Визначення ураженості зерна амбарними шкідниками.

Зернові корми при збереженні часто уражуються амбарними шкідниками (кліщами, довгоносиком, зерновою міллю, точильником тощо), які можуть викликати значне погіршення якості зерна.

Борошнисті кліщі - одні із небезпечних шкідників зерна, зернопродуктів, борошна. Через здатність кліщів до масового розмноження у вологому кормі уражене ними зерно, борошно протягом кількох місяців зберігання майже наполовину зменшується, а частина, що залишилася, стає непридатною для згодовування.

Як правило, розвитку кліщів в уражених продуктах і кормах сприяє гнильна і грибна мікрофлора.

Інтенсивне розмноження кліщів супроводжується втратою кормами поживних речовин: при сильному закліщенні вівса втрати за п’ять місяців досягають 27%, а пшеничних висівках і вівсяній муці - 42-54% (Вільпер А.М.).

Для визначення борошнистих кліщів 200-300 г зерна насипають тонким шаром на чорний папір розміром 40х40 см. Один край паперу обережно підіймають, зерно скатується, а напівпрозорі сіруваті кліщі затримуються. За допомогою лупи їх добре видно на чорному папері.

Ступінь ураження зерна кліщами:

I ступінь - на 1 кг зерна до 20 кліщів.

II ступінь - на 1 кг зерна більше 20 кліщів.

III ступінь - суцільний шар із кліщів.

Для доброякісного зерна допускається I-й ступінь ураженості зерна кліщами.

Для попередження псування кормів кліщами головне значення має сухість зерна, правильне його зберігання, а також періодична дезінфекція амбарів і зерносховищ.

Корма, уражені борошнистими кліщами, можна згодовувати в невеликій кількості після їх проварювання або запарювання.

 

Амбарний довгоносик - найбільш розповсюджений шкідник зерна - невеличкий жучок світло-коричневого або темно-коричневого кольору, а його личинка - зерновий черв’як білого кольору, з бурою голівкою. Дорослі форми довгоносика добре видимі неозброєним оком у зерні.

Із зразка зерна відбирають спочатку живих довгоносиків, визначаючи ступені ураженості зерна дорослою формою:

I ступінь - на 1 кг зерна до 5 довгоносиків.

II ступінь - на 1 кг зерна від 6 до 10 довгоносиків.

III ступінь - в 1 кг зерна більше 10 довгоносиків.

Зерна, уражені личинковою формою довгоносика, визначають так: із зразка зерна беруть наважку 15 г, яку звільняють від сміттєвих домішок, зіпсованого зерна і висипають на мідну сітку.

Амбарний довгоносик відкладає яйця у зернину і закупорює її пробкою із слизу та крупинок крохмалю. Це місце виявити дуже важко. Тому методика визначення прихованої форми ураження ґрунтується на посиленні забарвлення і збільшенні розміру пробочок. Сітку із зерном на хвилину занурюють в чашку з теплою водою (більше 30 ⁰С), в якій пробочки дуже набухають і збільшуються в розмірах. Потім сітку переносять на одну хвилину в 1%-ний розчин марганцевокислого калію, в якому пробочки забарвлюються в чорний колір.

Відмивають зерно від марганцевокислого калію занурюванням сітки в холодну воду, після чого розсипають відмите зерно тонким шаром на фільтрувальний папір. Випуклі темнозабарвлені пробочки, що закривають отвори з яйцями довгоносиків, добре видимі при розгляданні кожної зернини під лупою.

Якщо в наважці зерна вагою 15 г знайдено 10 уражених зернин - I-й ступінь; від 11 до 20 - II-й ступінь; більше 20 - III-й ступінь ураження.

Обладнання.

Зразки зерна, терези, лупи, мікроскоп, чорне сукно або папір 40х40 см, пінцет, нагрівальний прилад, мідні сіточки, тепла і холодна вода,
1%-ний розчин KMnO₄, фільтрувальний папір.

Контрольні питання

1. Заходи профілактики механічних ушкоджень шлунково-кишкового тракту сторонніми предметами.

2. Органолептичне визначення ураженості зерна маточними ріжками.

3. Визначення ураженості зерна прихованою формою довгоносика.

4. Умови ураження зерна головнею та маточними ріжками.

5. Способи визначення в зерні шкідливих домішок грибкового походження.

6. Визначення кислотності зерна.

7. Правила відбору зразків зерна для дослідження.

8. Способи визначення доброякісності зерна.

9. Визначення ураженості зерна борошнистими кліщами.

10. Визначення ртутьорганічних речовин в протруєному зерні.

РОЗДІЛ IІІ