Аварії на пожежо- і вибухонебезпечних об'єктах.

Об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються чи транспортуються пожежо- і вибухонебезпечні продукти, що набувають за певних умов здатності до загоряння або вибуху, дістали назву пожежо- і вибухонебезпечних. При цьому знищуються матеріальні цінності та виникає можливість ураження людей.

У залежності від масштабу пожежі розрізняють:

- окремі пожежі, що відбуваються в окремих будинках і спорудах;

- масові пожежі, що охоплюють понад 25% будівель;

- вогняні смерчі, які мають стійкий характер і охоплюють понад 90%

будинків. Вони характеризуються збіжними потоками дуже нагрітих газів, а також припливами з периферії повітряних мас з ураганною швидкістю (до 100 км/год). При цьому руйнуються будинки і споруди, вириваються з корінням дерева, гинуть і дістають ушкодження люди. Прикладом цього виду катастрофи є аварія на газопроводі на станції Улу-Теляк (Башкирія) 1989 року.

повітряного напору, що переміщується за фронтом хвилі. Швидкість поширення хвилі може складати 2 км/с.

Температура полум'я під час вибуху метаноповітряної суміші може досягати 2650°С, а під час горіння вугільного пилу 2500°С. У разі пожеж, особливо в замкнутому просторі, температура повітря може підвищуватися до 40- 100°С.

Під час аварії може змінюватись і склад атмосфери в шахті. У ньому може бути до 5% оксиду вуглецю, 5 - 12% вуглекислого газу, до 50% метану й 8% кисню.

Таким чином, при аваріях на вугільних шахтах уражаючими факторами можуть бути механічні чинники, полум'я, висока температура повітря, висока концентрація вуглецю оксидів (СО і СО₂) і низька концентрація кисню. Ці фактори у відповідній комбінації і визначають медико-санітарну обстановку в осередку катастрофи.

Аварії на біологічно небезпечних об'єктах.

До біологічно небезпечних об'єктів належать в основному об'єкти, на яких виготовляються або зберігаються біологічно активні препарати. Такі препарати можуть використовуватись у медицині або сільському господарстві (вакцини, діагностикуми, біодобавки тощо). Аварії на таких об'єктах можуть супроводжуватись поширенням біологічних агентів (речовин, засобів тощо) у кількостях, що створюють загрозу життю чи здоров'ю людей, сільськогосподарських тварин і рослин, завдають шкоди здоров'ю людей і довкіллю.

Так, НС у Кірішах й Ангарську (Російська Федерація) виникла через викид в атмосферу білково-вітамінного концентрату, а масові алергічні прояви у жителів м. Барселони (Іспанія) - під час розвантаження кораблів із соєвими бобами. Аналогічні ситуації реєструвались у США та інших державах.

Унаслідок такої аварії може розвиватися надзвичайна епідемічна ситуація, що виявляється у виникненні вогнища масових інфекційних хвороб, можливого винесення збудників за його межі, обтяженні перебігу хвороб і збільшенні кількості негативних наслідків. Крім того, викид у довкілля біологічних агентів (як і радіоактивних та хімічних) може спричинити виникнення екологічних катастроф, за яких відзначається відхилення від природного стану довкілля, що призводить до тяжких наслідків екологічного й соціального характеру і є безпосередньою загрозою життю й здоров'ю людей.

Транспортні аварії.

Науково-технічний прогрес людства сприяв активному розвитку різних видів транспорту, до негативних наслідків якого можна віднести збільшення кількості транспортних аварій та катастроф.

Статистичні дані свідчать, що 1996 року в Україні сталося 7 катастроф і 12 аварій на залізничному транспорті; 2 катастрофи, 3 події без людських жертв і 110 інцидентів на аварійному транспорті, 26 аварій на морському і річковому транспорті. Але найбільш небезпечним, через масовість розповсюдження і використання, є автомобільний транспорт. Так, за останні п'ять років на шляхах України було зареєстровано 212,9 тис. дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в яких загинуло 37,8 тис. і було травмовано 229,4 тис. людей. Тобто, в результаті кожної ДТП на 10 тис. потерпілих у середньому гине 1,4 тис. і травмується 8,6 тис. людей. За даними ВООЗ у світі внаслідок ДТП щорічно гине близько 250 тис. людей.

Рівень транспортного травматизму значною мірою залежить від погодних умов та видимості на шляхах. Але до основних причин транспортного травматизму належать: погана організація дорожнього руху, несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів, низька дисципліна учасників дорожнього руха, що є наслідком незадовільної профілактичної роботи в

цілому серед населення, а також безпосередньо в трудових колективах автопідприємств.

Кількість пригод з тяжкими наслідками зросла в шести регіонах України, у тому числі в Івано-Франковській області на 60%, Чернігівській - па 33,3, Дніпропетровській - 16,7, Київській — 12, Херсонській — 10,0 і в Криму - на 5%.

Незважаючи на зменшення обсягів пасажиронотоку, авіаційний транспорт залишається одним з найбільш розвинутих. Однак розпад державного літакового парку на окремі авіакомпанії призвів до погіршення його стану, негативно вплинув на реалізацію заходів у галузі безпеки. Нині тенденція старіння літакового парку продовжується, отже зростає й ризик аварійності.

У зв'язку з тим, що кількість пасажирів, які розміщуються в сучасному літаку, значно збільшилась, збільшилась і кількість жертв авіакатастроф. Падіння літального апарата, що зазнав аварії, може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (падіння на будівлі), що може спричинити руйнування виробничих будівель і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечне падіння літаків на АЕС та хімічно небезпечні об'єкти через те, що при цьому є можливість викиду в довкілля радіоактивних речовин або СДОР, який ще більше ускладнить обстановку в осередку катастрофи.

Особливу небезпеку становлять аварійні ситуації, що виникають під час перевезень радіоактивних речовин та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при виливі СДОР — до гострого отруєння пасажирів, хімічного забруднення повітря та об'єктів колійного господарства. Складні обставини можуть скластися в результаті аварії в межах залізничної станції. Як правило, до залізничних вузлів прилягає міська (селищна) забудівля з високою густотою населення. На відносно малій території станції звичайно зосереджується велика кількість вагонів з різними вантажами, а також людей (у поїздах, на платформах, у приміщенні вокзалу тощо). Через це кількість потерпілих у вогнищі НС значно збільшується.

До транспортних катастроф на залізничному транспорті належать й аварії метрополітену.

Щодо морського й річкового транспорту, то тут причинами аварій найчастіше бувають порушення правил техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів. Велике значення має фізичне старіння та знос понад допустимі норми суднового складу, берегових інженерних споруд, скорочення обсягів робіт з ремонту та зміни металоконструкцій, обладнання та механізмів шлюзів, несвоєчасне відновлення гідротехнічних частин об'єктів через недостатнє фінансування.

Катастрофи можуть статися як у порту, так і під час руху суден по річці, акваторії моря (озера). НС може статися в результаті вибуху, пожежі, витоку хімічних речовин, зіткнення суден між собою або з іншими перешкодами (наприклад, з палями мостів), посадки судна на мілину, або його швидкого затоплення. Складна обстановка може виникнути в разі швидкоплинної аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.

Будь-яка катастрофа на воді характеризується ізольованістю людей, у тому числі й потерпілих, відносною мізерністю рятувальних засобів та сил медичної допомоги, можливістю виникнення паніки серед людей, що терплять лихо.

Таким чином, аналіз транспортних катастроф, що можуть виникнути в будь-який час і мають значну поширеність, дозволяє віднести ліквідацію їх наслідків до значних державних проблем.