Завдання та організація державної служби

МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ.

Найбільшої гостроти в сучасних умовах набуває проблема життєдіяльності в разі виникнення надзвичайних ситуацій. Вивчення ситуації надзвичайних подій, які можуть виникнути в мирний та воєнний час, масштабів втрат на ліквідацію їх наслідків спричиняє необхідність створення досконалої системи гарантування безпеки життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях.

Досвід міжнародних та вітчизняних спостережень свідчить, що за цих умов пріорітетного значення набувають заходи щодо медико-санітарного забезпечення потерпілих, що лягає в основу переліку завдань служби медицини катастроф:

• взаємодія медичних сил, засобів і лікувальних закладів відповідно на
державному й територіальному рівнях в сфері медичного захисту населення
на території України в разі виникнення екстремальних ситуацій;

• прогнозування медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій і
розробка рекомендацій щодо здійснення конкретних скоординованих
заходів для зниження їх негативного впливу;

• ліквідація медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій медичними
силами й засобами, насамперед спеціалізованими бригадами постійної
готовності служби медицини катастроф.

Служба медицини катастроф згідно з покладеними на неї завданнями:

- надає постраждалим в екстремальних ситуаціях безкоштовну медичну
допомогу на догоспітальному і госпітальному етапах насамперед силами
спеціалізованих бригад постійної готовності служби медицини катастроф;

- організує і здійснює комплекс санітарно-гігієнічних і протиепідемічних
заходів у зонах екстремальних ситуацій;

- координує роботу, спрямовану на забезпечення готовності органів охорони
здоров'я, визначених МОЗ України лікувальних закладів, системи зв'язку
й оповіщення, медичних і спеціалізованих формувань і закладів служби
медицини катастроф до дій в екстремальних ситуаціях;

- здійснює збір, аналіз, урахування і надання інформації про медико-
соціальні наслідки екстремальних ситуацій згідно з Тимчасовим
регламентом надання інформації органами державної влади в межах
урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних
ситуацій;

- забезпечує зберігання здоров'я персоналу, що бере участь у ліквідації
наслідків екстремальних ситуацій;

- забезпечує створення й раціональне використання резерву матеріально-
технічних ресурсів для здійснення заходів служби медицини катастроф
відповідно на центральному й територіальному рівнях;

бере участь у підготовці медичних і немедичних кадрів, на яких згідно із законодавством покладені завдання надання медичної допомоги в разі виникнення екстремальних ситуацій;

здійснює науково-дослідну роботу, пов'язану з удосконаленням форм і методів організації надання медичної допомоги постраждалим в екстремальних ситуаціях;

- бере участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини
катастроф.

Заходи служби медицини катастроф складаються з п'яти розділів: 1. Удосконалення структури державної служби медицини катастроф.

2. Організація роботи з надання екстреної медичної допомоги населенню в
екстремальних ситуаціях.

3. Санітарно-протиепідемічні заходи.

4. Організація наукового, кадрового і матеріально-технічного забезпечення
(створення у містах Дніпропетровську, Сімферополі, Одесі, Харкові центрів
підготовки й удосконалення знань медичних працівників служби медицини
катастроф, зокрема інструкторів з надання медичної допомоги в
екстремальних ситуаціях).

5. Міжнародне співробітництво.

Організація служби МК має два рівні: державний та територіальний (рис. 1).

До складу служби медицини катастроф на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги й медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України за узгодженням із МНС, Міноборони, МВС, Мінтрансом, Радого Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київського й Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціалізовані бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

До складу служби медицини катастроф на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, спеціалізовані бригади постійної готовності служби медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, віднесені МОЗ України до цього рівня за узгодженням з МОЗ Автономної Республіки Крим, обласними, Київською й Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

Служба медицини катастроф діє згідно з планами медико-санітарного забезпечення в разі виникнення екстремальних ситуацій.

План медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення екстремальних ситуацій на державному рівні розробляється МОЗ України,

попередньо розглядається Центральною координаційною комісією й затверджується Кабінетом Міністрів України. На територіальному рівні -розробляються МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннями (відділами) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, попередньо розглядається територіальними координаційними комісіями служби медицини катастроф і затверджується відповідно Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Важливу роль у структурі служби медицини катастроф відіграють координаційні комісії, які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів служби медицини катастроф. До складу комісій входять представники всіх міністерств і відомств відповідних рівнів служби медицини катастроф. Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України, а територіальних координаційних комісій - начальники управлінь охорони здоров'я відповідних адміністративних територій.

Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними територіальними органами виконавчої влади, а персональний затверджується її головою.

У компетенції координаційних комісій є узгодження:

- складу й порядку використання в разі НС медичних сил і засобів, що входять
до складу служби медицини катастроф;

- програми розвитку служби медицини катастроф відповідних рівнів;

- планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення
НС;

- заходів щодо удосконалення організаційної структури та функціонування
служби медицини катастроф відповідного рівня;

- планів заходів щодо забезпечення постійної готовності служби медицини
катастроф до виконання покладених на неї завдань;

- заходів щодо підготовки фахівців для служби медицини катастроф, планів
координаційної роботи стосовно створення й використання резервів,
медичних і матеріально-технічних ресурсів служби медицини катастроф на
відповідному рівні.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з центральними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.

В Україні створено головну організацію служби медицини катастроф -Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги й медицини катастроф, визначено склад центральної координаційної комісії (Наказ МОЗ України від 8 вересня 1997 року за № 272) та склад медичних сил, засобів і лікувальних закладів служби державного рівня (Наказ МОЗ України від 14 листопада 1997 року за № 334). До складу служби державного рівня включено: 571 спеціалізовану бригаду постійної готовності І черги, 190 спеціалізованих бригад постійної готовності II черги й 14 559 лікарняних ліжок за основними профілями надання екстреної медичної допомоги. Визначені також сили, засоби й лікувальні заклади служби територіального рівня.

У своїй діяльності Центр керується конституцією України, законами України, наказами МОЗ, Президента України, Кабінету Міністрів, Статутом.

Основною метою Центру є надання громадянам в екстремальних ситуаціях медичної допомоги, виконання науково-дослідної роботи з проблем екстренної медичної допомоги і МК, надання медичної допомоги лікувальним закладам, що входять до складу ДСМК з питань організації й надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях.

Реалізація цих заходів у повному обсязі дозволить створити в Україні діючу оперативну медичну службу швидкого реагування на випадок виникнення НС, що сприятиме зниженню їх негативних наслідків, збереженню життя багатьох тисяч потерпілих, зниженню рівня їх інвалідності.