Протягом еволюції тварин реалізувалося 2 стратегії організації життєвого циклу [44, 45, 46]:
1. На ранніх етапах еволюції тварин виживання переважно забезпечувалося великою швидкістю розмноження. Така стратегія характерна для жертв. Умова її реалізації: наявність незайнятих екологічних ніш і слабка конкуренція (r-стратегія розмноження).
2. На пізніх етапах еволюції по мірі насичення флори та фауни виживали головним чином види із меншими потенціями розмноження, але з великою конкурентною здібністю (R-стратегія розмноження). Така стратегія характерна для хижаків та всеїдних тварин. Вона базується на зростанні ролі навчання і можливістю тривалий час зберігати у пам’яті необхідну інформацію. Внаслідок цього подовжується період дозрівання й посилюються соціальні зв’язки. Цей шлях призвів до того, що протягом еволюції вищих хребетних зростали розміри ГМ. Така закономірність називається структурна церебралізація – енцефалізація. Крім цього, як ми вже зазначали, всеїдність, або мясоїдність сприяють відбору саме особин, у яких більш активний обмін речовин в мозку. Тільки в цьому випадку ця ознака є корисною.
У численних дослідах було доведено, що розміри ГМ і багато його характеристик, зокрема · товщина кори,· розмір ядер нейронів,· хімічний склад нервової тканини,· активність ферментів тощо, можуть змінюватися в залежності від умов довкілля, тобто ці ознаки відносяться до пристосувальних. А це означає, що будь-які позитивні модифікації ГМ будуть підвищувати виживання особин і підтримуватися природним добором.
Протягом антропогенезу в структурі ГМ людини, що має в основі мавп’ячий тип будови, сталися такі зміни:
1. ГМ збільшився у висоту і розрослися лобові частки, з якими пов’язане прямоходіння, планування дій, абстрактне мислення тощо.
2. Розвивається скронево-тім’яний блок, що значною мірою відповідає за мовлення.
3. Подальшого розвитку набула нова кора, особливо її асоціативна частина. Зокрема, у пацюків вона становить приблизно 11% від загальної площі неокортексу, у мавп - 56% (1 млрд. нейронів), а у людини – 84% (14-16 млрд. клітин).
4. Посилюється асиметрія півкуль великого мозку.
5. Збільшилися резервні можливості голвного мозку за рахунок того, що· прискорився розвиток нових ланок головного мозку, з якими пов’язані вищі психічні функції,· зросла кількість нейронів,· зменшилася щільність їхнього розташування,· різко зросла ступінь галуження дендритів,· збільшилася вертикальна упорядкованість різних областей нової кори,· ускладнилася будова і зросла різноманітність синапсів тощо.
Внаслідок цього у людини ступінь резервування сягає декількох сотень разів (постійно діють кілька десятих відсотка нейронів), тоді як у мавп вона не перевищує 5-7 разів (14-20%).
Це дуже важливий аспект еволюційних перетворень головного мозку, так як ступінь резервування показує надійність і потенційні можливості будь-яких складних керуючих систем. Чим вона більша, тим ефективніше функціонує система, особливо в умовах випадкових зовнішніх впливів, так як у критичних ситуаціях дає можливість виробити і реалізувати нестандартні, парадоксальні алгоритми поведінки.
Відповідні позитивні ефекти такої поведінки ставали нормою, закріпленою досвідом, починало формуватися абстрактне мислення.
Відбувався поступовий перехід від переважно інстинктивних реакцій (базуються на першій сигнальній системі) до поведінки, заснованої на знаково-символічних структурах (друга сигнальна система).
Гнучкі типи нервової системи, які починали переважати в угрупованнях первісних людей, схильні до психічних реакцій з елементами страху. Внаслідок цього зростає чутливість до навіювання, поширюються істерія та неврози, тощо.
До подібних станів схильні й особи з сильними типами нервової системи внаслідок певної інерції нервових процесів.
Як засіб психологічної стабілізації виникла магія.
При виконанні колективних або індивідуальних ритуалів люди настроюються на оптимальне виконання певної діяльності, позбавляються від страху та невпевненості. Віра в себе відігравала чималу роль у БЗІ.
Біологічною основою магії в першому наближенні можна вважати «рептильний» комплекс, а лімбічна система значною мірою керує емоційним та релігійним аспектами нашого життя.
Таким чином, протягом біологічної еволюції сформувалася ціла череда структур головного мозку, які разом із соціальними факторами призвели до появи свідомості.
Свідомість – найвища, властива тільки людині, форма узагальненого відображення дійсності, яка дозволяє · виявляти стійкі властивості, зв’язки та закономірності зовнішнього світу,· прогнозувати тенденції майбутнього розвитку ситуації,· регулювати поведінку і діяльність з врахуванням особливостей довкілля та внутрішніх бажань і цілей людини,· аналізувати власну поведінку, думки і почуття, свою відмінність від інших (самосвідомість, рефлексія).
Формування свідомості зумовило можливість переходу предків людини від жорстко усталених програм поведінки до її нестандартних варіантів.
Поступово складалися сутнісні родові властивості людини, до яких відносяться наявність:
· свідомості;
· трудової діяльності;
· членороздільного мовлення;
· логічного та рефлексивного мислення;,
· складних соціальних систем, тощо.
Таким чином, людина формувалась протягом значного періоду часу як біологічна істота, проте в ній зростали також соціальні, коллективістські якості, вона формувалась як соціальна істота, виживання якої залежало в першу чергу від виживання всієї групи. Боротьба вже йшла в напрямку конкуренції між соціумами, а не окремими індивидами.
