Внутрішньогосподарського контролю

Перебіг подій в Україні, перехід до ринкової економіки разом з де­централізацією прийняття економічних рішень та передачею повнова­жень господарювання безпосередньо підприємствам призвели їх до неви­значеності і ризику в фінансово-господарській діяльності. За таких умов необхідно мати надійну, перевірену інформацію. Тільки тоді в підприєм­ницькій діяльності можна приймати різного роду рішення з найменшим економічним ризиком.

Таку інформацію покликаний давати лише бухгалтерський облік та бухгалтерська звітність. Перевірити її надійність, законність та достовір­ність може лише дійовий внутрішньогосподарський контроль. Отримання надійної інформації потрібне не лише для прийняття рішень керівництв вом підприємства, але також і для сторонніх підприємств та організацій^ чиї дії можуть впливати на досягнення цілей підприємства. Ними є, іт-і

приклад, податкові інспекції, банківські установи, кредитні органи, по­стачальники, покупці виробленої підприємством продукції, власники ак­цій підприємства, тощо.

Взявши за мету налагодження дієвого, ефективного внутрішнього­сподарського контролю, слід означити основний напрямок його перебу­дови. А саме: контроль із засобу пасивної констатації наслідків вже здій­снених господарських операцій і процесів повинен стати одним із засобів управління підприємством. Його, насамперед, слушно націлити на опера­тивне відстеження відхилень, порушень в витратах виробництва (обігу).

Усі процеси, пов'язані з постачанням матеріалів, виробництвом продукції та її реалізацією повинні бути підконтрольними. Це дасть змогу забезпечити керівництво підприємства оперативною інформацією для прийняття управлінських рішень відносно також оперативного корегу­вання відхилень від нормативних значень в виробництві і можливих нега­тивних явищ в подальшому.

Інформація, що надається управлінню, має бути обгрунтована як в - ході оперативного, поточного контролю, так і проведення контрольних перевірок вже здійснених операціях з активами та зобов'язаннями підпри­ємств. Ця інформація вміщується в бухгалтерському обліку та звітності і по суті передбачає, в основному, задовольняння потреб сторонніх корис­тувачів. Однак, вона не є заявою для підприємства, бо від їх висновків ба­гато в чому залежить подальша діяльність. Взяти хоча б наслідки переві­рок податкових інспекцій, коли з підприємства стягуються суттєві суми донарахувань в бюджет та зумовлені цим фінансові санкції.

Зараз діє інший, не менш суттєвий напрямок - перебудова всієї си­стеми бухгалтерського обліку і контролю на основі міжнародних станда­ртів. Це забезпечить можливість спілкування наших підприємств з коле­гами інших країн з використанням єдиної, однаково отриманої фінансової інформації. Ця перебудова дуже важлива. Вона проводиться на засадах урядових рішень. Проте таке положення не вирішує усіх проблем внутрі­шньогосподарського контролю через те, що мова йде лише про викорис­тання деяких його елементів.

Що ж до діяльності кожного окремо взятого підприємства, то тут можливий простий, тісно зв'язаний з першим, напрямок - удосконалення внутрішньогосподарського контролю шляхом впровадження його як сис­теми.

Згідно з Національними нормативами аудиту під терміном "систе­ма внутрішнього контролю" слід розуміти усі внутрішні правила і проце­дури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети. Тут дається також тлумачення цієї мети. За нормативом №12 вона полягає в забезпеченні:

• стабільного і ефективного функціонування підприємства;

• дотримання внутрішньої господарської політики;

• збереження та раціонального використання активів підприємства;

• запобігання та викриття фальсифікацій, помилок;

• здійснення точних та повних бухгалтерських записів;

• підготовки надійної та своєчасної фінансової інформації.

Якщо внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль функціо­нує як система, то він виходить за межі безпосередньо бухгалтерського обліку і охоплює властиві саме цій системі аспекти.