Безумовні рефлекси, їхня характеристика й класифікація

Тема№5. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ.

1. Створення навчання про ВНД. Поняття врождених і набутих форм поводження.

2. Механізм утворення умовних рефлексів.

3. Методи вивчення умовних рефлексів. Стадії утворення умовних рефлексів. Види умовних рефлексів. Відмінності безумовних рефлексів від умовних.

4. Створення навчання про ВНД. Поняття врождених і набутих форм поводження.

Створення вчення про ВНД. Поняття вроджених і набутих форм поводження.

Кора великого мозку й найближчі до неї підкіркові структури є вищим відділом ЦНС людини й тварин. Основна функція цього відділу - здійснення складних поведінкових реакцій організму (поводження), складових вищої нервової діяльності.

Вища нервова діяльність – це діяльність вищих відділів ЦНС, що забезпечує найбільше пристосування тварин і людини до навколишнього середовища.

В основі ВНД лежать умовні й складні безумовні рефлекси. У процесі еволюції в поводженні починають домінувати умовні рефлекси. На відміну від діяльності кори й найближчих підкіркових вузлів робота інших відділів нервової системи зветься нижчої нервової діяльності й здійснюється за принципом не умовних, а безумовних рефлексів.

Завдяки вищій нервовій діяльності забезпечуються нормальна взаємодія організму й зовнішнього миру. Завдяки нижчій нервовій діяльності здійснюється регуляція роботи внутрішніх органів і забезпечується існування організму як єдиного цілого.

Роль И. М. Сєченова й И. П. Павлова в створенні навчання про ВНД.САМОСТІЙНО

Рефлекси головного мозку включають три ланки. Перша, початкова, ланка – це збудження в органах почуттів, викликуване зовнішніми впливами. Друга, центральна, ланка – процеси збудження й гальмування, що протікають у мозку. На їхній основі виникають психічні явища (відчуття, подання, почуття й т.д.). Третя, кінцева, ланка - руху й дії людини, тобто його поводження. Всі ці ланки взаємозалежні й обумовлені.

Поняття вроджених і придбаних форм поводження.

Майже все необхідне для своєї життєдіяльності організм одержує із зовнішнього середовища. Складний комплекс пристосувальних рухових актів, спрямованих на задоволення наявної в організму потреби й проявляються в цілеспрямованій діяльності, називається поводженням. Поводження являє собою сукупність фізіологічних і психічних процесів.

Поводження буває уроджене й придбане.

Уродженим поводженням називаються такі форми поводження, які генетично запрограмовані й котрі практично неможливо змінити.

Придбаними називають всі форми поводження, які формуються як результат індивідуального досвіду живого організму.

Перевага вродженого поведінкового акту, наприклад відсмикування руки від вогню, полягає в тім, що він реалізується дуже швидко й завжди безпомилково. Це істотно знижує ймовірність фатальних помилок, які могло б допустити тварина, якби йому доводилося вчитися уникати вогню або затаюватися, коли поблизу перебуває хижак.

Вроджене поводження рятує від необхідності затрачати час й енергію на навчання. У здійсненні вроджених форм поводження задіяні нижчі відділи нервової системи.

Придбані форми поводження мають свої переваги. Вони можуть згодом модифікуватися при зміні умов навколишнього середовища.

Уроджені форми поводження розвивалися й удосконалювалися протягом багатьох поколінь шляхом природного добору, сприяють виживанню виду. До вроджених форм поводження ставляться безумовні рефлекси й інстинкти.

Безумовні рефлекси, їхня характеристика й класифікація

Безумовні рефлекси (видові рефлекси) – відносно постійні, стереотипні, уроджені, генетично закріплені реакції організму на внутрішні й зовнішні подразники (стимули), здійснювані при участі центральної нервової системи (ЦНС).

Наприклад, виділення слини при влученні їжі в рот, відсмикування руки при уколі пальця й ін. Для їх здійснення організм має готові рефлекторні дуги. Безумовні рефлекси здійснюються спинальними або черепно-мозковими рефлекторними дугами. Їхні центри розташовані в спинному мозку й у стовбурній частині головного мозку. Для їхнього здійснення необов'язкова участь кори півкуль великого мозку. У механізмі безумовних рефлексів існує зворотному зв'язку - інформації про результати й ступінь успішності зробленої дії.

Завдяки безумовним рефлексам зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища й відбувається розмноження. Безумовні рефлекси лежать в основі всіх поведінкових реакцій тварин і людини.

(Н. А. Рожанский) виділив 24 безумовних рефлексу й розділив їх на наступні шість груп:

– рефлекси загальної активності;

– обмінні рефлекси;

– рефлекси міжвидових відносин;

– рефлекси продовження виду й розмноження;

– екологічні рефлекси (дослідницький, міграційний й ін.);

– неповедінкові рефлекси (болючий, терморегуляторний й ін.).

И. П. Павлов розрізняв безумовні рефлекси на:

– харчові (ковтання, ссання й т.п.);

– полові («турнірні бої», ерекція, эякуляция й т.п.);

– захисні (кашель, чихание, миготіння й т.п.);

– орієнтовні (настораживание, вслухання, поворот голови до джерела звуку й т.п.) і ін.

Інстинкт (від лат. instinctus – спонукання) – це складна вроджена форма поводження, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища, що має велике значення для виживання організму.

Прикладами інстинктів у тварин є будівля птахами гнізд, греблі бобрами й ін.

У тільки що народженої дитини легені ще не діють. Коли зв'язок з материнським організмом переривається, у крові немовляти починає накопичуватися вуглекислий газ. Він впливає на дихальний центр довгастого мозку й викликає інстинктивний вдих. Дитина починає дихати самостійно.

Інстинктивне поводження генетично запрограмоване, і його практично не можна змінити.