Надлишкова додаткова вартість — додаткова вартість, створена шляхом зниження індивідуальної вартості товару на окремому підприємстві відносно рівня його суспільної вартості. Із впровадженням такої самої техніки і технології на інших підприємствах галузі надлишкова додаткова вартість зникає.
Між структурними складовими авансованого капіталу і вартістю виробленого товару існують певні залежності, які позначають поняттями «норма додаткової вартості» і «маса додаткової вартості».
Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.
Позначають її символом m´. Оскільки додатковий робочий час втілюється в додатковій вартості, а необхідний робочий час еквівалентний вартості робочої сили, тобто змінному капіталу, то норма додаткової вартості може бути представлена і як виражене у відсотках відношення додаткової вартості до змінного капіталу.
Тому формула норми додаткової вартості має вигляд (12.3.1):
m´ = 
∙100% (12.3.1)
Норма додаткової вартості показує, в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий, а новостворена вартість — на вартість, що дорівнює величині змінного капіталу, і додаткову вартість. Тому норма додаткової вартості є вираженням міри експлуатації найманої праці: вона показує, скільки часу протягом робочого дня найманий працівник працює на себе і скільки на капіталіста.
Маса додаткової вартості — абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.
Позначають її символом М. Залежить вона від розмірів функціонуючого змінного капіталу і норми додаткової вартості (формула 12.3.2):
М = V ∙ m´ (12.3.2)
Отже, формула маси додаткової вартості означає, що вона прямо пропорційно залежить не тільки від абсолютної величини змінного капіталу, а й від норми додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості, тим більший абсолютний розмір створюваної додаткової вартості.
12.4 Поняття заробітної плати і її види
Заробітна плата – ціна товару робоча сила, що складається на ринку, тобто грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.
Функції заробітної плати:
1. Відтворювальна – рівень оплати праці повинен бути достатнім для нормального відтворення робочої сили згідно з рівнем кваліфікації.
2. Стимулююча – розмір заробітної плати повинен спонукати найманого працівника до найефективнішої праці.
3. Соціальна – передбачає забезпечення рівної оплати за рівну працю, порівняння договірного та державного регулювання з принципами соціальної справедливості.
Але те, що отримує найманий працівник у формі заробітної плати, не дає уявлення про його купівельну спроможність, тобто про реальні можливості відтворення робочої сили. Тому розрізняють номінальну й реальну заробітні плати.
Номінальна заробітна плата — сума грошей, яка нараховується працівникові за відпрацьований час або обсяг роботи в певних одиницях і виплачується йому після утримання податків та інших встановлених законом відрахувань.
Проте номінальна заробітна плата не дає вичерпного уявлення про її величину, тобто справжню цінність і корисність для працівника. Отримавши певну суму грошей за відпрацьований час або обсяг роботи, працівник ще не знає, які блага і скільки їх він зможе купити для своїх життєвих потреб, наскільки поновить свої сили, затрачені під час праці.
Справжня величина заробітної плати виявляється у рівні задоволення найманим працівником своїх матеріальних потреб, що залежить від його реальної заробітної плати.
Реальна заробітна плата — сукупність життєвих благ (товарів і послуг), яку працівник може придбати за отриману номінальну заробітну плату на певний момент.
12.5 Форми і системи заробітної плати
Оплата праці здійснюється у двох основних формах — почасовій та відрядній (поштучній).
Почасова оплата праці -найпридатніша у галузях виробництва і сферах діяльності, в яких складно визначити кількісні та якісні результати праці або недоцільно їх визначати (безперервний технологічний процес). У цих умовах достатньо залежно від кваліфікації працівника (рівня освіти, розряду) встановити погодинну розцінку, поділивши денну ціну робочої сили на кількість годин робочого дня. Помноживши потім отриману розцінку на кількість відпрацьованих годин протягом тижня чи місяця, визначають тижневу і місячну заробітну плату.
Почасову оплату праці поділяють на погодинно-преміальну і погодинно-прогресивну.
- Погодинно-преміальна система оплати праці – така, під якою розуміють доповнену преміюванням працівників за досягнення певних якісних чи інших показників просту погодинну систему оплати праці.
- Погодинно-прогресивна система оплати праці - використання значно вищих порівняно з нормою (у певній прогресії) розцінок за відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого дня години.
Відрядну (поштучну) оплату праці використовують у тих умовах, у яких можливе і необхідне досягнення у процесі виробництва більших кількісних результатів. Важливою умовою при цьому є чіткий їх облік.
Відрядна (поштучна) форма оплати праці є перетвореною формою погодинної. Використовуючи її, денну ціну робочої сили ділять на середню кількість виробленої продукції протягом нормативного (нормального) робочого дня. Це також створює ілюзію оплати всієї (необхідної і додаткової) праці протягом робочого дня, оскільки за виконану норму (кількість одиниць продукції) або за її перевиконання працівник отримує відповідно більший заробіток за тими самими розцінками.
У відрядній (поштучній) оплаті праці виокремлюють відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну, акордну і акордно-преміальну системи оплати праці.
Відрядно-прогресивна система оплати праці - за цієї системи оплати праці використовують за одиницю продукції у межах встановленої норми одні розцінки, а за таку саму одиницю продукції понад норму — вищі. Її застосовують під час виконання термінових замовлень, виробництва особливо важливої продукції.
Відрядно-преміальна система оплати праці -для неї характерне доповнення відрядного заробітку премією (за дотримання строків виробництва, якісних параметрів тощо).
Акорднасистема оплати праці -є особливим різновидом відрядної форми, згідно з якою зразу визначають оплату всього обсягу роботи незалежно від кількості працюючих. За значних строків виконання роботи використовують авансування та остаточний розрахунок.
Акордно-преміальна система оплати праці -до акордного заробітку за скорочення нормативних строків виконання роботи або за перевиконання встановленого завдання щодо виробництва продукції нараховують премії. При цьому встановлюється кількісно-якісна частка виробничих підрозділів, кожного працівника в колективному результаті.
У світовій практиці господарювання поширена система заробітної плати, яка базується на принципі «участі у прибутках» -вона передбачає встановлення до основної заробітної плати найманого працівника певного відсотка прибутку як премії. Найчастіше її встановлюють пропорційно до основної заробітної плати, враховуючи особисті трудові досягнення працівників (зменшення витрат виробництва, підвищення продуктивності праці тощо).
Органічною складовою будь-якої системи організації заробітної плати і тому визначення кількості та якості праці кожного працівника є тарифна система, тобто сукупність державних нормативів, використовуючи які, планують і регулюють рівень заробітної плати працівників залежно від складності робіт, народногосподарського значення галузі виробництва, інтенсивності й умов праці. Основою тарифної системи є так званий принцип «розподілу за працею».
Тарифна система складається з тарифної сітки і тарифно-кваліфікаційного довідника.
Тарифна сітка є сукупністю розрядів із відповідними їм тарифними коефіцієнтами. У промисловості найпоширеніша шестирозрядна тарифна сітка.
Тарифно-кваліфікаційний довідник –документ, де зведено кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги до професійних знань і навичок робітника конкретного розряду. Помноживши тарифну ставку першого розряду (розмір оплати праці робітників за одиницю робочого часу — як правило, за годину) на коефіцієнт обраного розряду, визначають його ставку.
Мінімальна заробітна плата — розмір заробітної плати, нижче якого жоден державний, приватний наймач працівників не має права оплачувати відпрацьовану погодинну чи відрядну норму праці.
Як правило, вона обумовлює денний чи місячний розмір заробітної плати, за яким оплачують найпростіші види робіт, що належать до першого розряду. Однак мінімальний розмір заробітної плати не завжди відповідає прожитковому мінімуму, який визначають на основі споживчого кошика. Хоч загалом він повинен покриватися мінімальною заробітною платою, як це робиться у високорозвинутих країнах, або сукупними доходами.
Приклади розв’язку задач:
1. На підприємстві працюють 10 найманих робітників, середня заробітна плата складає 1550 гривень за місяць, норма додаткової вартості 150%. Чому дорівнює додаткова вартість на даному підприємстві?
Дано:
n = 10 m´ = m / V ∙ 100% V = 1550 ∙ 10 = 15500 грн.
V1 = 1550 грн. V = V1 ∙ n m = 150 ∙ 15500 = 23250 грн.
m´ = 150% m = m´∙ V 100
100%
m -?
Відповідь: додаткова вартість на даному підприємстві становить 23250 гривень.
2. Ви організуєте власний бізнес. Плануєте придбати обладнання з терміном амортизації 3 роки на 900 тисяч гривень, витрачати на придбання сировини і оплату комунальних послуг 150 тисяч гривень, на оплату робочої сили 80 тисяч гривень за рік. Чому буде дорівнювати вартість виготовленої продукції, при нормі додаткової вартості 250%?
Дано:
Соб = 150 тис. грн. W = С + V + m С = 150тис.+ 900тис./3 = 450 тис. грн.
Сос = 900 тис. грн. С = Соб + Сос /А m = 250%∙ 80 тис. / 100% = 200 тис.
А = 3 р. m = m´∙ V W = 450тис.+ 80тис.+200тис.=730 тис. грн.
V = 80 тис. грн. 100%
m´ = 250%
W -?
Відповідь: вартість блага складає 730 тис. гривень.
3. Для організації виробничої діяльності підприємство витрачає щомісяця сировини на 2500 грн., за оренду приміщення сплачується 1500 грн., комунальні послуги коштують 700 грн., використовується обладнання з терміном амортизації 3 роки, яке купували за 300000 грн., на підприємстві працюють 300 найманих робітників із середньою заробітною платою 900 грн. за місяць. Продуктивність підприємства 5000 виробів за місяць, кожен з них продається по 200 грн. Чи буде дане підприємство прибутковим? Якою є норма додаткової вартості?
Дано:
Соб (1) = 2500 грн. W = С + V + m W = 200 ∙ 5000 = 1000 тис. грн.
Соб (2) = 1500 грн. m = W - С – V С= 2500 грн. + 1500 грн. + 700 грн. +
Соб (3) = 700 грн. W = w1∙ h + 30000 / 36 ≈ 13 тис. грн.
А = 3 р. (36 міс) V = V1∙ n V = 900 ∙ 300 = 270 тис. грн.
Сос = 300000 грн. С = Соб + Сос /А m= 1000 тис. – 13 тис. – 270 тис. =
n = 300 m´ = m / V ∙ 100% = 717 тис. грн.
V1 = 900 грн. m´ = 717 тис. / 270 тис. ∙ 100% =
h = 5000 = 265,5%
w1 = 200 грн.
m -?
m´-?
Відповідь: підприємство буде прибутковим, отримає 717 тис. гривень прибутку, норма додаткової вартості 265,5%.
Основні поняття і терміни:
Капітал — самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість.
Постійний капітал – частина авансованого капіталу, яка функціонує у формі виробничих будівель, машин, устаткування, сировини, електроенергії тощо і не змінює величину своєї вартості у процесі виробництва.
Змінний капітал – частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили та змінює свою величину у процесі виробництва.
Додаткова вартість – прибуток власника засобів виробництва від використання найманої робочої сили.
Наймана праця — праця, що включається у процес виробництва через продаж робочої сили найманим працівником власнику засобів виробництва.
Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.
Заробітна плата – ціна товару робоча сила, що складається на ринку, тобто грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.
Номінальна заробітна плата — сума грошей, яка нараховується працівникові за відпрацьований час або обсяг роботи в певних одиницях і виплачується йому після утримання податків та інших встановлених законом відрахувань.
Реальна заробітна плата — сукупність життєвих благ (товарів і послуг), яку працівник може придбати за отриману номінальну заробітну плату на певний момент.
Мінімальна заробітна плата — розмір заробітної плати, нижче якого жоден державний, приватний наймач працівників не має права оплачувати відпрацьовану погодинну чи відрядну норму праці.
Питання для самоконтролю:
1. Капітал це:
А) грошовий ресурс, який використовується в промисловому виробництві
Б) ресурс, використання якого принесе прибуток
В) будь-які фінансові ресурси
Г) всі відповіді вірні
2. Заробітну плату робітника називають:
А) вартістю Б) постійним капіталом
В) змінним капіталом Г) додатковою вартістю
3. Прибуток власника засобів виробництва називають:
А) вартістю Б) постійним капіталом
В) змінним капіталом Г) додатковою вартістю
4. Постійний капітал складається з:
А) суми основного і оборотного капіталу
Б) суми основних і оборотних фондів
В) суми оборотного капіталу і змінного капіталу
Г) всі відповіді помилкові
5. Норма додаткової вартості – це відношення:
А) додаткової вартості до змінного капіталу
Б) додаткової вартості до постійного капіталу
В) змінного капіталу до додаткової вартості
Г) постійного капіталу до додаткової вартості
6. Заробітна плата – це:
А) ціна товару робочої сили
Б) плата за використання розумових, інтелектуальних, фізичних здібностей людини
В) грошові ресурсу, які виплачуються за використання робочої сили і необхідні для її відтворення
Г) всі відповіді вірні
7. Про що йдеться мова: сукупність життєвих благ (товарів і послуг), яку працівник може придбати за отриману заробітну плату на певний момент:
А) номінальна заробітна плата Б) реальна заробітна плата
В) середня заробітна плата Г) мінімальна заробітна плата
8. Що з перерахованого не відноситься до форм заробітної плати:
А) почасова Б) погодинна
В) преміальна Г) відрядна
9. Що з перерахованого не відноситься до систем заробітної плати:
А) преміальна Б) прогресивна
В) відрядна Г) колективна
10. Документ, де зведено кваліфікаційні дані робіт кожного розряду, вимоги до професійних знань, навичок робітника конкретного розряду має назву:
А) тарифна сітка Б) тарифно-кваліфікаційний довідник;
В) контракт Г) колективний договір
До лекції 12 виконується самостійна робота 5 «Розв’язок задач до теми “Капітал”»
Заняття 16
