Зовнішньополітичний курс Китаю, як декларується офіційним Пекіном, у т.ч. у рішеннях XXVII з’їзду КПК (жовтень 2007 р.), спрямований на забезпечення сприятливих зовнішніх умов для здійснення КНР політики реформ і відкритості, а також формування справедливого політичного та економічного світоустрою на основі п’яти принципів мирного співіснування. Основоположними принципами зовнішньої політики КНР є «п’ять принципів мирного співіснування» (взаємна повага державного суверенітету та територіальної цілісності, взаємний ненапад, невтручання у внутрішні справи один одного, рівність та взаємна вигода, а також мирне співіснування). Китай проголосив, що ніколи не вступатиме до будь-яких військових альянсів з однією державою або групою держав.
За китайськими оцінками, нинішні тенденції глобалізації та поступовий рух у напрямку становлення багатополярності створюють для цього сприятливі можливості. Разом з тим, у Китаї відзначають, що у світі продовжують діяти менталітет «холодної війни», гегемонізм і політика сили. На думку китайської сторони, їхніми особливо небезпечними проявами є розширення військових блоків, збільшення розриву у прибутках розвинених країн та країн, що розвиваються, спроби втручання у внутрішні справи, а також існування локальних конфліктів.
Нині Китай дедалі більше позиціонує себе не тільки як важливий регіональний гравець, а як глобальна економічна та політична сила.
Безумовно, пріоритетними для офіційного Пекіна є відносини з провідними державами світу та країнами-сусідами. США, як і раніше, сприймаються КНР як головний суперник у боротьбі за майбутній вплив на глобальні процеси у військово-політичній, безпековій та економічній сферах (у закритих документах ЦК КПК відносини з Вашингтоном називаються «головними з головних»). При цьому Китай намагається не допустити серйозного ускладнення китайсько-американських відносин та зберігати позитивну динаміку «конструктивного діалогу» з цією країною. Офіційним Пекіном поділяються висловлені Вашингтоном ідеї про «спільну з США відповідальність» за ситуацію у світі. Водночас, головною проблемою в двосторонньому співробітництві залишається «тайванське питання» (останнє загострення відносин між КНР і США спостерігалося на початку 2010 р. після ухвалення Адміністрацією Президента Б.Обами рішення продати зброю Тайваню на загальну суму 6,4 млрд. дол. США). Не врегульовано також значний блок торговельно-економічних проблем (курс китайського юаня до долара США, істотний дисбаланс у взаємній торгівлі, захист прав інтелектуальної власності в Китаї тощо).
З обранням на посаду Президента США Б.Обами Китай висунув п’ять пропозицій щодо подальшого розвитку китайсько-американських відносин, суть яких полягає у наступному:
- розбудові міждержавних відносин, виходячи зі стратегічної перспективи на основі принципів трьох китайсько-американських комюніке та обопільної безпрограшності; докладанні зусиль для поступального, стабільного та здорового розвитку відносин конструктивного співробітництва між КНР і США;
- активізації політичного діалогу і поглибленні взаєморозуміння між двома країнами, зміцненні взаємної довіри;
- розширенні сфер практичного співробітництва в політико-безпековій (боротьба з тероризмом, ядерне нерозповсюдження) та торговельно-економічній (подолання негативних наслідків глобальної фінансово-економічної кризи) сферах, а також у галузі енергетики та охорони довкілля; посиленні взаємодії у врегулюванні важливих міжнародних і регіональних проблем;
- розв’язанні належним чином існуючих протиріч та врегулюванні «чутливих» питань, зближенні позицій сторін з найбільш актуальних питань порядку денного китайсько-американських відносин;
- розвитку неофіційних та громадських обмінів між КНР і США.
На фоні значного негативного впливу глобальної фінансово-економічної кризи на економіки КНР і США на сьогодні виразною є тенденція зміщення новою адміністрацією США акцентів у співробітництві з офіційним Пекіном з «чутливої» проблематики політичних відносин (права людини, Тибет) до більшої прагматизації та економізації двосторонньої співпраці.
Країни продовжують активну взаємодію та координують свої дії (як на двосторонньому рівні – через механізм стратегічного та економічного діалогу, так і у багатосторонньому форматі) з врегулювання широкого кола актуальних питань міжнародного життя («ядерна проблема» КНДР, питання регіональної безпеки і стабільності в Північно-Східній та Південно-Східній Азії, «іранське питання», ситуація в Судані (Дарфурі), М’янмі, боротьба з міжнародним тероризмом, участь у багатосторонніх зусиллях з подолання наслідків фінансової кризи тощо).
Відносини з ЄС (офіційно класифікуються як «всебічне стратегічне партнерство») також розглядаються КНР як надзвичайно важливі. Офіційний Пекін активно підтримує зміцнення європейського «полюсу» у світовій політиці, інтенсивно розвиває свої торговельно-економічні зв’язки з Європою, передусім у передових і наукомістких галузях.
Китайська сторона дещо послабила політичний тиск на ЄС з питання зняття існуючого ембарго на постачання озброєнь до КНР, приділивши особливу увагу поглибленню діалогу з проблематики прав людини (зазначене має для офіційного Пекіна важливе значення, в т.ч. з огляду на активні контакти Далай-лами з західними лідерами).
Триває переговорний процес щодо Угоди про партнерство й співробітництво між КНР та ЄС. В ході останньої зустрічі «КНР-ЄС» (квітень 2010 р.) сторони досягли домовленості щодо започаткування нового спільного проекту в галузі «чистої» енергії.
Водночас, в ході офіційного візиту до Австрії у липні ц.р. Міністр закордонних справ Ян Цзєчи серед перспективних напрямків китайсько-європейського співробітництва назвав активізацію контактів на високому рівні з метою поглиблення політичної взаємодовіри, нарощування міжпарламентської та міжпартійної взаємодії для зміцнення соціальної основи відносин між Китаєм і ЄС, всебічне просування співпраці у торговельно-економічній галузі, у сферах високих і новітніх технологій, „зеленої” економіки, а також вжиття спільних заходів проти торгового протекціонізму.
Починаючи з 2006 р., Китай почав активно реалізовувати курс, спрямований на нормалізацію відносин з Японією.
Сторонами започатковано механізм стратегічного діалогу з економічних питань. Нині дещо спала гострота проблеми історичної спадщини. Важливими питаннями, що перешкоджають активному розвитку двостороннього співробітництва, залишаються проблеми взаємного нарощування оборонної могутності, японсько-американський військовий альянс, політика Японії щодо Тайваню, протиріччя між двома країнами у Східно-Китайському морі, включаючи територіальні суперечки навколо островів Дяоюйдао (Сенкаку). Стосовно одного з найбільш актуальних питань порядку денного сучасних китайсько-японських відносин – територіальної суперечки довкола о.Дяоюйдао, Китай виступає на користь його вирішення шляхом консультацій і переговорів на основі положень т.зв. «Спільного розуміння з питання Східно-Китайського моря». Зокрема, під час чергової зустрічі між МЗС двох країн з цього питання, яка відбулась наприкінці липня 2010 року, сторони підкреслили необхідність активнішої реалізації «принципової домовленості» з питання Східно-Китайського моря.
У діалозі з Японією упродовж останніх років китайська сторона, як і раніше, наполягала на тому, що в основі майбутнього розвитку китайсько-японських відносин мають лежати довгострокові інтереси двох країн.
У 2009 р. Китай запропонував п’ять напрямів подальшого розвитку співробітництва з Японією: активізація політичного діалогу на вищому рівні, поглиблення взаємодовіри, розширення торговельно-економічної співпраці, у т.ч. в контексті подолання негативних наслідків глобальної фінансово-економічної кризи; сприяння покращенню взаємного сприйняття народами двох країн; поглиблення взаємодії в Азії в економічному та політико-безпековому вимірах; врегулювання розбіжностей в конструктивному ключі зі збереженням позитивної атмосфери двосторонніх відносин.
На сьогодні у відносинах з Росією КНР вирішила практично усі найбільш гострі спірні питання - у 2005 р. було завершено багаторічний переговорний процес з врегулювання прикордонних проблем між двома країнами. Завдяки зусиллям сторін було закладено основи довгострокового політичного та економічного співробітництва, проголошено відносини стратегічного партнерства. За словами Міністра закордонних справ КНР Ян Цзєчи, сучасні китайсько-російські відносини стратегічного партнерства відзначаються «зрілістю» та стабільністю, являючи собою модель взаємодії між двома світовими гравцями.
З точки зору Кремля та офіційного Пекіну, російсько-китайське партнерство спрямоване на спільну протидію негативним проявам глобалізації, опрацювання шляхів протидії глобальному тероризму, зменшення розриву в рівнях розвитку між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. Одним з головних завдань на перспективу Росія та Китай вважають формування моделі багатополярного світу.
Досить інтенсивно розвивалися китайсько-російські відносини в 2009-2010 рр. Значну увагу привернуло підписання в ході офіційного візиту Прем’єр-міністра Росії В.Путіна до КНР (листопад 2009 р.) Меморандуму про взаєморозуміння між КНР та РФ щодо співробітництва в газовій сфері та Рамкової Угоди між ВАТ «Газпром» і Китайською національною нафтогазовою корпорацією про основні умови поставок російського природного газу до КНР, обсяги яких можуть скласти близько 70 млрд. м3 на рік.
Ключове значення для розширення номенклатури взаємної торгівлі мало схвалення сторонами в 2009 р. Основних положень Програми співробітництва регіонів Північно-Східного Китаю та Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ.
Велике значення для активізації практичного співробітництва між Китаєм і Росією мав візит до РФ у березні ц.р. заступника Голови КНР Сі Цзіньпіна. В травні 2010 р. Росію відвідав Голова КНР Ху Цзіньтао, який взяв участь в урочистих заходах з нагоди святкування 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Під час його зустрічей з керівниками Примор’я китайською стороною було запропоновано збільшити поставки китайських товарів на ринок Приморського краю та розширити обсяги прямих китайських інвестицій в економіку регіону. Обговорено шляхи інтенсифікації міжрегіональної співпраці в сферах сільського господарства, фінансів, послуг та в енергетичній галузі.
За результатами переговорів та симпозіуму з питань Уссурійської зони китайсько-російського торговельно-економічного співробітництва було підписано 15 договірно-правових документів про співпрацю на міжрегіональному рівні між КНР та РФ у торговельно-економічній, технологічній, енергетичній та інфраструктурній галузях на загальну суму близько 1,6 млрд. дол. США.
У ході китайсько-російських переговорів в Москві було підписано рамковий контракт на спорудження другої черги (третього і четвертого енергоблоків) Тяньваньської АЕС в КНР. Контракт оцінюється приблизно в 1,7 млрд. дол. США. Було підписано китайсько-російську рамкову угоду про відкриття кредитної лінії Зовнішекономбанку РФ на суму 1 млрд. дол. США, яку буде використано для фінансування масштабних інвестиційних проектів на території Росії, а також ряд інших договірно-правових документів, переважно в торговельно-економічній та інвестиційній галузях, на загальну суму понад 6,7 млрд. дол. США.
Головними подіями в китайсько-російських відносинах у другому півріччі 2010 р. стануть державний візит до КНР Президента РФ Д.Медведєва (третя декада вересня ц.р.) та чергова регулярна зустріч Прем’єр-міністрів двох держав В.Путіна та Вень Цзябао (орієнтовно жовтень).
Активний політичний діалог на вищому рівні підтримується регулярними зустрічами керівників двох країн у рамках міжнародних форумів (лише з початку 2010 р. лідери двох держав провели чотири зустрічі в ході багатосторонніх форумів).
Надаючи пріоритетного значення взаємодії з Росією, Китай проводить лінію на підтримку збалансованих відносин з усіма країнами СНД. При цьому, його підхід до розбудови цих відносин, крім прагматичних мотивів, багато в чому визначається стурбованістю довготерміновими геополітичними наслідками т.зв. «кольорових революцій» і посиленням впливу США та Японії на цьому просторі, особливо в Центральній Азії. Цей регіон привертає до себе підвищену увагу КНР як джерело сировини (насамперед, нафти та газу) і перспективний ринок збуту китайських товарів.
У своїх коментарях щодо нещодавніх подій у Киргизстані китайська сторона висловила глибоку стурбованість у зв’язку з ситуацією, яка склалася в столиці цієї країни та інших містах, а також сподівання щодо скорішої нормалізації відносин між владою та опозицією цієї країни в правовому полі, що відповідатиме інтересам киргизького народу та миру і стабільності в регіоні.
Демонструючи очевидну зацікавленість у консолідації Шанхайської Організації Співробітництва та активізації взаємодії з РФ у рамках Організації, офіційний Пекін разом з тим намагається уникати конфронтації з Вашингтоном у центральноазіатському регіоні.
З питань «заморожених конфліктів» на теренах СНД китайська сторона займає дистанційовану позицію, виступаючи за пошук «мирних рішень» на основі поваги до суверенітету, територіальної цілісності держав, а також дотримання принципу невтручання у внутрішні справи.
