Хоча лікування серцево-судинних захворювань привело до нещодавнього незначного зниження на глобальному рівні кількості серцевих нападів та смертей загалом[127], кількість діагнозів серцевих хвороб не зменшується, а за деякими регіональними дослідженням перебуває на підйомі[128] та набирає темпів істотного зростання[129].
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я ішемічна хвороба серця займає провідні позиції в структурі причин смертності на глобальному рівні[130]. Було виявлено, що тоді як тут існують генетичні фактори, які відіграють свою роль, 90% цих смертей заподіяні «факторами ризику, спричиненими способом життя»[131], а серцево-судинні захворювання загалом широко розглядаються як такі, яких можна уникнути за умови врегулювання способу життя. Якщо коротко, то встановлено тісні зв’язки цих хвороб з харчуванням, яке має високий вміст жирів, курінням, алкоголем, ожирінням, високим рівнем холестерину, діабетом та іншими факторами ризику, які дозволяють нам розширити діапазон причин серцево-судинних хвороб; і якщо ми будемо вивчати їхній вплив глибше, то побачимо, що, виявляється, найглибший вплив часто пов’язаний не лише з абсолютним доходом, а й з відносним соціально-економічним статусом.
Всесвітня організація охорони здоров’я загалом дає зрозуміти, що на глобальному рівні низький соціально-економічний статус спричиняє найбільше захворювань і, звичайно, є найзначнішим фактором ризику, який до цих хвороб призводить[132].
Це, з одного боку, відображає прямий економічний зв’язок з виникненням захворювань. Немає ніяких доказів, які б доводили, що генетичні відмінності між регіональними групами можуть бути відповідальними за ці відхилення. Натомість очевидним є те, як брак купівельної спроможності доводить людей до способу життя, який містить багато таких факторів ризику.
Дослідження, опубліковане в Американському журналі епідеміології (англ. «American Journal of Epidemiology») в 2009 році під назвою «Соціально-економічний стан та ішемічна хвороба серця» (англ. «Life-Course Socioeconomic Position and Incidence of Coronary Heart Disease») засвідчує, що чим довше особа перебуває в бідності, тим більша ймовірність, що у неї будуть розвиватися серцево-судинні захворювання[133].
У людей, які були економічно неблагополучними протягом усього життя є більша ймовірність того, що вони будуть курити, страждатимуть від ожиріння, будуть погано харчуватися тощо. Ранні дослідженнях епідеміолога др. Ральфа Р. Фрерікса, які особливо зосереджувались на соціально-економічному поділі в Лос-Анджелесі (Каліфорнія) показали, що рівень смертності від серцево-судинних хвороб у бідних людей був на 40% вищим ніж у багатих[134].
Враховуючи наш початковий тезис, для того, щоб простежити зв’язок соціальної системи з поширенням хвороб і пов’язаними з нею факторами ризику, нам потрібно розглянути прямий зв’язок між стресом та купівельною спроможністю. Почнемо з останнього, що є простішим. Очевидно, що шкідливі для здоров’я звички з’являються в середовищі з низьким рівнем доходів, через відсутність коштів для кращого харчування[135], медичної допомоги[136] і освіти[137]. Наприклад, в магазинах найдешевшою є їжа з високим вмістом жирів та солей, що є факторами ризику для здоров’я та яка призводить до серцево-судинних захворювань.
Варто зазначити, що наша соціально-економічна модель виробляє товари, орієнтовані на купівельну спроможності певних демографічних груп. Рішення про виробництво продуктів харчування низької якості приймається в інтересах прибутку, а оскільки більшість населення планети є відносно бідною, немає нічого дивного в тому, що для того, щоб зайняти цей сегмент ринку, якість повинна бути знижена задля досягнення конкурентоспроможності. Інакше кажучи, для кожного соціального класу існує свій ринок і природним є те, що чим нижчий соціальний клас, тим нижча якість товарів. Ця реалія є прикладом прямого зв’язку соціальної системи з причинністю серцево-судинних захворювань. В той час як поінформованість щодо відмінностей між різною якістю продуктів харчування може допомогти людям з низьким рівнем доходів в процесі прийняття рішень харчуватися краще, фінансові обмеження, властиві їх становищу, можуть просто зробити таке рішення складним, якщо не неможливим, оскільки, знову ж таки, такі продукти в середньому є дорожчими.
В епоху, коли виробництво їжі і харчування людини є добре зрозумілим науковим явищем, так само як і те, що в цьому питанні працює, а що ні – що взагалі є корисним, а що ні – ми повинні поставити собі питання, чому існує величезна кількість методів навмисного виробництва нездорової їжі та шкідливих індустріальних методів загалом. Причиною цього є те, що людське здоров’я не є метою харчового виробництва і ніколи ним не було через ізольований інтерес до отримання прибутку. Ми поговоримо про цей розлад стимулювання, властивий ринковій економіці, в пізніших есе.
Фактор стресу
Давайте тепер розглянемо роль стресу. Стрес має більший вплив на серцево-судинні захворювання, ніж вважалося раніше, не згадуючи навіть той статистичний факт, що люди з низьким рівнем доходів мають схильність до куріння та алкоголізму, високий кров’яний тиск та, як правило, нехтують своїм тілом та здоров’ям в постійній боротьбі за доходи та власне виживання. В той час як ці фактори є абсолютно очевидними і, знову ж таки, як виявляється, пов’язані з неминучою стратифікацією, яка властива ринковій економіці[138], найшкідливіша форма стресу набуває форми психосоціального стресу, тобто стресу, який має якийсь психологічний зв’язок із соціальним середовищем.
Професор департаменту епідеміології й охорони здоров’я в університетському коледжі Лондона Майкл Мормот провів два важливих дослідження, які стосуються зв’язку соціального статусу зі здоров’ям[139].
Дослідження, в якому суб’єктною групою була британська система державної служби виявило, що градієнтом якості здоров’я в індустріалізованих суспільствах є не лише низький рівень здоров’я у малозабезпечених людей та високий рівень здоров’я в усіх інших. Вони також виявили рівень соціального поширення захворювань, який ви можете побачити, коли пройдетесь від вершини соціально-економічної драбини до її підніжжя, а також те, що типи захворювань людей при цьому будуть в середньому змінюватися.
Наприклад, на найнижчих щаблях ієрархії люди мають вчетверо вищий рівень смертності від серцево-судинних захворювань порівняно з людьми, які знаходяться на найвищих щаблях. Навіть в країні з універсальною охороною здоров’я, що гірший фінансовий статус людини та її позиція в ієрархії, то гіршим в середньому буде її здоров’я. Причина, по суті, психологічна, оскільки, як виявляється, що більше стратифіковане суспільство, то гірший стан його здоров’я загалом, а особливо його нижчих класів[140].
Ця модель з роками підтвердилася багатьма іншими дослідженнями, включаючи збірку глибоких наукових досліджень, що проводилися Річардом Вілкінсоном та Кейт Пікет. У своїй роботі «Рівень настрою: Чому рівність – це краще для всіх» (англ. «The Spirit Level: Why Equality is Better for Everyone»), вони вивчили сотні епідеміологічних досліджень, які стосуються цього питання, описавши, як більш нерівні суспільства увічнюють широкий спектр проблем, пов’язаних з їхнім здоров’ям, як фізіологічним, так і психологічним.
Крім того, серцево-судинні захворювання, деякі види раку, хронічні захворювання легенів, шлунково-кишкові захворювання, болі в спині, ожиріння, високий кров’яний тиск, мала тривалість життя та багато інших проблем, як тепер стає зрозумілим, також пов’язані з соціально-економічним статусом в широкому розумінні, а не лише з факторами ризику[141]. Існує соціальна градація якості здоров’я в суспільстві і те, де ми знаходимося стосовно інших людей має потужний психосоціальний ефект. Ті, хто знаходиться вище за нас, мають в середньому краще здоров’я, тоді як ті, хто знаходиться нижче за нас, мають в середньому гірше здоров’я[142].
Фактично, статистичне порівняння здоров’я суспільства країн з високим рівнем різниці доходів (як, наприклад, в Сполучених Штатах Америки) і тих, в яких рівень доходів різниться менше (як, наприклад, в Японії) оголює цілком очевидну правду[143]. І все ж, такі на перший погляд «фізичні» хвороби – це лише частина кризи охорони здоров’я, згенерованої нерівністю, яка, знову ж таки, є сама по собі лише наслідком, що витікає з прямої незмінної стратифікації, яка властива нашій глобальній соціальній системі.
Психологічне здоров’я
Можливо, глибше значення в проблематиці здоров’я суспільства має вплив соціальної нерівності на наше психічне або психологічне здоров’я. Це випливає тягне за собою такі поведінкові реакції та схильності, як акти насильства або поганого поводження, разом з такими емоційними проблемами, як депресія, тривога та особистісні розлади.
При загальному оцінюванні тенденцій депресії та тривоги в розвинутих країнах, країнах, в яких, як багато хто вважає, живеться веселіше та легше через доступ до матеріальних благ, з’ясовуються зовсім інші реалії[144] [145]. Британське дослідження щодо вивчення депресії серед людей 20-річного віку показало, що в 1970 році цей показник був у середньому вдвічі більшим, ніж у 1958 р.[146]. Американське дослідження, що проводилося за участі 63,700 студентів коледжу, показало, що високому рівню тривоги піддаються в п’ять разів більше молодих людей, ніж це було в пізніх 1930-х[147]. Дослідження американської психологічної асоціації, що проводилося в 2011 році, показало, що психічні захворювання серед студентів коледжу були більш поширеними, ніж десятиріччя назад[148].
Психолог університету Сан-Дієго Жан Твендж виклав результати 269-и досліджень, які стосуються вимірювання тривожності в США та які проводилися між 1952 та 1993 роками. Сукупні оцінювання показують драматично чітку тенденцію росту тривожності в цей період, з таким, для прикладу, висновком, що до кінця 1980-х середньостатистична американська дитина була більш стривоженою, ніж психіатричні пацієнти дитячого віку в 1950-х[149].
У 2011 році звіт національного центру статистики охорони здоров’я (англ. «NCHS») показав, що рівень застосування антидепресантів в Америці серед підлітків та дорослих (людей віком 12 років і старших) збільшився майже на 400% між 1988–1994 та 2005–2008 роками. Антидепресанти були на третьому місці серед найпоширеніших медикаментів, які призначались і вживалися американцями в 2005–2008 роках[150].
Тоді як генетичний компонент депресії може мати значення, чітко прослідковуються тенденції, що вказують на причинність навколишнього середовища, яка виступає тут в якості рушійної сили. За словами Річарда Вілкінсона: «Хоча в людей з психічними розладами інколи відбуваються зміни рівня певних хімічних речовин у мозку, ніхто ще не довів, що вони є причинами депресії, радше навпаки, самі ці зміни були спричинені депресією…хоча деяка генетична вразливість може лежати в основі деяких психічних хвороб, цим не можна пояснити велетенського зростання кількості захворювань в останні десятиліття – наші гени не можуть змінюватися так швидко»[151].
Виявляється, наш відносний соціальний статус справляє глибокий ефект на наше психічне здоров’я і ця схильність може також простежуватися в тому, що ми називаємо еволюційною психологією подібних нам приматів. Дослідження 2002 року, що проводилося над макаками, показало, що у тих з них, які знаходилися на нижчих, підлеглих щаблях соціальної ієрархії, був нижчий рівень активності дофаміну, ніж у домінантних приматів, і цей показник змінювався як тільки зграї перегруповувалися.
Іншими словами, тут немає нічого спільного зі специфікою їхньої біології – лише соціальне упорядкування скорочує чи підвищує рівень дофаміну. Також було з’ясовано, що мавпи нижчих рівнів ієрархії потребували більше кокаїну для його компенсації. Все це доводить, що низький рівень дофаміну в приматів (рахуючи людей) має прямий взаємозв’язок з депресією[152].
Картина стає цілком зрозумілою, і хоча такі прямі чинники стресу, як відсутність гарантії працевлаштування, борги та інші, більшою мірою економічні, властиві соціальній системі фактори можуть грати важливу роль[153], значення самого соціально-економічного статусу є все ще домінантним. Наступний графік є порівнянням загального психічного здоров’я та рівня вживання наркотиків в різних країнах[154].
Він містить інформацію з дев’яти країн, взяту з опитувань ВООЗ, в тому числі рівень тривожних розладів, розладів настрою, імпульсивних розладів, залежностей тощо. Тут чітко видно, що Сполучені Штати Америки, які мають найвищий показник нерівності, мають також колосальний рівень розладів психічного здоров’я та вживання наркотиків у порівнянні з менш стратифікованими країнами, серед яких Італія знаходиться на найнижчому рівні за кількістю психічних розладів у цій групі.
Навіть прийнятний соціальний статус, як при кастових відносинах у таких країнах, як Індія, може мати суттєвий вплив на впевненість та поведінку. У дослідженні 2004 року проводилося порівняння здатності до вирішення проблем серед 321-го індійського хлопчика з вищої касти та 321-го індійського хлопчика з нижчої касти. Результати показали, що коли касти не були публічно оголошені до того, як почалося вирішення проблем, обидві групи хлопчиків досягли однакових результатів. У другому раунді, перед яким було оголошено касту кожної групи, група з нижчої касти впоралася із завданням набагато гірше, а група з вищої – набагато краще, що спричинило велику розбіжність даних при порівнянні з результатами першого раунду[155].
Люди значною мірою залежать від сприйняття їхнього статусу в суспільстві, і часто, коли ми чекаємо, що нас розглядають як нижчих, ми нерідко і поводимося як такі.
На закінчення цього параграфу, що стосується психосоціального феномену, який ґрунтується на нерівності, що показує чіткий зв’язок з психологічним здоров’ям, важливо швидко з’ясувати широке коло проблем, які з цим пов’язані. Коли йдеться про освіту, соціальний капітал (довіру), ожиріння, тривалість життя, підліткову вагітність, ув’язнення та покарання, соціальну мобільність, можливості та навіть інновації – країни з меншою різницею доходів мають кращі показники, ніж ті, в яких різниця доходів є більшою. Іншими словами, вони є здоровішими суспільствами[156].
