Мета заняття – опанування здобувача вищої освітими теоретичними знаннями про парламентаризм як соціально-правовий феномен, функції і повноваження парламентів, Верховну Раду України в системі органів державної влади України, її конституційно-правовий статус та законодавчий процес у Верховній Раді України.
Кількість годин – 4.
| Питання для самостійного опрацювання | Методичні рекомендації для підготовки питань для самостійного опрацювання |
| Охарактеризувати поняття парламенту та парламентаризму як конституційно-правових інститутів. | При розкритті питань даної теми необхідно проаналізувати інститут парламентаризму ‑ це система взаємодії держави і суспільства, для якої характерним є визнання провідної ролі у здійсненні державновладних функцій загальнонаціонального постійно діючого представницького органу. Його не слід повʼязувати з певними конкретними формами державного правління, оскільки у кожній державі ці форми визначені історично. Парламент – вищий колегіальний представницький законодавчий орган держави. Парламент України ‑ це виборний, колегіальний, загальнодержавний представницький орган, який функціонує в умовах демократичного правління і компетентний здійснювати законодавчу, установчу та контрольну діяльність. Парламенти є виборними й колегіальними органами держави, які функціонують за умов демократичного правління. В унітарних державах парламенти формуються на загальнонаціональному рівні, у федераціях – також і на рівні їх субʼєктів. Визначальними характеристиками парламентів є їхня структура, порядок формування та обсяг компетенції. Сучасні проблеми парламентаризму особливо важко й суперечливо вирішуються у постсоціалістинних країнах, у тому числі в Україні. Це пояснюється тим, що парламентські і демократичні інститути, які в більшості країн проходили період становлення протягом століть, є відносно новими для представницьких органів молодих країн, до числа яких належить і Українська держава. З одного боку, проводяться вибори, приймаються нові конституції, важливі законодавчі акти, створюються передумови для становлення парламентських форм та інститутів, з другого ‑ політичне життя характеризується високим ступенем конфронтації, труднощами становлення стабільної й авторитетної у народу партійної системи, нерозвиненістю політичної і парламентської культури, відсутністю необхідного рівня злагоди, тобто умов, за наявності яких може ефективно працювати демократичний парламент. |
| Визначити конституційні основи порядку формування та припинення діяльності Верховної Ради України. Орієнтовний план 1. Склад і структура Верховної Ради України. 2. Голова Верховної Ради України. 3. Органи Верховної Ради України. | Верховна Рада України формується шляхом виборів народних депутатів. Порядок проведення виборів регулюється Законом України «Про вибори народних депутатів України». Вибори народних депутатів проводяться за змішаною виборчою системою і можуть бути: черговими, які проводяться у звʼязку з закінченням конституційного строку повноважень ВРУ і не потребують окремого рішення про їх призначення. Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю жовтня пʼятого року повноважень Верховної Ради України; позачерговими, які призначаються Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України; повторними, які призначаються в одномандатному окрузі ЦВК у разі визнання виборів депутатів у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата; проміжними, які призначаються в одномандатному окрузі ЦВК у разі вибуття депутата, обраного в цьому окрузі. Згідно зі ст. 76 КУ Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на пʼять років. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника. Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів. Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати також тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Крім того, для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада може утворювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її конституційного складу. |
| Визначити функції та компетенцію Верховної Ради України; форми та методи діяльності Верховної Ради України; основи законотворчої діяльності Верховної Ради України. Орієнтовний план 1. Стадії законодавчого процесу в Україні. 2. Право законодавчої ініціативи. | Компетенцію Верховної Ради України складають закріплені Конституцією України предмети відання та повноваження, необхідні для реалізації функцій Верховної Ради України. У функціях і компетенції Верховної Ради України відображається її соціально-політична роль та місце у механізмі державної влади, у реалізації функцій держави. Функції і компетенція Верховної Ради повʼязані зі специфікою її конституційно-правового статусу як парламенту змішаного типу. Головними функціями Верховної Ради є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. До парламентських функцій належать також бюджетно-фінансова, функція міжпарламентських звʼязків та ін. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції, але вони не вважаються головними серед її основних функцій. Основними організаційно-правовими формами роботи Верховної Ради є її сесії і засідання. Сесія Верховної Ради – це термін, протягом якого парламент України проводить свої пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією та законами України. У перерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комітетів та інших органів Верховної Ради. Сесії Верховної Ради поділяються на чергові і позачергові. Законодавчий процес – це врегульована Конституцією України, Регламентом Верховної Ради та іншими законами України діяльність парламенту по підготовці, розгляду і прийняттю законів та їх оприлюдненню. Законодавча ініціатива – це офіційне внесення до Верховної Ради уповноваженим субʼєктом законопроекту або законодавчої пропозиції. |
Теми рефератів:
1. Становлення та розвиток парламентаризму в Україні.
2. Порядок роботи Верховної Ради України.
3. Стадії законодавчого процесу. Акти Верховної Ради України.
4. Комітети Верховної Ради України, їх система та основні функції.
5. Організаційно-правові форми об’єднань народних депутатів.
6. Правовий статус комітетів Верховної Ради України в забезпеченні діяльності законодавчого органу влади.
7. Конституційно-правовий статус депутатських фракцій в Україні.
8. Сесія – основна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України.
Аналітичне завдання:
1. Дайте визначення поняття «парламент».
2. Охарактеризуйте основні функції Верховної Ради України.
3. Які законодавчі повноваження Верховної Ради України Ви знаєте?
4. Які повноваження становлять установчу компетенцію Верховної Ради України?
5. Які представницькі повноваження Верховної Ради України Ви знаєте?
6. Назвіть установчі повноваження Верховної Ради України.
7. Чим функція парламентського контролю відрізняється від інших функцій Верховної Ради України?
8. Визначте правовий статус коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.
9. Яку роль відіграють парламентські комітети в законодавчому процесі?
10. Які правові акти приймає парламент як законодавчий орган? Яка їх юридична сила?
11. Чи впливає структура парламенту на ефективність його роботи?
12. Конституційно-правовий механізм обирання Голови Верховної Ради України?
13. В якому документі визначена структура Верховної Ради України?
14. Дайте визначення поняття комітету Верховної Ради України
15. У чому полягає функціональне призначення комітетів Верховної Ради України?
16. Чи можуть бути членами парламентського комітету особи, що не є народними депутатами України?
17. На яких принципах ґрунтується діяльність парламентських комітетів?
18. Що спільного і відмінного між тимчасовими спеціальними і тимчасовими слідчими комісіями?
19. Заповніть таблицю:
Стадії законодавчої процедури
| Назва стадії | Суб’єкт проведення | Зміст стадії |
Задачі
1. Назвіть повний перелік осіб, які мають право звернутися з позовною заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності.
2. Деякі з народних депутатів України з об’єктивних причин не змогли взяти участь в урочистій присязі на першому засіданні ВРУ нового скликання. Які правові наслідки такої ситуації?
3. Народні депутати України, що були обрані відповідно до чинного Закону за мажоритарно-пропорційною виборчою системою в одномандатних виборчих округах, після складення присяги виявили бажання утворити декілька депутатських фракцій. Проте їм не вдалося цього зробити, оскільки вказані народні депутати не були членами тих політичних партій, які представлені у Верховній Раді України, а відповідно до чинного Закону «Про Регламент Верховної Ради України» депутатські фракції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій, які за результатами виборів отримали депутатські мандати (ст. 58). Чи порушені конституційні права народних депутатів України? Чи відрізняється правовий статус народних депутатів України, обраних за списками кандидатів політичних партій (пропорційною виборчою системою) від правового статусу народних депутатів, обраних в одномандатних округах (мажоритарна виборча система)? Які шляхи вирішення даної проблеми?
4. Проаналізуйте фракційну структуру чинної Верховної Ради України. Чи усі народні депутати України поточного скликання Верховної Ради України є членами фракцій? Чи є конституційним невходження народного депутата України до жодної парламентської фракції? Відповідь обґрунтуйте з посиланням на відповідні положення правових актів.
5. Одна з партій, що подолала 5-тивідстоковий виборчий бар’єр за пропорційною виборчою системою, не провела до ВРУ жодного з народних депутатів по мажоритарних округах. В результаті цього, представниками інших парламентських партій виголошено заяву про неможливість, в такому разі, створення даною партією депутатської фракції. Чи обґрунтовані такі заяви? Якщо так, наведіть норму, що це підтверджує?
Рекомендована додаткова література
Нормативно-правові акти
1. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 10. – Ст. 73.
2. Про Центральну виборчу комісію України: Закон України від 30.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. ‑ № 36. ‑ Ст. 448.
3. Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. ‑ № 14‑15, № 16–17. ‑ Ст. 133.
4. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.1995 // Відомості Верховної Ради. – 1995. ‑ № 19. ‑ Ст.134
5. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 24. – Ст. 11.
Спеціальна література
1. Александров О.А. Організаційно-правові форми об’єднань народних депутатів. Актуальні питання / О.А. Александров //ьЧасопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 16. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua.
2. Антоненко В.В. Функції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету / В.В. Антоненко // Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки. – 2013. – №58. – С. 453–458.
3. Баймуратов М.О. Формування парламенту України: до пошуку оптимальної виборчої системи / М.О. Баймуратов, І.Д. Сліденко // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. – 2009. – Вип. 44. – С. 167–173.
4. Барабаш Ю.Г. Питання правового статусу голови парламенту (за законодавством європейських країн) / Ю.Г. Барабаш // Форум права. – 2006. – № 2. – С. 22–28.
5. Баскакова Ю.В. Правовий статус комітетів Верховної Ради України в забезпеченні діяльності законодавчого органу влади на шляху становлення парламентаризму / Ю.В. Баскакова // Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки. – 2013. – №61. – С. 440–447.
6. Берназюк І. М. Конституційно-правові основи опозиційної діяльності в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / І.М. Берназюк; Держ. вищ. навч. заклад, «Київ. нац. економ. ун-т ім. В. Гетьмана». – К., 2010. – 19 с.
7. Білоус В. Упровадження біометричних технологій запобігання порушенням законотворчої процедури / В. Білоус // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – №4. – С. 15–23.
8. Богачова O.B. Моделювання діяльності щодо планування вітчизняного законотворення з урахуванням відповідного зарубіжного досвіду / O.B. Богачова // Форум права. – 2012. – № 1. – C. 101–105.
9. Борденюк В. Верховна Рада України і представницькі органи місцевого самоврядування в механізмі держави / В. Борденюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 58–69.
10. Борденюк В.І. Деякі питання створення двопалатного парламенту в Україні у контексті зарубіжного досвіду / В.І. Борденюк // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – 2011. – Вип. 51. – С. 201–208.
11. Венгер В.М. Конституційно-правовий аналіз форм порушення єдності парламентських фракцій / В.М. Венгер // Наукові записки НаУКМА. Серія: Юридичні науки. – 2012. – Том 129. – С. 68–71.
12. Волощук О.Т. Причини бікамералізму / О.Т. Волощук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 3. – С. 35–44.
13. Ганжа Н.В. Конституційно-правовий статус депутатських фракцій в Україні: проблеми законодавчого оформлення / Н.В. Ганжа // Держава та регіони. Серія: право. – 2011. – № 3. – С. 13–19.
14. Гончаренко В. Бікамералізм у контексті конституційної реформи в Україні / В. Гончаренко // Вісник Академії правових наук України: зб. наук. пр. – 2012. – №3(70). – С. 67–77.
15. Грищенко І.В. Апарат парламенту: повноваження, порядок формування і діяльності / І.В. Грищенко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2015. Серія Право. Випуск 31. – Том 1. – С. 75–78.
16. Древаль Ю.Д. Ціннісний аспект парламентаризму / Ю.Д. Древаль // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ХарІ НАДУ. – 2011. – № 1 (39). – С. 317–325.
17. Євграфова Є. Деякі теоретико-практичні аспекти конституційної процедури законотворення в Україні / Є. Євграфова // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 4. – С. 40–49.
18. Ковальчук О. Двохпалатний парламент: яким він може бути в Україні / О. Ковальчук // Право України. – 2004. – № 7. – С. 118–121.
19. Кульчицька О. Особливості реалізації повноважень депутатських фракцій у Верховній Раді України / О. Кульчицька // Часопис Академії адвокатури України. – 2009. – № 3. – С. 1–7.
20. Кульчицька О.В. Дефініція конституційно-правового статусу депутатських фракцій як запорука стабільності, відносної сталості та внутрішньої погодженості парламентської діяльності / О.В. Кульчицька // Право і Безпека. – 2009. – № 5. – С. 20–24.
21. Мироненко В.П. Комплексний підхід до типологізації парламентських коаліцій / В.П. Мироненко // Держава і право. Серія: Юрид. і політ. науки. – 2014. – №66. – С. 339–344.
22. Назаренко Я.М. Номінаційна (установча) функція Верховної Ради України: проблеми теорії та практики: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Я.М. Назаренко; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2011. – 18 с.
23. Омельченко Н.Л. Конституційно-правові основи законодавчої функції Верховної Ради України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Н.Л. Омельченко; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2011. – 198 с.
24. Омельченко Н.Л. Генезис законодавчої діяльності Верховної Ради України: досвід, проблеми та перспективи / Н.Л. Омельченко // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – 2012. – Вип. 57. – С. 130–136.
25. Омельченко Н.Л. Правове регулювання законодавчої діяльності Верховної Ради України / Н.Л. Омельченко // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – 2012. – Вип. 56. – С. 164–169.
26. Погребняк Н.С. Аналітично-функціональна складова конституційно-правового статусу апарату Верховної Ради України (проблеми та перспективи) / Н.С. Погребняк // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2014. – Вип. 27. – С. 161–173.
27. Пустовіт Ж.М. Політико-правові фактори, що впливають на співвідношення функцій Верховної Ради України з функціями інших вищих органів державної влади / Ж.М. Пустовіт // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Право. – 2013. – Вип. 6. – С. 127–137.
28. Пустовіт Ж.М. Поняття, сутність та зміст функцій Верховної Ради України / Ж.М. Пустовіт // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 11. – С. 18–23.
29. Пустовіт Ж.М. Співвідношення функцій Верховної Ради України з функціями інших вищих органів державної влади / Ж.М. Пустовіт // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 4. – С. 109–113.
30. Пустовіт Ж.М. Становлення і розвиток функцій Верховної Ради України / Ж.М. Пустовіт // Право і суспільство. – 2012. – № 6. – С. 8–14.
31. Розвадовський В.І. Правовий статус Голови Верховної Ради України: проблеми правового регулювання: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / В.І. Розвадовський; Інститут законодавства Верховної Ради України – Київ, 2010. – 20 с.
32. Сас О.С. Явище парламентаризму на теренах України / О.С. Сас // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 6(9). – С. 25–28.
33. Сіренко В. Деякі нотатки щодо роботи парламенту України / В. Сіренко // Право України. – 2013. – №11. – С. 366–372.
34. Словська І. Доцільність формування двопалатного парламенту в Україні / І. Словська // Право України. – 2011. – №3. – С. 187–192.
35. Словська І. Сесія – основна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України / І. Словська // Право України. – 2012. – №7. – С. 134–140.
36. Снігур І. Вплив парламенту України на визначення територіального устрою / І. Снігур // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – №4. – С. 3–6.
37. Снігур І. Наукові підходи до розуміння установчої функції парламенту України / І. Снігур // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №12. – С. 72–75.
38. Снігур І. Й. Вітчизняні наукові підходи до розуміння співвідношення функцій парламенту України / І. Й. Снігур // Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки. – 2013. – №58. – С. 134–139.
39. Токар О.В. Процедурні та правові аспекти формування депутатських об’єднань Верховної Ради України/О.В. Токар. – К.: НІСД, 2012. – 37 с.
40. Француз-Яковець Т.А. Здійснення законодавчих повноважень європейськими двопалатними парламентами / Т.А. Француз-Яковець // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – 2011. – Вип. 53. – С. 177–182.
41. Шаповал В. Парламент як представницький орган / В. Шаповал // Право України. – 2015. – №3. – С. 114–134.
42. Шаповал В. Парламент: організаційні характеристики / В. Шаповал // Право України. – 2015. – №4. – С. 120–138.
43. Шаранич С.С. Інституалізація парламентської опозиції – теоретичний аспект / С.С. Шаранич // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 1050–1053.
