Суспільно-професійні характеристики

Сімейно-родинні стосунки. У цілому сімейно-родинний чинник відіграє віктимогенну роль у злочинах на побуто­вому грунті, під час конфліктів, сварок. Кожний п'ятий вбивця — родич загиблого, у 60% випадків вбивств дітьми своїх батьків наявна стійка провокаційна поведінка жерт­ви. Сімейно-родинний чинник найбільш тісно пов'яза­ний зі станом сп'яніння жертви (73% випадків) і спільним зі злочинцем вживанням алкоголю. Підвищена віктим-ність спостерігається у жінок, батьків відносно дітей, за значної різниці в освіті подружньої пари. Стійко зростає кількість вбивств чоловіків і коханців «на замовлення» від жінок. «Сімейно-родинна» жертва є високолатентною в корисливих злочинах із незначною шкодою, у випадках заподіяння легких чи середніх тілесних ушкоджень.

Характер проведення дозвілля. Проведення дозвілля у ве­чірній, нічний час у публічних місцях розваг (дискотеки, кав'ярні, бари), на концертних чи шоу-майданчиках, спор­тивних заходах у поєднанні з випадковими знайомствами та вживанням алкогольних напоїв виступає суттєвим вік-тимним чинником для жінок, неповнолітніх і молоді.

Статева поведінка. Ця загальна характеристика містить два конкретніші аспекти: надмірну сексапіль-ність і статеву нерозбірливість.

Надмірна сексапільність полягає в демонстративному, гіперболізованому підкресленні власної сексуальної звабності, намаганні привернути до себе сексуальну ува­гу з боку інших осіб. Зовнішніми індикаторами надмірної сексапільності є манера поведінки та особливості оформ­лення зовнішності. Провокаційна манера сексуальної по­ведінки криє в собі словесні вирази і реакції, «відвертий» погляд, жести (маніпуляції з зачіскою, погладжування, доторкування пальцем до губ та ін.), глибоке «грудне» ди­хання, часткову демонстрацію інтимних частин тіла. Провокаційне сексуальне оформлення зовнішності — це надмірний макіяж, численні прикраси-символи, відпо­відний одяг і відсутність окремих його елементів.

Якщо надмірна сексапільність притаманна жінкам-жертвам, то статева нерозбірливість має переважно «чоловіче» забарвлення. Вона використовується як пусковий механізм корисливого злочину. Схема цього злочину ви­глядає так: випадкове знайомство — вживання (часто — додаткове для жертви) алкоголю — запрошення до інтим­ного продовження — замасковане для жертви вживання сильнодіючих фармакологічних речовин (клофелін то­що) із подальшою втратою свідомості. Жертва злочину на ґрунті статевої нерозбірливості є високолатентною.

Професія та рід занять. Віктимність професії в цілому визначається двома групами чинників, які мають само­стійне значення, але в окремих випадках взаємопов'язані.

Перша група чинників зумовлюється змістом, органі­зацією, умовами здійснення професійної діяльності, в яких об'єктивно міститься елемент небезпеки, загрози здоров'ю, життю чи власності.

Друга група чинників пов'язана з прямою чи прихова­ною можливістю отримання значних прибутків у вигля­ді грошей, речей і майна, нерухомості тощо.

До професій, віктимність яких зумовлена переважно першою групою чинників, належать окремі спеціальнос­ті правоохоронних органів (спецпідрозділів, карного роз­шуку, служби з боротьби проти організованої злочин­ності та ін.); діяльність водіїв легкових таксомоторів, особливо тих, що працюють у вечірній і нічний час; дріб­них приватних торгівців спиртним, тютюновими вироба­ми, наркотичними медичними препаратами у вечірній та нічний час; осіб, зайнятих дрібним тіньовим бізнесом.

До професій, віктимність яких зумовлена здебільшого другою групою чинників, належить трудова діяльність, пов'язана з приватизаційною та банківсько-кредитною сферою; а також представників публічних, популярних спеціальностей - акторів, співаків, діячів шоу-бізнесу, спортсменів високої кваліфікації, особливо тих, які мають міжнародні контракти (футболістів, хокеїстів, те­нісистів), представників середнього та великого бізнесу.

Щодо роду занять, то підвищено віктимними є колек­ціонери; особи, які надають сексуальні послуги членам організованих злочинних груп; ті, хто спеціалізується на певних виконавчих функціях.

Окрему віктимну групу утворюють особи без певного місця проживання («бомжі») та «непрофесійні» жебраки.

 

Психологія віктимності

Психологічні характеристики особи, які в підсумку зу­мовлюють психологію віктимності, складаються з психо­фізіологічних (наприклад, швидкість і адекватність сен-сомоторних реакцій, викривлене чи ілюзорне сприйнят­тя злочинця), індивідуально-психологічних (емоційна неврівноваженість, понижений самоконтроль) і соціаль­но-психологічних (комунікабельність, конформність) якостей. Такі якості найчастіше стають віктимними через нерозвиненість, акцентуйовану чи патологічну форму розвитку і таким чином мають відповідний вплив на по­ведінку особи. Багато з них взаємопов'язані з соціально-професійними характеристиками. Це стосується, напри­клад, підліткового віку, гіперсексуальності й акцентуації характеру, професії та схильності до ризику тощо.

Ці якості, як окремі, так і в сукупності, можуть обу­мовлювати провокаційну поведінку конкретної жертви.

Орієнтовне коло віктимних психологічних характе­ристик особи утворюють:

— психічні вади (розумова відсталість, психопатії, психози тощо);

— дефекти пізнавальних психічних процесів: сприй­няття, пам'яті, мислення, а також неуважність;

— емоційна неврівноваженість;

— схильність до неконтрольованого вживання алко­голю, одурманюючих речовин і зловживання ними;

— необережність та відсутня чи понижена антиципа­ція (спроможність передбачати кінцевий результат і на­слідки своєї поведінки);

— понижена рефлексія (здатність до адекватного самосприйняття і самооцінки) та самоконтроль;

— схильність до невиправданого ризику та її крайня форма — авантюризм;

— характерологічні риси: довірливість, наївність, сварливість, задирливість;

— конформність (нездатність протистояти психоло­гічному впливові з боку оточення);

— акцентуація характеру за істеро'щним, нестійким типом та особистості в цілому за демонстративним і збудливим типом;

— розгальмованість органічних потягів і загальна амо­ральна спрямованість особистості.

Перелічені якості утворюють загальну психологічну базу віктимності особи. Найбільш суттєвим незалежно від виду злочину у цій базі є схильність до неконтрольо­ваного вживання та зловживання алкоголем, одурманю­ючими речовинами; понижена рефлексія і самоконт­роль; схильність до невиправданого ризику; характеро­логічні риси (сварливість, задирливість, довірливість, наївність); розгальмованість органічних потягів і амо­ральна спрямованість особистості.

Одночасно психологічний портрет жертви має особ­ливості залежно від виду злочинного посягання.

На сьогодні найбільш вивченою категорією жертв є жінки, що потерпши від сексуальної агресії. Це пов'язано з фізіологічними, соціальними наслідками та глибокою і тривалою психологічною травмою. Остання може прово­кувати агресію, відмову від новонародженої дитини, умис­не вбивство злочинця та помсту особам, які мають схожі зі злочинцем ознаки. За результатами опитувань, сексуальна агресія посідає друге за тяжкістю місце після вбивства. Одне з фундаментальних досліджень жертв сексуаль­ної агресії здійснено ізраїльським вченим М. Аміром. Емпіричну базу склали 122 випадки зґвалтування зі сприяючою поведінкою жертви та 524 випадки із не-сприяючою поведінкою.

За результатами дослідження, наведеними у праці «Типи зґвалтувань» (1971 р.), портрет сприяючої жертви виглядає так: жертва і злочинець попередньо знайомі, проживають в одному районі, належать до однієї раси, вік жертви — 15-19 років, зустріч у день злочину в спільній компанії (в барі, на вечірці), «погана» репутація жертви, одноосібне чи спільне зі злочинцем вживання алкоголю, примушування, приниження та знущання з боку злочинця.

Дослідження, проведені в колишньому СРСР, за часів незалежності в Україні, а також у Росії (Ю. М. Антонян, Є. М. Моїсеєв, В. Є. Христенко, Л. В. Франк та ін.), дозво­лили доповнити й конкретизувати портрет жертви, яка потерпіла від сексуальної агресії, за рахунок таких характе­ристик: невисокий соціальний статус (середня чи незакін-чена середня освіта, робота у сфері обслуговування); незаміжня чи розведена; гіперсексуальність і статева невдово­леність; якщо жертва неповнолітня чи молода дівчина -випереджальне статеве визрівання, несприятливе сімейне виховання (неповна сім'я, конфлікти чи сварки, наявність судимості у членів сім'ї, недостатня увага з боку батьків); психічні вади; відсутність досвіду статевих стосунків; не-усвідомлювана провокаційна поведінка; довірливість.

Цікаві дані наводяться кримінальним психологом В. Ф. Пирожковим щодо жертв групових сексуальних злочинів неповнолітніх і молоді у Москві. Автор ви­різняє 9 різновидів груп неповнолітніх і молоді, які про­являють сексуальну агресію стосовно випадкових, але здебільшого спеціально знайдених жертв.

Такими жертвами є: школярки, які відвідують місця розваг і відпочинку; пасажирки приміських електричок; приїжджі до Москви — абітурієнтки, шукачі розваг, чле­ни туристичних груп, особи, які прибувають до Москви за об'явами про роботу в місті та за кордоном; дівчата, які є членами молодіжних угруповань чи знайомі з їхні­ми представниками.

Психологічною своєрідністю вирізняється остання кате­горія жертв. Такі дівчата під час першого групового зґвал­тування намагаються чинити опір або стати жертвою тіль­ки лідера угруповання. Після цього вони похваляються своїм статевим досвідом, «підставляють» своїх подруг чи провокують на них членів угрупування, поширюють прин­цип: «шкільний атестат — це атестат статевої зрілості».

Останнім часом в Україні, Росії, країнах Середньої Азії стрімко зростає кількість осіб, викрадених і проданих у рабство, а також дітей, викрадених із корисливих моти­вів — найчастіше викупу. Глибоких наукових досліджень цих категорій жертв поки що не проведено. Узагальнюю­чи дані, наведені переважно в засобах масової інформа­ції, можна відзначити, що жінки викрадаються або по­збавляються волі ошуканством із метою подальшого надання сексуальних послуг чи безплатної робочої сили. У другому випадку також викрадаються чоловіки. Типо­вими характеристиками осіб, яких викрадають із метою примусового працевикористання, є: низький рівень осві­ти, правова неосвіченість, відсутність родинних стосун­ків, неповні чи втрачені родинні стосунки, відсутність постійної роботи, безпритульність, стійке вживання ал­коголю та сурогатів, необережність, довірливість, зниже­на базова цінність власного існування та деякі інші.