Джерелом віровчення ісламу є Коран (араб. “Аль-Кур’ан - читання”), який мусульмани вважають вищим і найбільш повним із священних писань, до яких вони відносять також Тору і Євангелія.
Відповідно до ісламської традиції саме Коран і був прочитаний архангелом Гавриїлом по вічному оригіналу, що зберігається на небі. Зміст Корана складають проповіді Магомета, уславлення бога, догмати, закони, легенди та полеміка з євреями і християнами.
Записаний Коран був уже після смерті Магомета, його текст змінювався протягом другої половини VII ст.
Коран поділяється на 114 сур (глав), розташованих за принципом зменшення їхнього обсягу. Хоча сури розташовані не в хронологічній послідовності, їх поділяють на «Мекканські» і «Мединські» відповідно до основних періодів життя Магомета.
Іншим священним джерелом ісламу є Сунна - збірник переказів про те, як поводився Магомет у різних випадках життя. У Сунні викладено моральне і правове вчення ісламу. Вона стала канонічною книгою мусульман у IX ст. Разом із Кораном вона є головним джерелом мусульманського права - шаріату (належний шлях).
Основні догмати ісламу, викладені у священних книгах:
1) Іслам потребує віри в єдиного бога Аллаха - монотеїзм в ісламі виражений більш яскраво, чим в інших релігіях (хоча є ангели, демони і пророки). Це абстрактний монотеїзм: Бог - безособова істота, Аллах - єдиний, всюдисущий, невидимий і непізнаваний дух.
2) Найважливіша ідея в ісламі - ідея абсолютної покірності богу, слухняності і смиренності. Покірність тут носить всеохоплюючий характер - людина повинна покорятися богу, правителям, діти - батькам, жінки - чоловікам.
3) Іслам сприймає ідею посередника між людьми і богом, але відхиляє догмат боговтіления. Магомет - людина, але обрана богом, а тому спроможна бачити і чути те, чого не бачать інші.
В основі культу ісламу лежать так називані «5 стовпів ісламу», п’ять головних обо’вязків мусульманина за шаріатом:
1) Сповідання віри, яке заключається у повторенні формули: «Немає Бога, крім Аллаха і Муххамет пророк його».
2) П'ятикратна щоденна молитва (намаз).
3) Піст у місяць Рамадан (ураза) як тілесна форма служіння богу.
4) Обов'язкова милостиня (закят).
5) Паломництво в Мекку (хадж).
Деякі богослови вважають ще одним стовпом ісламу джихад - «священну війну» проти невірних.
Поряд із 5 стовпами в ісламі існує ряд інших обрядів:
Один з найголовніших - обряд обрізання, що символізує приналежність до ісламу. Багато уваги приділяється регулюванню сімейно-шлюбних відносин: мусульманин може мати до чотирьох дружин. Чоловік може розірвати шлюб без пояснення причини. Жінка - нижча істота.
Існують також харчові заборони, заборони зображувати живі істоти, щоб не конкурували з богом тощо.
Основні напрямки в ісламі - сунізм і шиїзм. Поділ ісламу на сунізм і шиїзм відбувся в другій половині VII ст.
Більшість мусульман - суніти, сунізм вважається ортодоксальним напрямком, він спирається на Коран і Сунну.
На відміну від суннітів, шиїти проголосили принцип спадкової духовної влади. При цьому законними спадкоємцями Магометаі відповідно імамами (духовними керівниками) вважаються четвертий халіф Алі, зять Магомета (чоловік його дочки Фатіми) та його нащадки. Відповідно до шиїтскої легенди останній (12-й) імам Мухаммед, убитий у IX ст., в дійсності не загинув, а був узятий на небо живим. Він явиться до віруючих у день страшного суду і встановить царство рівності і справедливості. Шиїти трактують деякі місця в Корані, використовуючи їх для звеличання Алі, а в Суні визнають лише місця, пов'язані з Алі та його прибічниками. Поряд із цим шиїти мають власне священне писання - ахбари. На відміну від сунітів шиїти мають обряд, що називається «дні ашури» (шахсей - вакхей) в пам'ять про вбитого в бою Хусейна, сина першого імама. У ці дні відбуваються жалобні ходи із самокатуванням.
Крім того в ісламі існують різноманітні секти: ісламістів, вакхабитів, бехаїтів тощо.
