Частина II: соціальна патологія

– ВИЗНАЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я –

«Ми всі відповідаємо один за одного» [107]

- Ф. Достоєвський

Огляд

Що є справжнім мірилом успіху суспільства? Що робить нас щасливими, здоровими, стабільними і збалансованими з навколишнім світом? Чи не є успіхом насправді наша здатність розуміти та адаптуватись до реалій нашого світу задля найкращих результатів, які є можливими за тих чи інших обставин? Що, якщо ми побачимо, що сама природа нашої соціальної системи насправді знижує якість нашого життя в далекій перспективі?

Як буде обговорюватися в цьому есе, сучасні соціальні структури, цінності та практики далеко відхиляються або сильно ігнорують те, що насправді означає соціальне здоров’я. Те, чому сьогодні надають перевагу соціальні інститути або що вони не беруть до уваги в нових розробках у поєднанні з цілями та мотивацією, які асоціюються з персональним «успіхом», що часто «відірваний» від того, що насправді означає життєзабезпечення та розвиток[108], є суб’єктом, який рідко вдумливо розглядають в сучасному світі. Фактично, більшість мірил «процвітання» та «цілісності» людини сьогодні необдумано прирівнюють до таких простих економічних показників як ВВП, індекс цін виробника чи рівень зайнятості. На жаль, ці мірила нам практично нічого не кажуть про справжній людський добробут та процвітання[109].

Термін «соціальна медицина» є медичною класифікацією, яка по суті визначається як «підхід в медицині, при якому здоров’я суспільства розглядається загалом»[110].

Тоді як цей термін вузько вживається стосовно хвороб, що можуть передаватися, та широкого спектру соціальних умов, тут його контекст буде сягати всіх аспектів нашого життя, включаючи не лише фізіологічне, але такою самою мірою і психічне здоров’я. Якщо цінність нашої соціальної системи вимірюється здоров’ям її громадян впродовж певного часу, оцінювання та порівняння умов та наслідків через простий аналіз тенденцій та облік факторів повинен дати нам розуміння того, що можна змінити чи покращити на соціальному рівні.

Центральним контекстом, який тут застосовується, є те, як самі соціальні умови, тобто соціально-економічна система, впливають на здоров’я людини загалом. За словами лікаря Рудольфа Вірхова: «Медицина є соціальною наукою, і політика є не чим іншим, як медициною у великих масштабах»[111]. Вірхов визнавав, що будь-яка проблема соціального здоров’я безумовно пов’язана із суспільством загалом. Його структура, характеристика та цінність підкріплення має глибокий вплив на здоров’я та поведінку суспільства, а аргументи, які стосуються заслуг нових соціальних ідей, безумовно зводяться до раціонального оцінювання їх якості через порівняння. Оскільки кожен відповідний компонент соціального здоров’я має свої власні характеристики та причинність, ми можемо також працювати над вивченням альтернативних підходів до розв’язання цієї проблеми чи до деяких покращень, які, можливо, на цей час не практикуються, але, очевидно, повинні практикуватись. Аналіз існуючих компонентів соціального здоров’я задля розуміння того, що відбувається з плином часу і за різних обставин, у поєднанні з оцінкою кожної проблеми в кожному окремому випадку з урахуванням висновку, що могло б «закріпити» чи «покращити» такі результати в максимально можливих масштабах є основним напрямком думок, висловлених тут.

Учасники руху «Zeitgeist» переконані, що нинішня соціальна модель є причиною «соціальної патології», що увічнює дисбаланс, який генерує непотрібні, як фізіологічні, так і психологічні, розлади серед населення, не згадуючи вже про систематичне обмеження людського потенціалу та вирішень проблем в багатьох сферах. Звісно, такий контекст також зазвичай розширюють і до екологічного здоров’я, маючи на увазі, що стан планети, а зокрема екологічні проблеми, їх натиск чи полегшення завжди мають вплив на наше соціальне здоров’я в довгостроковій перспективі. Однак, ми не будемо на ньому фокусуватися в цьому есе.

Наш аналіз буде розділяти об’єкт соціального здоров’я на дві загальні категорії: фізіологічне та психологічне[112] – кожна з яких буде розбита на підкатегорії, що відображають домінуючі проблеми, розглянуті у відповідному відсотковому відношенні до загальної кількості населення. І все ж, треба розуміти, що фізіологічні та психологічні наслідки рідко, якщо не ніколи, мають єдині причини. Існує біопсихосоціальний зв’язок[113] між практично всіма людськими явищами, що доводить, знову ж таки, багаторівневий симбіоз характерний для людини. Іншими словами, тоді як проблема, на якій ми в цей момент фокусуємось, на перший погляд може видаватись «фізіологічною», причина, що є в основі її наслідків, цілком може бути «психологічною» чи, наприклад, «соціальною».

 

Економічний фактор

Як згадувалося раніше, головним тезисом цього есе є показати глибокий вплив нашої глобальної соціально-економічної системи на здоров’я суспільства, звертаючи особливу увагу впливу бідності, стресу та нерівності. Якщо ви побіжно переглянете головні причини смертності на глобальному рівні, інформацію про які надає Всесвітня організація охорони здоров’я[114], ви побачите чіткий поділ, який ґрунтується на економічному стані відповідного регіону. Наприклад, фактом є те, що ракові хвороби є більш поширеними в суспільствах з високим рівнем доходів, тоді як діарейні хвороби більш поширені в суспільствах з низьким рівнем доходів, що дає нам розуміння того, як широкий контекст соціально-економічного становища може впливати на здоров’я суспільства.

Магатма Ганді одного разу сказав: «Бідність – це найгірша форма насильства»[115]. Контекст цих слів стосувався непотрібних смертей, спричинених бідністю, в сенсі широких обмежень, таких як серйозні фінансові обмеження, що впливають на здоров’я. Ця ідея була пізніше оформлена в термін структурного насильства[116], визначеного др. Джеймсом Джиліґаном: «…підвищений рівень смертності та непрацездатності переносять саме ті, хто знаходиться на нижчих щаблях суспільства». Він відрізняє структурне насильство від поведінкового насильства, перше з яких «діє, ймовірніше, постійно ніж поодиноко»[117].

Будь ласка, зверніть увагу, що термін «насильство» в цьому контексті не обмежується звичайною класифікацією фізичної шкоди, на зразок бійки між людьми або образ. Контекст у цьому випадку припускає соціальний тиск, який часом є непомітним, але який через ланцюжок причинних характеристик, властивих нашій соціальній системі, завдає непотрібної шкоди людям, як фізичної, так і психологічної, або обох водночас. Прикладів цього явища може бути цілий спектр – від очевидного до складного в причинно-наслідковому ланцюжку. Простим прикладом на «макро» рівні може бути переважання діарейних захворювань у бідних суспільствах. Ці хвороби вбивають близько 1,5 мільйона дітей щороку[118]. Їх цілком можна уникнути та вилікувати; і хоча самі інфекції розповсюджуються через забруднену їжу та питну воду або від особи до особи внаслідок поганих гігієнічних умов, їм легко можна запобігти. До того ж вони трапляються порівняно рідко в країнах першого світу, що вказує на те, що справжніми причинами на сьогодні є не самі хвороби, а умови бідності, які дають цим хворобам змогу процвітати. Проте, причинність на цьому не закінчується. Тепер ми повинні поставити собі питання: «а що спричиняє бідність?».

Більш абстрактним прикладом на «мікро» рівні можуть бути проблеми розвитку людини, коли з’являється шкідливий тиск у сім’ї чи в суспільстві. Уявіть собі одиноку матір, яка через фінансові потреби, щоб виростити дитину та звести кінці з кінцями, повинна важко працювати, обмежуючи час, необхідний для особистого спілкування з дитиною. Такий тиск не лише позбавить дитину необхідної підтримки та керівництва в її розвитку, він також буде розвивати схильності до депресії та тривоги у зв’язку з постійним стресом через борги, рахунки і таке інше, внаслідок чого в сім’ї почне матеріалізуватися погане поводження з дитиною, спричинене розчаруванням. Пізніше це спричинить серйозні емоційні втрати[119] у дитини, а також розпочнеться розвиток нервового та нездорового психічного стану, такого, наприклад, як схильність до наркотичної залежності[120].

Роки по тому, усе ще страждаючи від болю пережитого в ранні періоди життя, тепер вже доросла дитина помирає від передозування героїном. Питання: що спричинило це передозування? Героїн? Вплив матері? Чи економічні обставини в яких опинилася матір і які не дозволили їй збалансовано та розумно піклуватись про дитину[121]?

Вочевидь, не існує ніякої утопії стосовно умов проживання людини, а думати, що ми можемо пристосувати нашу соціально-економічну систему так, щоб протягом тривалого часу перешкодити на макро- і мікрорівнях усім проблемам, пов’язаним з її «структурою», є абсурдним. І все ж, можливим є стрімке покращення здоров’я суспільства завдяки зміні природи соціально-економічних умов найстратегічнішим, наскільки це можливо, способом. Так само, як ми проводили аналіз головних психічних та фізичних розладів у світі відповідно до кожного окремого випадку, ми визначимо, що справжній імператив покращення здоров’я суспільства майже повністю спирається на цю соціально-економічну умову причинності[122].

Відповідно до роботи Гернота Колера та Нормана Алкока «Емпірична таблиця структурного насильства» (англ. «An Empirical Table of Structural Violence»), написаної в 1976 році, було виявлено, що кожного року внаслідок структурного насильства[123] драматично помирає близько 18 мільйонів людей, і це дослідження проводилося понад 30 років тому. Від того часу глобальна прірва між бідними та багатими більш ніж подвоїлася, що дає підстави припустити, що кількість смертей на сьогоднішній день є набагато вищою.

Насправді структурне насильство є найсмертельнішим убивцею на планеті. Наступний графік показує рівень смертності певних демографічних груп, виявляючи ширший взаємозв’язок між низьким рівнем доходів та підвищеною смертністю.

(Вище) Г. Д. Сміт, Дж. Д. Ньютон, Д. Вентворт, Р. Стамлер та Дж. Стамлер «Соціально-економічні відмінності в ризику смертності серед чоловіків, відібраних для багаторазового втручання факторів ризику», Американський журнал охорони здоров’я (1996) 86 (4): 486-96.

(англ. G. D. Smith, J. D. Neaton, D. Wentworth, R. Stamler and J. Stamler, «Socioeconomic differentials in mortality risk among men screened for the Multiple Risk Factor Intervention Trial: I. White men», American Journal of Public Health (1996) 86 (4): 486-96).

 

Фізіологічне здоров’я

Головні фізіологічні проблеми населення сьогодні переважно стосуються високого рівня смертності, викликаного такими епідеміями, як рак, хвороби серця, параліч тощо. Відносно незначні проблеми, як, наприклад, високий кров’яний тиск, ожиріння та інші, не лише знижують якість життя, але й часто передують серйознішим хворобам. Хоча вони порівняно є менш критичними, проте, зазвичай це частина процесу, який з часом може призвести до серйозніших хвороб та, зрештою, смерті[124].

Знову ж таки, дуже важливо пам’ятати, що причинність цих «фізичних» хвороб не є безпосередньо «фізичною» у вузькому сенсі цього слова, оскільки сучасні дослідження вказують на глибокий психосоціальний зв’язок[125] стресу з на перший погляд відокремленими фізіологічними проблемами.

Відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я найпоширенішими причинами смертності в країнах з низьким, середнім та високим рівнем доходів є переважно хвороби серця, інфекції нижніх дихальних шляхів, інсульти та рак[126].

Тоді як кожна з цих хвороб (і багато інших) може бути пов’язана з різними причинами, які їм сприяють, задля спрощення ми в цьому тексті сфокусуємось на серцево-судинних захворюваннях.