Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћетодолог≥чн≥ засади соц≥ального менеджменту




 

ћетодолог≥чною основою соц≥ального менеджменту Ї законом≥рност≥, принципи та методи, розроблен≥ р≥зноман≥тними школами ≥ напр€мами менеджменту, а також соц≥олог≥Їю та психолог≥Їю.

—еред шк≥л менеджменту, котр≥ слугують методолог≥чною основою соц≥ального менеджменту, сл≥д в≥дзначити велику роль тейлоризму. Ќаукова орган≥зац≥€ прац≥ ƒ. “ейлора була переходом в≥д стих≥йного до усв≥домленого. ¬≥н ув≥в у науковий об≥г пон€тт€ наукового управл≥нн€, функц≥онального адм≥н≥струванн€, орган≥зац≥њ промислового виробництва. «аслугами ƒ. “ейлора Ї впровадженн€ ф≥нансового плануванн€, розробка метод≥в п≥двищенн€ продуктивност≥ прац≥, зниженн€ соб≥вартост≥, управл≥нн€ м≥кроеконом≥чними структурами в економ≥чн≥й систем≥. «апропонована ним програма "ƒос€гаючого роб≥тника" перетворилас€ в подальшому у ф≥лософ≥ю американського сусп≥льства, а њњ принципи були покладен≥ в основу ≥деолог≥њ цього сусп≥льства.  лючовою тезою останньоњ - корпорац≥€ Ї таким соц≥альним ≥нститутом, котрий виражаЇ основн≥ над≥њ й спод≥ванн€ американського сусп≥льства ≥ створюЇ спри€тлив≥ можливост≥ дл€ того, щоб люди були р≥вними ≥ отримували в≥дпов≥дно до з≥ зд≥бностей та затрачених зусиль.  орпорац≥€ зг≥дно з ц≥Їю ≥деолог≥Їю повинна зд≥йснити мр≥ю р€дового американц€ про те, що заможний ≥ б≥дн€к, сильний ≥ слабий стануть партнерами у сп≥льн≥й справ≥, а не ворогами, котр≥ виграють в≥д втрат супротивника.

«г≥дно з теор≥Їю тейлоризму основн≥ правила ефективного менеджменту вимагають, щоб кер≥вник знав:

● спос≥б мисленн€ прац≥вник≥в, €ким чином вони м≥ркують, манеру висловлюватис€ ≥ забобони;

● спос≥б або "манеру ставитись до пропонованих завдань".

јдм≥н≥стративна школа менеджменту та њњ основоположник ј. ‘айоль створили першу завершену теор≥ю управл≥нн€. ј. ‘айоль розгл€дав особливост≥ соц≥альноњ орган≥зац≥њ, закони њњ ≥снуванн€; виокремив так≥ сфери управл≥нн€, €к техн≥чна, комерц≥йна, захисна, ф≥нансова, бухгалтерська, адм≥н≥струванн€. Ќим були вперше окреслен≥ функц≥њ управл≥нн€: плануванн€, орган≥зац≥€, мотивац≥€, контроль ≥ координац≥€. јдм≥н≥стративна теор≥€ ј. ‘айол€ м≥стить чотирнадц€ть ун≥версальних принцип≥в управл≥нн€, котр≥ можна застосовувати в р≥зних сферах управл≥нн€ та в орган≥зац≥€х з р≥зною орган≥зац≥йно-правовою формою. –€д роб≥т адм≥н≥стративноњ школи був присв€чений обірунтуванню необх≥дност≥ новоњ системи осв≥ти дл€ кер≥вних прац≥вник≥в, вперше було поставлене питанн€ про навчанн€ менеджер≥в, розгл€дались також проблеми державного управл≥нн€, специф≥ка управл≥нн€ громадськими орган≥зац≥€ми ≥ системою осв≥ти.

¬ епоху сусп≥льства "загального споживанн€", ор≥Їнтац≥њ п≥дприЇмств на збут продукц≥њ виникла ≥ бурхливо розвивалась школа "людських в≥дносин". ѓњ родоначальниками Ї ≈. ћейо ≥ ћ.ѕ. ‘ол≥т, котр≥ д≥йшли висновку, що саме лише матер≥альна зац≥кавлен≥сть (зароб≥тна плата) не завжди приводить до зростанн€ продуктивност≥ прац≥. ¬они вважали, що важлива роль належить морально-психолог≥чному кл≥мату в колектив≥, турбот≥ кер≥вник≥в про п≥длеглих, людським стосункам ≥ умовам прац≥. ≈. ћейо належать продукт-ор≥Їнтован≥ експерименти, котр≥ проводилис€ з 1924 по 1936 р≥к на п≥дприЇмствах компан≥њ "¬естерн електрик" в м≥ст≥ ’оторн. ѕ≥д час њх проведенн€ була ви€влена нев≥дома ран≥ше зм≥нна, котра мала вплив на продуктивн≥сть прац≥. ¬≥н назвав њњ Ђсоц≥абельн≥стьї Ц потреба людини в≥дчувати свою належн≥сть до €коњсь групи. “аким чином, було ви€влено ≥ експериментально п≥дтверджено ≥снуванн€ в орган≥зац≥њ оф≥ц≥йних службових стосунк≥в ≥ неоф≥ц≥йних. ¬одночас було встановлено, що формальн≥ ≥ неформальн≥ в≥дносини не хаотичн≥, випадков≥, а ч≥тко впор€дкован≥, њхнЇ функц≥онуванн€ ≥ розвиток п≥дпор€дкован≥ певним законом≥рност€м. Ќа ц≥ в≥дносини можна впливати, њх можна регулювати, ними можна управл€ти. ¬исновок хоторнських експеримент≥в: на зростанн€ продуктивност≥ прац≥ роб≥тника впливають не т≥льки матер≥альн≥ стимули, а й психолог≥чн≥ та соц≥альн≥ фактори. ≈. ћейо ви€вив ≥ досл≥джував чинники, €к≥ впливають на виникненн€ неформальних груп: аналог≥чн≥сть умов прац≥; Їдин≥ у€вленн€ про ц≥нност≥; частота взаЇмод≥њ; усп≥шн≥сть сп≥лкуванн€.

≤дењ школи людських в≥дносин були доповнен≥ повед≥нковою концепц≥Їю  . јрдж≥р≥са, ј. ћаслоу, ƒ. ћак-√регора, –. √ерцберга ≥ стосувались ф≥лософ≥њ менеджменту, котра ірунтувалась на ≥ндив≥дуальн≥й мотивац≥њ. ÷≥Їю школою розробл€лись зм≥стовн≥ ≥ процесуальн≥ теор≥њ мотивац≥њ, стил≥ л≥дерськоњ повед≥нки, методи розвТ€занн€ конфл≥кт≥в.

« Ц пом≥ж цих ≥дей безперечний вплив на становленн€ соц≥ального менеджменту мала розроблена американським ученим ƒ. ћак-√регором концепц≥€ орган≥зац≥њ управл≥нн€, в≥дома €к "теор≥€ ≥кс" ≥ "теор≥€ ≥грек". ¬≥дпов≥дно до "теор≥њ ≥кс" люди в орган≥зац≥њ не любл€ть своЇњ роботи ≥ њх необх≥дно примушувати њњ виконувати шл€хом суворого контролю. ¬ "теор≥њ ≥грек" увага звертаЇтьс€ на природу взаЇмов≥дносин, створенню середовища, котре спри€Ї в≥дданост≥ прац≥вника орган≥зац≥њ та њњ ц≥л€м, ≥ створенню можливостей дл€ максимального про€ву ≥н≥ц≥ативи, винах≥дливост≥, самост≥йност≥.

—уттЇвий вплив на розвиток соц≥ального менеджменту €к науковоњ та навчальноњ дисципл≥ни мали ≥дењ школи Фсоц≥альних системФ. Ћюдина в орган≥зац≥њ розгл€даЇтьс€ €к соц≥ально ор≥Їнтована ≥ керована ≥стота, €ка маЇ р≥зноман≥тн≥ потреби, що впливають на њњ оточенн€ в орган≥зац≥њ. ќдночасно оточенн€ впливаЇ на формуванн€ потреб. ÷€ школа соц≥ального управл≥нн€ користуЇтьс€ висновками школи "людських в≥дносин", представниками €коњ були ƒ. ћарч, √. —аймон, ј. ≈тц≥он≥.

¬≥дправним пунктом при цьому Ї визнанн€ того факту, що потреби людини ≥ потреби орган≥зац≥њ не зб≥гаютьс€. ѕотреби кожноњ людини в орган≥зац≥њ розгл€даютьс€ представниками школи Ђсоц≥альних системї у вигл€д≥ ≥Їрарх≥њ потреб: п≥сл€ задоволенн€ потреб одного р≥вн€ ≥ндив≥д прагне задовольнити потреби ≥ншого, вищого р≥вн€ ќднак у звТ€зку з тим, що природа орган≥зац≥њ ставить певн≥ перепони на шл€ху людини, маЇ м≥сце конфл≥кт м≥ж нею ≥ орган≥зац≥Їю. √оловне завданн€ ц€ школа вбачаЇ у зниженн≥ сили конфл≥кт≥в.

ћодель "економ≥чноњ людини" вже наприк≥нц≥ 1930-х рок≥в багато в чому ви€вилас€ неприйн€тною передус≥м тому, що матер≥альна зац≥кавлен≥сть ≥ суто економ≥чн≥ стимули втратили роль Їдиних руш≥йних чинник≥в повед≥нки працюючих. “ому найб≥льш суттЇвий вплив на формуванн€ соц≥ального менеджменту мала теор≥€ менеджменту людських ресурс≥в. ” н≥й сп≥вроб≥тники орган≥зац≥њ розгл€даютьс€ €к джерело невикористаних резерв≥в ≥ €к найважлив≥ша можлив≥сть налагодити б≥льш рац≥ональне плануванн€ та прийн€тт€ р≥шень в загальн≥й структур≥ п≥дприЇмства, моб≥л≥зувати сп≥вроб≥тник≥в шл€хом активноњ роботи менеджера.

“еор≥€ менеджменту людських ресурс≥в досить багатогранна, однак у њњ склад≥ можна виокремити дек≥лька загальних рис:

- ставленн€ до людського фактора €к до джерела доход≥в;

- створенн€ простору дл€ д≥€льност≥ кожного сп≥вроб≥тника з тим, щоб в≥н м≥г зробити особистий внесок у загальну справу;

- ≥нтеграц≥€ кадровоњ пол≥тики в загальну пол≥тику п≥дприЇмства, сусп≥льства.

« - пом≥ж тих наукових шк≥л соц≥олог≥њ та досл≥дник≥в, котр≥ стали фундаторами соц≥ального менеджменту, сл≥д виокремити досл≥дженн€ ћакса ¬ебера (1864 - 1920) Ц н≥мецького соц≥олога та ≥сторика. ¬≥н Ї основоположником так званоњ розум≥ючоњ соц≥олог≥њ ≥ теор≥њ соц≥альноњ д≥њ. ћ. ¬ебер досл≥джував взаЇмов≥дносини економ≥ки з ≥ншими сферами людськоњ д≥€льност≥ (пол≥тика, право). ¬ його досл≥дженн€х головна увага прид≥л€Їтьс€ соц≥олог≥њ економ≥чноњ повед≥нки людини. ѕров≥дна ≥де€ його досл≥джень пол€гаЇ в тому, що людськ≥й повед≥нц≥ притаманна економ≥чна рац≥ональн≥сть. ÷€ ≥де€ знайшла посл≥довне вт≥ленн€ в сучасному менеджмент≥.

≤де€ рац≥ональност≥ отримала подальший розвиток в концепц≥њ рац≥ональноњ бюрократ≥њ. ћ. ¬ебер вважав, що бюрократ≥€ волод≥Ї точн≥стю, швидк≥стю, компетентн≥стю, пост≥йн≥стю управл≥нського процесу. ¬она забезпечуЇ службову таЇмницю, Їдиноначальн≥сть, субординац≥ю, м≥н≥м≥зац≥ю конфл≥кт≥в ≥ економ≥чн≥сть. Ќа думку ћ. ¬ебера, бюрократ≥€ Ї пост≥йною та необх≥дною характеристикою орган≥зац≥њ.

«начний вклад у розвиток менеджменту, в т.ч. соц≥ального, вн≥с своњми досл≥дженн€ми ≥тал≥йський соц≥олог ≥ економ≥ст ¬≥льфредо ѕарето (1848 - 1923). ¬их≥дним пунктом його соц≥альноњ теор≥њ була концепц≥€ нелог≥чноњ д≥њ, суть €коњ пол€гаЇ в тому, що людська повед≥нка маЇ ≥ррац≥ональний ≥ нелог≥чний характер. ѕот≥м ц€ концепц≥€ була розвинена в концепц≥њ соц≥альноњ д≥њ. ѕри досл≥дженн≥ ≥ррац≥ональноњ природи людини ¬. ѕарето д≥йшов висновку, що специф≥чно людське пол€гаЇ не в розум≥, а в здатност≥ використовувати розум з корисливою метою. ¬ питанн≥ сп≥вв≥дношенн€ почутт≥в ≥ розуму науковець в≥ддавав перевагу почутт€м, вважаючи њх руш≥йними силами ≥стор≥њ.

¬. ѕарето розгл€дав сусп≥льство €к систему, що перебуваЇ в стан≥ динам≥чноњ р≥вноваги, та под≥л€в його на ел≥ту ("кращ≥") ≥ не ел≥ту. ѕод≥л на здатну до управл≥нн€ ел≥ту та не ел≥ту в≥н вважав суттЇвою рисою вс≥х людських сусп≥льств, а "кругооб≥г" ел≥т, тобто њх стаб≥л≥зац≥ю та наступну деградац≥ю, Ц руш≥йною силою сусп≥льного розвитку, котра Ї основою вс≥х ≥сторичних под≥й.

ѕроблема вдосконаленн€ соц≥альних ≥нститут≥в досл≥джувалась в роботах американського соц≥олога јльб≥ена ¬удбер≥ —мола (1854 - 1931). ќсновним предметом соц≥олог≥чних досл≥джень в≥н вважав ≥нтереси, а соц≥альне житт€ розгл€дав €к результат взаЇмод≥њ шести клас≥в ≥нтерес≥в, спр€мованих на здоровТ€, добробут, сп≥лкуванн€, п≥знанн€, красу ≥ справедлив≥сть (суд, ц≥нност≥).

Ќа розвиток соц≥ального менеджменту вплинула ≥ психоанал≥тична школа в соц≥олог≥њ, основоположником €коњ Ї австр≥йський психолог «игмунд ‘рейд (1856 - 1939), котрий розробив теор≥ю психоанал≥зу. ѕсихоанал≥з базуЇтьс€ на визнанн≥ того, що несв≥доме не Ї повн≥стю неп≥дконтрольним людин≥. ¬она повинна обирати по в≥дношенню до несв≥домого активну позиц≥ю. ≤дењ ‘рейда використовувались дл€ анал≥зу емоц≥йних в≥дносин в орган≥зац≥њ.

ќтже, в ’≤’ Ц перш≥й половин≥ ’’ ст. були розроблен≥ основи соц≥олог≥њ, котр≥ заклали фундамент дл€ соц≥олог≥чного п≥дходу до досл≥дженн€ сусп≥льних в≥дносин та њх структур. ќриг≥нальн≥ теоретичн≥ концепц≥њ та методолог≥чн≥ принципи спри€ли в подальшому становленню ≥ розвитку соц≥ального менеджменту.

ѕевний вплив на формуванн€ теор≥њ соц≥ального менеджменту мали роботи американського соц≥олога ƒжорджа  . ’оманса (р. н. 1910). Ќим була побудована модель, котра складаЇтьс€ з трьох елемент≥в: завданн€, взаЇмод≥€ ≥ настанова. ¬≥д кер≥вника прац≥вники отримують завданн€, вони виконують њх пост≥йно та щоденно, орган≥зуючи взаЇмод≥ю (система конкретних повед≥нкових акт≥в); в процес≥ взаЇмод≥њ м≥ж виконавц€ми виникають певн≥ почутт€, звички, оч≥куванн€, симпат≥њ ≥ антипат≥њ, внасл≥док чого формуЇтьс€ колектив.

Ќа утвердженн€ соц≥ального менеджменту €к науковоњ дисципл≥ни певний вплив мали досл≥дженн€ американських учених  урта Ћев≥на, котрий вивчав соц≥олог≥ю малих груп, а також –оберта  ≥нга ћертона. ќстанн≥й вивчав дисфункц≥ональн≥ €вища, €к≥ виникають внасл≥док напруженост≥ ≥ суперечностей в соц≥альн≥й структур≥ орган≥зац≥њ.

“аким чином, по€ва соц≥ального менеджменту €к галуз≥ наукових знань ≥ навчальноњ дисципл≥ни була п≥дготовлена значними дос€гненн€ми теор≥њ ≥ практики менеджменту, соц≥олог≥њ та психолог≥њ, котр≥ Ї його методолог≥чною основою.

—вою частку в утвердженн€ соц≥ального менеджменту €к самост≥йноњ науковоњ та навчальноњ дисципл≥ни внесли рос≥йськ≥ на украњнськ≥ науковц≥. ѕроведен≥ ними досл≥дженн€ привели до виробленн€ ун≥версальноњ концепц≥њ соц≥ального управл≥нн€, сутн≥сть €коњ пол€гаЇ в такому:

соц≥альний менеджмент Ї властив≥стю, внутр≥шньо притаманною будь-€к≥й соц≥альн≥й орган≥зац≥њ, тому дл€ розум≥нн€ сутност≥ соц≥ального управл≥нн€ варто виходити з≥ зм≥сту пон€тт€ "соц≥альна орган≥зац≥€"; п≥д соц≥альною орган≥зац≥Їю розум≥Їтьс€ досить ст≥йка соц≥альна ц≥л≥сн≥сть, под≥бна розумному живому орган≥зму, що волод≥Ї здатн≥стю ви€вл€ти ≥ вир≥шувати своњ проблеми, завд€ки чому вона забезпечуЇ своЇ ≥снуванн€. ѕри цьому проблеми орган≥зац≥њ розгл€даютьс€ €к в≥дхиленн€ в≥д прийн€тих норм ≥снуванн€ (формальних чи неформальних). ѕрикладами Ї орган≥зац≥њ €к природного (родини, громади, м≥ста, поселенн€, сусп≥льство, що ≥сторично склалис€), так ≥ штучного походженн€ (ф≥рми, концерни, корпорац≥њ, транснац≥ональн≥ компан≥њ, ф≥нансово - промислов≥ групи). ѕод≥бна точка зору зустр≥чаЇтьс€ у √. —пенсера, Ћ. √оулднера, “. ѕарсонса, –. ћертона, Ћ. “ойнб≥, —. янга ≥ Ї подальшим розвитком орган≥зм≥чного напр€му в соц≥олог≥њ;

ви€вленн€ ≥ вир≥шенн€ проблем Ї головними функц≥€ми орган≥зац≥њ, у той час €к ц≥лепокладанн€ ≥ дос€гненн€ ц≥лей в≥д≥грають допом≥жну роль. ћета Ї засобом вир≥шенн€ проблем, а не проблеми спонукають до дос€гненн€ ц≥лей;

вир≥шенн€ проблем орган≥зац≥њ пол€гаЇ в реал≥зац≥њ заход≥в, спр€мованих на усуненн€ в≥дхилень в≥д прийн€тих в орган≥зац≥њ культурних ц≥нностей. ѕри цьому засоби вир≥шенн€ проблем залежать в≥д њхньоњ специф≥ки. ƒл€ вир≥шенн€ часто повторюваних (ординарних) проблем в орган≥зац≥њ вже ≥снують в≥дпов≥дн≥ ≥нститути, орган≥зац≥йн≥ п≥дрозд≥ли чи структури, ≥нш≥ зразки орган≥зац≥йноњ культури («ќ ), €к≥ можна використовувати, не створюючи нових. Ќеординарн≥ проблеми породжують особливу небезпеку дл€ орган≥зац≥њ. ƒл€ њх вир≥шенн€ вона моб≥л≥зуЇ на€вн≥ в њњ розпор€дженн≥ знанн€, методи ≥ засоби. ƒо найб≥льш часто використовуваних практичних способ≥в вир≥шенн€ таких проблем належать: введенн€ нових нормативно-правових акт≥в зам≥сть старих; структурн≥ перетворенн€ (орган≥зац≥€ створюЇ нов≥ структури зам≥сть застар≥лих); уведенн€ новац≥й (винаход≥в, в≥дкритт≥в, технолог≥й); формуванн€ ≥ введенн€ нових культурних ц≥нностей; регулюванн€ м≥жорган≥зац≥йних в≥дносин.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-22; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 462 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

∆изнь - это то, что с тобой происходит, пока ты строишь планы. © ƒжон Ћеннон
==> читать все изречени€...

554 - | 447 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.