Виробничий процес
Відхилення від норм
Б у х
г Від-
а діли
Л (бюро) т норм і е норма- р тивів
І я
ВПіЗ (відділ
праці і заробітної плати) Плановий відділ Конструкторський Технологічний Головного механіка
Головного енергетика
Відділи та служби заводо- управління
Ініші відділи і служби
документи зведення відхилень для керівництва
Рис. 3.5. Управління собівартістю продукції [56, с. 239]
Відділ праці і заробітної плати розробляє технічно обґрунто- вані норми праці по кожній операції на деталі, вузли, напівфаб- рикати, вироби, на окремі види робіт та послуг.
При цьому враховується технічний рівень об’єднання або під- приємства, а також плани розвитку техніки, технології, наукової організації праці, удосконалення управління.
Поділяючи думку окремих економістів про те, що зниженню
собівартості продукції сприяють заходи з планування соціально-
го розвитку колективів [1], автор пропонує розробляти нормати-
ви з обслуговування персоналу та його розвитку. Реалізація пла-
нів соціального розвитку спрямовується на покращення
матеріальних, житлових і культурно-побутових умов, покращен-
ня умов праці, охорону здоров’я працюючих, підвищення квалі-
фікації кадрів, зниження плинності, що прямо впливає па підви-
щення продуктивності праці. Розробка нормативів повинна бути
одним з основних завдань відділу праці і заробітної плати.
Він повинен розробляти норми часу, норми виробітку. відряд-
ні розцінки, тарифні ставки погодинників, норми обслуговування
обладнання і робочих місць основними та допоміжними робітни-
ками, ліміти чисельності структурних підрозділів обладнання і виробничих одиниць, норми чисельності спеціалістів і службов- ців, керуючих середньою ланкою, норми використання робочого часу, співвідношення категорій працюючих по об’єднанню, ви- робничих одиницях та їх підрозділах.
Виробничий відділ разом із іншими відділами (конструктор- ським, технологічним, головного механіка, головного енергети- ка) визначає стратегію і тактику в нормуванні матеріалів і енер- госпоживанні. На основі конструкторської і технологічної
документації розробляються норми і нормативи споживання ма- теріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, усіх видів енергії. малоцінних і швидкозношуваних предметів, запасних частин, відходів виробництва, транспортно-заготівельних витрат. Норми витрат матеріальних, паливних та енергетичних ресурсів встано- влюються у визначеній послідовності — за деталями, вузлами,
агрегатами, виробами. Найважливішим видом робіт по норму- ванню є визначення норм по всій номенклатурі виробів, які виго- товляються.
На вузли норми розраховуються виходячи із набору різних деталей методом підсумовування. Той самий методичний при- йом використовується для визначення норми витрат матеріалів
на агрегати і вироби. Норми і нормативи витрат матеріальних ресурсів включають в себе основні матеріали на вузли, агрегати, вироби по кожному виду матеріалів, допоміжні матеріали на вироби в натуральному або грошовому виразі, запасні частини. паливо, норми кожного виду енергії (електричної, пари, стисну- того повітря, холоду для технологічних цілей в натуральному
виразі на одиницю продукції) для господарських цілей із розра- хунку на одиницю випущеної продукції, норми запасу матеріа- лів на складі, запаси палива, комплектуючих виробів, малоцін- них та швидкозношуваних предметів, нормативу транспортно- заготівельних витрат у процентах до оптової вартості матеріа- лів, коефіцієнти використання матеріалів, процент відходів у
виробництва та ін.
Відділ головного механіка бере участь у розробці норм і нор-
мативів використання основних засобів, зокрема таких норм, як
виробіток продукції протягом зміни, місяця на одиницю облад-
нання (в натуральному і вартісному вираженні), отримання про- дукції на м2 виробничої площі, використання обладнання у часі та потужності, втрати робочого часу, які плануються (поточний і капітальний ремонт), фондомісткість продукції, витрачання ін-
струменту на одиницю продукції.
Фінансовий відділ розробляє нормативи оборотності оборот- них засобів, рентабельності, незавершеного виробництва (у днях, шт.), виробничого та ремонтного циклу та ін.
Норми і нормативи, що розробляються усіма відділами, у кін- цевому результаті надходять у бюро нормативів, де їх зберігають у картотеках у класифікованому вигляді. На основі масиву норм і нормативів складаються нормативні калькуляції собівартості ви- робів.
Нормативна калькуляція на практиці є ідеальним методом со-
бівартості продукції, робіт, послуг виходячи із діючих норм і но-
рмативів на даний момент часу. Цілком зрозуміло, що точно вра-
хувати всі елементи такої складної системи, як виробничий
процес, що змінюється і постійно перебуває в русі, неможливо,
тому реальна собівартість завжди буде відрізнятися від ідеальної
(нормативної). Чим точніше пізнається суть виробничого проце-
су та враховується стан всіх факторів виробництва, тим ближче
нормативна собівартість продукції до фактичної її величини.
Звідси видно, наскільки важливо мати якісні норми і нормативи,
що враховують рівень і перспективи розвитку техніки, техноло-
гії, організації праці, які приводять до змін діючих норм і норма-
тивів, незалежно від того, чи усвідомлюється це і враховується
чи не усвідомлюється і не враховується. Якщо в об’єднанні нала-
годжений контроль за змінами норм, то вони періодично пере-
глядаються, а їх зміни вносяться в нормативні калькуляції, що
дозволяє забезпечити об’єктивність нормативної собівартості.
В іншому випадку нормативна собівартість продукції перестає
бути надійним орієнтиром у справі управління собівартості про-
дукції.
Зрештою, на практиці ці відхилення виявляють себе у вигля-
ді не — документованих відхилень, їх значна величина свідчить
про недосконалість нормативного господарства з усіма наслід-
ками, що випливають з цього факту. Аналіз роботи підприємств,
що впровадили нормативний метод, свідчить про те, що в бага-
тьох випадках недооцінюється такий елемент, як зміни норм.
Зміни норм дають уяву про динаміку витрат окремих видів ма-
теріалів, дозволяють розраховувати економію матеріальних ре-
сурсів, дня чого зміни норм слід помножити на обсяг випуску
продукції.
Перегляд норм та нормативів здійснюється службами і відді-
лами заводоуправління та на підставі повідомлення про зміни
норм доводиться до відділу (бюро) норм і нормативів, який вно-
сить необхідні коригування в норми і нормативні калькуляції.
При зміні передбачених параметрів виробництва продукції (інше обладнання, відсутність потрібного матеріалу та заміна йо- го іншим, не передбачені технологією трудові операції, зміна транспорту та маршруту перевезень та ін.) виникають різного ро- ду відхилення. Потік інформації про відхилення від норм направ- ляється із цехів, бригад, змін в бухгалтерію, періодичність над- ходження такої інформації встановлюється залежно від кон- кретних умов діяльності об’єднання (щодня, один раз на три — п’ять днів, щотижня). Необхідно при цьому враховувати опера- тивність рішень, що приймаються, трудомісткість обробки інфо- рмації, актуальність контролю за рівнем витрат, підготовку управлінських кадрів та інші обставини.
Інформація про відхилення обробляється працівниками бухга- лтерії і у визначені терміни подається у вигляді зведення (із за- значенням кількості і суми відхилень, номера цеху, дільниць та
ін. кодів причин та винуватців).
Деталізація даних, що подаються, залежить від рівня управ-
ління. Для вищого рівня управління необхідні дані про відхилен-
ня у зведеному вигляді — за місцями виникнення та центрами
відповідальності із зазначенням узагальнених даних по причинах
і винуватцях. Для середнього рівня управління потрібні найбільш
детальні дані про відхилення за окремими видами матеріалів і за-
робітній платі. Для різних відділів та служб підприємства
(об’єднання) надається часткова інформація. Так, у відділ праці і
зарплати надходять дані про відхилення по зарплаті, всіх струк-
турних підрозділів із зазначенням узагальнених даних по причи-
нах і винуватцях, для виробничого відділу—дані про відхилення
по всій номенклатурі матеріалів або по їх групах по причинах і
винуватцях, в такому ж порядку подаються зведення для інших
відділів.
Керівники різних рангів, фахівці відділів і служб зобов’язані
втручатися в хід виробничого процесу, оперативно усувати нега-
тивні і закріплювати позитивні впливи на формування собіварто-
сті продукції, тобто здійснювати принцип зворотного зв’язку —
регулювання.
Вищезапропонована професором Пушкарем М. С. методика
управління собівартістю продукції узагальнює досвід застосу-
вання нормативного методу обліку витрат на виробництво з по-
зиції системи управління [56, с. 243].
Традиційно вважалося, що контроль за формуванням собівар-
тості продукції є завданням працівників бухгалтерського обліку.
Однак це далеко не так. Роль обліку в управлінні собівартістю
продукції полягає у тому, що зворотний зв’язок між управлінсь- кою системою та системою, що управляється (в нашому випадку між управлінськими відділами та службами і виробничим проце- сом) здійснюється через бухгалтерію, яка надає інформацію для прийняття управлінських рішень у вигляді відхилень від заданих параметрів. На практиці управлінська система взаємодіє з систе- мою, якою вона управляє безпосередньо, як правило, минаючи бухгалтерію.
Бухгалтерський апарат може впливати на процес виробництва тоді, коли він виступає ініціатором перегляду норм і нормативів,
використовуючи їх в якості основного інструменту контролю за
раціональним витрачанням матеріальних, трудових і фінансових
ресурсів.
Використання зазначеної методики управління собівартістю
продукції дозволяє вирішити проблему стимулювання за еконо-
мію матеріальних, паливних та енергетичних ресурсів. На основі
існуючої інформаційної бази доцільно застосовувати індивідуа-
льне або групове преміювання. Оскільки при зміні норм відомі
ініціатори (відділи, виконавці), то можливо розрахувати еконо-
мію від змін норм на обсяг продукції, визначити осіб, які підля-
гають преміюванню і розмір премії. Як правило, за зміну норм
преміюються працівники керівнього складу, фахівці та службов-
ці. Економія матеріальних, паливних та енергетичних ресурсів за
рахунок відхилень від норм, якщо вона технічно та економічно
обґрунтована, може служити підставою для преміювання робіт-
ників, які отримали економію. Первинні документи, що склада-
ються по відхиленнях, мають всю необхідну для цього інформа-
цію — причини та ініціаторів відхилення. Отже, усувається і
безадресність при преміюванні окремих працівників та їх груп,
що має велике моральне і соціальне значення.
3.3. СИСТЕМА «СТАНДАРТ-КОСТ»,
