Антимонопольне законодавство 7 страница

Загалом, з'ясування сутності ринкової рівноваги та умов її встановлення наводить на такі висновки:

- функцію координації в ринковому господарстві викону­ють ціни, які встановлюються на основі взаємодії попиту і про­позиції;

- будь-яке втручання держави у вільне встановлення цін спричинює порушення ринкової рівноваги, дефіцит, збільшення грошових витрат покупців. Воно можливе тільки у виняткових випадках на короткий період і не більше ніж на три-чотири базис­них товари;

- ринковий розподіл благ визначається на основі готовності платити, що підтверджує існуючий ринковий принцип «Ефектив­ність — через ринок, справедливість — через податки».

Отже, залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього виражається законом попиту, а згідно Із законом пропо­зиції, збільшення ціни товару веде до зростання обсягу пропо­зиції. На об'єм попиту і пропозиції впливають не лише ціна то­вару, а й інші зовнішні чинники, дія яких позначається на ста­ні ринкової рівноваги.

Ринкову рівновагу можна представити графічно (рисунок 9.4.3):

 

Р S

 

Е

 

 

D

0 Q

Рисунок 9.4.3 Ринкова рівновага

Приклад розв’язку задачі:

На ринку даного товару функція попиту описується рівнянням: Qd = 6 – P, функція пропозиції: Qs = -3 + 2P. Визначити рівноважну ціну і рівноважний об’єм продаж. Якщо ціна становитиме 2 грн., що утвориться на ринку: надлишок чи дефіцит? В якому розмірі? Що станеться, якщо ціна зросте до 4 грн.? Представте дану ситуацію графічно.

Дано:

Qd = 6 – P За умов ринкової рівноваги – Qd = Qs, виходячи з

Qs = -3 +2P цього розраховуємо рівноважну ціну і об’єм продаж:

Р1 = 2 грн. 6 – Р = -3 + 2Р => Р0 = 3 грн.

Р2 = 4 грн. Q0 = 6 – 3 = 3 одиниці товару

Якщо ціна зменшиться до 2 грн.:

Р0 -? Qd1 = 6 – 2 = 4 одиниці блага

Q0 -? Qs1 = -3 + 2 ∙ 2 = 1 одиниця блага

Дефіцит -? на ринку утвориться дефіцит 4 – 1 = 3 одиниці блага

Надлишок -? Якщо ціна збільшиться до 4 грн.:

Qd2 = 6 – 4 = 2 одиниці блага

Qs2 = -3 + 2 ∙ 4 = 5 одиниць блага

на ринку утвориться надлишок 3 – 2 = 1 одиниця блага

 

 

Р

D

надлишок S

4

 

3 Е

 

2

дефіцит

1

 

0 1 2 3 4 5 Q

Відповідь: рівноважна ціна становить 3 гривні, рівноважний об’єм продаж – 3 одиниці блага. При ціні в 2 гривні утвориться дефіцит в 3 одиниці блага; при ціні 4 гривні на ринку утвориться надлишок в 1 одиницю блага.

Основні поняття і терміни:

Ринок — сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Ринкова інфраструктура — комплекс галузей, систем, служб, підприємств, які обслуговують ринок.

Попит — представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і по­слугах.

Закон попиту – існує обернено пропорційна залежність між ціною і об’ємом покупок.

Цінова еластичність попиту — кількість товарів, на яку люди збільшать або зменшать свої придбання внаслідок зміни ціни.

Пропозиція — сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну.

Закон пропозиції — існує прямо пропорційна залежність між ціною і об’ємом продаж.

Цінова еластичність пропозиції — кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.

Ринкова рівновага — спроможність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну, яка врівноважує їхні обсяги.

Питання для самоконтролю:

1. Сутність закону попиту полягає в тому, що:

А) існує прямо пропорційна залежність між ціною і об’ємом продаж

Б) існує обернено пропорційна залежність між ціною і об’ємом продаж

В) встановлення ринкової ціни не залежить від об’єму продаж

Г) між об’ємом продаж і ринковими цінами не існує ніякої залежності

 

 

2. Сутність закону пропозиції полягає в тому, що:

А) існує прямо пропорційна залежність між ціною і об’ємом продаж

Б) існує обернено пропорційна залежність між ціною і об’ємом продаж

В) встановлення ринкової ціни не залежить від об’єму продаж

Г) між об’ємом продаж і ринковими цінами не існує ніякої залежності

3. До загально ринкової інфраструктури не входить:

А) фінансова система Б) податкова система

В) аудиторські фірми Г) грошова система

4. До спеціалізованої ринкової інфраструктури не входять:

А) біржі Б) кредитна система

В) аукціони Г) страхові фірми

5. Коефіцієнт еластичної пропозиції:

А) Е = 0 Б) Е = ∞ В) Е < 1 Г) Е > 1

6. Коефіцієнт нееластичного попиту:

А) Е = 0 Б) Е = ∞ В) Е < 1 Г) Е > 1

7. Про яку економічну категорію йдеться мова: представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і послугах:

А) попит Б) пропозиція

В) ринкова рівновага Г) всі відповіді помилкові

8. Про яку економічну категорію йдеться мова: сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну:

А) попит Б) пропозиція

В) ринкова рівновага Г) всі відповіді помилкові

9. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту Е = 0, то такий попит:

А) абсолютно еластичний Б) абсолютно нееластичний

В) еластичний Г) нееластичний

10. Якщо коефіцієнт цінової еластичності пропозиції Е = ∞, то така пропозиція:

А) абсолютно еластична Б) абсолютно нееластична

В) еластична Г) нееластична

До лекції 9 виконується самостійна робота 3 «Виконання графічних і розрахункових завдань до теми “Цінова еластичність попиту і пропозиції”»

Заняття 12

Практична робота 2 Характеристика умов ринкової рівноваги

Заняття 13

Лекція 10 Конкуренція і монополія

В результаті вивчення студенти повинні:

Знати: види конкуренції; функції закону конкуренції; типи, види, форми монополій; суть процесу монополізації; види ринкових структур

Вміти: визначати види конкуренції, ринкових структур, класифікувати монополії і надавати їх характеристику

Рекомендована література:

[1, с.392-420]

[2, с.168-184]

[4, с.145-159]

План:

10.1 Поняття конкуренції. Її позитивні і негативні риси

10.2 Види конкуренції і конкурентної боротьби

10.3 Класифікація монополій, їх позитивні і негативні риси

10.4 Антимонопольне законодавство

10.5 Види ринкових структур

 

 

10.1 Поняття конкуренції. Її позитивні і негативні риси

Конкуренція (з лат. «зіштовхнутись») означає суперництво між фірмами за кращу реалізацію своїх господарських інтересів.

Конкуренція – це така ситуація на ринку, за якої фірми і продавці незалежно один від одного борються за покупців. В умовах конкуренції йде змагання за одержання прибутку чи збільшення власної частки ринку.

В ринковій системі розгортається змагання за споживача, за більш по­вне задоволення його потреб, що і забезпечує реалізацію виробленого то­вару. Конкуренція передбачає наявність таких умов, при яких постійно зберігається загроза того, що при зниженні обсягів виробництва, а також випуску неякісної або дорогої продукції хтось інший захопить певну нішу ринку. Метою кожного підприємця є максимізація прибутку, а це вимагає розширення масштабів виробництва господарської діяльності. Це в свою чергу призводить до боротьби підприємців за найбільш вигідні умови ви­робництва та збуту товару, зростання обсягів виробництва, під час якої вони виступають по відношенню один до одного суперником або конку­рентом. Конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. Якщо пропозиція будь-якого товару більше, ніж попит на неї, в даному випадку буде посилюватися конкурентна боротьба між виробниками. Кожен з них, щоб продати свій товар, як правило, буде змушений знизити ціну, що може призвести до скорочення обсягів вироб­ництва даного товару. Із посиленням конкуренції між виробниками для по­ліпшення своїх позицій на ринку компанії покращують, зокрема, якість виробів, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, а також змінюють ціну.

У випадку, коли попит більший за пропозицію, то конкурувати один з од­ним вимушені споживачі. Щоб мати можливість придбати дефіцитний товар, кожен з них старається запропонувати по можливості більш високу ціну, ніж це можуть зробити його суперники. Ціна підвищується, і це стимулює збіль­шення пропозиції даного товару.

Можна визначити позитивні і негативні риси конкуренції:

Позитивні риси:

- примушує постійно шукати і використову­вати увиробництві нові можливості;

- вимагає удосконалення техніки і технології стимулює підвищення якості товару та по­яві великого асортименту товарів;

- стимулює зниження витрат виробництва (і ціни);

- орієнтує на виробництво товарів, які мати­муть значний попит;

- призводить до впровадження нових форм управління.

Негативні риси:

- прояв жорстокості по відношенню до компаній-невдах;

- спричиняє безробіття;

- нерівномірний розподіл між різними групами населення;

- може призвести до надвиробництва товарів;

- породжує монополію.

10.2 Види конкуренції і конкурентної боротьби

У ході еволюції економічної системи змінюється і конкуренція. Найбільшого розвитку конкуренція досягла при капіталізмі та стала невід’ємною складовою підприємництва.

На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу виробництва (поча­ток XVI – кінець XIX ст.) панувала вільна конкуренція між власниками не­великих підприємств, які виробляли товари на невідомий ринок, у виді внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції.

Внутрішньогалузева конкуренція – це конкуренція між підприємства­ми однієї галузі, що випускають однорідний (стандартизований) продукт.

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція підприємств різних галузей, які випускають різні товари. Ця конкуренція сприяє перетіканню капіталу в більш перспективні галузі.

Основні методи конкурентної боротьби:

- Цінова конкуренція – коли суперництво здійснюється за допомогою цін. Ця боротьба здійснюється багатьма спосо­бами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термі­нів споживчого кредиту тощо.

- Нецінова конкуренція – коли суперництво ведеться між конкурентами за покупця наданням товарам неповторних особливостей – якісних, технічних тощо. Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до- і після продажне обслуговування, поліпшення якості продукції, збільшення кількості рекламних
повідомлень, покращення умов продажу товарів та послуг та багато іншого.

- Неекономічна (недобросовісна) конкуренція – яка спрямована на отримання комер­ційної вигоди й забезпечення панівного становища фірми на ринку через об­ман споживачів, партнерів чи державних органів. Основними найпоширенішими формами недобросовісної конкуренції є:неправомірне використання товарних знаків, фірмового найменування або маркування товару; умисне поширення неправдивих або неточних даних, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого під­приємця; отримання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації; підкуп і шантаж; махінація з ді­ловою звітністю; приховування дефектів.

 

10.3 Класифікація монополій, їх позитивні і негативні риси

Монополія (з грецької «продаю один») – влада одного на ринку. Це ри­нок, на якому працює один продавець, який виробляє переважаючу кількість певної продукції, завдяки чому впливає на процес ціноутворення і привлас­нює високі (монопольні) прибутки.

Серед основних причин, що зумовлюють існування чистої монополії, можна виділити:

Володіння основними видами сировини. Одна фірма може цілком контролювати постачання основного виду сировини, необхідного для вироб­ництва продукту. Наприклад, надання послуг комунальними підприємства­ми, добування нафти, золота, алмазів.

Патентні права. Патент – це документ, який засвідчує авторство на ви­нахід та виняткове право на Його використання упродовж певного періоду. В Україні термін дії патенту на винахід – 20 років; на корисну модель – 5; на промисловий зразок – 10 років. Крім того, багато важливих винаходів часто не патентують, щоби не привертати до них уваги конкурентів. Це здебіль­шого стосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну від створення нових товарів. Патенти застосовуються для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якісних товарів.

Авторські права – це вид монополії, згідно з яким держава забезпечує авторам оригінальних творів виняткове право на їх продаж чи використання.

Товарні знаки – це спеціальні символи чи назви, які дають можливість пізнати (ідентифікувати) товар, послугу або фірму (забороняється використовувати конкурентам). Широке використання товарних знаків стало невід’ємною складовою частиною сучасного бізнесу.

Монополія може існувати в трьох формах, а саме в природній, адміні­стративній та економічній.

Природна монополія виникає коли власник або господарюючий суб’єкт має в своєму розпорядженні унікальні невідтворювані елементи виробництва (землю, рідкісні метали). Природними монополістами є газові і електроенергетичні компанії, підприємства телефонного зв’язку, метрополітен тощо.

Адміністративна монополія виникає внаслідок рішення державних (муніципальних) органів, як надають окремим фірмам виключні права на здійснення окремих видів діяльності. Прикладом може бути продаж зброї, виробництво окремих видів ліків, Украгротехсервіс.

Найбільш поширеною є економічна монополія, яка виникає тоді, коли окремі фірми завойовують собі виключне становище на ринку шляхом до­бровільного об’єднання або поглинання слабких суперників.

Основними організаційними формами економічної монополії є:

Картель – таємна змова кількох найбільших фірм галузі про рівень ціни, ринки збуту продукції тощо (угоди, що стосуються такої продукції, як кава, цу­кор, добування нафти країнами ОПЕК – організація країн-експортерів нафти). В основі змови встановлюються для усіх учасників об’єднання об’єми вироб­ництва, ціни, частка кожного на ринку, відбувається поділ ринку збуту.

Синдикат – об’єднання, в якому учасники втрачають комерційну самостійність, зберігаючи виробничу. Учасників позбавлені права безпосередньо вести боротьбу на ринку (продаж товарів здійснюється централізовано), синдикат спонукає підприємства до того, щоб перевищити один одного у виробництві.

Трест – об’єднання, в якому учасники втрачають як комерційну, юридичну, так і виробничу самостійність. Тут як правило ведеться боротьба за най­більш впливові місця в правлінні, за розподіл прибутку. Учасники об’єднання стають акціонерами тресту, і вони мають право продажу своїх акцій.

Концерн – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу, комерцій­ну і юридичну самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем головної компанії. Головною формою боротьби є володіння контрольним пакетом акцій, контроль над найбільш вигідними підприємствами, а також за сферою впливу в тих чи інших галузях.

Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об’єднань більше можливостей розви­вати сучасне виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і техно­логію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. До негативних результатів чистої монополії можна віднести:

- монопольний (суб’єктивний) характер ціноутворення;

- стійке зростання цін (інфляція), викликане ціновою політикою монополій;

- гальмування науково-технічного прогресу (за умови монопольного ста­новища на ринку зникає потреба в удосконаленні техніки);

- деформація структури економіки (монополізовані галузі штучно підтримуються, а немонополізовані – стримуються);

- посилення тенденції до паразитизму (зростання прошарку людей, що жи­вуть за рахунок дивідендів і процентів, не беручи ніякої участі у виробництві), що є несправедливим і соціально небезпечним;

- обмеження й підрив об’єктивного ринкового механізму ціноутворення.

 

Антимонопольне законодавство

Важливим заходом регулювання діяльності монополій є антимонопольне законодавство, яке змусило державу протидіяти монопольному становищу та сприяти розвиткові конкуренції. В Україні, як і в усіх ринкових країнах, створені правові основи вищезазначених процесів. Особливе місце серед законодавчих актів посідає Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.01, в якому визначені правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, який спрямо­ваний на забезпечення ефективного функціонування економіки України на осно­ві розвитку конкурентних відносин. Цим законом було введено поняття «моно­польне становище». Таким визнається становище господарського суб’єкта, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35%. До такого економічного суб’єкта держава має право застосовувати додаткові обмежувальні заходи.

Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України. Захист конкуренції передбачає демонополізацію економіки і створення конкурентного середовища. Уже наприкінці 1997 р. в Україні тисячі державних монополій у процесі при­ватизації перетворилися на приватні підприємства. Держава, розробляючи антимонопольне законодавство, враховує усі об­ставини, орієнтується не тільки на боротьбу з економічним, найбільш шкід­ливим, монополізмом, а й на досягнення і підтримку певного співвідношен­ня між конкуренцією і монополією. Застосування антимонопольної політики має на меті підтримку досягнутого рів­ня конкуренції та її захист на існуючих ринках; захист інтересів підприємців і споживачів від монопольної діяльності та недобросовісної конкуренції.

Види ринкових структур

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конкуренція, називаються ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю і розміром фірм, характером продукції, легкістю входження і виходу з конкретного рин­ку, доступністю ринкової інформації. Залежно від існуючих ринків розрізня­ють чотири типи ринкових структур конкуренції.

Розрізняють ідеальні і реальні ринкові структури. До ідеальних відносять ті, які в сучасних умовах в чистому вигляді не існують, до них можна лише наближатися. Такими ринками є чиста монополія і досконала конкуренція. Наприклад, найближчими до досконалої конкуренції є деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза), а також деякі фінансові ринки. Так само важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають монопольно-домінуюче становище на ринку, майже завжди є один-два дрібних конкуренти. Крім того, дуже рідко яка-небудь продукція унікальна настільки, що взагалі не має замінника. Отже, ідеальних ринкових структур у світі практично не існує.

До реальних ринкових структур відносять монополістичну конкуренцію і олігополію (олігопсонію). Вони описують багато реально існуючих ринків. До олігополістичних структур належать, наприклад, телебачення, виробництво автомашин, сигарет; до монополістсько-конкурентних - виробництво одягу, ліків, побутової електротехніки, надання банківських послуг населенню, видання журналів і газет.

 

Види ринкових структур:

Досконала (чиста) конкуренція характеризується великою кількістю виробників і споживачів, які діють незалежно один від одного і не можуть впливати на формування ринкових цін.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

- велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

- кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

- бар'єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні або взагалі відсутні;

- жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує, і ресур­си, і змінні фактори виробництва - мобільні;

- кожен продавець і покупець мають повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Ринок досконалої конкуренції сприяє ефективному використанню ресурсів, підвищенню якості продукції, запровадженню нових технологій. До недоліків можна віднести те, що конкурентні фірми з метою мінімальних витрат можуть скоротити або припинити фінансування екологічних заходів, пов'язаних з безпекою і охороною праці. В сучасній Україні дуже важко знайти приклади досконалого конкурентного ринку. Це пов'язано з успадкованими від адміністративно-командної системи великої частки державної власності, розповсюджен­ням державного регулювання корпоративної поведінки підприємців тощо.

Отже, за сучасних умов досконала конкуренція зустрічається дуже рід­ко, вона існує тільки на обмежених ринках сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, бавовни, льону) і частково на ринках цінних паперів та іноземної валюти. Реально рийку досконалої конкуренції не існує.

В сучасних умовах функціонує недосконала конкуренція.

Недосконала конкуренція - це конкуренція на ринку із певними обмеженнями, на якому присутня велика кількість виробників, що пропонують подібний, але не однорідний товар. Важливу роль на цьому ринку відіграє реклама, товарні знаки, тобто виробники переконують споживачів, що саме їхній товар є найкращим і найкориснішим серед інших аналогічних товарів.

Недосконала конкуренція об'єднує наступні ринкові структури: монополістичну конкуренцію, олігополію та олігопсонію.

Монополістична конкуренція - це ринкова ситуація, за якої велика кількість виробників реалізує схожу, але не ідентичну продукцію, намагаючись надати їй реальних чи уявних виключних якостей.

Монополістична конкуренція характеризується такими основними рисами:

- на галузевому ринку діють кілька десятків переважно середніх фірм, що конкурують між собою;

- конкуренти випускають диференційований продукт (продукт одного ви­ду, але з певними, лише йому властивими особливостями), кожна із фірм володіє монопольним правом випуску свого особливого продукту;

- на даний ринок достатньо легко проникають нові конкуренти із власним диференційованим продуктом;

- пануючою є нецінова конкуренція, яка робить наголос на якості і особливості продукту з широким застосуванням реклами і торгової марки;

- контроль над ринковим ціноутворенням здійснюється у дуже вузьких межах (вилив на рівень ціни власного диференційованого продукту).

Ринок монополістичної конкуренції найбільш поширений в сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприладів, ліків, канцелярських товарів, тканин, персональних комп'ютерів, пральних порошків, кондитерських виробів і ласощів, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутово­го обслуговування населення та інші галузі.

Олігополістична конкуренція. Олігополія у перекладі з грецької озна­чає «декілька продавців». Ця конкуренція діє на ринку, який складається з не­великої кількості продавців. Коли кажуть «велика трійка», «велика четвірка» чи «велика шістка», то мова йде саме про олігополію. Під олігополією розу­міють ринкову структуру, в якій домінують кілька фірм-виробників, кожна з яких виробляє значну частину продукції і своєю поведінкою може впливати на ринкову ціну. Частка кожної з них є досить великою, щоб впливати на ри­нок власними силами. Але загалом ціна на продукцію залежить від спільних дій кількох продавців, Тому кожний олігополіст розробляє цінову політику не тільки відносно споживачів, а зважаючи також на дії інших підприємців.

Олігополія характеризується:

- існуванням в галузі кількох великих виробників (від 2 до 7-10);

- конкуруючі фірми виробляють як стандартизований (однотипний), так і диференційований (відмінний за якістю, зручностями, естетикою, інши­ми особливостями) продукт;

- наявність суттєвих перешкод для проникнення до галузі ще одного конкурента, насамперед через великі розміри капіталів фірм, зобов'язання щодо партнерів і ліцензій, великі фінансові витрати на рекламу;

- здійснення нецінової конкуренції (за випуску стандартизованого продукту);

- контроль над ціною може бути обмеженим чи значним (у випадку змови конкурентів стосовно рівня цін, ринків збуту тощо).

Олігополістичні ринки також дуже поширені в сучасній ринковій еконо­міці. Вони існують в галузях по виробництву чавуну, сталі, прокату, цементу, мінеральних добрив, алюмінію, спирту (однорідний, стандартизований про­дукт), а також побутової техніки, автомобілів, кораблів, літаків, зброї, послуг зв'язку, гуртової торгівлі тощо (диференційований продукт). В Україні при­кладом олігополії с ринки хімічної, металургійної, вугільної та інших видів продукції. Окремим випадком олігополії є олігопсонія. Це ринок, де працює декілька фірм-покупців, до яких надходить більша частина продажу товару. Прикладом олігопсонічного ринку в Україні є ринки сільгосппродукції: мо­лока, м'яса, соняшника тощо.

Чиста монополія означає виробництво унікальної продукції, у якої немає товарів-замінників.

Фірма монополіст отримує виключне становище на ринку, завдяки якому вона може контролювати ціноутворення та мати монопольну владу на ринку.

Ринку чистої монополії властиві такі риси, за яких:

- у галузі панує одна гігантська фірма, яка здійснює ринкову владу;