Цей різновид утворюють групи, досить своєрідні у кримінально-психологічному плані. Створені спеціально для неодноразового скоєння злочину, вони відзначаються професіоналізмом у готуванні, вчиненні, маскуванні злочину. Це стосується вузької спеціалізації щодо виду злочину, його знарядь, створення сприятливих умов, а отже передбачає чітку рольову структуру. Характерною рисою таких груп є психологічно достовірне, публічне виконання ролей, необхідних для злочину.
До складу групи входять 1—3 професійні злочинці, що утворюють постійне «ядро» групи. Решта членів рекрутується з представників кримінального середовища та осіб, що йому симпатизують, і утворює «оболонку» групи. Остання виконує переважно допоміжні функції та за необхідності частково чи повністю змінюється.
Кількісний, статевий, віковий склад груп достатньо різноманітний, оскільки пристосовується під вузьку злочинну діяльність і швидко змінюється за нових умов. Проілюструймо цю тезу на прикладі груп, які вдаються до шахрайства у формі азартних ігор під загальною назвою «лохотрон» (наперстки, гральні карти, лотерея, рулетка тощо). Попервах такі групи складалися з осіб молодіжного віку, чоловічої статі і нараховували 6—7 душ. Рольова структура виглядала так: розпорядник, він же офіційний гравець; зазивало, він же основний підставний гравець і утримувач ставок; допоміжні підставні гравці (1—2 особи); «криша» для розпорядника (2 особи); сторож, що слідкує за обстановою та поведінкою тих, хто програв. Надалі на ролі допоміжних гравців і зазивала почали залучатися під виглядом пенсіонерів особи похилого віку, респектабельного вигляду чоловіки, молоді жінки та дівчата, а склад груп збільшився на 1—3 особи.
Типові злочини, які вчиняються групами з попередньою змовою, кримінальною головною метою, непостійними за складом і часом існування: різноманітні, психологічно витончені варіанти шахрайства; спеціалізовані за предметами і способами вчинення крадіжки (антикваріат, предмети релігійного культу, дорогоцінні колекції, державні нагороди та ін.); картярне шулерство; квартирні крадіжки за «наводкою»; кишенькові крадіжки. За експертними оцінками, у мегаполісах (містах і передмістях) із населенням близько мільйона жителів до означених видів злочинів «професійно» вдаються до 1500 осіб, у містах із населенням від 500 тисяч до мільйона — близько 300 осіб. Лише 10% із них виявляються та несуть покарання. Дещо осторонь стоять корисливо-насильницькі злочини - грабіж і розбійний напад. Грабіж маскується під випадковість і здійснюється в місцях зі значним скупченням людей (кінцеві зупинки громадського транспорту, підземні переходи, ринки тощо). Особа похилого віку чи молода жінка, втративши рівновагу, штовхає жертву, одночасно збиваючи з голови хутряну шапку чи вибиваючи з рук сумочку (портфель, валізку тощо) та імітує травму для відволікання уваги з боку жертви. За необхідності допомогу жертві та «травмованому» надає член злочинної групи під виглядом випадкового співчуваючого перехожого. У цей час іще один член групи, проходячи мимо, ніби «випадково» ногою відкидає річ убік. Останній учасник підхоплює її, ховаючи у пакет чи сумку, і зникає у натовпі. Розбійний напад (зняття одягу, головних уборів, прикрас, сумочок та ін.) здійснюється у вечірній та нічний час у під'їздах, ліфтах, підземних переходах із розрахунком, що жертва не встигне побачити нападників.
Останній різновид груп-суб'єктів злочину, що його фахівці називають вищою стадією розвитку злочинності, найбільш соціально небезпечною формою злочинності, детально розглядається в наступній главі.
Контрольні запитання і завдання
1. Дайте узагальнене визначення групи як суб'єкта злочину.
2. Назвіть основні психологічні характеристики групи як
суб'єкта злочину.
3. З'ясуйте особливості функціонування злочинної групи,
створеної за національно-етнічною ознакою.
4. У чому полягає психологічна привабливість злочинної
групи для осіб з асоціальною орієнтацією?
5. Проведіть порівняльний аналіз злочинної активності
груп без попередньої змови й некримінальною метою існуван
ня та груп із попередньою змовою і кримінальною метою існу
вання.
6. З'ясуйте основні функціонально-психологічні характе
ристики групи осіб, які вдаються до шахрайства у формі азар
тних ігор («наперстки», лотереї тощо).
7. Які типові злочини вчиняються сімейно-родинними гру
пами?
ПСИХОЛОГІЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ злочинності
Організована злочинність є найбільш небезпечним за сукупністю наслідків різновидом злочинності. Виникнувши з надр професійної та економічної злочинності, вона набула корупційних і транснаціональних ознак.
Серед зареєстрованих в Україні групових злочинів на організовані злочинні групи (03Г) припадає лише 10%. Це умовно відображає видиму частину айсберга і свідчить про життєздатність організованої злочинності, ефективне уникнення соціального контролю та протидії з боку спеціальних органів, що ведуть боротьбу з нею. На встановлення корупційних зв'язків із представниками центральних і місцевих органів влади 03 Г витрачають до 50% своїх коштів. За експертними оцінками, це приблизно від кількох сотень мільйонів до кількох сотень мільярдів гривень.
Підвищена небезпека організованої злочинності для України пов'язана з недостатнім державним регулюванням соціально-економічних відносин (правовим, кадровим, матеріально-технічним та ін.), роздутістю і сваволею чиновницько-бюрократичного апарату, свідомою безгосподарністю. За таких умов організована злочинність активно та небезуспішно намагається створити власну кримінальну систему управління, одночасно зрощену з державними органами, громадсько-політичними організаціями.
Сучасна організована злочинність в Україні у морально-психологічному плані має візитною карткою вражаючу жорстокість і демонстративну безкарність (резонансні злочини, публічні «розборки»), повну зневагу до прав та інтересів громадян, високу привабливість для неповнолітніх і молоді, контроль і стимулювання негативних форм людських відносин — проституції, наркоманії, алкоголізму, ігорного бізнесу тощо.
