3. Яка економічна категорія характеризується: «сукупність підприємств
і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-
господарської діяльності»:
А) економічна діяльність
Б) суспільне виробництво
В) галузь
Г) всі відповіді помилкові
4. Хто з перерахованих осіб не є зайнятим економічною діяльністю:
А) військовослужбовець Б) найманий робітник
В) державний службовець Г) домогосподарка
Д) фермер Е) жінка в декретній відпустці
5 Хто з перерахованих осіб є зайнятим економічною діяльністю:
А) домогосподарка Б) учень 5 класу
В) пенсіонер, який не працює Г) безпритульний
Д) волонтер, що надає моральну допомогу безпритульним
Е) військовослужбовець строкової служби
Заняття 5
Лекція 5 Промислове виробництво, витрати виробництва і прибуток
В результаті вивчення теми студенти повинні:
Знати: сутність і структуру промислового виробництва; сутність витрат виробництва, прибутку і доходу підприємства
Вміти: аналізувати сутність промислового виробництва; розраховувати витрати, прибуток, доход підприємства
Рекомендована література:
[1, с.213-259]
[2, с.207-212]
[4, 187-204]
План:
5.1 Промислове виробництво, промисловий капітал і його рух.
5.2 Витрати виробництва.
5.3 Сутність промислового прибутку, його норма і маса.
5.1 Промислове виробництво, промисловий капітал і його рух
Все виробництво можна поділити (умовно) на промислове і аграрне.
Організацією промислового виробництва займаються менеджери промислових підприємств і організацій, аграрного - менеджери аграрного виробництва.
Усі промислові виробництва поділяються на галузі: гірничодобувну, нафтогазодобувну, металургійну, хімічну, будівельну і машинобудівну, лісову і деревопереробну, легку (текстильна, швейна, взуттєва) та харчову.
Структуру виробництва на промисловому підприємстві можна простежити через рух промислового капіталу.
Промисловий капітал – капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.
Рухом промислового капіталу є його кругооборот і оборот.
Кругооборот промислового капіталу – його рух, у процесі якого він послідовно набуває і позбувається трьох функціонально особливих форм (грошової, продуктивної, товарної) і долає три стадії (обіг, виробництво, обіг).
Стадії кругообороту промислового капіталу (5.1.1):
/ ЗВ
Г – Т...В...Т´ - Г´ (5.1.1)
\ РС
/ ЗВ
де Г – гроші, авансовані на виробництво товарів, Т - придбані товари
\ РС
засоби виробництва і робоча сила); ...В... – процес виробництва; Т´ - вироблені товари, що містять додаткову вартість; Г´ - авансовані гроші, що зросли.
Отже, промисловий капітал здійснює круговий рух, у якому його грошова форма поступово набуває форми грошового, продуктивного і товарного капіталів та повертається до своєї вихідної форми – грошей.
Кругооборот промислового капіталу безперервний і здійснюється в три стадії:
Перша стадія – грошова форма промислового капіталу – гроші, які авансуються на придбання факторів виробництва з метою одержання додаткової вартості (5.1.1.1):
/ ЗВ
Г – Т (5.1.1.1)
\ РС
Друга стадія – продуктивна форма промислового капіталу – сукупність засобів виробництва і робочої сили найманих працівників, які є відповідно речовим і особовим факторами виробництва товарів, додаткової вартості (починається процес виробництва товарів) (5.1.1.2):
/ ЗВ
Т...В...Т´ (5.1.1.2)
\ РС
Третя стадія - товарна форма промислового капіталу – сукупність створених на основі найманої праці товарів, вартість яких вміщує додаткову вартість і тому є більшою, ніж вартість авансованого капіталу (товарна форма капіталу перетворюється на грошову, що здійснюється у сфері обігу) (5.1.1.3):
Т´ - Г´ (5.1.1.3)
Оборот капіталу – кругообороти капіталу, які відбуваються один за одним, поновлюються і повторюються.
Час обороту капіталу – період, протягом якого вся авансована вартість повертається до початкової (грошової) форми.
Час обороту промислового капіталу можна представити за допомогою таблиці 5.1.1
Таблиця 5.1.1 Час обороту промислового капіталу
| Час обігу - придбання факторів виробниц-тва | Час виробництва | Час обігу (реалізація продукції та перебуван-ня її у товарних запасах) | |||
| Перебування засобів виробництва у матеріальних виробничих запасах) | Робочий період – безпосереднє функціону-вання засобів виробництва | Перерви у виробничому періоді | |||
| Зумовлені особливос-тями технологіч-них процесів | Зумовлені організа-цією виробниц-тва (змінність, обідні перерви) | ||||
Швидкість обороту капіталу визначається за формулою 5.1.2:
П = 
(5.1.2)
де П – кількість оборотів авансованого капіталу за рік;
О – 12 місяців;
о – тривалість обороту капіталу (місяців)
Промисловий капітал поділяється на продуктивний капітал і капітал обігу.
Продуктивний капітал – капітал, який функціонує у сфері виробництва як засоби виробництва і робоча сила.
Капітал обігу – капітал, який у процесі обороту постійно перебуває у сфері обігу та існує у формі грошей, вироблених товарів.
Основний капітал – частина продуктивного капіталу, вартість якої переноситься на продукт поступово і повертається частинами у грошовій формі після реалізації товарів.
Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, яка протягом одного кругообороту повністю споживається в процесі праці, переносить свою вартість на вироблений продукт і повертається у грошовій формі після кожного кругообороту капіталу.
Оборотні засоби – оборотний капітал і капітал обігу у грошовій формі.
Структура і взаємозв’язок елементів промислового капіталу можна представити у вигляді схеми 5.1.1:
Схема 5.1.1 Структура і взаємозв’язок елементів промислового капіталу
Промисловий капітал
Грошовий капітал Продуктивний капітал Товарний капітал
Постійний капітал Змінний капітал
Засоби праці Предмети праці Заробітна плата
 | |
Основний капітал Оборотний капітал
Оборотні засоби
Капітал обігу
Ефективність обороту промислового капіталу характеризують такі показники:
- норма самозростання вартості N (формула 5.1.3):
N = 
· 100% (5.1.3)
де m – додаткова вартість;
К –авансований капітал.
- фондовіддача Фв (формула 5.1.4):
Фв = 
· 100% (5.1.4)
де ВП – обсяг виробленої продукції;
ОФ – вартість основних виробничих фондів.
- матеріаломісткість продукції Мп (формула 5.1.5):
Мп = 
(5.1.5)
де В – витрати матеріалів, палива, енергії та ін.;
ВП – обсяг виробленої продукції.
В результаті використання матеріально-речові елементи основного капіталу спрацьовуються.
Розрізняють:
Фізичне зношування основного капіталу – процес втрат елементами основного капіталу своїх техніко-виробничих властивостей для подальшого використання.
Моральне зношування основного капіталу – втрата його елементами частини своєї вартості внаслідок появи дешевих або продуктивніших машин і обладнання.
Амортизація основного капіталу – процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру їх зношування на вироблений продукт, перетворення її після його реалізації на грошову форму з метою використання вартості для наступного заміщення зношених елементів основного капіталу. Розмір річних амортизаційних відрахувань (А) розраховують за формулою 5.1.6:
А = 
(5.1.6)
де Кп – початкова вартість основного капіталу;
Ко – остаточна вартість основного капіталу;
Ч – час використання основного капіталу в роках.
Витрати виробництва
Витрати виробництва – сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції.
Капіталістичні витрати виробництва – витрати (авансування) грошових коштів на придбання засобів виробництва і робочої сили як елементів продуктивного капіталу (формула 5.2.1):
K = C + V (5.2.1)
Згідно з неокласичною теорією (мікроекономічний підхід) витрати виробництва можна класифікувати таким чином:
Постійні витрати FС – витрати, що не залежать від обсягу виробленої продукції, загальні витрати, пов’язані з функціонуванням підприємства (промислові будівлі, споруди, обладнання, устаткування, оплата управлінсько-адміністративного апарату, відрахування до амортизаційного фонду, інші виплати).
Змінні витрати VC – витрати, пов’язані з обсягом виробленої продукції (закупівля сировини, матеріалів, заробітна плата робітників, зайнятих виробництвом товарів або послуг).
Валові витрати ТС – сукупність постійних і змінних витрат (формула 5.2.2):
TC = FC + VC (5.2.2)
Середні витрати АС – витрати на виробництво одиниці продукції, вони бувають:
Середні загальні витрати ATC (формула 5.2.3):
АТС = 
(5.2.3)
Середні постійні витрати AFC (формула 5.2.4):
AFC = 
(5.2.4)
Середні змінні витрати AVC (формула 5.2.5):
AVC = 
(5.2.5)
Граничні витрати МС– додаткові до загальних витрати виробництва, яких потребує збільшення виробництва на одиницю продукції(формула 5.2.6):
МС = 
; 
; 
(5.2.6)
5.3 Сутність промислового прибутку, його норма і маса
Промисловий прибуток – перетворена форма додаткової вартості, що створена додатковою працею найманих працівників, представлена як породження авансованого промислового капіталу.
Прибуток є доходом від використання факторів виробництва; винагородою за підприємницьку діяльність; монопольним доходом, що породжений монопольним становищем товаровиробника; винагородою за ризик від підприємницької діяльності.
Норма прибутку (Р´) визначається як відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу (формула 5.3.1):
Р´= 
100% (5.3.1)
Взагалі, прибуток – це економічна категорія, яка відображає кінцеві результати господарської діяльності, одна з головних форм вартості додаткового продукту, різниця між виручкою від реалізації товару і витратами капіталу.
Дохід (виторг) – сума грошей або будь-які цінності, отримані підприємством, фірмою за конкретний проміжок часу в результаті будь-якої діяльності (виробничої і невиробничої).
Кожне підприємство прагне до максимізації прибутку, тобто здійснює зусилля, спрямовані на отримання найвищого прибутку від підприємницької діяльності.
Приклад розв’язку задачі:
Внаслідок збою у роботі комп’ютера фірми зникла необхідна інформація про її витрати. Головний бухгалтер зміг відновити лише деякі дані. Спробуйте розрахувати решту даних, заповнивши таблицю:
| Q | FC | VC | TC | ATC | AVC | AFC | MC |
Розв’язок:
1) Якщо є AFC10, то можна порахувати FC10:
FC10 = AFC10 ∙ Q10 = 100, постійні витрати однакові для усіх обсягів випуску, тому заносимо цей результат в усі колонки.
2) Нам відомі FC20 і VC20, можемо розрахувати ТС20:
ТС20 = FC20 + VC20 = 280
3) Нам відомі АТС10, можемо розрахувати ТС10:
ТС10 = АТС10 ∙ Q10 = 200
4) Нам відомі ТС10, FC10, можемо розрахувати VC10:
VC10 = ТС10 – FC10 = 100
5) Нам відомі ТС30, FC30, можемо розрахувати VC30:
VC30 = ТС30 – FC30 = 290
6) Ми маємо всі дані для розрахунку середніх витрат:
АТС = ТС / Q; АVC = VC / Q; AFC = FC / Q:
АТС0 = -; АТС20 = 14; АТС30 = 13;
АVC0 = -; АVC10 = 10; АVC20 = 9; АVC30 = 9,7;
AFC0 = -; AFC20 = 5; AFC30 =3,3.
7) Ми маємо всі дані для розрахунку граничних витрат:
МС = ∆ТС / ∆Q:
МС10 = (ТС10 – ТС0) / (Q10 – Q0) = 10; МС20 =8; МС30 = 11.
Відповідь:
| Q | FC | VC | TC | ATC | AVC | AFC | MC |
| - | - | - | - | ||||
| 9,7 | 3,3 |
Основні поняття і терміни:
Промисловий капітал – капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.
Кругооборот промислового капіталу – його рух, у процесі якого він послідовно набуває і позбувається трьох функціонально особливих форм (грошової, продуктивної, товарної) і долає три стадії (обіг, виробництво, обіг).
Оборот капіталу – кругообороти капіталу, які відбуваються один за одним, поновлюються і повторюються.
Час обороту капіталу – період, протягом якого вся авансована вартість повертається до початкової (грошової) форми.
Продуктивний капітал – капітал, який функціонує у сфері виробництва як засоби виробництва і робоча сила.
Капітал обігу – капітал, який у процесі обороту постійно перебуває у сфері обігу та існує у формі грошей, вироблених товарів.
Основний капітал – частина продуктивного капіталу, вартість якої переноситься на продукт поступово і повертається частинами у грошовій формі після реалізації товарів.
Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, яка протягом одного кругообороту повністю споживається в процесі праці, переносить свою вартість на вироблений продукт і повертається у грошовій формі після кожного кругообороту капіталу.
Оборотні засоби – оборотний капітал і капітал обігу у грошовій формі.
Амортизація основного капіталу – процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру їх зношування на вироблений продукт, перетворення її після його реалізації на грошову форму з метою використання вартості для наступного заміщення зношених елементів основного капіталу.
Витрати виробництва – сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції.
Дохід (виторг) – сума грошей або будь-які цінності, отримані підприємством, фірмою за конкретний проміжок часу в результаті будь-якої діяльності (виробничої і невиробничої).
Прибуток – це різниця між виторгом і витратами виробництва.
Питання для самоконтролю:
1. Про що йдеться мова: капітал, який у процесі обороту постійно перебуває у сфері обігу та існує у формі грошей, вироблених товарів:
А) капітал обігу Б) основний капітал
В) оборотний капітал Г) оборотні засоби
2. Про що йдеться мова: частина продуктивного капіталу, вартість якої переноситься на продукт поступово і повертається частинами у грошовій формі після реалізації товарів:
А) капітал обігу Б) основний капітал
В) оборотний капітал Г) оборотні засоби
3. Про що йдеться мова: частина продуктивного капіталу, яка протягом одного кругообороту повністю споживається в процесі праці, переносить свою вартість на вироблений продукт і повертається у грошовій формі після кожного кругообороту капіталу.
А) капітал обігу Б) основний капітал
В) оборотний капітал; Г) оборотні засоби
4. Про що йдеться мова: оборотний капітал і капітал обігу у грошовій формі.
А) капітал обігу Б) основний капітал
В) оборотний капітал Г) оборотні засоби
5. Які з перерахованих витрат відносяться до категорії постійних:
А) оплата праці найманого робітника Б) придбання сировини
В) оплата праці менеджера Г) ремонт обладнання
6. Які з перерахованих витрат відносяться до категорії змінних:
А) оплата праці прибиральниці Б) оплата праці охоронця
В) оплата праці найманого робітника Г) оплата праці менеджера
7. Яке висловлювання не характеризує сукупні витрати:
А) сукупні витрати – це сума постійних і змінних витрат
Б) TC = FC + VC В) ТС = АТС ∙ Q
Г) сукупні витрати – це сума постійних, змінних і граничних витрат
8. Яке з визначень не стосується граничних витрат:
А) приріст витрат на створення додаткової одиниці блага
Б) додаткові до загальних витрати виробництва, яких потребує збільшення виробництва на одиницю продукції
В) МС = ∆ТС / ∆Q Г) МС = ∆ АТС / ∆Q
9. Яку економічну категорію називають прибутком:
А) різницю між виторгом і витратами
Б) різницю між вартістю і авансованим капіталом
В) різницю між виторгом і оборотним капіталом
Г) різницю між виторгом і основним капіталом
10. Як розраховують норму прибутку:
А) як відношення додаткової вартості до авансованого капіталу
Б) як відношення додаткової вартості до змінного капіталу
В) як відношення додаткової вартості до нової вартості
Г) як відношення додаткової вартості до основних фондів
До лекції 5 виконується самостійна робота 1 «Розв’язок задач до теми “Витрати виробництва і промисловий прибуток”»
Заняття 6
Практична робота 1 Визначення умов прибутковості підприємства
Заняття 7
Семінар 1 Сутність аграрних відносин і земельної ренти
Заняття 8
Лекція 6 Відносини власності в економічному житті суспільства
В результаті вивчення теми студенти повинні:
Знати: структуру, юридичний і економічний зміст власності; форми власності; сутність процесів роздержавлення і приватизації
Вміти: визначати сутність, структуру власності; надавати характеристику різних форм власності; пояснювати необхідність здійснення роздержавлення і приватизації в умовах перехідної економіки
Рекомендована література:
[1, с.77-117]
[2, с.20-23]
[3, с.14-22]
[4, с.80-99]
План:
6.1 Відносини власності і їх структура
6.2 Відносини власності на початок 90-х років
6.3 Форми власності в Україні
6.4 Необхідність і основні напрямки приватизації державних підприємств в Україні. (додаткова інформація)
6.1 Відносини власності і їх структура
Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність – відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого використання, грошей тощо.
Як соціально-економічна категорія власність визначається ступенем розвитку продуктивних сил, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується в площині взаємодії «людина — людина».
Власність же в юридичному розумінні відтворюється системою зв'язків «людина — річ». Як юридично-правова категорія власність відображує майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріпляються системою відповідних прав власності.
Основа відносин власності - відносини привласнення засобів виробництва та його результатів.
Привласнення — це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб'єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.
Володіння характеризує необмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.
Розпорядження — здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.
Користування (використання) — процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.
Слід зауважити, що суб'єкт привласнення власності є одночасно володарем, розпорядником і користувачем. Володар реалізує також права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем, але далеко не завжди реалізує себе як володар. Користувач окремих благ може функціонувати, зовсім не реалізуючи прав володаря і розпорядника. Проте тільки в комплексі відносини володіння, розпорядження і користування становлять процес привласнення власності.
Парною категорією привласнення є відчуження.
Відчуження — процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, оречевлення результатів праці з перетворенням власності суб'єктів на об'єкти економічних відносин.
За суб'єктами, тобто носіями і реалізаторами відносин власності, розрізняють індивідуальну, колективну та державну власність. З розвитком суспільства відбувається кількісне і якісне зростання суб'єктів власності. Носіями різновидів індивідуальної власності є індивіди, домашні (сімейні) господарства найрізноманітнішої функціональної спрямованості.
Колективна власність реалізується через діяльність корпорацій, кооперативів, релігійних і громадських об'єднань та організацій, трудових колективів різних форм господарювання тощо.
Урізноманітнюються форми державних суб'єктів власності. Серед них розрізняють загальнодержавні (урядові, центральні структури, національний банк тощо), територіально-регіональні (комунально-муніципальні служби та інші органи місцевого самоврядування), галузеві (міністерства та відомства).
6.2 Відносини власності на початок 90-х років
В Україні, як і в інших республіках СРСР, тривалий час, аж до початку 90-х років, перевага віддавалася суспільній власності в двох її основних формах - державній і колгоспно-кооперативній.
Одержавлення процесів привласнення неминуче вело до одержавлення процесу управління: управляв той, хто мав у своєму розпорядженні ресурси. Кількість господарських питань, що вирішувалися на рівні держави, неухильно зростала, а трудові колективи дедалі більше відсторонялися від них. Економічні зв'язки між підприємствами могли встановлюватися лише на державному рівні. Питання: що, як і для кого виробляти також доводилися до підприємств «згори»; нормативи оплати праці формувалися державним апаратом і міністерствами.
