Антитерористичні дії та порядок роботи командира підрозділу, частини при організації виконання завдань щодо боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями

РОЗДІЛ 10. ОСНОВИ АНТИТЕРОРЕСТИЧНИХ ТА МИРОТВОРЧИХ ДІЙ

Ретельне вивчення досвіду бойових дій незаконно створених збройних формувань надало можливість систематизувати та узагальнити існуючі погляди щодо організації формувань бойовиків. Так, незаконне збройне формування (НЗФ) у Чечні – це велике воєнізоване з’єднання під керівництвом авторитетного політичного або воєнного лідера, створене для силового захисту інтересів визначеного фінансово-економічного та політичного (релігійного) угруповання, а саме ваххабитів. Збройне формування, як вже зазначалось вище, включало представників одного або декількох тейпів, було можливе підсилення найманцями та спеціалістами по веденню мінної війни, снайперами, операторами ПТКР та іншими. До складу збройного формування входили: командир, штаб (на період бойових дій), два приблизно однакових за чисельністю (до 500 чоловік) угруповання – бойове, призначене для безпосереднього проведення операції у визначеному районі, та резервне, що було розгорнуте на території Чечні і призначене для нарощування зусиль та планової (як правило, через тиждень) заміни бойовиків які воюють.

Збройне формування поділялося на 5-6 загонів, якими керували еміри (польові командири). Загони, в свою чергу, поділялися на групи.

Загін, як правило, складався з трьох груп.

Перша – центральна група, постійно перебувала з еміром у горах у бойовому стані.

Друга група розташовувалася в населеному пункті. Її чисельність залежала від розміру території та складала до 20 чоловік. Вона підпорядковувалась, контролювалась та мала зв’язок тільки з еміром. Це була глибоко законспірована група, члени якої пройшли навчання в снайперській стрільбі. До її складу входили диверсанти-розвідники. Вони займалися легальною суспільною діяльністю.

Третя група – група помічників. Це єдиновірці та прибічники еміра, які проживали у себе вдома. З метою економії фінансів ця група не перебувала постійно з загоном. У випадку отримання наказу еміра вони прибували до нього та виконували поставлене завдання, потім знову поверталися додому та займалися повсякденними справами, або діяли самостійно за згодою еміра.

У центральної групи, щоб не виявила розвідка федералів, не було постійного місця дислокації. На її озброєнні була тільки легка зброя, група постійно рухалася, здійснювала напади та відходила. Час, місце та мета нападу визначалися еміром.

Кожен моджахед незалежно від групи, в якій він перебуває, постійно повинен мати: флягу для води; запасний одяг; дощовик; спальний мішок; ліки; сухий пайок на 7 діб.

Моджахеди були зобов’язані пройти підготовку в учбовому центрі за такими предметами: володіння зброєю (своєю та трофейною); способи пересування та маскування; надання першої медичної допомоги; тактика; зв’язок; топографія; підривна справа.

Подальші дослідження бойової діяльності НЗФ показали, що в їх організаційно-штатній структурі відбулися зміни. Так, основною бойовою одиницею, що використовувалася бойовиками під час терористичної діяльності, був «джаамат» (відділення, група) чисельністю до 15 чоловік. Загін бойовиків складався з 4-5 джааматів та, залежно від укомплектованості, мав чисельність 40-60 чоловік. Організаційно-штатна структура джаамату була визначена в ході вивчення документів, захоплених в таборі бойовиків в районі Сержень-Юрту 1-3 липня 2001 року.

Джаамат складався з: командира (еміра) (озброєння – АКС – 74, радіостанція, бінокль), заступника командира – розвідника (АК – 74, бінокль), двох гранатометників (РПГ та АК – 74), кулеметника (ПК), помічника кулеметника (АК – 74), снайпера (СГД), медбрата (АК – 74), мінера (АК – 74), двох артилеристів (міномет, АГС, АК – 74) та розвідника (АК – 74).

Для забезпечення організованого управління джаамат ділився на відділення (бойові п’ятірки).

Антитерористичні дії та порядок роботи командира підрозділу, частини при організації виконання завдань щодо боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями

Антитерористичні дії — це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно і незаконно створеними військовими формуваннями з метою розгрому незаконно створених військових формувань.

Зростання політичних, економічних, міжнаціональних (міжетнічних), релігійних і інших протиріч у виникненні збройних конфліктів, розповсюдження терористичних актів, застосування Збройних Сил держав з використанням нових форм і способів бойових дій, щодо боротьби з незаконними збройними формуваннями в цих конфліктах, привело до необхідності розвитку воєнного мистецтва в бік нестандартних підходів до підготовки і ведення бойових дій та появі нової форми застосування військ — антитерористичної операції.

Антитерористична операція являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем, часом, способами виконання завдань оперативних та тактичних дій, що проводяться з’єднаннями і частинами Збройних Сил у взаємодії з підрозділами та і частинами інших силових структур і спрямованих на знищення терористичних, диверсійних та інших незаконних збройних формувань.

Головна особливість антитерористичної операції полягає в тому, що вона проводиться проти незаконних збройних формувань які, як правило, не ведуть відкриту збройну боротьбу, а наносять раптові удари, використовуючи виснажуючі терористичні і партизанські дії. Військам протистоїть противник, який може зникнути та з’явитися неочікуванно в любий час і в любому місці. Тому тут немає чітко означеної лінії фронту, а є боротьба на всій території, немає тилу, повсюди є фронт, всюди підстерігає небезпека, яка впливає на психологічний стан військ.

Метою антитерористичної операції є виявлення та знищення або захоплення незаконних збройних формувань, диверсійних груп, локалізація і зрив намірів поширення на територію країни прикордонного збройного конфлікту і недопущення його переростання у локальну війну.

Цілі операції досягаються виконанням ряду оперативних і тактичних завдань: ізоляція району антитерористичної операції, виявлення, блокування районів базування терористичних сил і незаконних збройних формувань; роз’єднання та розгром (знищення) терористичних сил та незаконних збройних формувань; посилення охорони та прикриття державного кордону; надання допомоги органам МВС, СБУ у проведенні фільтраційних заходів, вилучення зброї, боєприпасів, військового спорядження; охорона важливих об’єктів, а на приморському напрямку - забезпечення безпеки судноплавства, встановлення морської блокади узбережжя території, охопленої антитерористичною операцією; посилення охорони територіальних вод.

Крім того, в ході антитерористичної операції війська можуть вирішувати завдання щодо підтримки встановленого правового режиму; надання гуманітарної допомоги місцевому населенню, його захисту та евакуації з небезпечних районів; охорони таборів біженців; знешкодження різноманітних мінно-вибухових загороджень; супроводження і охорони автомобільних колон; охорони комунікацій і несення комендантської служби.

Змістом антитерористичної операції може бути: спеціальні військові (нетрадиційні) дії загальновійськових з’єднань, частин і підрозділів, частин і підрозділів спеціального призначення щодо пошуку, роз’єднання, блокування та розгрому терористичних сил та незаконно створених збройних формувань; вогневе ураження терористичних угруповань; бойові дії ПС, РВіА, армійської авіації; частин спеціальних військ; бойові дії частин і підрозділів Збройних Сил спільно з Прикордонними військами щодо здійснення охорони та прикриття державного кордону (морського узбережжя); службово-бойові дії частин (підрозділів) Внутрішніх військ; заходи органів МВС, СБУ по підтримці правового режиму воєнного або надзвичайного стану та попередженню терористичних актів; охоронні дії, що до охорони важливих об’єктів; забезпечення переміщень на комунікаціях та недопущення диверсій.

Послідовність роботи з організації боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями командира і штабу підрозділ (спеціального, передового, обхідного, рейдового загону у складі підрозділу) не відрізняється від послідовності роботи з організації бою, але має свої особливості.

Отримавши завдання на бій з НСЗФ, командир підрозділу: усвідомлює його; визначає першочергові заходи, які необхідно виконати негайно для підготовки до спеціальних дій; затверджує розрахунок часу на організацію спеціальних дій; особисто або через начальника штабу орієнтує своїх заступників, начальників родів військ і служб та командирів підрозділів щодо отриманого бойового завдання та віддає вказівки з організації розвідки та підготовки даних, необхідних для прийняття рішення; оцінює обстановку; приймає рішення та узгоджує його з місцевими органами адміністрації, спостерігачами ООН, вимогами гуманітарного права; організує взаємодію, всебічне забезпечення, управління, планування та інші заходи.

Під час усвідомлення бойового завдання та ведення спеціальних дій командир підрозділу повинен зрозуміти: мету спеціальних дій, їх розмах та правовий режим; з якими військовими формуваннями, органами державної влади, недержавними структурами організувати взаємодію; задум старшого командира на всю глибину бойових дій, особливо порядок застосування авіації; артилерії при переході підрозділу до спеціальних дій та їх веденні в глибині районів розташування угруповання НСЗФ; завдання, місце і роль підрозділу (спеціального, передового, рейдового, обхідного загону); важливі об’єкти і рубежі, оволодіння якими забезпечує ізоляцію району бойових дій; допустимі межі району бойових дій, і тривалість дій у відриві від основних сил; об’єкти спеціальних дій; завдання частин (підрозділів), що діють з фронту, сусідніх частин (підрозділів) десантів; порядок підтримання взаємодії з ними, а також з авіацією і ракетно-артелерійською частиною; порядок застосування танків, БМП, гармат, мінометів, ПТРК, СПГ, РПГ, вогнеметів та обмеження на її застосування порядок прикриття підрозділу (загону) від ударів противника з флангів, тилу, з повітря; порядок всебічного забезпечення спеціальних дій; райони таборів біженців, місця фільтраційних пунктів та пунктів (районів) збору полонених та захопленої зброї і техніки, час готовності до спеціальних дій.

Під час визначення першочергових заходів щодо підготовки до виконання завдання визначити:

- порядок забезпечення прихованості майбутніх дій;

- особливості морально–психологічної підготовки особового складу;

- завдання з вивчення особовим складом особливостей, умов та способів майбутніх дій;

- завдання із спільної підготовки з формуваннями інших силових структур.

 

Під час оцінки противника командир підрозділу повинен ретельно оцінити:

- район зосередження основного угруповання, його склад, озброєння, можливе посилення під час бою;

- наміри і можливий характер дій противника;

- на утримання яких районів, рубежів та об’єктів противник зосереджує основні зусилля;

- райони, рубежі, об’єкти від захвату яких залежить стійкість усього угруповання НСЗФ;

- шляхи маневру і можливого відходу НСЗФ;

- наявність системи вогню і загороджень, об’єктів охорони і оборони НСЗФ;

- наявність і можливе створення диверсійних, терористичних, розвідувальних та інших груп НСЗФ та можливий характер і об’єкти (райони) їх впливу;

- джерела та шляхи постачання озброєнням, боєприпасами та іншими матеріальними засобами НСЗФ, населенні пункти, які можуть забезпечувати їх тривалі дії, у тому числі в умовах ізоляції.

- положення, склад і можливий характер дій противника у напрямку (у смузі) спеціальних дій;

- наявність відкритих флангів, проміжків, розривів, проломів та слабких місць в його угрупованні;

- розташування засобів ППО, управляння, базових таборів, комунікацій, складів противника та інших важливих об’єктів у смузі відповідальності об'єднання і більш детально – у смузі спеціальних дій підрозділу;

- об'єкти противника, які необхідно уразити (захопити), ступінь їх захищеності, склад підрозділів охорони, зручність підходів, наявність мирного населення;

- наявність і ступінь готовності фортифікаційних споруд, оборонних позицій загороджень та підземних комунікацій в глибині базових районів (таборів).

 

Під час оцінки своїх військ уточнюються, крім звичайних питань:

- які сили і засоби органів влади на якій правовій підставі, у якому обсязі забезпечують виконання поставленого завдання;

- сили і засоби інших силових структур держави, які залучаються до боротьби з НСЗФ, порядок підтримання зв’язку і взаємодії з ними, наявність бойового досвіду особового складу, морально-психологічний стан особового складу та його відношення до конфлікту;

- бойовий склад, укомплектованість, забезпеченість, ступінь захищеності підрозділів і об’єктів системи управління;

- вогневі можливості підрозділу з урахуванням доданих засобів, насамперед, щодо боротьби з невеликими групами противника, порушення його системи управління і постачання;

- маневрені можливості підрозділу і можливості щодо нанесення ударів з фронту, в глибині і на флангах району дій НСЗФ;

- можливості щодо автономності дій підрозділів (загону), розподіл сил і засобів щодо його забезпечення;

- забезпеченість підрозділу запасами матеріальних засобів;

- наявність необхідних запасів боєприпасів і паливно-мастильних матеріалів;

- райони, час і способи доставки матеріальних засобів в підрозділи.

Під час оцінки району бойових дій додатково необхідно оцінити:

- політичну обстановку в районі конфлікту;

- національний склад місцевого населення, віросповідання та його ставлення до військ, НСЗФ, інших недержавних угруповань, уточнити місця розташування екологічно небезпечних об’єктів і важливих об’єктів життєзабезпечення, які не повинні бути зруйновані;

- місця розташування важливих об’єктів в зоні відповідальності, оволодіння якими знижує бойові можливості НСЗФ та їх спроможність до ведення тривалих бойових дій;

- доступність району бойових дій для особового складу і техніки; можливі райони вузлів опору НСЗФ;

- характер природних перешкод, для подолання яких необхідне спеціальне обладнання;

- наявність шляхів обходу бар’єрних рубежів і можливі райони завалів, руйнувань і затоплень, а також у випадку блокування маршрутів висування (маневру, забезпечення) місцевим населенням;

- можливості поповнення води, пального і продовольства.

 

На основі висновків із усвідомлення завдання і оцінки обстановки командир підрозділу приймає рішення, в якому крім звичайних питань додатково визначається:

- на виконання яких завдань зосередити основні зусилля;

- час і порядок висування в район бойових дій; порядок і час зайняття базового району (районів); порядок і способи ізоляції району;

- порядок захоплення висот, перевалів і інших переходів через бар’єрні рубежі, печер, населених пунктів, інших важливих об’єктів;

- послідовність і способи блокування виявлених угруповань НСЗФ, їх роз’єднання і роззброєння (розгрому);

- заходи щодо забезпечення флангів, стиків і тилу;

- склад і задачі штурмових груп, передових, обхідних і рейдових загонів, бронегруп, інших елементів бойового порядку;

- порядок дій у разі виявлення сховищ із зброєю та боєприпасами, бойовою технікою, ділянок місцевості (об’єктів), яка замінована;

- порядок установки мінно-вибухових та інших загороджень та розвідувальної сигналізаційної апаратури;

- склад і завдання формувань інших силових структур, які беруть участь у виконанні завдань підрозділу, порядок взаємодії з ними;

- склад і задачі розвідки, авангардів, ЗЗР і груп розгородження;

- порядок та обмеження щодо застосування озброєння;

- місце збору та порядок утримання затриманих, порядок їх передачі відповідним органам;

- заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення у ході дій.

При визначенні бойових завдань підрозділам (загону) в залежності від місця в бойовому порядку підрозділу, крім звичайних питань, вказується:

- райони розташування противника, склад, озброєння і можливий характер його дій;

- напрямок (маршрут) висування;

- порядок і час зайняття базового району при його призначенні;

- місця влаштування загороджень і руйнувань;

- порядок охорони комунікацій, важливих об’єктів та супроводження колон;

- розмежувальні лінії між підрозділами, сектори відповідальності;

- сигнали управління і взаємного розпізнавання; питання взаємодії з формуваннями інших силових структур держави;

- порядок підтримки зв’язку;

- порядок тилового, технічного, медичного забезпечення та інші питання;

При виконанні завдань блокування і роззброєння НСЗФ:

- порядок блокування (оточення) НСЗФ;

- порядок розгрому НСЗФ спільними зусиллями та порядок спільних дій щодо захвату важливих рубежів, об’єктів та роз’єднання і ураження (роззброєння) угруповань НСЗФ;

- райони висадки повітряних десантів;

- рубежі початку, закінчення прочісування (або зупинки військ);

- рубежі зустрічі підрозділів;

- райони збору та до яких завдань бути в готовності в подальшому.

- однією із особливостей постановки завдань буде те, що, з метою максимального приховування майбутніх дій, їх необхідно ставити безпосередньо перед виконанням, або навіть і в ході висування до призначеного району.

- під час організації взаємодії особлива увага приділяється у смузі відповідальності підрозділу;

- порядок перепідпорядкування та сумісних дій при виконанні завдань;

- порядок прийому визначених об’єктів для охорони і оборони;

- способи та варіанти дій по знищенню диверсійно-розвідувальних груп і НСЗФ;

- маневр силами і засобами, порядок застосуванню транспортних засобів та комунікацій;

- порядок і сигнали взаємного розпізнавання між підрозділами і формуваннями інших силових структур; порядок позначення рубежів для авіації;

- порядок виходу підрозділів і інших формувань на визначені рубежі по декількох варіантах та варіантам дій; порядок виконання послідуючих завдань з роз’єднання і роззброєння (розгрому) НСЗФ;

- порядок виходу підрозділів в райони збору та послідуючого здійснення маневру (переміщення);

- порядок взаємного обміну інформацією та забезпечення стиків, флангів і тилу;

- завдання і порядок застосування авіації і артилерії, розподілу між ними цілей, визначенню часу нанесення ударів і відкриття вогню артилерії, визначенню напрямків прольоту авіації і стрільби артилерії, порядку попереднього придушення можливих засобів ППО НСЗФ, інших питань організації взаємодії з ними;

- визначення необхідних сил і засобів та порядку ведення розвідки;

- визначення місць розташування блокпостів, сторожових застав, порядку забезпечення безпеки руху і охорони колон, порядку взаємодії між підрозділами охорони комунікацій, супроводження колон, ешелону негайного реагування та взаємодіючої авіації;

- порядок подолання загороджень;

- заходи щодо відселення населення із населених пунктів в районах можливих бойових дій, прикордонної зони, створення контрольно-перепускних пунктів, таборів біженців, їх охорони і матеріального забезпечення; порядок підтримання громадського порядку з районах ведення бойових дій;

- пароль на кожен день.

Крім того узгоджуються:

з органами Служби Безпеки України (СБУ):

- можливі об’єкти диверсій, іншої підривної діяльності та заходи щодо їх зриву;

- порядок участі органів і підрозділів СБУ у пошуку та знищенні диверсійних груп та агентури; питання проведення спеціальних заходів;

з органами Державної Прикордонної Служби:

- порядок ведення розвідки в прикордонній смузі;

- порядок нарощування зусиль та виконання ними завдань по охороні та захисту державного кордону;

- порядок проведення режимних та спеціальних заходів, виявлення та знищення ДРГ і НСЗФ у прикордонній смузі;

з органами та військами Міністерства Внутрішніх Справ:

- перелік об’єктів, охорона і оборона яких покладається на МВС, порядок посилення їх силами і засобами підрозділу;

- склад підрозділів та порядок виконання заходів по забезпеченню надійного функціонування державних і воєнних органів управління, забезпечення пересування військ і мобілізаційних заходів;

- склад сил та порядок виконання заходів щодо підтримання громадського порядку і безпеки дорожнього руху;

- склад сил та порядок виконання заходів щодо підтримання режиму воєнного стану; строки та порядок передислокації закладів виконання покарань;

- сили і засоби, які виконують завдання по проведенню оперативно-пошукових та режимних заходів, ліквідації ДРГ та роззброєнню (розгрому) НСЗФ;

- сили і засоби, порядок виконання завдань по наданню допомоги формуванням Державної Служби Надзвичайних Ситуацій (ДСНС) у відселенні населення з прикордонної смуги, районів бойових дій та стихійного лиха; перелік об’єктів, які підлягають руйнуванню у разі загрози захоплення їх противником, строки та способи виконання;

з органами Державної Служби Надзвичайних Ситуацій та у справах захисту населення від наслідків руйнування об’єктів атомної енергетики:

- склад сил і засобів та порядок ведення розвідки та інформування про радіаційну загрозу, радіоактивне забруднення, хімічне, бактеріологічне забруднення, катастрофічне затоплення, виникнення крупних осередків пожежі, у тому числі поблизу підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості;

- склад сил і засобів, порядок та способи ліквідації радіоактивного та хімічного зараження та ліквідації запасів сильнодіючих отруйних речовин;

- склад сил і засобів, що залучаються до евакуації (відселення) населення з прикордонної смуги, районів бойових дій, стихійного лиха;

- порядок участі і надання допомоги з боку формувань інших міністерств, органів виконавчої влади;

- порядок виконання евакуації (відселення);

- кількість, місця розташування сховищ і споруд для захисту мобресурсів і цивільного населення та порядок їх надання.

Особливістю управління буде необхідність збільшення кількості засобів зв’язку, збільшення кількості змін частот на день, виконання заходів щодо приховування намірів військ. Пункти управління розгортаються у базових районах, які призначаються, як правило, на зовнішній стороні ізольованих районів на головних рокадних шляхах руху бригад по відношенню до району ізоляції, а при виконанні найбільш важливих завдань – і в районах дій підрозділів, як правило на зменшеної відстані від них.

Під час організації управління командир підрозділу (загону) визначає:

- місця і час розгортання ППУ, КП, ЗКП, ТПУ частини;

- порядок їх переміщення в ході спеціальних дій; розрахунок основних посадових осіб по пунктах управління підрозділів;

- порядок застосування комплексу засобів автоматизації управління і заходи з відновлення управління у випадку його порушення;

- організацію і режим роботи органів управління при підготовці та в ході спеціальних дій (терміни основних заходів); заходи по забезпеченню живучості пунктів управління, їх охорони, оборони, захисту від ударів противника; характер і терміни інженерного обладнання пунктів управління.

Після затвердження рішення командир підрозділу (загону) віддає бойові розпорядження підрозділам і вказівки із заходів, які необхідно провести для підготовки до боротьби з НСЗФ.

Штаб підрозділу оформляє рішення командира на карті і бойовий наказ, а також організує контроль і допомогу підрозділам щодо підготовки до боротьби з НСЗФ.

При організації всебічного забезпечення спеціальних дій командир додатково визначає:

з розвідки: задачі з розвідки, які виконуються іншими силовими структурами, їх сили і засоби розвідки, зони відповідальності;

місця або об’єкти, у районі яких забороняється з’являтися розвідувальним органам;

з охорони: завдання щодо виявлення та знищення розвідки, диверсійних груп та вогневих засобів противника на підступах до районів розташування підрозділів, які охороняються, маршрутів руху колон та об’єктів що охороняються;

завдання щодо розгрому НСЗФ у разі нападу або обстрілу ними військ і об’єктів;

завдання щодо забезпечення встановленого правового режиму;

з маскування: порядок проведення демонстраційних дій та хибних пересувань;

порядок використання нічного часу і умов зниженої видимості, а також прихованих шляхів для висування військ;

порядок використання місцевості та місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на визначених рубежах і позиціях;

порядок використання штатних і приданих засобів аерозольного маскування;

з інженерного забезпечення: які мають сили і засоби в підрозділах для ведення інженерної розвідки і подолання мінно-вибухових загороджень НСЗФ;

способи дій підрозділів на замінованій місцевості та при виявленні мінованих та замаскованих об’єктів;

при необхідності – заходи щодо надання допомоги формуванням ДСНС у виконанні ними специфічних завдань;

з забезпечення РХБ захисту: основні завдання з РХБ розвідки і захисту, порядок їх виконання;

наявність небезпечних об’єктів в районі відповідальності підрозділу, порядок контролювання та дій в разі їх руйнувань;

з технічного забезпечення: завдання щодо організації технічного забезпечення підрозділів, які діють автономно та формувань інших силових структур;

з тилового забезпечення: норми додаткових запасів матеріальних засобів, які необхідно мати у підрозділах, на техніці та у особового складу;

особливості організації харчування, водопостачання, підвозу матеріальних засобів;

додаткові заходи щодо готовності до охорони тилу, гасіння пожеж, розчищення завалів та тому подібне;

з морально — психологічного забезпечення: додаткові заходи щодо роз’яснення причин, характеру та воєнно-політичної мети дій підрозділу (загону) з ліквідації конфлікту;

порядок роботи серед місцевого населення в районі розташування військ і бойових дій;

заходи щодо нейтралізації негативної пропагандистської дії деструктивних сил і засобів масової інформації;

заходи щодо надання допомоги особовому складу у подоланні розгубленості, зниження політизації в їхніх настроях, роз’яснення брехні і наклепу, тощо.