Миротворчі дії — це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі військовими формуваннями нейтральної сторони між супротивними сторонами з метою їх примирення або припинення воєнних дій.
До операції з підтримання миру відносяться:
Миротворчі операції якіявляють собою сукупність заходів, направлених на збереження миру в регіоні конфлікту. Миротворчі операції проводяться у відповідності до Статуту ООН після досягнення згоди між ворогуючими сторонами, з метою спостереження за виконанням угод про припинення вогню.
Впровадження миру, використання військової сили застосовується у випадках, коли всі зусилля припинити бойові дії між ворогуючими сторонами не дали бажаних результатів, здійснюється на підставі розділу 7 Статуту ООН.
Запобігання конфлікту з залученням як дипломатичних заходів, так і військ з метою недопущення погіршення ситуації в районі конфлікту до бойових дій між ворогуючими сторонами, базується на розділі 6 Статуту ООН.
Встановлення миру включає комплекс дипломатичних заходів, які проводяться з метою припинення вогню між ворогуючими сторонами та мирним врегулюванням кризи, а саме: посередництво, примирення, дипломатичний тиск, ізоляцію та санкції.
Розбудова миру — це комплекс заходів, які підтримують політичні, економічні, соціальні сфери життя країни або регіону з метою недопущення відновлення конфлікту та підтримка реконструкції економіки.
Гуманітарні операції — проводяться з метою надання допомоги населенню країни, яке постраждало внаслідок війни або стихійного лиха.
Миротворчі операції — це насамперед військові дії, які проводяться за згодою воюючих сторін, з метою втримати мир, досягнутий в результаті переговорів, і сприяти дипломатичній розв'язці конфлікту. Миротворчі операції можуть набрати багато видів нагляду і спостереження: виведення і вихід з бою; припинення вогню; обмін військовополоненими; контроль озброєнь; демілітаризація та демобілізація.
Юридичну основу миротворчих операцій вирішує Мандат, що створює ці сили. Діяльність миротворчих сил, спонсорованих Організацією Об'єднаних Націй, ґрунтується на Статті 29 Хартії ООН, яка дозволяє Раді Безпеки творити місії спостерігача та миротворчі сили.
Під час створення миротворчої сили організації, що спонсорують її, проводять багато політичних переговорів зі сторонами, причетними до конфлікту, щоб специфічно встановити роль, відповідальність і діяльність миротворчої сили і стосунки між миротворцями і сторонами, причетними до конфлікту. Наслідки цих домовленостей в послідуючому включаються до документів, які визначатимуть повноваження миротворців та обставини, в яких вони проводитимуть свої операції.
Порядок роботи командира з отриманням бойового наказу на дії в миротворчих операцій:
усвідомлює завдання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для підготовки частини, підрозділів до виконання отриманого завдання, робить розрахунок часу, орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає вказівки начальнику штаба щодо підготовки підрозділів до виконання завдання, оцінює обстановку, за можливості проводить рекогносцировку, одноособово приймає рішення, доводить його до вищого штабу, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, дає вказівки щодо всебічного забезпечення, управління та виховної роботи, керує безпосередньою підготовкою підрозділу, частини до виконання поставленого завдання, у встановлений час доповідає безпосередньому керівнику підготовкою миротворчого контингенту про готовність підрозділу до миротворчих дій.
При усвідомленні завдання командир підрозділу повинен зрозуміти:
- мету миротворчої операції (місії);
- замисел старшого командира (особливо порядок зайняття базових районів та їх охорони;
- способи організації спостереження в зоні відповідальності;
- методи підтримання мирних стосунків між протидіючими сторонами;
- небезпечні місця в зоні відповідальності та порядок їх контролю;
- завдання підрозділу, частини в загальній зоні відповідальності багатонаціонального об’єднання (підрозділу);
- роль у міжнародній миротворчій операції;
- особливості завдань, які покладаються вищим командуванням на підрозділ, частину, порядок патрулювання;
- порядок розмінування місцевості;
- порядок конвоювання важливих вантажів та організації охорони VIP-персон;
- порядок дій у разі виникнення зіткнень між ворогуючими сторонами та виникнення цивільних заворушень і демонстрацій;
- порядок цивільно-військового співробітництва та надання гуманітарної допомоги місцевому населенню;
- склад та завдання підрозділів, що діють у сусідніх секторах відповідальності;
- порядок підтримання взаємодії з ними, а також з національним командуванням;
- час готовності до виконання завдання.
Під час оцінювання обстановки:
1. При оцінюванні ворогуючих сторін конфлікту командир підрозділу повинен ретельно оцінити:
- положення, склад і можливий характер дій ворогуючих сторін у смузі (зоні, секторі) відповідальності;
- їх озброєння (особливо наявність важкого озброєння), шляхи його постачання;
- діяльність політичних партій, наявність терористичних груп, що підтримують ворогуючі сторони;
- морально-психологічний стан ворогуючих сторін.
2. При оцінюванні своїх військ командир підрозділу вивчає:
- бойовий склад, укомплектованість, забезпеченість, ступінь захищеності підрозділів і об’єктів системи управління;
- бойові можливості підрозділу з урахуванням доданих засобів, можливості щодо виконання миротворчих завдань (несення служби на СП, КПП, блокпостах, патрулювання, конвоювання тощо);
- маневрені можливості підрозділу і можливості по швидкому посиленню віддалених постів і підрозділів;
- можливості по автономності дій підрозділів, розподіл сил і засобів щодо його забезпечення;
- забезпеченість підрозділу запасами матеріальних засобів;
- наявність необхідних запасів боєприпасів і паливно-мастильних матеріалів;
- намічає райони, час і способи доставки матеріальних засобів в підрозділи.
В результаті оцінки своїх військ з урахуванням оцінки ворогуючих сторін визначається:
- порядок висування підрозділу у базові райони та способи переходу до виконання миротворчих завдань;
- розташування підрозділів та способи виконання миротворчих завдань;
- склад, порядок дій, завдання підрозділів.
При оцінюванні місцевості командир підрозділу по карті, воєнно-географічним довідникам та описам вивчає:
- характер місцевості у зоні відповідальності;
- оперативне обладнання території, умови для розташування підрозділів та виконання миротворчих завдань;
- фізико-географічні, гідрометеорологічні і кліматичні умови зони (сектору) відповідальності;
- суспільно-політичні умови та їх вплив на ведення підрозділом миротворчих дій.
В процесі оцінки оперативного обладнання зони відповідальності підрозділу повинні бути вивчені:
- оборонні рубежі і загородження в районах розташування ворогуючих сторін;
- пункти управління (вузли зв’язку);
- аеродроми;
- склади;
- трубопроводи, вузли комунікацій;
- радіаційна, хімічна і бактеріологічна обстановка у зоні відповідальності підрозділу;
- зони руйнувань, затоплень і пожеж.
При оцінюванні стану погоди і пори року визначається і намічається:
- вплив цих факторів на виконання миротворчих завдань;
- заходи з підготовки підрозділів.
В період оцінки обстановки штаб і начальники служб підрозділу (частини) готують необхідні дані та розрахунки і представляють їх командиру підрозділу (частини) за його вимогою, а також організують зустріч і прийом підрозділів посилення, які прибувають.
На основі висновків із усвідомлення завдання і оцінки обстановки командир підрозділу, частини приймає рішення, яке за пунктами не відрізняється від рішення на загальновійськовий бій, але має свої особливості.
У задумі командир підрозділу (частини) визначає:
- напрямок зосередження основних зусиль (які підрозділи (частини) і де розташувати, особливо небезпечні місця і порядок забезпечення безпеки особового складу при виконанні бойових завдань);
- сектори відповідальності частин, підрозділів тапорядок дій при виникненні ворожнечі між ворогуючими сторонами;
- послідовність і способи виконання миротворчих завдань(особливо порядок патрулювання, несення служби на КПП, СП, конвоювання вантажів, охорони важливих об’єктів, цивільно-військового співробітництва та надання гуманітарної допомоги населенню;
- побудову похідного порядку підрозділів при висуванні, та розташування підрозділів при виконанні миротворчих завдань;
- правила та обмеження щодо застосування зброї миротворчим контингентом.
При постановці завдань підрозділам командир вказує:
- посилення;
- базовий район та його обладнання;
- завдання щодо охорони важливих об’єктів, несення служби на КПП та СП, патрулювання, конвоювання тощо;
- кількість бойових постів у підрозділах, їх чисельний склад та місця розташування;
- дії у разі виникнення несподіваних ситуацій та нападу (обстрілу) підрозділу (об’єктів).
Восновних питаннях взаємодії визначаються:
- порядок дій підрозділів під час їх висування до зони відповідальності;
- порядок посилення підрозділів у разі виникнення несподіваних ситуацій та нападу на підрозділ (КПП, СП, патруль і т.п.);
- порядок виклику і застосування вогню артилерії та авіації у разі необхідності;
- порядок медичної евакуації.
При організації управління командир підрозділу в рішенні визначає:
- місця і час розгортання штаб-квартири підрозділу та підрозділів, інших командних пунктів у разі необхідності;
- розрахунок основних посадових осіб по пунктах управління підрозділів;
- порядок застосування комплексу засобів автоматизації управління і заходи з відновлення управління у випадку його порушення;
- організацію і режим роботи органів управління при підготовці та в ході миротворчих дій (терміни основних заходів);
- заходи по забезпеченню живучості пунктів управління, їх охорони, оборони, захисту від імовірного нападу.
Після затвердження рішення командир підрозділу віддає розпорядження підлеглими і вказівки із заходів, які необхідно провести для підготовки до миротворчих дій.
Штаб підрозділу оформлює рішення командира на карті і наказ щодо миротворчих дій, а також організує контроль і допомогу підлеглим з підготовки до миротворчих дій.
При організації всебічного забезпечення миротворчих дій командир визначає:
По розвідці:
- мету розвідки;
- які дані і до якого часу добути;
- на яких об'єктах (районах, напрямках) зосередити основні зусилля.
По охороні:
- у яких зонах (районах) миротворчих дій зосередити основну увагу;
- де, яку охорону і до якого часу мати і які сили до цього залучити;
- яку безпосередню охорону мати в підрозділах.
По забезпеченню РХБ захисту:
- на забезпеченні яких підрозділів і виконання яких завдань зосередити основні зусилля захисту;
- терміни і порядок виконання завдань захисту;
- сили і засоби, які виділяються;
- відповідальні виконавці.
По РЕБ:
- завдання по радіоелектронному захисту своїх систем і засобів управління військами і зброєю при виконанні миротворчих завдань;
- заходи по протидії технічним засобам розвідки супротивної сторони;
- терміни готовності до виконання заходів по РЕБ.
По тактичному маскуванню:
- основні заходи по тактичному маскуванню;
- обсяг і терміни їх виконання;
- сили і засоби, що залучаються до їх виконання;
- порядок контролю за виконанням підрозділами маскувальних заходів і маскувальної дисципліни під час здійснення миротворчих дій.
По інженерному забезпеченню:
- характер, послідовність і терміни виконання заходів інженерного обладнання маршрутів висування та базових районів підрозділів при виконанні миротворчих завдань;
- місця і види переправ через водні перешкоди;
- розподіл інженерних підрозділів по підрозділах.
По технічному забезпеченню:
- порядок і терміни виконання заходів по підготовці ОВТ до миротворчих дій і їх відновлення в ході виконання миротворчих завдань;
- розміри і терміни накопичення ракет і боєприпасів їх розподіл по підрозділах та норми витрат;
- готовність сил і засобів технічного забезпечення до виконання миротворчих дій.
По тиловому забезпеченню:
- завдання тилу;
- напрямок зосередження його основних зусиль під час підготовки та здійснення миротворчих дій;
- райони розташування тилу;
- напрямок його переміщення;
- терміни і розміри створення в підрозділах запасів матеріальних засобів і черговість їх підвозу;
- норми витрат ПММ, а при необхідності – інших матеріальних засобів;
- порядок і терміни заправки техніки ПММ;
- шляхи підвозу і евакуації озброєння, техніки, особового складу;
- терміни їх підготовки, сили і засоби, які для цього виділяються;
- основні санітарно-гігієнічні і проти епідеміологічні заходи;
- заходи по захисту, охороні і обороні тилу;
- терміни готовності тилу;
- місце розміщення ТПУ.
Питання для самоконтролю
1. Основи миротворчих та антитерористичних дій. Можливий склад банд-формувань.
2. Порядок роботи командира підрозділу щодо організації боротьби з незаконними збройними формуваннями.
3. Складові миротворчих операцій і їх зміст.
