Вироблення управлінського рішення — творча, вольова дія суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про це, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або у зміні цілі. У широкому значенні управлінське рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації, що становить основу процесу управління.
Потреба в прийнятті рішення виникає у зв'язку із зовнішніми обставинами (припис вищестоящого органу управління, координація і регулювання відносин з іншими органами управління) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів діяльності, виникнення резервів, порушення дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи. Вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі.
Для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до розробки, реалізації й оцінювання управлінських рішень, з метою підвищення їх результативності, ефективності, якості та послідовності, застосовують їх певну класифікацію.
Управлінські рішення можна класифікувати:
• за характером цілей;
• за функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються (сферою дій);
• за рівнями ієрархії систем управління;
• за характером організації розробки;
• за причинами виникнення;
• за вихідними методами розробки;
• за організаційним оформленням.
За причинами виникнення управлінські рішення поділяють на:
— ситуаційні, пов'язані з характером обставин, що виникають;
— рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вищестоящих органів;
— програмні, пов'язані із включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;
— ініціативні, пов'язані з виявленням ініціативи системи, наприклад, у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;
— епізодичні й періодичні, що випливають із періодичності відтворювальних процесів у системі.
Залежно від методів розробки управлінські рішення бувають:
— графічні, з використанням графоаналітичних підходів (сіткових моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем);
— математичні, які передбачають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;
— евристичні, пов'язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.
За організаційним оформленням управлінські рішення поділяють на:
— жорсткі, що однозначно задають подальший шлях їх втілення;
— орієнтовні, що визначають напрямок розвитку системи;
— гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;
— нормативні, що задають параметри протікання процесів у системі.
Другий підхід до класифікації пов'язаний з характером завдань, що вирішуються: економічних, організаційних, технологічних, технічних, екологічних та ін.
Зазвичай класифікаційні підходи використовують комплексно, що дає змогу всесторонньо оцінити обставини, в яких приймаються управлінські рішення.
До управлінських рішень висувається низка вимог, зокрема:
— всестороння обґрунтованість;
— своєчасність;
— необхідна повнота змісту;
— повноважність (владність);
— узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.
Всестороння обґрунтованість рішення означає, що воно
має охоплювати весь спектр питань, всю повноту вимог управлінської системи (на основі аналізу ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку економічних і соціальних перспектив регіону, галузі, національної економіки).
Своєчасність управлінського рішення передбачає недопущення відставання або випередження потреб і завдань соціально-економічної системи.
Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення має охоплювати весь об'єкт управління, всі сфери його діяльності, всі напрямки розвитку. В найбільш загальній формі управлінське рішення має охоплювати:
1) сукупність цілей функціонування і розвитку об'єкта управління;
2) основні шляхи і способи досягнення цілей;
3) засоби і ресурси, які використовуються для досягнення цих цілей, а також джерела надання ресурсів;
4) відповідального за все управлінське рішення та відповідальних за досягнення конкретних цілей та надання необхідних ресурсів;
5) терміни досягнення цілей та надання необхідних ресурсів;
6) порядок взаємодії між виконавцями;
7) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення1.
Важливою вимогою, яка висувається до управлінського рішення є повноважність (владність) рішення — строге дотримання суб'єктом управління наданих йому прав і повноважень, збалансованість прав і відповідальності кожного органу, кожної ланки, кожного рівня управління.
