До соціальних факторів гомінізації відносяться:
· трудова діяльність (Ф. Енгельс) [20, 44, 45, 46, 60,],
· розвиток членороздільного мовлення,
· соціалізація і соціогенез (теорія альтруїзму Дж. Холдейна та теорія А. Адлера про комплекси, як рушійну силу саморозвитку особини) [76, 77, 78],
· розвиток нових стратегій розмноження та сімейних відносин (теорія Оуена Лавджоя в поєднанні зі всими іншими попередніми теоріями) [99],
Біологічною передумовою соціалізації людини був розвиток пристосувальної активності. Це загальна тенденція еволюції тварин, пов’язана з такими адаптаціями як:
· розвиток пластичності пристосувальних органів,
· розширення діапазону зв’язків організму з середовищем,
· зміни характеру цих зв’язків зарахунок ускладнення умовно-рефлекторної діяльності на базі розвитку кори ГМ.
Особливо важливе значення це мало для філогенезу приматів. Внаслідок того, що ці тварини вели стадний спосіб життя, угруповання стало специфічним середовищем їхньої еволюції.
Кожна особа орієнтувалася вже не тільки на зовнішні умови, але й на інших членів групи (зменшення ролі домінантів в групі, при збільшенні тиску на них).
До зовнішнього середовища вже пристосовувалася не особина, а спільнота. Соціальні фактори почали відігравати провідну роль в антропогенезі.
Складався компроміс між інтересами індивіда та суспільством.
Думки, почуття і поведінка окремих людей починають регулюватися зовсім інакше, ніж у тварин. Зокрема, кожна особа постійно знаходиться під впливом фактичної або уявної присутності інших людей і відповідно поводиться.
Приклади психологічних досліджень:
· електричний стілець (експеримент Стенлі Мілгрема). В своєму експерименті Мілгрем намагався прояснити питання того, скільки страждань готові причинити звичайні люди іншим, зовсім невинним людям, якщо подібне причинення болю входить до їх робочих обов’язків? В ньому була продемонстрована нездатність піддослідних відкрито протистояти «начальнику» (в даному випадку досліднику, одітому в лабораторний халат), який наказував їм виконувати завдання, не дивлячись на сильні страждання, які терпить інший участник експерименту (в реальності підсадний актор). Результати експерименту показали, що необхідність покори авторитетам вкорвнена в нашій свідомості настільки глибоко, що піддослідні продовжували виконувати накази, не дивлячись на моральні страждання та сильний внутрішній конфлікт.
· тюрма (Стенфордський тюремний університет Філіпа Зімбардта). Добровольці грали ролі охоронців та засуджених та жили в умовах в’язниці, влаштованої в підвалі факультету психології. Засуджені та охоронці швидко пристосувались до своїх ролей, та, всупереч тому, що чекали, стали виникати по-справжньому небезпечні ситуації. В кожному третьому охоронці були виявлені садистські схильності, а засуджені були сильно морально травмовані та двоє з них були раніше часу виключені з експерименту. Експеримент був завершений набагато раніше.
· «ефект Розенталя» (Роберта Розенталя) або «ефект Пігмаліона». Психологічний феномен, суть якого в тому, що чекання особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначає характер її дії та інтерпретацію реакцій оточення, що й провокує самоздійснення пророцтва. Це один із чинників, які загрожують внутрішній валідності. Може проявитися на будь-якій стадії дослідження та в любій науці: і при проведенні процедури експерименту, і при обробці результатів, і при інтерпретації результатів дослідження. Відомий експеримент з «взаємними симпатіями»(Ребекка Кертіс та Кім Міллер). Групу студентів коледжу, ніхто з яких не був знайомий між собою, разбили на пари. Одна людина в кожній парі, обраній випадково, отримував спеціальну інформацію. Деяким студентам в парі говорили, що вони подобаються своєму партнеру, а іншим – що не подобаються. Як і прогнозували дослідники, ті студенти, які вважали, що подобаються партнеру, вели себе приємніше по відношенню до партнера, були відвертіше, виказували менше незгідності по темам, що розглядалися, і в цілому їх манера спілкування була сердечніше та приємніше, ніж у студентів, які вважали, що не подобаються своєму партнеру. Більш того – ті, що вважали, що вони подобаються партнеру, дійсно подобались йому сильніше, ніж ті, які вважали, що партнер відчуває до них відразу. Тобто партнери проявляли тенденцію копіювати поведінку іншої людини в парі.
· «ефект аудиторії» – вплив сторонньої присутності на поведінку людини. Поведінка та думки людини наодинці з собою та в компанії часто бувають різко відмінними.
· «Добрий Самаритянин» та «натовп та допомога». Ми можемо з дивною легкістю відмовлятися від релігії або любих інших етичних імперативів, коли нам це вигідно. Люди схильні виправдовувати свою інертність словами «це мене не стосується», «я все одно нічим не можу допомогти» або «тут обійдуться без мене». Ще чіткіше це проявляється в випадку натовпу, коли люди намагаються перекласти відповідальність один на одного. Частіше всього це відбувається не під час катастроф або кризових ситуацій, а в ході звичного життя.
· «Експеримент про стороннього спостерігача» – вбивство на очах сусідів. В 1964 році злочинний напад на жінку, який повторився двічі на протязі півгодини, закінчився її смертю по дорозі в лікарню. Свідками були більше десятка человік, і тим не менш ніхто не допоміг їй. Якщо ви вважаєте, що велика кількість людей навколо забезпечує вашу безпеку, – то це зовсім не так. Натовп може бути індеферентним до чужої біди, особливо коли в важку ситуацію потрапляють люди з маргінальних груп. Доки поряд є хтось ще, ми з радістю перекладаємо на нього відповідальність за те, що відбувається.
· «експеримент Аша». Люди сильно залежать від думки групи, в якій знаходяться. Навіть якщо вона протиречить здоровому глузду або нашим переконанням, це не означає, що ми зможемо цьому протидіяти. Доки існує хоча б ілюзорна загроза засудження з боку оточення, нам буває набагато легше заглушити свій внутрішній голос, чим захищати свою позицію. «Якщо всі скажуть на біле – «чорне», то хай воно так буде!»
· «третя хвиля». На початку квітня 1967 року Рон Джонс потратив неділю занять одного із класів школи Пало-Альто на намагання зрозуміти поведінку німецького народу при репресивному націонал-соціализмі. Встановивши жорсткі правила для школярів та ставши творцем молодіжного угрупування, він, на свій подив, не зустрів спротиву ні учнів, ні дорослих. На п’ятий день Джонс припинив експеримент, об’яснивши учням, як легко вони піддаються маніпуляціям, і що їх слухняна поведінка в ці дні кардинально не відрізняється від вчинків рядових громадян Третього рейху.
Соціально зумовлені норми поведінки стають провідними у діяльності людини й можуть суттєво змінити її світосприйняття.
Відповідно спрямований тиск групи робить принципово можливим будь-який
ідеологічний, культовий, політичний, економічний або психологічний контроль свідомості.
Зігмунд Фрейд висловив наступну фразу: "Конфлікт між особистістю та суспільством досьогодні залишається однією з основних причин неврозів".
Основа особистості формується її почуттями,·думками, вчинками в певному інформаційному полі.
Трудова теорія.
Вперше еволюційне значення процесу свідомого виготовлення знарядь праці гомінідами було розкрите у роботі Ф. Енгельса "Роль праці у процесі перетво-рення мавпи налюдину"[44, 45, 46], яка вийшла з друку в 1875р. В ній була сформульована трудова теорія.
Основні положення:
· розвиток прямоходіння як вирішальний крок на шляху гомінізації;
· еволюція руки як органа і продукту праці;
· виникнення звукової членороздільної мови;
· розвиток людського мислення внаслідок соціалізації.
Такий комплекс адаптацій формував якісну своєрідність антропогенезу якпроцесу активного пристосування до середовища й екологічну перевагу людства над іншими видами.
Після Фрідріха Енгельса цією проблемою займалося багато фахівців, які підтвердили трудову теорію численними прямими та непрямими доказами, пов’язавши її з іншими існуючими в наш час концепціями, зокрема з теорієями Оуена Лавджоя («секс за їжу») [90], Джона Холдейна (теорія відбору за генами «альтруїзму» [77, 78, 79]) та Альфреда Адлера (роль комплексів в формуванні свідомості) [42].
У наш час вважається доведеним, що використання знарядь було надзвичайно важливим на певному етапі гомінізації. Це була адаптація до середовища, за якої виживання окремих осіб та угруповань вирішальним чином залежало від виготовлення і використання знарядь.
При цьому самі дії по виготовленню знарядь не становлять собою акта пристосування, тобто є біологічно недоцільні.
Актом адаптації є тільки використання знарядь, але його ефективність суттєво залежить від розвитку дій по їх виготовленню.
Виробнича діяльність, яка не була адаптацією сама по собі, становила необхідну умову виживання. Її розвиток ставав об’єктивною біологічною необхідністю.
Внаслідок трудової діяльності виникали такі нові функції психічного відображення як:
· засвоєння нових механічних прийомів діяльності;
· ускладнення ланцюга дій;
· поява високо розвиненої координації рухів у просторі;
· формування уявлень про складну часову послідовність і причинну взаємозумовленість дій.
Розвиток цих властивостей став можливим завдяки еволюції таких суто людських ділянок головного мозку як:
· лобова частка;
· нижньотім'яна;
· скронево-тім’яна;
· тім’яно-потилична області тощо.
Одночасно процес виготовлення знарядь стимулює і розвиток вищої психічної діяльності. Це пов’язане з тим, що ефективність трудових процесів суттєво залежить від:
1. Здатності до навчання, тобто від швидкості формування умовних рефлексів (випереджаюче відображення - вплив предметів або засобів праці на рецепторний апарат людини за своєю природою сигнальний);
2. Наявності багатьох етапів при виготовленні знарядь, тобто від здатності особи утримати в пам’яті та логічно обґрунтувати необхідність певної послідовності трудових операцій – технології (ядерні зони аналізаторів – первинний аналіз та синтез, зона розсіяних елементів – периферія ядерних зон та зони вторинного аналізу, асоціативні зони – третинний кірковий аналіз);
3. Необхідності визначати на кожному етапі ступінь відповідності конкретного знаряддя певному взірцеві, що потребує достатньо розвиненої зворотної аферентації (співставлення задуманого з тим, що виходить).
Крім того, всі ці процеси мають здійснюватися комплексно, створюючи єдину психосоматичну систему оптимального виготовлення певного знаряддя.
Адаптивність навичок до праці виявилася універсальною і дозволила першим людям засвоїти найрізноманітніші екологічні ніші, а подальша еволюція пішла шляхом ускладнення і вдосконалення виробничої діяльності.
Основним біологічним механізмом формування гомінід був природний добір, але напрямок його дії визначала суспільна праця. Природний добір сприяв таким змінам морфологічної організації давніх людей, які дозволяли швидкими темпами розвивати трудову діяльність, соціальну поведінку і внаслідок цього виживати.
Збереження навичок до праці протягом тривалого часу зумовлюється системою пам’яті, пов’язаною з інформацією, що базується на навчанні. При цьому будь-яка форма пам’яті має свою знакову систему, мову, завдяки якій необхідна інформація записується, накопичується і передається.
