Це насамперед надання військовослужбовцю певного завдання, пов'язаного з розвитком пізнавальних процесів, формуванням необхідних професійних навичок, під час виконання якого повинні виявитись особисті якості чи здібності військовослужбовця. Індивідуальне завдання, як правило, використовується на підставі глибоких знань позитивних якостей військовослужбовця. Залучаючи воїна до активної діяльності, командир відкриває перед ним шлях до захоплення цікавою справою.
Частіше застосовуються учбові завдання з метою допомогти військовослужбовцю оволодіти стройовою та фізичною підготовкою, навичками управління технікою, використання особистої зброї. Службові завдання ставляться під час виконання службових обов'язків: під час несення вартової та внутрішньої служби, виконанні господарських робіт по удосконаленню побутових умов, проходження служби в підрозділі чи частині.
Індивідуальні доручення мають за мету залучення військовослужбовця до активної діяльності і на цій основі розвиток його позитивних якостей. Доручення повинні бути розумними та цілеспрямованими, викликати зацікавленість.
Види доручень різноманітні, вони поділяються за часом на постійні, короткочасні, періодичні, та за змістом – важкі чи легкі.
За змістом доручення поділяються на:
- командно-організаторські;
- суспільно-гуманітарні;
- учбові;
- морально-етичні;
- спортивні;
- трудові.
Командно-організаторські доручення по керівництву строєм чи відділенням, виконанню обов'язків головного, відповідального, відзначаються самостійністю та сприяють розвитку ініціативи, активності, принциповості, вимогливості та інших навичок.
Суспільно-гуманітарні індивідуальні доручення по виконанню обов'язків голови чи представника ради військового колективу, агітатора, редактора стінного друку, інформатора, а також підготовки та проведенню загального збору, диспуту, тематичного вечора, оформлення наочної агітації, розвивають суспільну та громадську активність, почуття товариськості, дружби, співчуття, патріотизму та національної свідомості.
Учбові доручення надають можливість військовослужбовцю допомагати командирові в організації та проведенні учбових занять, виготовленні технічних засобів та макетів, підготовки місць проведення занять та демонстрування можливостей техніки та зброї.
Виконання учбових доручень сприяє удосконаленню пізнавальних якостей, розвитку працьовитості, продуктивності пам'яті, старанності, дбайливого та економного відношення до військового майна.
Морально-етичні доручення дозволяють формувати етичні інтереси та сприяють розвитку здібностей до самовиховання. Це перш за все, виконання обов'язків члена чи голови ради світлиці, допомога в організації кутка відпочинку, догляд живого кутка, допомога в проведенні культпоходів та екскурсій, активність в організації літературних та художніх виставок.
Спортивні доручення надають військовослужбовцю можливість виховувати силу, спритність та витривалість, рішучість та наполегливість, витримку та самовладання, сміливість та мужність. До них бажано віднести виконання обов'язків спортгрупорга взводу чи спорторга підрозділу, організацію спортивних заходів та активну участь в них, допомога в проведенні виходів на спортивні змагання з футболу, хокею, легкої атлетики.
Трудові доручення розкривають навички та надають можливість удосконалювати фахові здібності щодо поліпшення матеріально-побутових умов підрозділу. Це різні види ремонту, будівництва, фарбування приміщень та учбових класів. Вони розвивають старанність, пунктуальність, обов'язковість, гнучкість та творчість мислення.
Ефективність індивідуального завдання та доручення залежить від:
1. Відповідності завдання здібностям військовослужбовця.
2. Наданні конкретної допомоги у виконанні завдання чи підготовці до його виконання.
3.Тісного зв'язку з повсякденним життям підрозділу, завдань, які виконуються взагалі.
4.Навіювання почуття особистої відповідальності.
5.Обов'язкової опори на позитивні якості, та довіру.
6.Урахування індивідуальних якостей та розвитку суміжних навичок.
Індивідуальний контроль.
Логічним завершенням виконання індивідуальних завдань повинен бути чіткий контроль з боку командирів за ефективністю виховних впливів і при необхідності їх коригування.
Індивідуальний контроль – це засіб оцінки діяльності військовослужбовця під час виконання службового обов'язку в підрозділі та за межами частини. Регулярний контроль дозволяє вихователю оцінити динаміку розвитку особистості вихованця і внести необхідні корективи до індивідуальної роботи з ним.
Індивідуальний контроль може нараховувати такі засоби як:
- нагадування;
- заборона;
- засудження.
Нагадування - це розмова офіцера з військовослужбовцем, в діях якого є передумови до порушення норм поведінки, чи відхилення психічного стану. Вихователь в тактовній формі нагадує військовослужбовцю про необхідні вимоги, пропонує їх запам'ятати та дотримуватись у своїй діяльності.
Заборона полягає в тому, що вихователь перераховує дії, котрі не повинен виконувати військовослужбовець тому, що вони суперечать вимогам статутів, розпорядку дня, правилам носіння форми одягу, користування технікою та особистою зброєю.
Засудження має мету викликати у підлеглого певні хвилювання за свої вчинки чи дії: сором, покаяння, бажання виправитись.
Існують такі види засудження:
- засудження-вправа;
- засудження-обмеження;
- засудження-умовність;
- засудження колективом.
Результати застосування форм індивідуального впливу обов’язково фіксуються у щоденнику індивідуальної роботи який ведеться офіцерами підрозділу та прапорщиками що мають підлеглий особовий склад, старшиною роти.
Форми індивідуального впливу реалізуються при застосуванні методів виховної роботи таких як:
- переконання;
- особистий приклад;
- навіювання;
- стимулювання;
- заохочення;
- примусу та ін.
