведінки і пояснює її потаємною надлюдською силою (фа­тумом), яка виключає свободу волі, дій і поведінки. 1 міфологіч­ний, і релігійний світогляди побудовані на почуттєво-емоційному ставленні до дійсності й до самих себе.

ІІроте на відміну від міфологічного, релігійний світогляд виходить із принципу монізму— концепції, яка відстоює один початок усього сущого. Релігійний світогляд за своєю суттю є антропоморфічним і теїстичним. Йому властиво поділяти світ на земний (природний) та небесний (надприродний). Основою релігійного світогляду є креаціонізм – вчення про створення Богом світу з нічого.

Отож, релігійний світогляд – це комплекс, який складають знання, емоційні переживання та культові дії, об'єднані вірою в божественні сили. Крім того, в кожній релігії знаходимо космогонічні, антропологічніуявлення, моральні та естетичні кано­ни, основи політичних і юридичних норм, які є фоном релігій­ного світогляду.

Філософський світоглядформується, на думку німець­кого філософа Карла Ясперса (1883-1969), приблизно між 800 і 200 рр. до н. є. Саме тоді людство розробило основні універ­сальні категорії, якими ми користуємось і сьогодні. Цей процес викликав появу перших натурфілософських уявлень про лю­дину в навколишньому світі, про загальні закони Всесвіту. Філософія – це виражене в поняттях знання про світ і людину, тобто теоретична форма світогляду.

Філософське знання завжди світоглядне і відповідає по­будованому уявленню про мудрість.

Усі три типи світогляду прагнуть дати цілісну картину світу, показавши також людину та її зв'язки з навколишньою дійсністю, і на цій підставі з'ясувати сенс людського буття. Щоправда, кожен світогляд, спираючись на свої основоположні принципи, по-різному вирішує це важливе питання.