Групи з попередньою змовою, кримінальною головною метою, непостійні за складом і часом існування.

Цей різновид утворюють групи, досить своєрідні у кримінально-психологічному плані. Створені спеціально для неодноразового скоєння злочину, вони відзначають­ся професіоналізмом у готуванні, вчиненні, маскуванні злочину. Це стосується вузької спеціалізації щодо виду злочину, його знарядь, створення сприятливих умов, а отже передбачає чітку рольову структуру. Характерною рисою таких груп є психологічно достовірне, публічне ви­конання ролей, необхідних для злочину.

До складу групи входять 1—3 професійні злочинці, що утворюють постійне «ядро» групи. Решта членів рекруту­ється з представників кримінального середовища та осіб, що йому симпатизують, і утворює «оболонку» групи. Ос­тання виконує переважно допоміжні функції та за необ­хідності частково чи повністю змінюється.

Кількісний, статевий, віковий склад груп достатньо різноманітний, оскільки пристосовується під вузьку зло­чинну діяльність і швидко змінюється за нових умов. Проілюструймо цю тезу на прикладі груп, які вдаються до шахрайства у формі азартних ігор під загальною на­звою «лохотрон» (наперстки, гральні карти, лотерея, ру­летка тощо). Попервах такі групи складалися з осіб мо­лодіжного віку, чоловічої статі і нараховували 6—7 душ. Рольова структура виглядала так: розпорядник, він же офіційний гравець; зазивало, він же основний підстав­ний гравець і утримувач ставок; допоміжні підставні гравці (1—2 особи); «криша» для розпорядника (2 особи); сторож, що слідкує за обстановою та поведінкою тих, хто програв. Надалі на ролі допоміжних гравців і зазивала почали залучатися під виглядом пенсіонерів особи похи­лого віку, респектабельного вигляду чоловіки, молоді жінки та дівчата, а склад груп збільшився на 1—3 особи.

Типові злочини, які вчиняються групами з поперед­ньою змовою, кримінальною головною метою, непо­стійними за складом і часом існування: різноманітні, психологічно витончені варіанти шахрайства; спеціалі­зовані за предметами і способами вчинення крадіжки (антикваріат, предмети релігійного культу, дорогоцінні колекції, державні нагороди та ін.); картярне шулерство; квартирні крадіжки за «наводкою»; кишенькові крадіж­ки. За експертними оцінками, у мегаполісах (містах і пе­редмістях) із населенням близько мільйона жителів до означених видів злочинів «професійно» вдаються до 1500 осіб, у містах із населенням від 500 тисяч до мільйона — близько 300 осіб. Лише 10% із них виявляються та несуть покарання. Дещо осторонь стоять корисливо-насильницькі зло­чини - грабіж і розбійний напад. Грабіж маскується під випадковість і здійснюється в місцях зі значним скуп­ченням людей (кінцеві зупинки громадського транспор­ту, підземні переходи, ринки тощо). Особа похилого віку чи молода жінка, втративши рівновагу, штовхає жертву, одночасно збиваючи з голови хутряну шапку чи вибива­ючи з рук сумочку (портфель, валізку тощо) та імітує травму для відволікання уваги з боку жертви. За необхід­ності допомогу жертві та «травмованому» надає член злочинної групи під виглядом випадкового співчуваючо­го перехожого. У цей час іще один член групи, проходя­чи мимо, ніби «випадково» ногою відкидає річ убік. Ос­танній учасник підхоплює її, ховаючи у пакет чи сумку, і зникає у натовпі. Розбійний напад (зняття одягу, голов­них уборів, прикрас, сумочок та ін.) здійснюється у вечірній та нічний час у під'їздах, ліфтах, підземних пе­реходах із розрахунком, що жертва не встигне побачити нападників.

Останній різновид груп-суб'єктів злочину, що його фахівці називають вищою стадією розвитку злочинності, найбільш соціально небезпечною формою злочинності, детально розглядається в наступній главі.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте узагальнене визначення групи як суб'єкта злочину.

2. Назвіть основні психологічні характеристики групи як
суб'єкта злочину.

3. З'ясуйте особливості функціонування злочинної групи,
створеної за національно-етнічною ознакою.

4. У чому полягає психологічна привабливість злочинної
групи для осіб з асоціальною орієнтацією?

5. Проведіть порівняльний аналіз злочинної активності
груп без попередньої змови й некримінальною метою існуван­
ня та груп із попередньою змовою і кримінальною метою існу­
вання.

6. З'ясуйте основні функціонально-психологічні характе­
ристики групи осіб, які вдаються до шахрайства у формі азар­
тних ігор («наперстки», лотереї тощо).

7. Які типові злочини вчиняються сімейно-родинними гру­
пами?

ПСИХОЛОГІЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ злочинності

Організована злочинність є найбільш небезпечним за сукупністю наслідків різновидом злочинності. Ви­никнувши з надр професійної та економічної злочин­ності, вона набула корупційних і транснаціональних ознак.

Серед зареєстрованих в Україні групових злочинів на організовані злочинні групи (03Г) припадає лише 10%. Це умовно відображає видиму частину айсберга і свід­чить про життєздатність організованої злочинності, ефективне уникнення соціального контролю та протидії з боку спеціальних органів, що ведуть боротьбу з нею. На встановлення корупційних зв'язків із представниками центральних і місцевих органів влади 03 Г витрачають до 50% своїх коштів. За експертними оцінками, це при­близно від кількох сотень мільйонів до кількох сотень мільярдів гривень.

Підвищена небезпека організованої злочинності для України пов'язана з недостатнім державним регулюван­ням соціально-економічних відносин (правовим, кадро­вим, матеріально-технічним та ін.), роздутістю і сваво­лею чиновницько-бюрократичного апарату, свідомою безгосподарністю. За таких умов організована злочин­ність активно та небезуспішно намагається створити власну кримінальну систему управління, одночасно зро­щену з державними органами, громадсько-політичними організаціями.

Сучасна організована злочинність в Україні у мораль­но-психологічному плані має візитною карткою вража­ючу жорстокість і демонстративну безкарність (резо­нансні злочини, публічні «розборки»), повну зневагу до прав та інтересів громадян, високу привабливість для не­повнолітніх і молоді, контроль і стимулювання негатив­них форм людських відносин — проституції, наркоманії, алкоголізму, ігорного бізнесу тощо.