Розвиток мови і мовлення[44, 45, 46].

Ускладнення комунікації – це загальне біологічне явище, яке розвивається протягом еволюції під впливом стадного способу життя.

Експериментально доведено, що тварин із високо розвиненою нервовою системою можна навчити використовувати складні комунікативні системи. При цьому виявляються як талановиті, так і бездарні особини. Тобто, за цією ознакою існує спадкова мінливість і відповідні комунікативні навички будуть підтримуватися природним добором за умови, що вони підвищують виживання.

Іще Чарльз Дарвін звертав увагу на те, що між виразами обличчя людини і мімічними реакціями тварин, особливо приматів, існує багато спільного. Вони слугують вираженням емоцій.

Крім такої афективної міміки існують й інші класи невербального спілкування, зокрема, за допомогою адапторів, які можуть виконувати як комунікативні, так і не комунікативні функції. Відмінною особливістю невербальної мовної системи є її сигнальнийхарактер.

У шимпанзе, бонобо і горил з’являється здатність розуміти певні символи, оперувати ними; вони можуть комбінувати різні знаки,створюючи нові значення.

Якщо члени однієї спільноти розбиваються на групки, то вони залишають один одному "послання" в вигляді символів:

· віткнутих в землю палок;

· покладених на стежку гілок;

· листя, орієнтованого в потрібному напрямі.

Звично на розвилках або в місцях, де немоливо залишити сліди на землі – при переході через струмок, в заболоченому місці та ін.

Зачатки абстрактного мисления: можуть відтворювати образ обєкту. Малюютьвони у відповідності до ряду правил, характерних для 1,5 - 4 річних, а иноді і більш дорослих дітей.

Завдяки цьому вони досить успішно засвоюють мову жестів – «амслен», але рівень такого засвоєння досить низький і можливий тільки за умови тривалої та кропіткої праці людей. Самі по собі примати не можуть оволодіти навіть такою мовою.

Складна суспільна діяльність тварин вимагала все більш багатих, різноманітних і тонких комунікативних прийомів для того, щоб одержувати інформацію проемоційний стан кожної особини або про зміни довкілля.

Така інформаціяорієнтувала дії інших тварин, внаслідок чого вони приймали узгоджений характер, що суттєво збільшувало виживання групи і перевагу у боротьбі за виживання отримували ті з них, що мали більш досконалі інформаційно-сигнальні системи.

Важливу роль у процесі перетворення звукового апарату тварин на людські органи мовлення відіграли:

· загин кореня язика у гортанну порожнину;

· посилення голосових зв’язок і поява особливого голосового м’яза;

· розростання країв черепахо-подібних хрящів гортані, що призвело до появи чіткішої диференціації звуків внаслідок розділення повітря на верхній (носовий) і нижній (ротовий) потоки;

· збільшення рухомості язика, що сприяло чіткості вимовляння якісно різних звуків: губних, піднебінних, зубних;

· зменшення масивності нижньої щелепи, що дозволяє швидше змінювати артикуляцію. Велике значення для цього мало також формування підборіддя, до якого прикріплюються м’язи, які рухають язиком.

Протягом еволюції мовленнєвого апарату давні люди поступово виробили здатність відтворювати голосні а, і, у, які відіграють провідну роль в усіх сучасних мовах. Об’єднуючи їх з приголосними звуками, люди можуть створювати нескінченні фонетичні комбінації, що складають основу різноманітних варіантів усного мовлення.

Крім того, для успішної мовної діяльності є необхідний відповідний розвиток нервової системи, зокрема кіркових зон загальної чутливості.

На останніх етапах формування членороздільного мовлення та концептуального мислення, які постали разом, відбулося розростання тих звивин (нижньо-лобова, верхньо-лобова, верхньо-скронева тощо) і полів (40, 10 …), які координують різні збудження, зв’язуючи їх із збудженням голосового апарату.

Поступовий розвиток асоціативних зв’язків головного мозку створив можливість виникнення слів як основної одиниці мовної функції, поява якої зумовлюється особливостями нервової ситсеми і соціальним оточенням. Внаслідок цього мова загалом і мовлення як звукова трансляція інформації становлять собою форму існування знань у вигляді системи знаків. Розвиток соціалізації і соціогенезу стимулює зростання інформаційної ємності повідомлень.

"Американець ХIХ ст. за все життя отримував менше інформації, ніж міститься в одному номері"Нью-Йорк таймс".

За допомогою мови людина змогла перейти від пізнання окремих предметів і явищ до їх узагальненого відображення у формі понять та уявлень. Однією з головних ознак, що відокремлюють мову людини від інформаційних систем тварин є переміщуваність– здатність мови сповіщати про віддалені у часі та просторі події. Наприклад, розповідь про минуле, планування майбутнього, розвиток мистецтва тощо. Із цією особливістю мови пов’язана можливість акумуляції досвіду попередніх поколінь іпередача його нащадкам у стислій, концентрованій формі. Інтелектуальний багаж передається тільки за допомогою мови.

Погляди вчених на час виникнення мови розходяться і за різними даними вона могла виникнути навіть у пізніх австралопітеків. Не викликає заперечень лише поступовість цього процесу.

Наприкінці мезоліту – початку неоліту вже сформувалися великі мовні сім’ї.