У приматів існують наступні типи сімейних груп [42, 60, 90]:
· материнська сім’я (лемури, лорі, галаго);
· парна сім’я (гіббони, сіаманги);
· гаремна організація сім’ї (павіани, гелади);
· сім’я з домінуванням в розмноженні старійшин (горила);
· проміскуїтет з ознаками α-домінування (шимпанзе, бонобо);
Проте у людини формується особливий тип сімейних відносин – моногамна сім’я, яка є домінуючою в світі (перважно за рахунок християн, китайців та індійців). Проте час від часу в поведінці людини зявляються іноді ознаки всих існуючих типів сімейної поведінки приматів, можливо атавістичного характеру.
Вже з часів ранніх антропоїдів формувалися родові традиції та соціальні норми, які поширювалися на особливості виготовлення та використання знарядь праці, ієрархічні та статеві відносини, що ставали все більшу впорядкованими. У відповідності до теорії О. Лавджоя моногамна сім’я починає формуватись вже на рівні ардипітеків. ЇЇ риси в процесі еволюції стають все більш чіткими. Лише час від часу в окремих групах антропоїдів спостерігається відхилення атавістичного характеру, що призводять до появи гаремної системи (парантропи), або інших форм стосунків між статями.
Таким чином, ендогамія та відносний проміскуїтет (з елементами первинного проституювання)з поступовим закріпленням факультативної моногамії поступово змінювалися в бік міжродової екзогамної моногамії, коли люди почали об’єднуватися в племена, що складалися з різних родів. При цьому затверджувався ніби договір між родами (сусідська спільнота), одним із елементів регуляції якого був обмін матеріальними цінностями (калим та придане). Іноді зустрічаються такі форми існування відносин, як міжродова екзогамія, що займала колись очевидно перехідну стадію до моногамної екзогамної сім’ї (шлюб між родами, де з жінкою при одруженні близько спілкуються всі чоловіки, родичі жениха). До перехідних типів сімї належать також сім’ї, де чоловік лише іноді спілкується з дружиною в її будинку, матремоніальна сім’я (чоловіки живуть в чоловічій казармі, а жінки одного жіночого роду мають свої власні будинки), що зустрічаються в Індокитаї. Іноді відсутня навіть чітка сімейна структура, тому що цей тип дозволяє жінкам вести себе досить вільно, приймаючи за бажанням інших чоловіків.
Проте зустрічаються й інші форми сімейних відносин, у меншої частини народів. Ми маємо справу з:
· полігамією (поліандрія – багато чоловіків, та полігінія – багато жінок),
· сороратом – шлюб з декількома сестрами одночасно або з сестрами жінки, яка померла,
· левіратом – співжиття з жінкою брата, або шлюб з його вдовою. Іноді при цьому діти, що народжуються при спілкування вважаються дітьми померлого брата. Після їх народження спілкування з жінкою припиняється.
· поширювався гостинний гетеризм і позитивне сприймання дошлюбних та позашлюбних статевих зв’язків у ізольованих в генетичному плані племен. З часом зустрічається храмовий, або ритуальний гетеризм (Вавілон, Шумер). Культи родючості іноді вимагають і більшого. Наприклад у різних народів, в різні часи поширюється можливість хоча б раз на рік, переважно напровесні одинь день дозволяти собі й більші вольності (оргії, присвячені богам родючості, «вакханалії», що сильно активуються вживанням алкоголю та наркотичних засобів).
· груповий шлюб (поліаморний шлюб) – шлюб між кількома жінками та чоловіками, або свінгерство. Спостерігається в соціумах, де роль традиційної сім’ї в вихованні потомства зменшується, та зростають соціальні гарантії з боку надто ліберального соціуму.
· відкрита сім’я – тип відносин, що дозволяють наявність сторонніх зв’язків зі сторонніми жінками та чоловіками.
· серійна сім’я – узаконена можливість створювати сімю багато разів, до вичерпання спільних інтересів.
· неповна сім’я – сім’я з матері-одиначки та її дітей. В наш час наявності соціальних гарантій також є можливою, оскільки соціум частину відповідальності за виховання та забеспечення бере на себе.
· тимчасова сім’я – сімя, що існує в мусульманських країнах, в випадку, коли чоловік-купець довгий час перебуває в іншій країні і там створює за певні матеріальні блага нову сім’ю та може мати в ній дітей. Перестає існувати при відбутті резидента.
· перерваний шлюб – сім’я, яка тимчасово перестає існувати на час від’їзду одного з подружжя у відповідності до спільної домовленості.
· гомосексуальний шлюб – шлюб між двома чоловіками або жінками нетрадиційної статевої орієнтації.
До того ж, слід завважити, під час збільшення популяції чоловіки починають розподіляти жінок на тих, що вигідні в плані створення сім’ї (не характеризуються провокативною чи відкрито віктимною поведінкою, дотримуються суспільних норм моралі), та на тих, що не сприймаються серйозно (надмірна емоційність, віктимність та провокативність поведінки, аморальність). Жінки, що потрапляють в полон під час воєн з часом починають складати прошарок рабинь-наложниць, діти яких від господаря не займають, за рідкісним винятком (приклади Вільгельма Завойовника, Володимира Св’ятого), високого стану в суспільстві, як діти тих, за яких був виплачений посаг. В Західній Європі відомий також інститут конкубінату, в випадках коли в законному шлюбі у володаря не народжуються діти. В цьому випадку з’являється конкубіна, узаконена коханка знатного роду, що має за честь народити йому спадкоємців (історія народження імператора франків Арнульфа Каринтійського). В окремих африканських племенах віношення до дівочої цноти є досить дивним. ЇЇ вважають завше недоліком, іноді смертельно небезпечним для жениха (вважається, що кров невинної здатна викликати сметрь нареченого), ніж перевагою і для того щоб позбавитись від неї використовують послуги старійшин та «жерців» (вважають, що вони є магічно захищеними), які ніби знімають табу з нареченої. В Європі такий звичай продовжував певний час існувати також як пережиток дохристиянських язичницьких звичаїв, пов’язаних з культом родючості – право «першої ночі», у відповідності до якого функцію жерця для позбавлення дівчини цноти під час шлюбу виконував феодал. В таких умовах активно працює принцип засновника, що різко збільшує генетичну однорідність популяції людей. Це все сприяє соціальному розшаруванню суспільства за майновою та ієрархічною ознакою, та виникненням конфліктів між дітьми одного батька за його спадок, посилює конфлікти в суспільстві. Чоловік починає цінувати лише тих, за яких йому довелося боротись, або приложити масу зусиль. Існує в той же час чіткий прошарок платних жінок – куртизанок, яких не потрібно забезпечувати все життя, послугами яких користуються одноразово за певну фіксовану плату. Так само й жінки, та їх найближчі родичі обирали в якості кавалерів тих чоловіків, які мали кращі здібності для забезпечення сім’ї матеріальними засобами, та краще піклувалися про жінок та дітей, були достатньо психічно стійкими та терплячими, щоб гарантувати надійність та міцність сім’ї.
Проте домінуючою формою з часів ардіпітеків є система парного шлюбу. З виникненням такої дуальної екзогамії первісна спільнота набула міцну соціальну структуру. На зміну людському стаду прийшла чітко окреслена родова община.
Суттєве зростання ролі суспільних зв’язків у виживанні людей призводило до того, що в антропогенезі все більше зменшувалася роль природного добору, асоціальні фактори почали безпосередньо впливати навіть на деякі біологічні особливості людини.
