Визначення соланіну в картоплі

Обладнання.

Зразки картоплі, скляні чашки, скальпель, пінцет, крапельниця з оцтовою кислотою і концентрованою сірчаною кислотою, перекис водню, лупа.

З картоплі роблять декілька зрізів товщиною 1 мл від верхівки основи по осі, що ділить бульбу на рівноцінні половинки; поперекові - біля основи і верхівки бульби, з боків, в ділянках появи паростків.

Одержані зразки поміщають в скляну чашку та наносять на них по 2-3 краплини концентрованої оцтової кислоти (80-90 %), потім концентрованої сірчаної кислоти (питома вага 1,84) і 5 %-ний розчин перекису водню.

У місцях накопичення соланіну з'являється інтенсивне темно-малинове і червоне забарвлення. Велика кількість глікоалкалоїду соланіну міститься в гичці, незрілих, позеленілих бульбах, шкірці картоплі, особливо в паростках. Багато соланіну і в зеленій гичці картоплі до цвітіння (від 0,855 до 1,44%), в бульбі при її пророщенні (до 4,7%).

Отруєння соланіном частіше буває у свиней та кролів і проявляється в нервовій та шлунково-кишковій формах.

У деяких випадках, особливо у великої рогатої худоби отруєння характеризується екземою на різних ділянках шкіри або везикулярним запаленням (картопляна висип). Висип частіше спостерігається на вимені, мошонці, корені хвоста.

Для профілактики отруєння соланіном позеленілу, порослу, недозрілу, уражену грибком картоплю необхідно після видалення паростків проварювати протягом однієї години при температурі 100 ⁰С і обов’язково зливати відвар.

Для профілактики отруєнь використання картопляної гички в сирому, висушеному і силосованому вигляді повинно бути обмеженим. У раціон її вводять не більше 3 кг на голову за добу при одночасному використанні сухих кормів.

Контрольні питання

1. Методи визначення якості коренебульбоплодів.

2. Правила відбору середньої проби коренебульбоплодів для дослідження.

3. Оптимальний температурно-вологісний режим при зберіганні коренебульбоплодів.

4. Причини, що сприяють накопиченню азотистих сполук в кормах.

5. Механізм отруєння нітратами та нітритами.

6. Визначення наявності нітратів у буряках.

7. Профілактика отруєнь тварин нітратами та нітритами.

8. Визначення наявності соланіну в картоплі.

9. Заходи запобігання отруєнню тварин соланіном.

 

 

РОЗДІЛ ІV

ОЦІНКА ЯКОСТІ КОМБІНОВАНИХ

І БОРОШНИСТИХ КОРМІВ

Найбільш ефективною формою використання концентрованих кормів та різних видів кормових добавок у тваринництві є комбікорми. При змішуванні вони доповнюють одне одного і утворюють повноцінні кормові добавки.

Очищені та подрібнені корми, збагачені біологічно активними речовинами, на 20-30% підвищують поживність раціону, стимулюють життєдіяльність організму тварин і в деяких випадках запобігають виникненню різних захворювань.

Залежно від призначення комбікорми поділяють на три основні групи:

· комбікорми повнораціонні (ПК);

· комбікорми концентрати (КК);

· балансуючі добавки.

Повноцінні комбікорми містять в певному співвідношенні всі необхідні поживні речовини, що забезпечують фізіологічні потреби тварин при високому рівні продуктивності, згодовують їх без добавок інших кормів.

Комбікорми та концентрати застосовують для компенсацій недостатку основної частини раціону в поживних речовинах.

Балансуючі добавки (білково-вітамінні добавки - БВД, білково-вітамінний концентрат - БВК, білково-вітаміно-мінеральні добавки - БВМД) складаються із суміші кормів з високим умістом протеїну, вітамінів та мікроелементів.

Відбір середньої проби

Відбір проби комбікорму при його виробництві або відвантаженні по транспортувальних стрічках проводять через певні проміжки часу. В складах його відбирають вагонним або амбарним щупом із двох шарів, якщо висота насипу до 0,75 м та з 3-х шарів, якщо висота насипу більша за 0,75 м. В кожному шарі беруть три проби із різних місць. Проби із вантажних автомашин, возів відбирають із п’яти різних місць, відступаючи від бортів на 0,5 м. Загальна вага проби від партії комбікорму повинна бути не менше 4 кг.

Пробу гранульованого комбікорму відбирають так, як і розсипного. Середню пробу розсипного, гранульованого комбікорму і борошнистих кормів одержують шляхом ділення на квадрати, відбору рівномірно перемішаних квадратів по діагоналі, у межах 2 кг.

При виробництві брикетованого комбікорму проби відбирають у вигляді окремих брикетів при випаданні з-під пресу, через кожні 2 год., а із мішків - їх розшивають (5% від кожної партії) і відбирають із верхньої частини мішка.

Для взяття середньої проби брикетованого комбікорму відбирають 6 кг брикетів, розтовкують їх і шляхом поділу на квадрати відбирають 2 кг. Середній зразок (2 кг) розділяють на дві частини, поміщаючи кожну в чисту, суху банку. Одну банку з комбікормом зберігають на випадок арбітражу протягом місяця, а з іншої беруть наважку для дослідження.

Для збереження якості комбікормів необхідно дотримуватися основних вимог щодо їх зберігання. Не допускається змішування комбікормів, виготовлених за різними рецептами, забрудненість склом, металом та іншими шкідливими домішками (табл. 6).

 

Таблиця 6 – Нормативи показників оцінки якості комбікормів

Показники	Допускається (не більше), %
Зовнішній вигляд, колір, запах	відповідає набору інгредієнтів
Наявність цвілі й ознак бродіння	не допускається
Вологість	14,5
Кислотність, градусів
Вміст нерозмолотих зернин
Вміст піску
Вміст металомагнітних частин при величині їх до 0,5 мм	0,01
Металічних домішок з ріжучими краями	не допускається
Великих металомагнітних домішок, шматків шпагату, вугілля, скла	не допускається
Вміст насіння буряків Куколя	0,25
Беладони, собачої петрушки, василька, погремка, пасльону чорного (окремо)	0,01
Коринели, чорнушки (окремо)	0,1
Загальна кількість насіння чорнушки, коринели, пасльону, плевели	1,1
Маточних ріжок (в кормах не для вагітних тварин)	0,05
Головня	0,06
Головня та маточні ріжки	0,06
Ураженість амбарними шкідниками, ступінь