III. За стадіями застосування:.

1) тактичні прийоми, що застосовуються у стадії пору­шення справи;

2) тактичні прийоми, що застосовуються на стадії підго­товки справи до розгляду;

3) тактичні прийоми, що застосовуються на стадії судово­го розгляду;

4) тактичні прийоми, що застосовуються на стадії оскар­ження рішень.

IV. За множинністю застосування:

1) одноразові - прийом, який можна застосувати лише один раз;

2) багаторазові - може застосовуватися декілька разів упродовж справи.

Планування та здійснення кожного тактичного прийому відбувається на основі певних вимог та правил. Вони є своє­рідними тактичними принципами, які встановлюють вимоги щодо допустимості того чи іншого прийому:

1) законність - тактичний прийом не повинен суперечити закону;

2) доцільність - придатність прийому для досягнення за­планованої мети;

3) ефективність - застосування прийому, який з урахуван­ням обставин, може дати найкращий результат;

4) індивідуальність - кожен тактичний прийом повинен застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи;

5) безпечність - ризик негативних наслідків повинен бути мінімальний;

6) плановість - тактичні прийоми застосовуються послідов­но і планомірно;

7) надійність - висока ймовірність отримання запланова­ного результату;

8) узгодженість - тактичні прийоми повинні взаємодіяти між собою, сприяючи досягненню однієї стратегії;

9) рентабельність - відповідність затрачених зусиль та цінності отриманого результату.

Окремо.можна виділити принципи застосування тактичних прийомів, їх дотримання забезпечує максимальну ефектив­ність прийому. До таких належать: 1) раптовість; 2) таємність-3) оперативність. Зупинимося на цих принципах докладніше.

Раптовість

Суть. Тактичні прийоми потрібно застосовувати несподі­вано для протилежної сторони. Раптовість дозволяє зламати позицію, обрану протидіючою стороною, створити умови для отримання необхідної інформації.

Застосування. Раптовість - це спосіб дій з метою досяг­нення результату в розрахунку на несподіваність. Раптовість досягається непередбачуваним для противника обранням та використанням засобів досягнення мети, тобто виконання не-передбачуваного тактичного прийому або використання не-очікуваного прийому, несподіваним способом або у несподі­ваному місті чи в несподіваний час.

Тактичні прийоми, що забезпечують раптовість:

1) вжиття заходів попереджального характеру;

2) відстрочення очікуваних дій;

3) повторне виконання певних дій;

4) вичікування тактичних помилок противника;

5) залучення до участі у процесі нових осіб, зміна осіб;

6) цілеспрямоване формування у противника невірного пе­реконання про свої наміри та дії;

7) зміна тактики.

Фактор раптовості найкраще застосовувати тоді, коли противник перебуває у стані заспокоєння.

Таємність

Суть. Противник не може зламати плани, з якими не обі­знаний.

Застосування. Кожна із сторін зацікавлена, що б інша сто­рона не знала про те, що вона збирається робити, які у неї є додаткові можливості впливу на спір. Але абсолютної таємни­ці досягти не вдається ніколи і майже нікому. Плани против­ника можна спрогнозувати з його дій, розмов, поведінки в суді та ін. Але такі висновки можуть бути і помилковими. Більше того, досвідчений супротивник може навмисно діяти таким чином, щоб створити помилкове враження про свої наміри, вдатися до маскування своїх дій.

Таємність забезпечується ретельним збереженням доку­ментів, конфіденційністю розмов, дезінформуванням против­ника, застосуванням маскувальних тактичних прийомів.

Оперативність

Суть. Діяти таким чином, щоб інша сторона не мала часу для правильного, продуманого реагування. Цейтнот призво­дить до помилок.

Застосування. Оперативність досягається:

1) обранням найкращого моменту для вчинення дії. Найкращий момент настає тоді, коли противник не готовий відреагувати на ваші дії. Наприклад, через відсутність у пев­ному місці, через недостатність грошей, через інші об'єктивні фактори, що йому протидіють;

2) швидким реагуванням на дії супротивника. Кожна дія противника повинна розглядатися не сама по собі, а як ча­стина його стратегії. Тому й оцінювати її потрібно системно, тобто, у сукупності з усіма іншими факторами. Саме такий підхід дозволяє розкрити задум противника і правильно на нього відреагувати.

Реагування не завжди виявляється в активних діях. Деколи буває доцільно «промовчати». Але в будь-якому випадку, дії противника повинні негайно враховуватися у плануванні влас­них тактичних операцій;

3) вжиттям контрзаходів. Є два види контрзаходів. Перші застосовуються у відповідь на вчинені противником дії. їх ме­та - усунути негативні наслідки. Наприклад, за клопотанням позивача суд вжив заходів забезпечення позову. Можливі контрзаходи: оскарження ухвали; клопотання про зміну об­раного засобу.

Другий вид контрзаходів - превентивні дії, тобто усунення небезпеки від того чи іншого ймовірного тактичного прийому противника до його застосування. Такі дії значно ефективніші, ніж перші. Але й застосовувати їх складно, адже невідомо, які саме прийоми застосовуватиме інша сторона. Для цього по­трібно вивчати його тактичні можливості. Наприклад, відпові­дач припускає, що позивач звернеться із клопотанням про на­кладення арешту на спірне майно. Превентивний контрзахід пропонує відчужити це майно до постановления ухвали суду про арешт.

Оперативність - це не лише швидкість застосування тактич­ного прийому, але і його своєчасність. Оскільки обстановка в процесі змінюється і та сторона, яка здатна швидше присто­суватися до цих змін, звернути їх на свої користь, отримує перевагу.

Ефективність тактичних прийомів багато в чому залежить також від тактичної грамотності процесуального противника та позиції судді. Не раз траплялося, що суддя унеможливлю­вав здійснення тактичних прийомів незаконним відхиленням клопотань, ігноруванням вимог та заперечень сторони, проце­суальними спрощеннями. З метою усунення такого деструктив­ного впливу судді рекомендовано застосовувати спеціальні тактичні прийоми роботи із судом.