Облік покриття постійних затрат з відносними прямими затратами

 

До головних характеристик даного методу можна віднести такі:

1. Розробляється ієрархія об’єктів затрат, яка включає в себе

напрямки діяльності, центри відповідальності, види затрат, види

продукції, причому усі затрати є прямими для будь-якого об’єкта.

2. Затрати поділяють на такі групи:

— прямі і непрямі для заданого об’єкта (наприклад, продукція,

центр затрат);

— постійні і змінні щодо обсягу діяльності;

— грошові і негрошові;

— за факторами, які визначають величину затрат(наприклад,

чисельність персоналу, виробничі площі).

Перевагами методу обліку покриття постійних затрат з відно-

сними прямими затратами є:

— відсутність необхідності розподілу непрямих постійних за-

трат;

— усі затрати розглядаються як прямі, що дає більші можли-

вості для контролю;

— наявність інформації для оптимізації структури випуску в

умовах обмежених ресурсів.

Недоліки цього методу зводяться до таких моментів:

— важко здійснювати оцінку запасів;

— не завжди можна знайти об’єкт обліку, для якого затрати є

прямими;

— складність методу.

 

 

4. Облік планових граничних затрат

 

 

Основні риси обліку граничних планових затрат зводяться до наступного:

• Даний метод обліку затрат на відміну від усіх попередніх ці-

єї системи використовує не фактичні, а планові значення.

• На відміну від обліку за повною плановою собівартістю фак- тичні затрати порівнюються з плановими лише у змінній, але не у постійній частині.

• Порівняння планових і фактичних значень здійснюють та-

ким чином:

1. Розраховують планові затрати за центрами затрат.

2. Планові затрати поділяють на постійні і змінні.

3. Планову ставку змінних затрат обчислюють за формулою

(Сп зм):

 

Сп зм = Зп зм: Оп, (3.18)

 

де Зп зм — планові змінні затрати,

Оп — плановий обсяг.

4. Розрахункові планові змінні затрати визначають за форму-

лою(Зр п):

Зр п = Сп зм · Оф, (3.19)

де Оф — фактичний обсяг.

5. Відхилення за рахунок норм і цін обчислюють за форму-

лою (Вн ц):

Вн ц = Зф – Зр п, (3.20)

де Зф, Зр п — фактичні і розрахункові планові затрати відповідно.

6. Проводять аналіз постійних затрат.

Визначають продуктивні постійні затрати (Зп прод):

Зп прод = Зпп · Оф: Оп, (3.21)

де Зпп — планові постійні затрати,

Оф, Оп — фактичний і плановий обсяги відповідно.

7. Визначають непродуктивні постійні затрати (Зп непрод):

Зп непрод = Зпп: Оп · (Оф – Оп) (3.22)

8. Відхилення постійних затрат не відносять на конкретні центри затрат, а списують на результати діяльності усього під- приємства.

До складу собівартості продукції включають лише змінні за-

трати.

Перевагами даного методу обліку затрат є усі ті, що відно-

сяться до всієї системи обліку за неповною собівартістю, а також

розширення можливостей для контролю порівняно з простим

«директ-костингом» та зрозумілість й наочність.

Недоліки цього методу обліку практично ті ж самі, що й у

простому «директ-костингу».

Охарактеризовані системи і методи обліку затрат на виробни-

цтво отримали значне поширення у зарубіжній практиці.

Щодо вітчизняного виробництва, то слід зазначити, що в се-

редині 90-х років ХХ століття питання обліку затрат на виробни-

цтво перейшли у компетенцію управлінського обліку, методика

організації і ведення якого перебувають нині у віданні безпосе-

редньо конкретних підприємств і організацій, які самостійно ви-

рішують питання вибору і використання на практиці того чи ін-

шого методу обліку затрат.

Управлінський облік тісно пов’язаний з калькуляцією, тобто

економічними та інженерно-економічними розрахунками собіва-

ртості окремих видів продукції, окремих деталей, вузлів. Кальку-

ляція необхідна для обґрунтування цін на продукцію, визначення

прибутку, рівня рентабельності, порівняння собівартості продук-

ції, яка виробляється на різних підприємствах.

Контроль за формуванням собівартості продукції передбачає

таку систему інформації, яка при невеликих витратах повністю

забезпечує апарат управління необхідними даними для прийн-

яття управлінських рішень. Найбільш ефективною вважається

система інформації про об’єкт спостереження, яка базується на

фіксації і аналізі відхилень від прогнозних (планових) парамет-

рів об’єкта.

У зв’язку з цим виникає необхідність планування стану

об’єктів управління на основі детально розроблених норм і нор-

мативів витрат на виробництво по всій номенклатурі виробів.

Норми і нормативи витрат на виробництво служать для визна-

чення обсягу необхідних ресурсів для запланованого обсягу ви-

пуску продукції (матеріалів, енергії, палива, заробітної плати, ви-

трат на обслуговування і управління виробництвом тощо). Норми

витрат служать для контролю за витрачанням матеріалів у виро-

бництві методом визначення їх обсягу на виробничу програму і

виписки лімітних карт на видачу матеріалів. Лімітні карти міс-

тять інформацію про вид матеріалу, кількість на виробничу про-

граму, місце споживання, дату видачі, кількість, залишок ліміту,

підпис осіб, які оформляють операції. Видача матеріалу здійсню-

ється тільки в межах ліміту. Якщо виникає потреба в додатковій

кількості матеріалів, то треба ставити питання перед адміністра-

цією про визначення додаткового ліміту або видачу їх за вимо-

гою. Таким чином, видача матеріалів у межах ліміту є норматив-

ним витрачанням, а понад ліміт — відхиленням від норм.

Відхилення від норм можуть бути з різних причин, тому в пер-

винних документах на відхилення (акт про заміну матеріалів, акт

про брак, вимоги на додаткове списання матеріалів, акт про про-

стій тощо) вказується причина і винуватці відхилень. Така інфо-

рмація збирається у встановлені строки і подається заінтересова-

ним особам для аналізу і прийняття рішень.

Норми і нормативи чисельності працюючих, їх професійний

склад служать для визначення розцінок, тарифних ставок і

окладів та фонду оплати праці. Відхилення від планового фонду

оплати праці також фіксуються у первинних документах з вказі-

вкою причин і винуватців. Така інформація узагальнюється і

періодично подається працівникам управління для прийняття

рішень.

Непрямі витрати також плануються в розрізі кожної статті ви-

трат. При цьому розробляються кошториси витрат на місяць чи

квартал. Відхилення виявляються в кінці звітного періоду, що послаблює поточний контроль за ними протягом місяця. З метою посилення контролю доцільно кошториси витрат розробляти по окремих структурних підрозділах підприємства і визначати від- повідальних осіб за дотримання кошторису.

Система планування повинна бути адекватною системі обліку витрат на виробництво. Це можна забезпечити за умов розробки робочого проекту організації планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на конкретному підприємстві.

Нормативний метод є похідним від методу управління за від- хиленнями. Сутність нормативного управління полягає в управ- лінні на підставі інформації про відхилення від заздалегідь ви- значених параметрів норм (кошторису, стандарту тощо). Отже, для нормативного контролю затрат в обліку потрібно принаймні з’ясувати, що таке нормативне управління (тобто управління за

відхиленнями). Основні значення, які характерні для методу управління за відхиленнями, а також взаємозв’язок між цим ме- тодом і нормативним ілюструє рис. 3.2.