Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«акони соц≥ального менеджменту




1. ѕотреба в р≥зноман≥тних засобах управл≥нн€

2. —пец≥ал≥зац≥€ управл≥нн€

3. ≤нтеграц≥€ управл≥нн€

4. ≈коно-м≥€ часу

5. ѕр≥оритетн≥сть соц≥альних ц≥лей

6. «ростаюча субТЇктивн≥сть ≥ ≥нтелектуаль-н≥сть в управл≥нн≥

7.—амоуправл≥нн€

8. ѕередача функц≥й управл≥нн€ народним органам самоуправл≥нн€

9. ќбовТ€зков≥сть розробки соц≥альноњ доктрини

10. ќбов'€зков≥сть дом≥нуванн€ глобальноњ соц≥альноњ мети в управл≥нн≥

¬ сучасних умовах управл≥нн€ не можливе без спец≥ал≥зац≥њ, розпод≥лу функц≥й, що веде до специф≥чного њх про€ву в конкретних умовах, на р≥зних р≥вн€х ≥ напр€мах управл≥нн€. ÷е становить сутн≥сть закону спец≥ал≥зац≥њ управл≥нн€. ќстанн€, з одного боку, спри€Ї, а з другого - вимагаЇ на€вност≥ високого профес≥онал≥зму в р≥зних сферах економ≥чноњ, соц≥альноњ, пол≥тичноњ, психолог≥чноњ, орган≥зац≥йно-техн≥чноњ, правовоњ, економ≥чноњ, демограф≥чноњ тощо д≥€льност≥.

—уб'Їкту управл≥нн€ при цьому потр≥бн≥ не т≥льки профес≥йн≥ знанн€ з р≥зних сфер д≥€льност≥ дл€ прийн€тт€ управл≥нських р≥шень, розробки проект≥в, програм ≥ концепц≥й, а й на€вност≥ ум≥нн€ ≥нтегрувати всю отриману р≥зноман≥тну ≥нформац≥ю, обТЇднавши все з≥бране "управл≥нське багатознанн€".

ƒ≥€ закону ≥нтеграц≥њ управл≥нн€ св≥дчить про те, що об'Їднанн€ в управл≥нн≥ р≥зних управл≥нських д≥й на р≥зних р≥вн€х ≥ напр€мах €вл€Ї собою Їдиний управл≥нський процес в межах Їдиного соц≥ального орган≥зму Ц системи. ≤нтегруючими факторами Ї ц≥л≥, завданн€ орган≥зац≥њ, ≥нтереси сусп≥льства, котр≥ вимагають п≥дтримки нормальноњ життЇд≥€льност≥ ≥ розвитку складноњ соц≥альноњ системи в≥дпов≥дно до пост≥йних зм≥н внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього середовища.

«акон економ≥њ часу належить до основоположних закон≥в менеджменту. …ого д≥€ спр€мована на дос€гненн€ поставленоњ мети з найменшими витратами матер≥альних, людських ≥ ф≥нансових ресурс≥в, тобто на економне використанн€ робочого часу, затраченого безпосередньо прац≥вниками та вт≥леного в матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурсах. …детьс€ про ефективн≥сть управл≥нн€, €ка багато в чому залежить в≥д швидкост≥ та адекватност≥ впливу субТЇкта управл≥нн€ на обТЇкт управл≥нн€. ћенеджерам-практикам добре в≥домо, що вир≥шенн€ будь-€кого питанн€ в управл≥нн≥ в €комога коротший час маЇ позитивний вплив на к≥нцевий результат.

—утн≥сть закону пр≥оритетност≥ соц≥альних ц≥лей пол€гаЇ в тому, що соц≥альному ц≥лепокладанню необх≥дно надавати пр≥оритетного значенн€. Ќе виробництво, не економ≥ка Ї межею розвитку сусп≥льства ≥ умовою п≥дтримки його р≥вноваги та розвитку, а пост≥йне п≥двищенн€ €кост≥ житт€ його член≥в, њх добробуту, соц≥ального самопочутт€, безперервного вдосконаленн€ способу житт€.

”св≥домленн€ сусп≥льством необх≥дност≥ дотримуватись вимог цього закону привело до формуванн€ в р€д≥ розвинених крањн св≥ту соц≥ально ор≥Їнтованоњ економ≥ки, побудови соц≥альноњ держави, соц≥ального партнерства. ¬и€вленн€ цього законом≥рного звТ€зку зумовило встановленн€ не т≥льки €к≥сних, але й к≥льк≥сних характеристик у дос€гненн≥ соц≥альноњ справедливост≥.

Ќа жаль, обТЇктивний характер д≥њ цього закону ≥гноруЇтьс€ в ”крањн≥. —в≥дченн€м цього Ї зб≥льшенн€ частки населенн€, €ке живе за межею б≥дност≥, перевищенн€ смертност≥ над народжуван≥стю, поширенн€ масштаб≥в соц≥ального сир≥тства, дит€чоњ безпритульност≥ тощо. ƒо цього сл≥д додати критичний стан охорони здоровТ€, руйнуванн€ соц≥альноњ ≥нфраструктури в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ та ≥нше.

«ростаюча субТЇктивн≥сть та ≥нтелектуальн≥сть в управл≥нн≥ значною м≥рою Ї св≥дченн€м субТЇктивного характеру управл≥нського впливу. ÷е породжене тим, що управл≥нськ≥ в≥дносини €к так≥, що виникають м≥ж людьми в процес≥ управл≥нн€, у т≥й або ≥нш≥й форм≥ проход€ть через св≥дом≥сть людей, створюютьс€ ≥ вдосконалюютьс€ ними в залежно в≥д обТЇктивних зм≥н у виробництв≥, соц≥альних в≥дносинах тощо. ћожна констатувати, що природа управл≥нських в≥дносин Ї двоњстою Ц обТЇктивно-субТЇктивною. ќдну з стор≥н цих в≥дносин ≥ в≥дображаЇ цей закон.

 ожна соц≥альна система складаЇтьс€ з р€ду п≥дсистем: економ≥чноњ, пол≥тичноњ, техн≥чноњ, орган≥зац≥йноњ, духовно-культурноњ, котр≥ формують Їдиний орган≥зм. ѕ≥дтримка њњ ц≥л≥сност≥ в процес≥ управл≥нн€ можлива т≥льки при обовТ€зковому дом≥нуванн≥ глобальноњ соц≥альноњ мети над ц≥л€ми кожноњ п≥дсистеми.

«акон обовТ€зковост≥ розробки соц≥альноњ доктрини, €ка Ї р≥зновидом глобальноњ технолог≥њ, котра визначаЇ м≥сце соц≥альноњ системи в геопол≥тичному простор≥, виокремлюЇ пр≥оритети нац≥њ в реал≥зац≥њ т≥Їњ або ≥ншоњ мети з використанн€м механ≥зм≥в економ≥чних, м≥жнародних, культурно-духовних, еколог≥чних, в≥йськових. “ака технолог≥€ Ї основоположною дл€ визначенн€ стратег≥чних ц≥лей соц≥альноњ пол≥тики, €ка в≥дображаЇ ≥нтереси громад€н.

ўодо соц≥альноњ доктрини, то вона повинна включати в себе визначенн€ меж соц≥альноњ сфери, €ка Ї обТЇктом управл≥нських вплив≥в; оц≥нку проблемних ситуац≥й в ц≥й сфер≥; розкритт€ алгоритму розробки соц≥альноњ програми д≥й Ц €к довгострокових, так ≥ середньотерм≥нових; ви€вленн€ принципових механ≥зм≥в соц≥ального облаштуванн€ сусп≥льства, €кими керуютьс€ при розробц≥ концепц≥њ соц≥альноњ безпеки.

¬имоги закону обовТ€зковоњ розробки соц≥альноњ доктрини вт≥люютьс€ в практику соц≥ального менеджменту в процес≥ напрацюванн€ ≥ реал≥зац≥њ соц≥альноњ пол≥тики держави. ќстанн€ м≥стить основн≥ механ≥зми створенн€ засад та реал≥зац≥њ принцип≥в соц≥ально ор≥Їнтованоњ економ≥ки та соц≥альноњ держави. —оц≥альна пол≥тика розробл€Їтьс€ ≥ реал≥зуЇтьс€ на основ≥ загальноњ доктрини розвитку сусп≥льства, його генеральноњ ≥нтегруючоњ мети та њњ частини Ц соц≥альноњ доктрини ≥ водночас Ї механ≥змом реал≥зац≥њ останньоњ.

—учасна наука трактуЇ передачу (делегуванн€) функц≥й, прав, повноважень, ресурс≥в народним органам самоуправл≥нн€, розвиток њх самод≥€льноњ активност≥ в управл≥нн≥ сусп≥льними справами, всеб≥чне розгортанн€ метод≥в ≥ засоб≥в саморегулюванн€ ≥ саморозвитку €к обовТ€зкову умову прогресу сусп≥льства.

ƒ≥€ закону самоуправл≥нн€ зумовлена тим, що, з одного боку, держава не може брати на себе розвТ€занн€ вс≥х питань функц≥онуванн€ ≥ розвитку окремих п≥дприЇмств, установ, комерц≥йних ≥ некомерц≥йних орган≥зац≥й м≥ст ≥ с≥л. « ≥ншого боку, населенн€ м≥ст ≥ район≥в Ї сп≥ввласниками майна останн≥х, комерц≥йних ≥ некомерц≥йних орган≥зац≥й ≥ зац≥кавлене в тому, щоб воно ефективно використовувалось дл€ задоволенн€ його потреб та в його ≥нтересах. –азом з тим ≥ всьому сусп≥льству не байдуже, €к використовуЇтьс€ майно, творча енерг≥€ громад€н, персоналу його низових ланок, де, власне, створюютьс€ матер≥альн≥ ≥ нематер≥альн≥ блага, формуютьс€ передумови зростанн€ добробуту, пол≥пшенн€ €кост≥ житт€ населенн€.

¬ процес≥ управл≥нн€ функц≥онуванн€м ≥ розвитком соц≥альних систем виникають управл≥нськ≥ в≥дносини, котрим притаманна певна структура. ѓх основн≥ складов≥ включають:

- в≥дносини м≥ж керуючою ≥ керованою п≥дсистемами (м≥ж субТЇктом ≥ обТЇктом безпосередньо соц≥ального менеджменту);

- в≥дносини управл≥нн€ в керуюч≥й п≥дсистем≥ (м≥ж р≥вн€ми управл≥нн€ вертикальн≥ звТ€зки; м≥ж ланками управл≥нн€ кожного р≥вн€ - горизонтальн≥ звТ€зки; м≥ж однойменними функц≥ональними ланками управл≥нн€ на р≥зних р≥вн€х керуючоњ системи);

- в≥дносини м≥ж кер≥вниками ≥ п≥длеглими, тобто в кожн≥й ланц≥ управл≥нн€ (в≥дносини субординац≥њ), в р≥зних ланках управл≥нн€ (в≥дносини координац≥њ).

” свою чергу, у склад≥ в≥дносин соц≥ального менеджменту виокремлюютьс€ галузев≥, рег≥ональн≥, м≥жгалузев≥, м≥жрег≥ональн≥, територ≥ально-галузев≥ в≥дносини; зовн≥шн≥, тобто в≥дносини з навколишн≥м середовищем, ≥ внутр≥шн≥ Ц в≥дносини взаЇмод≥њ елемент≥в соц≥альноњ системи; м≥жсистемн≥, м≥жособист≥сн≥ ≥ зм≥шан≥, а також колективн≥ та ≥ндив≥дуальн≥; тимчасов≥ ≥ пост≥йн≥, безпосередн≥ та опосередкован≥; л≥н≥йн≥, функц≥ональн≥ ≥ зм≥шан≥.

«акони соц≥ального менеджменту р≥зноман≥тн≥ за своњм складом ≥ не обмежуютьс€ охарактеризованими вище. ¬≥дносини управл≥нн€ розвиваютьс€ зокрема, за, законом Їдност≥ ≥ ц≥л≥сност≥ системи соц≥ального менеджменту, тобто система управл≥нн€ маЇ в≥дзначатис€ орган≥зац≥йною ≥ функц≥ональною Їдн≥стю, а також м≥стити в соб≥ ус≥ необх≥дн≥ елементи, €к≥ обТЇктивно в≥дпов≥дають ц≥л€м ≥ завданн€м управл≥нн€ нею. ‘ункц≥ональна ц≥л≥сн≥сть означаЇ, що система управл≥нн€ повинна реал≥зувати вс≥ функц≥њ, потр≥бн≥ дл€ ефективного розвитку ≥ функц≥онуванн€ соц≥ально-економ≥чних систем, €вищ ≥ процес≥в у сусп≥льств≥. ™дн≥сть системи соц≥ального менеджменту, у свою чергу, означаЇ, що вона Ї Їдиною, ц≥л≥сною системою, а не сумою частин, фрагмент≥в чи блок≥в. “ому система соц≥ального менеджменту маЇ бути побудована на основ≥ Їдиних принцип≥в ≥ п≥дход≥в, Їдност≥ ≥нтерес≥в, що аж н≥€к не означаЇ ун≥ф≥кац≥њ та однаковост≥ њњ структурних ланок, р≥вн≥в ≥ п≥дход≥в до орган≥зац≥њ управл≥нн€.

«акон забезпеченн€ необх≥дних ступен≥в свободи системи соц≥ального менеджменту.  ерован≥ системи управл≥нн€ чи њх п≥дсистеми (держава, рег≥они, орган≥зац≥њ, установи, заклади тощо) мають вин€ткове р≥зноман≥тт€ зм≥сту, напр€м≥в ≥ умов д≥€льност≥. —истема управл≥нн€ повинна забезпечити вс≥ необх≥дн≥ ступен≥ свободи керованих систем (п≥дсистем) €вищ ≥ процес≥в.

ƒл€ цього вона маЇ бути не т≥льки досить гнучкою, волод≥ти необх≥дними внутр≥шн≥ми ресурсами, але й в≥дзначатис€ певною ст≥йк≥стю ≥ ц≥л≥сн≥стю. «абезпеченн€ необх≥дних ступен≥в свободи системи соц≥ального менеджменту дос€гаЇтьс€ за допомогою ун≥версальност≥ законодавчих акт≥в, ч≥ткост≥ п≥дзаконних акт≥в, розТ€снень та коментар≥в виконавчоњ влади, що в сукупност≥ й характеризуЇ гнучк≥сть системи управл≥нн€. „исло ступен≥в свободи керуючих систем (п≥дсистем), або субТЇкт≥в управл≥нн€ обмежуЇтьс€ рамками прийн€тих закон≥в, нормативних акт≥в виконавчоњ влади, м≥жнародними й нац≥ональними нормами, традиц≥€ми й звича€ми ≥ завжди маЇ перевищувати число ступен≥в свободи керованоњ системи (п≥дсистеми), або обТЇкта управл≥нн€, а €кщо н≥, то керуюча система (п≥дсистема) так чи ≥накше може суттЇво загальмувати розвиток керованоњ системи (п≥дсистеми). “ож керуюч≥ системи повинн≥ мати б≥льший ступ≥нь автономност≥, а також незалежност≥ в питанн€х використанн€ на€вних ресурс≥в та б≥льшу самост≥йн≥сть у прийн€тт≥ управл≥нських р≥шень.

—утн≥сть закону необх≥дноњ орган≥зац≥йно-структурноњ розмањтост≥ системи соц≥ального менеджменту пол€гаЇ в тому, що структура будь-€коњ системи управл≥нн€ в≥дпов≥дати потребам керованоњ системи (п≥дсистеми), або обТЇкта управл≥нн€. ¬арто зазначити, що вс≥ системи управл≥нн€ мають певну типолог≥чну сп≥льн≥сть. ¬они повинн≥ задовольн€ти низку обовТ€зкових вимог щодо зд≥йсненн€ управл≥нськоњ д≥€льност≥ у сфер≥ соц≥альних в≥дносин. ќднак залежно в≥д конкретних умов д≥€льност≥ субТЇкта управл≥нн€, обс€г≥в реал≥зац≥њ соц≥альних послуг, природно-кл≥матичних умов, чисельност≥ населенн€, р≥вн€ звТ€зку з ≥ншими рег≥онами тощо, в системах впливу на соц≥альн≥ процеси ≥ €вища можлив≥ або нав≥ть необх≥дн≥ ≥стотн≥ орган≥зац≥йно-структурн≥ в≥дм≥нност≥. –озмањт≥сть систем менеджменту необх≥дну розум≥ти подв≥йно: з одного боку, €к споконв≥чно необх≥дна р≥зноман≥тн≥сть можливих форм управл≥нн€, а з другого Ц €к динам≥чний процес посл≥довноњ зм≥ни стан≥в систем соц≥ального менеджменту, що мають €комога ефективн≥ше забезпечувати потреби функц≥онуванн€ й розвитку керованих систем.

¬одночас системи управл≥нн€ повинн≥ в≥др≥зн€тис€ ще й певною внутр≥шньою структурою та пропорц≥йн≥стю. ќстаннЇ передбачаЇ рац≥ональне сп≥вв≥дношенн€ всередин≥ системи керуючоњ ≥ керованоњ п≥дсистем з метою забезпеченн€ њх найб≥льш ефективного функц≥онуванн€.

«акон сп≥вв≥дношенн€ керуючих ≥ керованих п≥дсистем, тобто субТЇкта ≥ обТЇкта соц≥ального менеджменту, означаЇ, що вони мають в≥дпов≥дати одне одному за функц≥ональними ≥ структурними можливост€ми, а також за р≥вн€ми, напр€мами - ц≥л€м та завданн€м функц≥онуванн€ й подальшого розвитку. ѕри цьому необх≥дно зважувати на дек≥лька момент≥в.

ѕо-перше, сп≥вв≥дношенн€ керуючоњ та керованоњ п≥дсистем системи управл≥нн€ необх≥дно розум≥ти €к њхню адекватн≥сть в план≥ ≥нтенсивного чи екстенсивного розвитку орган≥зац≥йного формуванн€.

ѕо-друге, сп≥вв≥дношенн€ керуючоњ та керованоњ п≥дсистем означаЇ, що функц≥ональн≥й складност≥ керованих п≥дсистем маЇ в≥дпов≥дати й функц≥ональна складн≥сть керуючих п≥дсистем, але б≥льш високого пор€дку. –азом з тим, керуюча п≥дсистема з обмеженими функц≥ональними можливост€ми принципово не може забезпечити ефективний розвиток керованоњ п≥дсистеми з передовим науково-техн≥чним р≥внем. –≥вень компетентност≥ управл≥нських прац≥вник≥в керуючоњ п≥дсистеми в≥дпов≥дного р≥вн€ маЇ бути вищим, н≥ж р≥вень компетентност≥ прац≥вник≥в керованоњ п≥дсистеми.

ѕо-третЇ, сп≥вв≥дношенн€ керуючоњ та керованоњ систем необх≥дно розум≥ти й в тому план≥, що удосконаленн€ керуючоњ п≥дсистеми маЇ зд≥йснюватис€ б≥льш динам≥чними темпами, н≥ж керованоњ п≥дсистеми. ÷е означаЇ не т≥льки випереджальне зростанн€ ресурсних витрат на керуючу п≥дсистему, але й необх≥дн≥сть б≥льш ефективного використанн€ в практиц≥ управл≥нн€ сучасних наукових знань про людину, колектив, орган≥зац≥ю ≥ сусп≥льство в ц≥лому.

«акон орган≥зац≥њ соц≥ального менеджменту виражаЇ обТЇктивну необх≥дн≥сть в≥дпов≥дност≥ функц≥й, повноважень, прав ≥ в≥дпов≥дальност≥ на кожному р≥вн≥ системи управл≥нн€ ≥ в≥дбиваЇ залежн≥сть ефективност≥ њњ функц≥онуванн€ в≥д ч≥ткост≥ под≥лу ≥ кооперац≥њ прац≥ по горизонтал≥ й вертикал≥.

ѕод≥л управл≥нськоњ прац≥ ≥стотно п≥двищуЇ результативн≥сть та €к≥сть управл≥нськоњ д≥€льност≥ загалом. ќднак реальний ефект в≥д поглибленн€ спец≥ал≥зац≥њ окремих ланок системи можна одержати лише за дотриманн€ певних умов, ≥ насамперед за рахунок ч≥ткого розмежуванн€ прав, обовТ€зк≥в та в≥дпов≥дальност≥. ѕричому все це маЇ бути системно збалансоване.  р≥м цього, потр≥бний обТЇктивний взаЇмозвТ€зок м≥ж м≥рою в≥дпов≥дност≥ прав ≥ в≥дпов≥дальност≥ кожноњ ланки системи управл≥нн€, кожного кер≥вника (менеджера), з одного боку, ≥ €к≥стю, а отже результативн≥стю управл≥нськоњ прац≥ загалом, Ц з другого.

ѕор€д ≥з законами в теор≥њ соц≥ального менеджменту вид≥л€ють ще й законом≥рност≥ - лог≥чн≥ форми в≥дображенн€ реальноњ управл≥нськоњ практики, котр≥ недоступн≥ безпосередньому почуттЇвому сприйн€ттю. ¬ ц≥лому пон€тт€ "законом≥рн≥сть" розгл€даЇтьс€ в теор≥њ менеджменту €к попередн€ стад≥€ формулюванн€ закон≥в управл≥нн€ на початку њх теоретичного досл≥дженн€.

¬одночас законом≥рност≥ соц≥ального менеджменту можуть бути сформульован≥ лише на основ≥ абстрактного мисленн€, використанн€ операц≥й анал≥зу та синтезу щодо про€в≥в певних тенденц≥й ≥ взаЇмозалежностей в р≥зноман≥тних управл≥нських процесах ≥ €вищах, €к≥ в≥дбуваютьс€ у сфер≥ соц≥альних в≥дносин. —еред основних законом≥рностей соц≥ального менеджменту вид≥л€ють так≥:

● залежн≥сть зм≥сту соц≥ального менеджменту в≥д соц≥альноњ пол≥тики держави;

● залежн≥сть р≥вн€ розвитку соц≥ального менеджменту в≥д ц≥лей розвитку сусп≥льства ≥ держави;

● залежн≥сть ефективност≥ соц≥ального менеджменту в≥д структурноњ повноти та завершеност≥ системи орган≥в управл≥нн€ соц≥альною сферою;

● залежн≥сть результативност≥ задоволенн€ потреб та ≥нтерес≥в член≥в сусп≥льства, окремих ос≥б в≥д соц≥альноњ св≥домост≥, ор≥Їнтац≥њ та компетентноњ д≥€льност≥ управл≥нського персоналу установ соц≥альноњ сфери;

● залежн≥сть ефективност≥ системи соц≥ального менеджменту в≥д несуперечливост≥ довгострокових та короткострокових ц≥лей соц≥альноњ пол≥тики держави щодо соц≥ального розвитку сусп≥льства, рег≥он≥в, територ≥й, соц≥альних груп та соц≥ального захисту населенн€.

≈фективне дос€гненн€ ц≥лей соц≥ального менеджменту на безпосередньо-контактному р≥вн≥, тобто на р≥вн≥ управл≥нськоњ взаЇмод≥њ м≥ж менеджерами та персоналом орган≥зац≥њ, громад€нами, залежить в≥д врахуванн€ д≥њ таких законом≥рностей:

● сп≥льна зац≥кавлен≥сть менеджер≥в орган≥зац≥њ та њњ персоналу в к≥нцевих позитивних результатах њхньоњ взаЇмод≥њ;

● комплексн≥сть та ц≥л≥сн≥сть впливу менеджер≥в соц≥альних орган≥зац≥й на громад€нина, €кий потребуЇ певноњ соц≥альноњ допомоги або соц≥ального захисту;

● рац≥ональне сп≥вв≥дношенн€ повноважень та в≥дпов≥дальност≥ в д≥€льност≥ менеджер≥в соц≥альних орган≥зац≥й стосовно наданн€ передбачених законодавством соц≥альних послуг громад€нам, €к≥ потребують в≥дпов≥дноњ допомоги.

“аким чином, науковою основою управл≥нн€ соц≥альними системами д≥€ сукупност≥ закон≥в та законом≥рностей соц≥ального менеджменту. ÷≥ закони й законом≥рност≥, €к≥ мають найб≥льш загальний характер, поширюютьс€ на соц≥альн≥ системи, виробництво й наданн€ послуг незалежно в≥д стад≥њ чи етапу сусп≥льного розвитку. ѕ≥знанн€ њх д≥њ дозвол€Ї забезпечити системн≥сть ≥ безперервн≥сть процесу управл≥нських вплив≥в, моделюванн€ повед≥нки керованих обТЇкт≥в ≥ субТЇкт≥в управл≥нн€, регулювати к≥льк≥сн≥ ≥ €к≥сн≥ вим≥ри соц≥альних €вищ ≥ процес≥в, взаЇмозвТ€зок ≥ взаЇмод≥ю державного, господарського ≥ соц≥ального менеджменту.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-22; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 408 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1974 - | 1942 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.02 с.