1. Збереження природи. Однак єдиним радикальним способом збереження природи було б знищення людства. Своєю матеріально виробничою діяльністю людина перетворює природу, тобто змінює її, не заради цікавості, а внаслідок суті свого буття. Зміна, а не збереження, є способом життєдіяльності людини. Інша справа, що людина для підтримки нормальних умов існування повинна постійно компенсувати свій дестабілізуючий вплив на природу іншими перетвореннями. Першочергове завдання людства це забезпечення стабільності свого розвитку, динамічної рівноваги системи "Природа. Суспільство". Причому, по мірі свого розвитку людина вимушена все більше брати на себе управління станом природи, оскільки її природні сили вже не можуть компенсувати антропогенний вплив.
2. Екологічні проблеми породження сучасного світу, ще в недавньому минулому відносини з природою були гармонійними. Це розуміння породжує ідеалізацію минулого життєвого укладу, лежить в основі лозунга "назад до природи". Причина виникнення цієї догми - некритичне ставлення до історії, слабке знання її реальних фактів. Людство протягом всього свого існування стикалося і більш або менш успішно вирішувало екологічні проблеми. Відмінність нашого періоду історії в тому, що ці проблеми набули глобального характеру.
3. У майбутньому можна повністю вирішити екологічні проблеми. Ця оптимістична позиція сформувалася під впливом реклами досягнень НТП, його потенційних можливостей. При цьому випускається з уваги, що всяке досягнення техніки нарівні з корисним ефектом дає і побічний, екологічний вплив якого спочатку непередбачуваний.
Зробити висновок про те, що людство, яке розвивається по шляху прогресу, повинно усвідомлювати, що без використання можливостей культури прогрес буде лише ілюзією.
Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації
Основні засади та проблеми формування основ сучасного світогляду. Світоглядно-антропологічні колізії процесу глобалізації. Історія процесу глобалізації та його усвідомлення.
Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Особливості етнокультурного процесу. Виживання людини і людства - нагальна проблема сучасності. Всезагальне та індивідуальне в культурі за умов глобалізації. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв'язання негативних наслідків епохи модерну.
Культура на порозі XXI ст. Культура і глобальні проблеми сучасності.
Універсальні закони розвитку Всесвіту. Провідні пріоритети етнонаціональної політики України.
Студенти повинні:
знати особливості сучасного етнокультурного процесу, етнонаціональної політики в Україні; історію та особливості процесу глобалізації, проблеми глобальної культурної кризи початку XXI ст.; основні риси протистояння культури і глобальних проблем сучасності.
Методичні рекомендаці
Із цієї теми для контрольної роботи визначено 3 питання (61- 63).
Питання 61. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Пріоритети етнонаціональної політики України
Література: 33, ст. 125 – 143.
Вказати на те, що розвиток етносів, їхнє походження і становлення - сьогодні одна з провідних тем у культурологічній науці. Етнос - це культурно - духовна спільність людей, які споріднені походженням, мовою, культурними надбаннями, територією проживання, а за певних умов і державними утвореннями.
З етносів, що проживають на землі, складається людство. Кожний з етносів сомоцінний незалежно від рівня розвитку: політичного, економічного чи культурного. Це природний результат етногенезу.
Етногенез (від грецьк. Etnos - плем'я, народ і genesis - походження) - це сукупність соціально-історичних і духовно-культурних процесів, що формують етнос, зумовлюють подальший розвиток діалектичних змін, які відбуваються завдяки взаємодії етнічних спільнот. Ці процеси розвиваються в часі та поширюються у просторі.
Етногенез - складний і неоднозначно спрямований процес. Історія засвідчує народження, розвиток і зникнення етносів. Цьому передують фізичне знищення, штучна чи природна асиміляція іншим етносом, зародження нових етносів шляхом виокремлення від базових чи злиття двох або більше етносів, які створюють новий етнос, абсолютно відмінний від попередніх.
Досить часто термін " етнос" порівнюється з поняттями " народ" і "нація", але переважно народ як культурно-історичну спільність слід розглядати лише на певному етапі розвитку етногенезу. Термін " народ" може бути синонімом корінного етносу країни чи розпорошеного по світу. Через постійні міграційні процеси важко знайти народ, який би постійно проживав на аборигенній території. У науковій практиці народ - це все населення країни, оскільки він завжди складається на основі кількох етносів або, як правило, багатьох етнокомпактних груп, наприклад, бельгійський народ, американський народ, український народ, китайський народ та ін.. Усі народи мають схожу історичну долю, і ті, хто з повагою ставиться до всіх суб'єктів державного об'єднання, яке утворює це угруповання, живуть дружно та мирно. Кожна територія - завжди поліетнічне утворення; " чистих" щодо етнічності народів не існує.
Народ відрізняється від нації не кількісними та якісними показниками, а рівнем свідомості, зумовленої проблемами та турботами облаштування державного устрою та об'єднання; лише тоді він стає народом - нацією і в сучасній практиці міжнародних відносин розуміється як такий, який має власну державність, суверенітет і є самодостатнім суб'єктом зовнішніх стосунків.
Кожний етнос в процесі історичного розвиту виробляв своє та запозичував щось у сусідів, акумулюючи його і поступово формував так звану етнонаціональну традицію. Традиція - це, власне, те, що передається у спадок майбутнім поколінням. Російською мовою буквальний переклад з латинської traditio більш точний: "предание", українською ж - " переказ" - більш звужене. Національні особливості уявлень про красу тісно пов'язані із конкретними місцевими умовами, що яскраво простежується на прикладі архітектури. Традиційне житло регіонів максимально адаптоване до кліматичних і природних умов, а твкож видів діяльності. Кочові племена і кочові народи користуються мобільним житлом: на Півночі - це яранга з крутими схилами стін - багато снігу, у Середній Азії - юрта з плоскою покрівлею - дощів і снігу майже немає. У лісовій місцевості житло будували з дерева, у гірській - з каменню, а у степових регіонах, де не було ні першого, ні другого, - із глиняних вальків. Традиції зведення житла передавались із покоління в покоління, відбувалась їх естетизація; люди звикали до свого житла, і воно видавалось їм єдино красивим. Навіть пізніше, коли збільшився арсенал будівельних матеріалів і замість глини та дерева почали використовувати цеглу, у зведенні споруд продовжували зберігатись попередньо нароблені форми, оскільки вони вважалися природними, відповідали смакам місцевого народу і визначали стиль певної місцевості. Отже, художнє з самого початку зливалося з національним, традиційним, народним, ставало виразником національного, етнічного.
Одним із чинників визначення національної, етнічної культури є традиції народної художньої творчості. Чим вищий рівень розвитку і технізації суспільства, тим швидше і безповоротніше зникає з побуту і вжитку народна творчість. Сьогодні в Європі, як і в розвиненій Америці, традиції народної творчості практично зникли. Цьому сприяв розвиток виробництва, поліграфічних послуг, а особливо - засобів масової інформації. Наприклад, зараз в Україні національна народна традиція активно витісняється західними зразками маскультури.. Та не потрібно забувати, що лише в збереженні особливостей кожного окремо взятого етносу можливо уберегти майбутні покоління від духовного занепаду.
На розвиток культурних процесів нації впливають також інокультурні надбання. В одних випадках вони сприяють роз- витку етносу, а в інших випадках призводять до згуби національної, етнічної культури.
Провідним у теорії етносу стало питання про етнічну цілісність на інтелектуальному, духовному і політичному рівнях. У визначенні місця, ролі та значення етнічного в сучасному світі, виробленні загальнолюдських цінностей, консолідації людства як цілісного феномена підвищилась роль особистостей і невеликих груп.
Кожний етнос - явище унікальне і соціально безцінне. Це соціуми, які об'єднуються навколо ідей позитивного ряду На таких стрижневих ідеях базуються провідні лінії розвитку етнокультурного процесу народів, націй.
На сучасному етапі розвитку людства постає нагальна потреба у збереженні культурних надбань різних націй, етносів.
При утворенні та становленні держави й державності завжди нагальною стає етнонаціональна політика. Її формування розпочалося у молодій незалежній Україні. Політико - правові засади державного курсу у сфері міжнаціональних відносин унормовані в таких документах: Конституція України, Деклараія про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав національностей в Україні, Закон України " Про національні меншини в Україні ". Українська держава, керуючись основними положеннями цих документів, ураховуючи поліетнічний склад суспільства та визнаючи органічну єдність прав людини і прав національностей, гарантує всім громадянам України незалежно від їхнього національного походження рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права, підтримку національної самосвідомості та самовизначення у формах, які не створюють загрози територіальній цілісності та державності України.
Визначити провідні пріорітети етнонаціональної політики України:
- забезпечення через відповідне законодавство державних програм рівних можливостей для участі громадян незалежно від їхньої національності в усіх сферах матеріального і духовного життя, в системі управління державними та громадськими справами; зміцнення гарантій, які виключають прояви націонал-екстремізму, дискримінації громадян за національною, релігійною або мовною ознакою;
- відродження українського етносу; забезпечення етнокультурної самобутності української нації, її динамічного відтворення; піклування про національно - культурні потреби українців і зарубіжжя;
- відродження духовного життя національних меншин на принципах національно-культурної автономії, захист їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;
- утвердження в міжетнічних відносинах атмосфери пошанування, дружби, взаємної довіри, поваги до мов, культур, традицій, звичаїв і релігій.
Українська держава дотримується цивілізованих методів регулювання міжетнічних відносин і діє в напрямі конституційного закріплення державної політики, яка має надавати ефективні гарантії захисту прав та інтересів усіх народів, які проживають в Україні.
Зробити висновок, що сьогодні основне завдання України - створити умови для повного здійснення громадянами права на працю, достатній життєвий рівень, освіту. Складні питання сьогодення можна розв'язати лише через високий рівень освіченості, адже вона - той важіль, який рухає прогрес.
Питання 62. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв’язання негативних наслідків епохи модерну
Література: 24, ст.356 – 362.
Для осмислення цього питання слiд усвiдомити, що культура на всiх етапах свого розвитку вiддзеркалює час. Сучасний свiт зiткнувся з найгострiшими глобальними проблемами, що загрожують iснуванню цивiлiзації та навiть самому життю на планетi. “Проблемнiсть” означає наявнiсть складностi та певних протирiч ситуацій, складностi виходу iз неї.
Спочатку глобальна соцiокультурна криза (криза в масштабах всiєї планети) усвiдомлювалась як загальне зруйнування матерiальної i духовної культури.
Глобалiзацiя соцiальних, культурних, економiчних i полiтичних процесiв у сучасному свiтi поряд з позитивними сторонами породила ряд проблем, якi стали називати глобальними проблемами сучасностi. Всі цi проблеми дуже важливi для сучасного i майбутнього життя людства.
Глобальні проблеми сучасності — сукупнiсть проблем людства, вiд вирiшення яких залежить соцiальний прогрес i збереження цивiлiзацiї: попередження свiтової термоядерної вiйни i забезпечення мирних умов для розвитку всiх народiв; подолання розриву в економiчному рiвнi i прибутку на душу населення мiж развинутими країнами i країнами, що розвиваються, шляхом лiквiдації їх вiдсталостi, а також запобiгання голоду, бiдностi i неграмотностi на земнiй кулi; припинення стрiмкого росту населения (демографiчного вибуху в країнах, що розвиваються) i усунення небезпеки “депопуляцii” в розвинутих країнах; запобiгання катастрофiчному забрудненню оточуючого середовища; забезпечення подальшого економiчного розвитку людства необхiдними природними ресурсами; запобiгання безпосереднiм i вiддаленим наслiдкам науково-технiчної революції. Деякi дослiдники включають в число глобальних проблем сучасностi також проблеми охорони здоров’я, освiти, соцiальних цiнностей, мiжнацiональних вiдносин.
Поняття “глобалізацiя” має два основних значения. Перше трактує глобалiзацiю як об’єктивний, природний процес розповсюдження досягнень “високих” культур на весь свiт, перш за все на культури “нижчi” з метою їх пiднесення на рiвень передових країн Заходу. Друге розглядає глобалiзацiю як панування США над всiма народами i культурами з метою їх експлуатації (глобалiзацiя “бiла” i “чорна”).
Чорна глобалiзація — це пiдкорення всiх нацiональних культур єдиному космополiтичному (здебiльшого американському) культурному стандарту.
Глобалiзацiя душить нацiональнi культури: англiйська мова все активнiше входить до повсякденного життя культурної елiти), глобалiзацiя тяжiє до культурної і мовної унiфiкацi, як правило, на примiтивному рiвнi.
Слiд зазначити, що “глобалiстська культура” — це не класична, захiдна культура. Вона розглядається як сучасна форма контркультури (залежнiсть сутностi нацiональних культур вiд впливу iнтересiв США). Транснацiональна економiка вимагає унiфiкованої, iнтегрованої, стандартизованої масової культури для.всіх країн.
Слiд мати на увазi, що рiшення глобальних проблем сучасностi — це загальна справа всього людства. В конкретних соцiальних i економiчних планах цими проблемами займаються як на нацiональному рiвнi, так i в рамках великих мiжнародних органiзацiй, таких як ЮНЕСКО.
Рiзних людей у спiльноту об’єднує загальнолюдська культура, яка виникає на основi цiлiсностi свiту. Цiлiснiсть свiту — це взаємозв’язок i взаємозалежнiсть людей i народiв, якi з’явились як наслiдок розвитку виробництва в свiтовому масштабi i виникнення глобальних проблем. Цiлiснiсть свiту послужила основою становлення сучасного людства i єдиної загальнолюдської культури.
Сучасна культура, яка об’єднує людство, заснована на загальнолюдських цiнностях, гуманізмi, творчому розвитку особистостi, розповсюдженнi наукових знань i передових технологiй, взаємозбагаченнi нацiональних культур.
Для сучасної епохи характерна не замкнутiсть, не закритiсть, а взаємодiя i взаємозбагачення нацiональних культур.
Одним iз головних принципiв культурної полiтики є принцип єдностi i рiзноманiтностi культури. Цей принцип означає, що свiтова культура — це результат культурної творчостi всiх народiв. Збереження культури — це обов’язок не тільки народу, який створив, але i всiєї міжнародної спiльноти, тому що створення культури цього народу є часткою свiтової культури. ЮНЕСКО розробило i здiйснило програму охорони пам’яток свiтової культури. Культурна самобутність народiв оновлюється i збагачується внаслiдок контактiв з традицiями i цiнностями інших народiв. Культура — це дiалог, обмiн думками i досвiдом, осягнення цiнностей i традицiй iнших, в iзоляцiї вона просто гине. Економiчні, соціальнi, полiтичнi, науково-технiчнi програми повиннi включати в себе як складову частину культурний аспект.
Зробити висновок про те, що мiжнародне культурне спiвробiтницво як принцип культурної полiтики повинно сприяти взаєморозумiнню народiв, створенню в їх вiдносинах атмосфери поваги, довiри, дiалогу i миру. Мiжнародне культурне спiвтовариство повинно базуватися на повазi гiдностi i цiнностi кожної культури, на вiдмовi вiд установлення будь-яких форм нерiвностi, пiдкореннi чи замiнi однiєї культури iншою, на рiвновазi в культурному обмiнi.
Питання 63. Глобальні проблеми сучасності. Небезпека і можливі шляхи вирішення глобальних проблем
Література: 3, ст. 178 – 197.
Дати визначення глобальних проблем. Глобальні проблеми – це всеземні, всепланетарні проблеми, які стосуються не окремого регіону, а земної кулі в цілому. Розкрити види глобальних проблем :
- соціально-екологічні (екологічна проблема);
- соціально-економічні (продовольча, енергетична, сировинна проблема);
- соціально-політичні (проблема війни і миру);
- проблеми людини (демографічна проблема);
Визначити головні ознаки глобальних проблем:
- загальнолюдський характер;
- масштабність;
- надзвичайна гострота;
- необхідність колективного вирішення.
Розкрити причини виникнення глобальних проблем:
- специфіка розвитку продуктивних сил;
- географічне середовище;
- рівень прогресу техніки;
- природно-кліматичні умови;
- швидке зростання народонаселення (демографічний вибух);
- низький рівень впровадження ресурсо- і енергозаощаджуючих екологічно чистих технологій, застосування недосконалих технологій спалювання нафти, вугілля, природного газу;
- швидка урбанізація, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією;
- варварське ставлення людини до природи (щорічно в світі гине 15млн га лісу, людство втрачає 7млн га найродючіших земель);
- хижацьке ставленя монополій до природних ресурсів (кожен американець завдає навколишньому середовищу у 50 разів більше шкоди, ніж житель Індії);
- реакційна політика окремих держав є причиною зростання мілітаризації економіки, міжнародної напруженості, постійних війн у ріхних регіонах (за останні 30 років в 130 конфліктах загинуло 20 млн чол.);
- непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету, національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва.
Показати небезпеку глобальних проблем та можливі шляхи їх вирішення:
Проблема війни і миру
В світі нагромаджено 50 тис. ядерних боєзарядів загальною потужністю 50 тис. мегатонн, що в один мільйон разів перевищує силу атомного вибуху 1945р. в Хіросімі. Основний шлях вирішення проблеми – демілітаризація економіки тобто політика роззброєння.
Екологічна проблема
- глобальні зміни клімату;
- виникнення парникового ефекту;
- Зростання руйнівної сили ураганів, тропічних циклонів. Щорічно на Землі відбувається 10тис. повеней, зсувів грунту, землетрусів, виверження вулканів. За останні 20 років внаслідок природних катаклізмів загинуло 3млн чол.
- знищення озонового шару;
- проблема відходів. Американські фірми щорічно вивозять у слаборозвинуті країни понад 150 млн тонн отрутохімікатів. Прямий матеріальний збиток у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС обчислюється сумою у 4 млрд крб.,а з урахуванням втрат, пов’язаних з скороченням обсягів виробництва в постраждалих районах – у 8 млрд крб.
Основними шляхами вирішення проблеми є:
- швидкий розвиток і використання основних видів відновлюваної енергії (сонця, вітру);
- структурні зміни у використанні існуючих не відновлюваних видів енергії, а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі і зменшення нафти та газу;
- створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів;
- розробка конкретних заходів щодо дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності енергетичних систем;
- вивчення запасів всіх ресурсі в з використанням найновіших досягнень НТР;
- інтенсивний розвиток власного сировинного господарства, включаючи галузі, що переробляють сировину;
- пошук ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд на поч. ХХІст.;
- при зупинка вирубування лісів, забезпечення раціонального лісокористування;
- формування екологічного світогляду, що дало б можливість розглядати екологічну проблему на міжнаціональному рівні.
