Тематика семінарських занять

 

 

Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві

 

 

ПЛАН

2.1.1 Поняття світогляду, його структура. Людина та світ – головне питання світогляду.

2.1.2 Типи світогляду.

2.1.3 Природа й зміст філософських проблем.

2.1.4 Філософія й наука. Методологічна функція філософії.

2.1.5 Філософія в системі культури.

 

Основні філософські категорії: світогляд, міф, релігія, філософія, онтологія, гносеологія, політика, наука, етика, естетика, категорії, методологія, культура.

 

 

2.1.1 Поняття світогляду, його структура. Людина та світ – головне питання світогляду

 

 

При підготовці до відповіді студент повинен дати визначення поняттю «світогляд».

Світогляд – це сукупність знань, оцінок, принципів, що визначають узагальнену виставу про світ у цілому, розуміння миру й місця в ньому самої людину, життєві позиції, програму поведінки й діяльності людей. Світогляд являє собою складний інтегральний утвір, у якому злиті воєдино його різні компоненти: знання й цінності, ідеали й принципи, норми й переконання.

Необхідно показати місце світогляду в структурі свідомості.

Розкриваючи перше питання, потрібно також з'ясувати структуру світогляду. Розкрити роль і значення знання в структурі світогляду, показати особливість світоглядного знання, чому К. Ясперс називає філософське знання «філософською вірою». Необхідну інформацію можна знайти в роботі К. Ясперса «Філософська віра» [11].

Ціннісна складова є другим найважливішим компонентом світогляду. Студент повинен показати особливість ціннісного відношення до світу, відмінність його від пізнавального відношення і його роль у структурі світогляду.

Необхідно визначити місце ідеалів, переконань, норм поведінки в структурі світогляду, дати їхнє визначення, розкрити їхній зміст. Найбільш повну відповідь можна знайти в джерелах [3; 9; 10].

На закінчення необхідно підкреслити, що основним питанням світогляду є питання не про світ і людину самих по собі, а питання про взаємозв'язок і взаємовідношення «людина – світ», про місце людини у світі.

За твердженням І. Канта, світогляд, і філософія як один з його видів, повинне дати відповіді на наступні питання:

1. Що я можу знати?

2. Що я повинен робити?

3. На що я можу сподіватися?

4. Що є людина?

Кожна людина, так чи інакше, ставить ці питання, намагається їх осмислити й розв'язати з урахуванням специфіки змісту й можливостей своєї історичної епохи.

Відповіді на ці питання носять світоглядний характер. Вони задають систему координат, значимість яких не нижче, а, може бути, вище цінностей системи просторово-тимчасових параметрів. Без світоглядних координат людина приречена жити в режимі «тут і тільки зараз». Він може бути заручником обставин, чужої волі, тому що не в змозі співвіднести знання про себе зі знанням про світ і знайти своє місце у світі.

Оскільки світогляд є системою поглядів, що забезпечує пізнання світу в цілому та пошук місця в ньому людини, також визначає його життєві позиції й ціннісні орієнтири. Таким чином, головне питання полягає відносно людини до миру. Студент може скористатися літературою [2; 6; 11].

 

Література

1 Иорданский, В. В. О едином ядре древних цивилизаций

В. В. Иорданский // Вопросы философии. – 1998. – № 12. – С. 37–49.

2 История философии: учеб. пособие для студентов вузов. – Ростов н/Д.: Феникс, 1998. – С. 7–11.

3 Канке, В. А. Философия. Исторический и систематический курс: учебник для вузов / В. А. Канке. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Логос, 2002. – С. 10–13.

4 Кохановский, В. П. Философия: учебник для вузов / В. П. Кохановский. – Ростов н/Д., 1999. – С. 6–8.

5 Каган, М. С. Философия как мировоззрение / М. С. Каган // Вопросы философии. – 1997. – № 9. –С. 36–46.

6 Лузан, А. А. Введение в философию / А. А. Лузан. – Краматорск: ДГМА, 2009. – С. 6–9.

7 Невлева, И. М. Философия: учеб. пособие для студентов вузов / И. М. Невлева. – М.: РДЛ, 2002. – С. 9–20.

8 Перминов, В. Я. Философия как метод / В. Я. Перминов // Вестник МГК. – 1997. – № 5. – С. 3–25.

9 Філософія: навч. посіб. / за ред. І. Ф. Надольного. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2001. – С. 11–24.

10 Философия: учебник / под ред. проф. В. Н. Лавриненко. – М.: Юрист, 2002. – С. 14–30.

11 Философия: учеб. пособ. / В. К. Лукашевич [и др.]; под общ.ред. В. К. Лукашевича. – Мн.: БГЭУ, 2001. – 431 с.

12 Ясперс, К. Смысл и назначение истории: пер. с нем. / К. Ясперс. – М.: Политиздат, 1991. – С. 420–421. – (Мыслители ХХ в.).

 

 

Типи світогляду

 

 

Найпоширеніша типологізація: міф, релігія, філософія. Критерій – історична послідовність, спосіб бачення миру і його зміст.

Міфологія – форма суспільної свідомості, світогляд прадавнього суспільства, яке сполучає в собі як фантастичне, так і реалістичне сприйняття навколишньої дійсності.

Як правило, міфи намагаються дати відповідь на наступні основні питання:

– походження Всесвіту, Землі й людини;

– пояснення природних явищ;

– життя, доля, смерть людини; діяльність людини і його досягнення;

– питання честі, боргу, етики.

Рисами міфу є:

– оприлюднення природи;

– наявність фантастичних богів: їх спілкування, взаємодія з людиною;

– відсутність абстрактних міркувань;

– практична спрямованість міфу на розв'язок конкретних життєвих завдань (господарство, захист від стихії і т.д.);

– одноманітність і поверхня міфологічних сюжетів.

Необхідно відзначити, що міфологічний тип світогляду – єдина синкретична (нерозчленована) форма свідомості, у якій воєдино були сплетені зачатки знань, релігійні вірування, форми мистецтва, філософські вистави.

Способом існування даного типу є традиція. Він проявляється в міфах, легендах, казках, метафорах, його елементи існують і сьогодні. Найбільше повно даний тип світогляду розкритий у джерелах [2; 3; 6; 10].

Релігія (від religio – святість, благостъ) – особлива форма свідомості, особливий тип світогляду, заснованої на вірі в Бога, на вірі у вищу справедливість; на вірі, що поряд з миром реальним існує світ ідеальний.

Релігія виступає правонаступницею міфології, але між ними є істотні відмінності. Релігія виникає в умовах виникнення писемності. У суспільстві з'являються передумови формування приватної власності, таким чином, формується підстава індивідуальності.

При релігійному й міфологічному світоглядах для людини характерна чуттєва, образно-емоційна (а не раціональна) форма сприйняття навколишньої дійсності:

Релігія досліджує ті ж питання, що й міф:

– походження Всесвіту, Землі, життя на Землі, людину;

– пояснення природних явищ;

– вчинки, долю людини;

– морально-етичні проблеми.

Релігійний тип світогляду ділить мир на дві половини (дуалізм) – світ земний і світ небесний, світ духовний і світ матеріальний. У ньому чітко проведена межа між Богом та людиною, Богом і природою, людиною й природою.

Способом існування даного типу світогляду є віра. Даний тип світогляду проявляється й сьогодні. Додатково по даному питанню можна використовувати літературу [2; 3; 7; 10].

Філософія являє собою більш розвинену форму світогляду на основі раціонального пояснення світу та людини. Якщо релігія проголошує свої світоглядні вистави як понад усе істини, то філософія звертається до розуму людини, здійснює раціональний аналіз сутнього, прагне обґрунтувати, довести свої твердження.

Філософія, як і релігія, виступає правонаступницею міфології. Але, на відміну від релігії й міфу, філософія орієнтована на пізнання природи суспільства й людину в їхньому розвитку й взаємозв'язку.

Філософія – особливий, науково-теоретичнийтип світогляду. Філософський світогляд відрізняється від релігійного й міфологічного тим, що він:

– заснований на знанні (а не на вірі або вимислі);

– рефлексивний (має місце спрямованість думки на саму себе);

– логічний (існує внутрішня єдність і систему);

– опирається на чіткі поняття й категорії.

Таким чином, філософіяявляє собою вищий рівень і вид світогляду, що відрізняється раціональністю, системністю, логікою та теоретичною оформленістю.

Філософський тип світогляду виникає в 7–6 вв. до н. е. – так званий «осьовий час» в історії цивілізації (К. Ясперс). Саме в цей час породжена «сучасна» культура, а людина стає «сучасною» істотою.

Для більш повної підготовки до відповіді на дане питання можна також використовувати джерела [2; 3; 9; 10].

 

Література

 

1 Иорданский, В. В. О едином ядре древних цивилизаций

В. В. Иорданский // Вопросы философии. – 1998. – № 12. – С. 37–49.

2. История философии: учеб. пособие для студентов вузов. – Ростов н/Д.: Феникс, 1998. – С. 7–11.

3. Канке, В. А. Философия. Исторический и систематический курс: учебник для вузов / В. А. Канке. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Логос, 2003. – С. 13–14.

4. Кохановский, В. П. Философия: учебник для вузов / В. П. Кохановский. – Ростов н/Д.:Феникс, 1999. – С. 6–8.

5. Каган, М. С. Философия как мировоззрение / Каган М. С. // Вопросы философии. – 1997. – № 9. – С. 36–46.

6. Лузан, А. А. Введение в философию / А. А. Лузан. – Краматорск: ДГМА, 2009. – С. 6–9.

7. Невлева, И. М. Философия: учеб. пособие для студентов вузов / И. М. Невлева. – М.: РДЛ, 2002. – С. 9–20.

8. Філософія: навч. посібник / за ред. І. Ф. Надольного. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2001. – С. 11–24.

9. Философия: учебник / под ред. проф. В. Н. Лавриненко. – М.: Юрист, 2002. – С. 14–30.

10. Философия: учеб. пособие / В. К. Лукашевич [и др.]; под общ. ред. В. К. Лукашевича. – Мн.: БГЭУ, 2001. – 431 с.

11. Ясперс, К. Смысл и назначение истории: пер. с нем. / К. Ясперс. – М.: Политиздат, 1991. – С. 420–421. – (Мыслители ХХ в.).