Вірш Анатолія Костецького Квіткові сни.

Практична робота

З сценарної майстерності

Студентки ІІІ ВТЗ курсу

Кобути С.В.

Викладач:

Пронь М.А.

Калуш-2009

(Свято проводиться в залі, оформленому на зразок ярмарку. Попід стінами розміщені яскраво прикрашені лотки із написами: "Картопля", "Капуста", "Морква", "Помідори", "Огірки", "Гарбузи", "Часник". "Цибуля", "Груші", "Яблука", "Лікарські рослини ", "Посуд ", "Гончарні вироби ", "Вишивки " та ін. Відповідний товар, зібраний дітьми на пришкільних ділянках, виготовлений на уроках трудового навчання та заняттях гуртків, розкладений у кожному лотку. Біля кожного лотка — учень-продавець. У зручному місці — стільці для тих, хто захоче відпочити.

При вході до залу зібрались учасники свята: діти-покупці з кошиками, торбинами, а також їх рідні і гості, запрошені на свято. Звучить інсценізація за повістю М. Гоголя "Сорочинський ярмарок ").

Ведучий:

Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!

Господарі й гості, глядіть, не минайте!

На ярмарок прошу гуртом, поодинці,

Чекають на всіх там чудові гостинці!

На ярмарку нашім веселім, багатім

Є чим дивуватись і є що придбати.

Тут щедрі дарунки і саду, й городу,

Тут пісня і жарти — усім в нагороду.

Тут речі умільців ні з чим незрівнянні,

Барвисті стрічки, рушники вишивані.

Полив'яний посуд — тарелі, горнятка,

Сопілки — хлоп'яткам, намисто — дівчаткам.

Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,

Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

(Під мелодію української народної пісні "Ой, там, на точку, на базарі" учасники свята заходять до залу, підходять до лотків, розглядають товар, прицінюються. Продавці при­прошують купувати і рекламують свій товар).

Продавець картоплі:

Купуйте, купуйте усі бараболю,

Варіте і смажте із сіллю й без солі,

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля як хліб — вона всіх нагодує.

Продавець капусти:

Купуйте капусту, вона вітамінна,

І солена в бочці, в салатах відмінна.

У борщику, в супі, в смачних голубцях,

І смажена в маслі, і терта — в млинцях.

Продавець моркви:

Ця морква під сонечком щедрим зростала,

Земелька водою її напувала,

Тому-то й вродила така соковита.

Морквяного соку вам треба попити!

Продавець помідорів:

Беріть помідори, вони — пречудові,

До вашого столу хоч зараз готові!

Продавець огірків:

Огірки вродили рясно,

Урожай зібрали вчасно,

Товстенькі й колючі, немов їжачки,

Аж просяться в бочку, візьми й засоли.

Продавець гарбузів:

Подивіться, люди добрі, на наші гарбузи —

Жовтобокі, величезні, аж у землю вгрузли,

Їжте кашу гарбузову, вживайте насіння, А

найбільший припасіть парубкам на сватання.

Продавець часнику:

Хто гострого хоче — часник хай придбає,

Він всякі мікроби вогнем випікає!

Продавець цибулі:

Погляньте, цибуля яка уродила —

Велика, ріпчаста, ну — справжнєє диво.

Цибулю на зиму собі запасайте,

Тушкуйте, варіть і сирою вживайте.

Продавець груш:

Скуштуйте цю грушу — солодку, духмяну.

У роті, немовби медок, вона тане.

Продавець яблук:

Лоточка із яблуками не обминайте,

Які до смаку вам, такі вибирайте.

Сортів тут багато, усі вони — різні,

Ось яблука ранні, ось — яблука пізні.

Продавець лікарських рослин:

Беріте калину — червоні корали.

Ці кетяги небо і сонце ввібрали.

Напоїть матуся калиновим чаєм —

Недугу ураз як рукою знімає.

Продавець посуду:

Підходьте, сюди, дорогі господині,

Та й виберіть посуд всій вашій родині.

Тут ложки, миски і всілякі горнята,

Мішалки, тертки і качалка пузата.

Продавець гончарних виробів:

Макітру купіть, щоби маку натерти,

Гладущик, щоб пити смачне молоко.

Горщечки, щоб квіти хатні посадити,

Великий горщок, щоб куті наварити.

Продавець вишивок:

Дивуйтесь, купуйте, але не баріться.

Краса-то яка — підійдіть, подивіться!

Яка-то робота, які-то узори!

В цих вишивках — пісня й лани неозорі,

Птахів щебетання, весняні світання,

Квітковий розмай і калини зітхання.

Оця вишиванка пасує дівчатам!

А ці сорочки до лиця вам, хлоп'ята!

Для вас готували прекрасні майстрині

Ось ці пояси — і червоні, і сині.

(Покупці підходять невеликими групами до лотків, запитують, що продавець просить за товар, і пропонують свої умови. Платнею можуть бути умовні гроші, а також за­гадки, приказки, скоромовки, цікаві розповіді, вірші, гуморески, танці, пісні в яких йдеться про товар).

Наприклад:

* Цікава розповідь. У столиці Соломонових островів послуги лікарів оплачуються картоплею. Один візит до-хворого — одна картоплина. Але такий рахунок тільки в будні і до настання темряви. Вечірня допомога коштує 5 картоплин. А з суботи до понеділка — 10.

Народні усмішки.

Зібрав голова колгоспу своїх підлеглих і говорить: "У минулому році ми посадили сто гектарів картоплі — жуки з’їли. Цього року ми посадили сто п'ятдесят гектарів картоплі — жуки з'їли. Так давайте в наступному році посадимо двісті гектарів картоплі — може, ті жуки нарешті подавляться".

— Дядьку Петре! Я обробив картоплю хлорофосом, а через годину пішов дощ. Як ви вважаєте, загинуть жуки чи ні?

— Як тобі сказати, Миколо... Поздихати вони, звичайно, не поздихають... Але того здоров'я, що мали, вже мати не будуть!

* Загадка:

Ген із поля до села

В кухню тіточка прийшла.

На підлозі сіла, хрусь!

Я сама не роздягнусь!

Стали тітку роздягать,

Зняли хусточок із п'ять,

Фартухи, кожух, каптан,

Аж залишився... качан.

Як же зветься тітка тлуста?

Здогадалися? (Капуста.)

Їде вояк морквяний

(Літературна версія Івана Малковича на мотив народної пісеньки, записаної Оленою Пчілкою).

Їде вояк морквяний,

коник буряковий,

кожушина горіхова,

жупан лопуховий.

Пістолети з качана,

кулі з бараболі,

а шабелька з пастернаку,

а піхви з квасолі.

Їде, їде вояченько,

під ним коник скаче.

Надибали його свині:

— Злізай-но, вояче!

Він вихопив пістолета,

став свиней стріляти, —

свині кулі похапали,—

нічим воювати!

Він вихопив шабелину,

став свиней рубати,

свині шабельку погризли —

нічим воювати!

Зачинає вояк наш

з коника злізати,

зачинає кулаками

свиней воювати.

Так їх дуцяв, так їх бухав

тими кулаками —

котилося свинське військо

догори ногами!

Отакий-то вояченько —

жупан лопуховий,

кожушина горіхова,

коник буряковий!

* Лідія Повх "Пісенька про груші"

Росла на груші грушка,

Як всі грушки проста.

Та хто б, скажіть, подумав?

Упала на кота!

Кіт — ну нявчать на грушу!

Прийшов у сад дідусь...

Та хто б, скажіть, подумав?

І діда грушка — лусь!

Тоді приходить бабця

їх, бідних, лікувать.

Та хто б, скажіть, подумав?

І бабцю грушка — гать!

Аж тут прибігли діти

Під грушку — й залюбки,—

Ну, хто й, скажіть, подумав? -

Поїли всі грушки!

* Загадка:

Що це Женя сховав у кишеню?

Кругле, наче м'ячик,

Кинеш — а не скаче.

На дотик — гладеньке,

На смак — солоденьке? (Яблуко.)

* Народна усмішка:

Якось на уроці вчителька питає Славу:

— Коли ти йдеш по вулиці і бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що ти думаєш про того господаря?

— Чи має він собаку! — відповідає хлопчик.

Вірш Анатолія Костецького "Квіткові сни".

Кожній квітці навесні

кольорові сняться сни:

кульбабі сняться жовті,

тюльпанові — червоні,

і дуже-дуже голубі

дзвіночку лісовому.

Бузку бузкові сняться сни,

волошці — волошкові,

ромашці — срібні від роси,

фіалці — фіалкові.

· Пісня І. Складаного "Ой, там, на веселім базарі"

(на мелодію українсь­кої народної пісні "Ой, там, на точку, на базарі").

Ой, там, на веселім на базарі,

Лежибоку молодого продавали.

Стали думать і гадать,

Що за нього можна дать, Двічі

можна дать.

Ой, радились ми, говорили

Та й на тому усі разом порішили:

Лежибоку не продать,

Бо не хочуть купувать, купувать.

Ой, там, на веселім на базарі,

Нечупарика малого продавали.

Стали думать і гадать,

Що за нього можна дать, дать. Двічі

Ой, радились, говорили

Та й на тому усі разом порішили:

Нечупару не продать,

Бо не хочуть купувать, купувать. Двічі

* Вірш Степана Руданського "Добре торгувалось"

Чи в Києві, чи в Полтаві,

Чи в самій столиці

З мазницею чумак ходить

Помежи крамниці:

І в крамницях, куди глянеш,

Сріблом-злотом сяє,

А йому-то і байдуже:

Він дьогтю питає!

Реготять купці дурнії,

А він тільки сплюне

Та й до другої крамниці,

Багатшої, суне.

В найбагатшій крамниці

Два купці сиділо,

1 туди чумак заходить

З мазницею сміло:

"Добрий день вам, добрі люди!"

Та й зачав питати,

Чи нема у них, принаймні,

Дьогтю де продати.

"Нєту, нєту!" — купці кажуть

Та й, шельми, сміються:

"Здесь не дьоготь — только дурні

Адні продаються!"

"То нівроку ж, — чумак каже, —

Добре торгувалось,