Сутність та визначення релігії

Релігія як соціальне явище

Релігія існує багато віків. З’ясування сутності релігії – одне з найскладніших завдань релігієзнавства. Розглянемо, наприклад, деякі дефініції релігії, сформульовані в минулі і теперішні часи: Існує величезна кількість визначень релігії.

Шлейемахер Р. –релігія - це особливе почуття залежності людини від нескінченого.

Тайлор Э. - віра у невидимі духовні істоти.

Фрейзер Дж. - уособлення і задобрювання тих природних сил, перед якими люди безсилі.

Энгельс Ф. – фантастичне відображення у формі неземних сил таких зовнішніх обставин, що панують над людиною.

Фрейд З. - універсальний невроз нав'язливості у формі захисту від почуття внутрішньої непевності і страху.

Пратт Д.Б. - віра в долю.

Уайтхед А. - система істин, здатних переробити характер людини, що їх приймає.

Дьюи Дж. - прагнення відстояти будь що загальну цінність якогось ідеалу.

Автор кожної із цих дефініцій узагальнив факти, які інтуїтивно відніс до області релігійних явищ. Немає достатніх наукових підстав відкидати будь-яку з них як помилкову. Але реальна суперечлива сутність релігії не зводиться до жодної з них.

Латинською мовою religio означає зв’язок, або ж святиня, благочестя, предмет культу. Але роз’яснення походження та етимології цього слова зовсім не розкриває того значення, якого воно набуло в процесі історичного розвитку. До епохи Відродження взагалі єдиного терміна, яким би позначалися різні релігійні течії та який би вживався у строго фіксованому значенні, не було. Відомі латинські (римські) автори Ціцерон, Лівій, Цезар та інші використовували слово “релігія” в різних розуміннях – страх, пошана, совість, обранність тощо. Ні в Стародавньому світі, ні в період Середньовіччя воно взагалі широко не вживалось. Використовувались слова-назви конкретних релігійних течій – буддизм, християнство, мусульманство.

Лише з ХV-ХVІ ст. термін “релігія” став вживатися для позначення релігійних явищ незалежно від їх конфесійних особливостей, церковного чи сектантського оформлення. Вже Мартін Лютер у ХVІ ст. користувався ним як усталеним, із строго фіксованим змістом. Саме в цей час він проникає у слов’янські мови, в т. ч. і в українську.

Але навіть з прийняттям єдиного терміна суперечки щодо сутності релігії не припинилися. Саме складність релігійного феномена й спричиняла таку величезну кількість її визначень, що дехто з дослідників почав стверджувати, ніби неможливо дати загальноприйняте визначення релігії.

“За своєю сутністю, - визначає релігієзнавець У.Джемс, - релігія є приватним явищем, що має лише індивідуальне значення і як таке не піддається об’єктивному формулюванню.” Таким чином, дати визначення релігії дуже складно. Тому спочатку розглянемо явище релігії з різних боків, проаналізувавши її ознаки, компоненти, структуру, функції.

Основні ознаки релігії

Ці ознаки визначаються як богословами, так і вченими.

1. Основною визначальною ознакою релігійної свідомості є віра у надприродне, в існування Вищої сили, того, що стоїть вище законів матеріального світу і не підкоряється їм.

Ця віра в надприродне характеризується двома основними моментами:

- віра в те, що надприродне існує реально;

- емоційним відношенням до надприродного.

2. Релігійне почуття, тобто релігійна людина не тільки мислить, уявляє собі надприродний об’єкт, але й переживає своє відношення до нього (любить, дякує, шанує тощо).

3. Релігійний культ. Оскільки віруючий вірить у здатність надприродного впливати на його життя, то всяка релігія включає в себе сукупність дій і обрядів, що мають на меті встановити контакт із надприродними силами і виконуються у відповідності до канонічних установлень даної релігії під контролем і керівництвом церкви. Будь-яка релігія включає в себе систему заборон і приписів, що реалізуються в релігійному культі.

Але з’ясування головних ознак релігії виявляється недостатнім для з’ясування її сутності. Тут ми маємо справу із надзвичайно складним явищем, що включає в себе також ряд різноманітних компонентів.

Компоненти релігії

1) Система догматів (або міфологія у ранніх релігіях), в яких зафіксовано вірування та уявлення даної релігії.

2) Офіційні церковні документи, богословська література, в яких сформульована догматика так званих «вищих релігій».

3) Норми моральності, що отримали незалежно від свого дійсного походження виправдання та освячення в системі догматів даної релігії.

4) Релігійні організації - об’єднання послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів.

Структура релігії

З’ясування сутності релігії неможливо без пояснення її будови, її структури. Релігія, як багатогранне явище, складається з багатьох елементів, що становлять її структуру: зовнішню і внутрішню.

Зовнішня структура релігії включає в себе релігійні уявлення, релігійні настрої та релігійні дії.

Релігійні уявлення – це комплекс ідей і образів, які пов’язані з вірою у надприродне. В них сили, що панують над людьми, мають ірраціональний характер. Вони зафіксовані в міфах, легендах, догматах віровчення, змісті священних книг, молитвах, теоріях і концепціях.

Релігійні уявлення становлять основу релігійної свідомості, в якій виділяють два рівні:

Буденний рівень релігійної свідомості формується стихійно, на основі світобачення простих віруючих, погляди яких відмінні від поглядів богослова або священнослужителя. Вони загальні, аморфні, фрагментарні, розрізнені.

Теоретичний рівень релігійної свідомості формують свідомо і цілеспрямовано ідеологи певної релігії, які подають своє віровчення в узагальненому, систематизованому, узгодженому, тобто “теоретичному” вигляді – богослов’ї (теології). Богослов’я виступає як доказова, послідовна, струнка система догматів. Завершений вигляд цей рівень свідомості знаходить у релігійній літературі.

Релігійні настрої – це ті почуття, які викликає у людини віра. Вони з’являються в процесі осмислення релігійною людиною світу та особистого буття і завжди спрямовані на надприродне.

Релігійні дії, їх основою є культ - система обрядів, ритуалів, звичаїв, за допомогою яких людина звертається до надприродного (дякує, шанує, прославляє), намагається змінити ставлення до себе.

До цієї зовнішньої, практичної сторони релігії належать релігійні свята, моління, богослужіння, пости, а також матеріальні предмети, необхідні для здійснення цих обрядів, храми, ікони, предмети культу. Всі ці компоненти присутні в кожній релігії, але їх співвідношення в різних релігіях неоднакове. У стародавніх релігіях культ займає домінуюче положення. У православних та католиків йому відводиться більше місця, ніж у протестантизмі, де головна увага приділяється релігійним ідеям.

Внутрішня структура релігії має два елементи: релігійна картина світу і релігійна наука життя.

Релігійна картина світу – це, по суті, відповідь на питання: “Хто, коли, як створив наш світ, яка його будова і призначення?” Кожна релігія дає відповідь на ці питання, але кожна змальовує її по-різному. Наприклад, в християнстві та іудаїзмі картина світу співпадає, оскільки змальована в одному священному джерелі – Старому Заповіті (П’ятикнижжя Мойсеєве, кн.1 “Буття”).

Релігійна наука життя – це відповідь на питання: “Як треба жити і як треба вірити?”. Для багатьох народів релігія є певним способом життя, оскільки фіксує певні релігійні і моральні норми.

Функції релігії.

Релігія виконує багато взаємопо’язаних функцій у суспільстві, назвемо лише деякі найголовніші:

1. Світоглядна – визначення місця людини у світобудові, формування уявлення про мету і сенс життя та перспективи посмертного існування.

2. Компенсаторна – релігія виступає як засіб духовної втіхи. Цю функцію релігія виконує переважно на індивідуальному рівні.

3. Комунікативна – здатність об’єднувати і роз’єднувати людей. Релігія завжди об’єднує людей однієї віри і іноді може роз’єднувати людей різних вір.

Нерелігійні функції – політична, культурна, просвітницька, виховна тощо.

Сутність та визначення релігії

Релігія є формою осмислення людиною фундаментальних проблем свого буття. Саме по собі уявлення про надприродне не є головним для людини. Проблема сенсу життя, смислу буття людини у світі взагалі, проблеми окремої людини та індивідуального безсмертя – от що знаходиться в центрі релігійної свідомості.

Релігія – це не знання людини про несприятливі зовнішні сили, а уявлення про особистий статус у світі, власну тілесну природу, яка має скінченний термін свого буття. Релігія - це могутній для віруючого засіб подолати своє залежне існування у світі шляхом звернення до надприродних сил, входження з ними у контакт через обряди чи ритуальні дійства. Релігія – це система дій віруючого, необхідних для утвердження в світі, хоч форма цього утвердження не завжди ґрунтується на раціональному. І це не вада релігії, а її особливість: через релігію ми сприймаємо світ емоціями, образами; вона вступає в свої права там, де раціонально-логічні міркування просто безсилі.

Релігія дає людині можливість відчути свою причетність до тих процесів, що відбуваються у Всесвіті, але не одержали логічного обґрунтування і є продуктом дії незбагненних для нас сил, що існують реально.

У “Міжнародному релігійному словнику” дається більш широке розуміння релігії. Релігія розглядається “як система віри в дійсність, що з'являється надприродним шляхом, і практики, що виникає на основі цієї віри”.

Останні роки почалася реабілітація релігії, що у духовній культурі виконує важливу, якщо не ключову роль. За словами П.Флоренского «религия есть, - или по крайней мере притязает быть художницей спасения, и дело её - спасать... Она спасает наш внутренний мир от таящегося в нем хаоса... Она улаживает душу. А водворяя мир в душе, она умиротворяет и целое общество, и всю природу».

Типологізація релігій

Розглянемо схематично типологізацію релігії, взявши за основу цивілізаційний підхід:

I. За ознакою трактування надприродного всі релігії поділяються на

1) Політеїстичні релігії, для яких є характерним поклоніння багатьом богам. Політеїзм – це віра у багатьох богів.

Варіантом політеїзму є генотеїзм – уявлення про певну їєрархію богів та особливе шанування верховного божества (богів багато, але головний один). Більшість релігій світу політеїстичні (ундуїзм, синтоїзм, даосизм тощо).

2) Монотеїстичні релігії проголошують віру в одного єдиного бога. Це такі релігії як християнство, іудаїзм, іслам тощо

П. За ознакою часу виникнення та широти розповсюдження релігії можна поділити на

1) Релігійні вірування первісного суспільства, характерні для суспільства, що перебуває на ступені родового ладу. Це такі вірування як тотемізм, фетишизм, анімізм, магія. Їм властиві:

- поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних (божества у вигляді тварин), а пізніше – антропоморфних рис (божества у вигляді людей);

- відсутність професійних служителів культу;

- поклоніння духам у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжувався магічними обрядами.

2) Ранні національні релігії, які існували у перших цивілізаціях. Це релігії Стародавнього Сходу – Вавілону, Шумеру, Урарту, Ст.Єгипту, а також Ст.Греції, Ст.Риму та деякі інші. Для них характерні:порівняно невелика живучисть: вони існували лише в межах рабовласницького суспільства;

- політеїзм, при цьому всі боги відповідали за окремі ділянки земного і потойбічного життя;

- поява професійних жерців;

- обов’язковість і складність жертвоприношень, часто жертви криваві (тварини, птиця), іноді навіть людські.

3) Пізні національні релігії, як правило, не виходять за рамки однієї певної етнічної спільності. До національних релігій відносяться конфуціанство, даосизм, синтоїзм, індуїзм, іудаїзм та інші. Спільні риси національних релігій:

- досить велика живучисть – багато пізніх національних релігій існують і в наш час;

- єдність політеїзму і монотеїзму (виникають монотеїстичні національні релігії, наприклад, іудаїзм, сікхізм);

- ритуалізация повсякденного життя людей;

- специфічна обрядовість;

- спрощення жертвоприношень – жертви символічні, у вигляді фруктів, квітів, відсутні кривавих жертв;

- система релігійних приписів і заборон, що відокремлюють дану релігію.

4) Світові релігії – буддизм, християнство, іслам стали світовими тому, що визнають рівніст всіх людей незалежно від статі, соціального стану, місця проживання, національної чи расової приналежності. Але цю рівність кожна з цих релігій розуміє по-своєму:

- буддизм рівність всіх вбачає у стражданні;

- християнство – у першородному гріху;

- іслам – у покорі.

5) Новітні релігійні течії (НРТ) або культи (НРК).